25 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 348/1698/21
провадження № 61-4169ск25
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня
2024 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в обслуговуванні та користуванні земельними ділянками та розташованими на них нежитловими приміщеннями шляхом знесення незаконного будівництва,
26 березня 2025 року представник ОСОБА_1 -адвокат Тинів І. Д. направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2024 року та постанову
Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень та відповідно подати уточнену касаційну скаргу та доплатити судовий збір.
На виконання вимог вказаної ухвали, представник ОСОБА_1 -адвокат
Тинів І. Д. направив до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій зазначив, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Крім цього, представник заявник надав квитанцію про доплату судового збору.
Верховний Суд вважає, що заявник вимоги ухвали від 07 квітня 2025 року повністю не виконала та не обґрунтувала підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, на яку посилається в своїй уточненій касаційні скарзі.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ.
Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права.
Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.
Зі змісту уточненої касаційної скарги вбачається, що представник заявника належним чином не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та не вказує конкретну норму (норми) матеріального права щодо яких відсутній такий висновок.
При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу, зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Таким чином, представник ОСОБА_1 -адвокат Тинів І. Д. не виконав повністю вимоги ухвали Верховного Суду від 07 квітня 2025 року, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2024 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в обслуговуванні та користуванні земельними ділянками та розташованими на них нежитловими приміщеннями шляхом знесення незаконного будівництва, визнати неподаною та повернути.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко