Ухвала
Іменем України
25 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 752/12530/24
провадження № 61-5322ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Стефанович Іриною Валеріївною, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року в складі судді Машкевич К. В., та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року (повне рішення складено 24 березня 2025 року) у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Сушко Л. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олена Миколаївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 постійно проживав на території України та відповідно до заяви ОСОБА_4 від 17 травня 2021 року вони з 2018 року перебувають у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім'єю. В заяві ОСОБА_4 зазначила, що в зв'язку з тяжкою хворобою вона потребує цілодобового догляду та піклування з боку позивача.
16 липня 2020 року був складений заповіт, яким ОСОБА_4 усе своє майно заповідала позивачу.
Термін дії його паспорта закінчився 19 листопада 2020 року, але попередньо він звертався до консульського відділу країни Ізраїль в Україні щодо продовження строку його дії, однак йому було відмовлено та зазначено, для цього потрібна особиста присутність в Ізраїлі. На той час в України діяли обмеження, пов'язані з захворюванням на COVID-19, спричиненої коронавірусом, які суттєво ускладнювали переміщення між країнами. Такі обмеження тривали протягом тривалого часу.
Позивач вказував, що його цивільна дружина мала важке онкологічне захворювання, що підтверджується медичною документацією. У зв'язку з цим вона потребувала постійного догляду та лікарського нагляду, самостійно відвідувати лікарню вона не могла в силу віку та хвороби. 29 серпня 2020 року позивач сам потрапив у лікарню з хворобою, яка потребувала операції та подальшого лікування. Проблеми зі здоров'ям ОСОБА_4 та його самого потребували придбання коштовних препаратів, дорогих процедур та постійних відвідувань лікаря, що негативно відображалося на його матеріальному становищі, а тому особиста поїздка до Ізраїлю була практично неможлива.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Однак у зв'язку з закінченням строку дії паспорта позивач не міг звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. 16 лютого 2022 року посольство Ізраїль в Україні припинило свою роботу в зв'язку з можливою агресією Росії проти України, а тому отримати будь-яку інформацію про продовження строку дії паспорта не було можливості. 24 лютого 2022 року почалася війна, яка також внесла багато труднощів у його життя та в можливість продовження паспорта.
Лише 16 лютого 2023 року посольство країни Ізраїль в Україні відновило роботу, після чого він звернувся до консульського відділу, написав звернення до посла держави, в якому зазначив усі труднощі та просив продовжити строк дії паспорта. 12 травня 2023 року строк дії паспорта було відновлено, а уже 26 травня 2023 року він подав до приватного нотаріуса Гоменюк О. М. заяву про прийняття спадщини.
30 травня 2023 року приватний нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Позивач зазначав, що з 2020 року в зв'язку з коронавірусною хворобою в Україні був встановлений карантин, який неодноразово продовжувався. В подальшому в країні був введений воєнний стан, на період якого можуть обмежуватися конституційні права та свободи, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Тому вказані причини пропуску строку для звернення до нотаріуса за прийняттям спадщини поважними, просить задовольнити позов.
ОСОБА_1 :
просив визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року за клопотанням представника позивача була проведена заміна неналежного відповідача Київської міської ради на належного ОСОБА_2 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Тобто, правила частини третьої статті ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Обов'язок доведення поважності пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця. При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Це відповідає чисельній практиці Верховного Суду, яка знайшла своє відображення в постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18;
оцінюючи приведені в позові причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та їх обґрунтування позивачем, суд вважає, що вони не можуть вважатись поважними з огляду на наступне. Відповідно до Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України № 296/5 від 22 лютого 2012 року та зареєстрованого в МЮ України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, поряд з іншими документами при оформленні спадщини має бути наданий паспорт спадкоємця. З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно був документований паспортом Ізраїлю 20 листопада 2017 року, який був дійсний до 19 листопада 2020 року. Тобто, задовго до смерті спадкодавця та введення воєнного стану в Україні термін дії паспорта позивача закінчився. Однак, звертаючись до суду, позивач не зазначає, яким чином та на яких умовах протягом тривалого часу перебував в Україні, тим більше за недійсним паспортом. Суд також врахував, що строк дії паспорта позивача закінчився за півтора року до введення в країні воєнного стану, однак будь-яких заходів для його відновлення або продовження строку дії позивач не вчиняв. Приведені в позові причини судом не можуть вважатися поважними, оскільки згідно з матеріалами справи в 2023 році, тобто відразу після звернення позивача до посольства Ізраїлю, йому був виданий новий паспорт. При цьому, будь-яких доказів звернення до посольства за отриманням нового паспорта після закінчення строку дії попереднього, не надав;
з долученої до матеріалів справи медичної документації вбачається, що спадкодавиця дійсно страждала на серйозне захворювання. В той же час, суд врахував, що медична документація про її захворювання та лікування датована періодом часу з червня 2020 року до березня 2021 року і будь-які докази потреби спадкодавця в постійному сторонньому нагляді в ній відсутні. Крім того, згідно наданої медичної документації захворювання позивача також мало місце в серпні - жовтні 2020 року. В свою чергу, смерть спадкодавиці наступила 15 лютого 2022 року. Тобто, причини, які позивач зазначає як поважні, мали місце після закінчення терміну дії паспорта та задовго до смерті спадкодавця. Вказані обставини свідчать про те, що вони не можуть розцінюватися як такі, що почалися від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. З урахуванням цього вони не можуть також вважатися поважними в зв'язку з їх тривалістю після закінчення встановленого законом шестимісячного строку, а саме до травня 2023 року, тобто звернення позивача до нотаріуса. Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку про поважність причин пропуску позивачем строку подання заяви про прийняття спадщини. Стосовно воєнного стану в країні, він був введений Указом Президента України 24 лютого 2022 року та діє до цього часу;
тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. Звертаючись до суду, будь-яких доказів, які б свідчили про наявність обставин, достатніх для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач не надав. З урахуванням приведеного, наданих сторонами доказів та заперечень, суд вважав, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення;
рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
згідно частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20;
так, ОСОБА_1 зазначав, що ним пропущено строк для прийняття спадщини через закінчення строку дії паспорта та неможливістю його поновити до 12 травня 2023 року. Колегією суддів встановлено, що паспорт позивача був дійсний до 19 листопада 2020 року. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, термін дії паспорта ОСОБА_1 закінчився ще до смерті ОСОБА_4 , проте позивачем не вчинялись жодні дії для продовження його строку. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилається на введення в Україні воєнного стану та припинення роботи посольства Ізраїль. Так, сам факт запровадження воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не є поважною причиною для безумовного поновлення процесуальних строків. Для такого поновлення необхідним є клопотання, в якому будуть зазначені інші обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та перешкоджали вчиненню тих чи інших дій, а також докази, що підтверджують ці обставини;
достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, а також неможливості поновити термін дії паспорта позивача із 19 листопада 2020 року до 12 травня 2023 року до суду не надано, не доведено наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк;
отже, колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції, що визначені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме через закінчення терміну дії його паспорта та неможливістю поновити його дію до 12 травня 2023 року - не є поважними. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем надано належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження того, що позивачем пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені позивачем причини не можуть бути визнані поважними, вказані причини не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення спадкоємцем відповідних дій.
23 квітня 2025 року ОСОБА_1 через Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Стефанович І. В., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року (повне рішення складено 24 березня 2025 року) в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного: у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15; постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не враховано те, що заявник у період шестимісячного строку не мав дійсного документу, що посвідчує особу, оскільки не міг оформити на території України у зв'язку з тривалим карантином через Ковід-19, постійний догляд за хворою дружиною та введення воєнного стану в Україні;
суди попередніх інстанцій прийшли помилкового висновку, що відсутність дійсного паспортного документу у позивача на момент відкриття спадщини не є поважною причиною пропуску строку на звернення до нотаріуса із заявою про вступ у спадщину;
позивач є громадянином Ізраїлю, був документований паспортом 20 листопада 2017 року, який був дійсний до 19 листопада 2020 року. Продовжити дію паспорту вдалось з 12 травня 2023 року, після смерті спадкодавиці (15 лютого 2022 року). Суди залишили поза увагою документально підтверджені аргументи позивача щодо незадовільного стану здоров'я самого позивача, а саме його госпіталізацію та проведення оперативного лікування (серпень 2020 року, жовтень 2020 року). І цей стан позивача на фоні необхідності здійснювати постійний догляд за спадкодавицею не оцінений судом з точки зору об'єктивної неможливості займатися формально-юридичними проблемами як от оформлення нового паспорту. На початку грудня 2020 року позивачу діагностували захворювання на ковід. Об'єктивно це виглядає так: як тільки позивач виліковується від однієї хвороби, він захворів на іншу. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Посольства, як і державні органи та установи, припинили свою роботу, пов'язану з прийомом осіб. І хоча позивач навідувався до приміщення Посольства Ізраїлю в Україні, його прийом для виготовлення паспорту був неможливий. Виїзд в Європу для оформлення нового паспорту був можливий виключно за умов: вакцинування (лише певними вакцинами, які визнавались країнами Європи, проте доступними в Україні стали лише через рік після введення карантину), або наявності «негативного» тесту на ковід (позивач неодноразово хворів на ковід). Більше того, з недійсним паспортом подорожувати ризиковано з точки зору права перетину державних кордонів. Позивач пояснює, що навіть поїздки Україною були виключені, не те щоб виїзд за межі України, оскільки він не міг залишити без нагляду та догляду важкохвору дружину. Європейські країни, як і Ізраїль, вводили необхідність перебувати під карантинними обмеженнями тривалий період, що теж робило неможливим у короткі строки виготовити паспорт або в країнах Європи, або в Ізраїлі. Догляд за дружиною був важливішим ніж власні інтереси. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин. Суди попередній інстанцій в своїх рішеннях зазначають, що причини, які позивач зазначає як поважні, мали місце після закінчення терміну дії паспорта та задовго до смерті спадкодавця;
поза увагою судів залишилось те, що спадкодавиця померла прямо напередодні повномаштабного вторгнення російської федерації на територію України. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, Україну залишили всі іноземні посольства та консульства. Воєнний стан неодноразово було продовжено. Лише 16 лютого 2023 року Посольство країни Ізраїль в України відновило свою роботу та дізнавшись про це позивач знову звернувся до консульського відділу з приводу продовження дії його паспорту. 17 квітня 2023 року позивач написав звернення до посла Держави Ізраїль в Україні, де зазначив всі складнощі з продовженням дії його паспорту та просив звернути увагу на вказана та продовжити дію його паспорту. Його звернення було розглянуто та прохання задоволено. Дію його паспорту було продовжено, починаючи з 12 травня 2023 року. Хибним є висновок судів про те, що відсутність діючого паспорту не позбавила позивача подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у інший, передбачений законом спосіб, без особистої присутності у нотаріуса (поштове відправлення, довіреність на вчинення від свого імені необхідних дій іншій особі тощо). Без наявності дійсного документу, що посвідчує особу, позивач був позбавлений у законний спосіб звернутись до нотаріуса із заявою про вступ у спадщину;
у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України держава вдалась до регулювання строків на прийняття спадщини. Так, на час дії воєнного стану відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття було зупинено, але не більше ніж на чотири місяці. І до 18 червня 2023 цю постанову активно застосовували нотаріуси (постановою Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469 вказану норму скасовано). Наведене свідчить про великий вплив загальновідомих обставин на всі сфери життя мешканців України, зокрема й спадкові правовідносини. З огляду на все наведене, слід дійти висновку, що судами неправильно досліджено та оцінено надані позивачем докази, що призвело до невідповідності висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, дійсним обставинам справи;
надаючи оцінку поважності причин пропуску строку прийняття спадщини, суди повинні, у першу чергу, проаналізувати період від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Особливу увагу варто звернути на обставину, що позивач був заручником об'єктивних обставин, що не залежали від його волі - лише 16 лютого 2023 року Посольство країни Ізраїль в України відновило свою роботу та дізнавшись про це, Позивач знову звернувся до консульського відділу з приводу продовження дії його паспорту;
з моменту відкриття спадщини 15 лютого 2022 року та до 16 лютого 2023 (цілий рік) позивач не мав технічної та юридичної можливості продовжити дію свого паспорту чи оформити новий. Такі висновки цілком відповідають правовій позиції, викладеній в Постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 758/13293/18, в якій наведені позивачем причини, які є об'єктивними та істотними труднощами, Верховний Суд відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України дійшов висновку, що наявні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Звісно, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна передусім стосуватися періоду часу від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом згаданого шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Закон та релевантна судова практика зобов'язують дослідити обставини, що перешкодили спадкоємцю вчасно звернутись із заявою про вступ у спадщину, незалежно від початку перебігу дії таких обставин. При цьому, суд має перевірити можливість спадкоємця подолати вказані обставини протягом строку на вступ у спадщину;
Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання. Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно. Про факт, що саме ОСОБА_1 був поряд з ОСОБА_4 під час усього часу її важкого захворювання і здійснював за нею догляд, свідчить і те, що 17 травня 2021 року ОСОБА_4 у формі нотаріально посвідченої заяви повідомила, що з 2018 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах та проживала однією сім'єю з ОСОБА_1 , потребувала цілодобового догляду та його піклування. Інших осіб, які бажали чи фактично здійснювали догляд за спадкодавицею не було.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що з 2018 року позивач та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім'єю.
16 липня 2020 року ОСОБА_4 складено заповіт, за яким усе своє майно заповіла позивачу.
Паспорт позивача був дійсний до 19 листопада 2020 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
09 листопада 2022 року за заявою відповідача, племінника померлої, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О. М. була заведена спадкова справа № 21/2022.
Після відновлення роботи посольства країни Ізраїль в Україні 16 лютого 2023 року, позивач звернувся до консульського відділу для продовження строку дії паспорта.
12 травня 2023 року строк дії паспорта відновлено.
26 травня 2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Гоменюк О.М. із заявою про прийняття спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Гоменюк Л. М. від 30 травня 2023 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії за заявою позивача - видачі свідоцтва про право на спадщину.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина перша та друга статті 1223 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення частини третьої статті 1272 ЦК України не застосовуються (див. постанову Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, постанову Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що:
«як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що:
«поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) вказано, що:
«113. Також Велика Палата Верховного Суду відхиляє інші доводи касаційної скарги про те, що у заявника існували додаткові перешкоди для своєчасного подання ним заяви про прийняття спадщини, зокрема догляд за матір'ю, зайнятість на роботі, карантинні обмеження, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
114. Зазначені доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, які зробили обґрунтовані висновки про те, що наведені позивачем обставини, як-от зайнятість на роботі, карантинні обмеження, догляд за матір'ю, не перешкоджали ОСОБА_8 реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини, зокрема й через засоби поштового чи електронного зв'язку.
115. До того ж суд апеляційної інстанції, оцінивши подані позивачем докази, встановив, що надана позивачем копія амбулаторної картки його матері ОСОБА_9 та відомості, зазначені в ній, не підтверджують те, що остання потребувала постійного стороннього догляду, а також те, що ОСОБА_8 здійснював цей догляд до 12 січня 2022 року.
116. Враховуючи те, що на підставі частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи та переоцінювати докази, належна оцінка яких здійснена судами першої та апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що переглядається, вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів існування об'єктивних та непереборних обставин, які перешкодили йому подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька у визначений законом шестимісячний строк, до 12 січня 2022 року.
117.Належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подав. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права відповідача як спадкоємця, який прийняв спадщину».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зазначено, що:
«151. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
152. Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.
153. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.
154. Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 619/2906/23 (провадження № 61-6738св24) вказано, що:
«суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що в установлений законом строк спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла його дружина ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, подавши відповідну заяву до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску, визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, позивачка посилалася на те, що про смерть батька їй відомо не було, оскільки з початком війни вона вимушена була переїхати до Великої Британії, де перебуває до теперішнього часу, а про відкриття спадщини дізналась лише 02 червня 2023 року з листа приватного нотаріуса Панченко О. В., при цьому відповідачі не повідомили їй про смерть ОСОБА_5.
У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) зазначено, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.
Встановивши, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_5, однак заяву про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 ЦК України строк не подала, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачкою підставам пропуску зазначеного строку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_5».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суди становили, що: паспорт позивача був дійсний до 19 листопада 2020 року. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, термін дії паспорта ОСОБА_1 закінчився ще до смерті ОСОБА_4 , проте позивачем не вчинялись жодні дії для продовження його строку; звертаючись до суду, позивач не зазначає, яким чином та на яких умовах протягом тривалого часу перебував в Україні, тим більше за недійсним паспортом; приведені в позові причини судом не можуть вважатися поважними, оскільки згідно з матеріалами справи в 2023 році, тобто відразу після звернення позивача до посольства Ізраїлю, йому був виданий новий паспорт. При цьому, будь-яких доказів звернення до посольства за отриманням нового паспорта після закінчення строку дії попереднього, не надав; з долученої до матеріалів справи медичної документації вбачається, що спадкодавиця дійсно страждала на серйозне захворювання. В той же час, суд врахував, що медична документація про її захворювання та лікування датована періодом часу з червня 2020 року до березня 2021 року і будь-які докази потреби спадкодавця в постійному сторонньому нагляді в ній відсутні. Крім того, згідно наданої медичної документації захворювання позивача також мало місце в серпні - жовтні 2020 року. В свою чергу, смерть спадкодавиці наступила 15 лютого 2022 року. Тобто, причини, які позивач зазначає як поважні, мали місце після закінчення терміну дії паспорта та задовго до смерті спадкодавця. Вказані обставини свідчать про те, що вони не можуть розцінюватися як такі, що почалися від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. З урахуванням цього вони не можуть також вважатися поважними в зв'язку з їх тривалістю після закінчення встановленого законом шестимісячного строку, а саме до травня 2023 року, тобто звернення позивача до нотаріуса; обґрунтовуючи поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилається на введення в Україні воєнного стану та припинення роботи посольства Ізраїль. Так, сам факт запровадження воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не є поважною причиною для безумовного поновлення процесуальних строків. Для такого поновлення необхідним є клопотання, в якому будуть зазначені інші обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та перешкоджали вчиненню тих чи інших дій, а також докази, що підтверджують ці обставини; достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, а також неможливості поновити термін дії паспорта позивача із 19 листопада 2020 року до 12 травня 2023 року до суду не надано, не доведено наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
За таких обставин, установивши, що відсутні підстави для визначення додаткового строку, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.
Аргумент касаційної скарги про те, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України держава вдалась до регулювання строків на прийняття спадщини і на час дії воєнного стану відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття було зупинено, касаційний суд відхиляє з таких підстав.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову (частина шоста статті 367 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року в справі № 522/13476/23 (провадження № 61-7645св24) вказано, що:
«38. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував, що у встановлений законодавством строк він із заявою про прийняття спадщини після померлого сина до нотаріальної контори не звернувся, оскільки із засобів масової інформації йому було відомо, що у зв'язку з введенням воєнного стану на всій території України були відключені реєстри нотаріальних дій. У нотаріальній конторі йому з посиланням на пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» було роз'яснено, що з початку широкомасштабної війни в Україні законодавцем було зупинено на весь час дії воєнного стану перебіг шестимісячного строку для прийняття спадщини.
63. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції неналежним чином оцінив доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті сина-військовослужбовця, не звернув достатньої уваги на посилання батька спадкодавця на обмеження протягом певного часу доступу до нотаріальних реєстрів, нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, а також на незначний проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням ОСОБА_10 до нотаріуса й подачею позову у цій справі.
64. Слід звернути увагу, що у пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини) було зазначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
65. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
66. Після отримання від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М. листа № 63/01-16 від 27 червня 2023 року, з якого він довідався про заведення спадкової справи та про те, що ним було пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини, позивач звернувся з цим позовом до суду 06 липня 2023 року.
67. Враховуючи обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для визначення батьку загиблого військовослужбовця додаткового строку для прийняття спадщини на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України».
Як свідчать встановлені судами обставини позивач з тих підстав, що мав легітимні очікування на те, що оскільки на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється, позов не пред'являв.
Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, та постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 необґрунтовані, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин. Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду України: від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, та постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, необґрунтовані, оскільки не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Стефанович Іриною Валеріївною, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олена Миколаївна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков