Справа № 202/1913/25
Провадження № 1-кс/202/2998/2025
25 квітня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши в судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12025042210000347, внесеного до ЄРДР 21.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
Представник ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12025042210000347, внесеного до ЄРДР 21.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначає, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні були проведені всі необхідні слідчі дії відносно автомобіля «Chevrolet Lacetti», н/з НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , в тому числі проведено експертизу технічного стану транспортного засобу, авто-технічну експертизу, та теперішній час необхідність в арешті автомобіля відпала. Транспортний засіб був оглянутий та досліджений слідчим і експертами, вважає, що в подальшому в застосуванні арешту автомобіля відпала потреба, оскільки мета, з якою застосовувався зазначений захід забезпечення кримінального провадження, наразі не існує. Зазначав, що механічні пошкодження на вказаному транспортному засобі взагалі відсутні. Просив скасувати арешт майна в частині заборони користування.
Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор Лівобережної окружної прокуратури ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні, планується проведення слідчих та інших процесуальних дій, а тому скасування арешту майна є передчасним. Просила відмовити в задоволенні заяви.
Слідчий просив вирішити клопотання щодо скасування арешту майна у відповідності до вимог КПК України.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов таких висновків.
У відповідності до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що на день постановлення ухвали СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025042210000347 від 21.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
24.02.2025 ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська накладено арештна автомобіль «Chevrolet Lacetti», н/з НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.04.2025 ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025042210000347 залишено без змін.
Згідно змісту вказаної ухвали слідчого судді вилучений автомобіль, в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, при цьому останнє визнано речовим доказом, а тому, з метою його збереження, у даному кримінальному провадженні накладено арешт на зазначене у клопотанні майно.
Так, слідчий суддя, дослідивши вищевказану ухвалу, приходить до висновку, що зокрема й у зв'язку з тим, що вона залишена без змін судом апеляційної інстанції, постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки матеріали кримінального провадження доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження.
При цьому, доводи заявника, що у застосуванні арешту майна на сьогодні відпала потреба, не знайшли свого підтвердження, оскільки транспортний засіб досі є речовим доказом у кримінальному провадженні, досудове розслідування наразі триває. Слідчий суддя враховує доводи прокурора, що транспортний засіб є речовим доказом, а тому заборона користування є актуальною, оскільки планується проведення слідчих та інших процесуальних дій.
Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи із завдань кримінального провадження, беручи до уваги ознаки складу кримінального правопорушення, яке розслідується в межах даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є передчасним та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12025042210000347, внесеного до ЄРДР 21.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - відмовити.
Ухвала оскарження не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1