Ухвала
Іменем України
18 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 208/15131/24
провадження № 61-4091ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Мисечко Катериною Олександрівною, на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 грудня 2024 року в складі судді області Кузнєцової А. С., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року (повний текст складено 05 березня 2025 року) в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Макарова М. О., Свистунової О. В., про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Заява мотивована тим, що, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 фактично проживали однієї сім'єю без реєстрації шлюбу і в період їхнього спільного проживання народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто проведено за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою, а саме визначено батька - ОСОБА_4 .
Батьком дитини є громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Будучи стрільцем-помічником гранатометника 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, в результаті масового артилерійського та мінометного обстрілу позицій з боку російської федерації поблизу населеного пункту Шахтарське Волноваського району Донецької області 02 листопада 2024 року солдат ОСОБА_2 зник безвісти за особливими обставинами.
ОСОБА_2 сприймав доньку, як рідну, кохав її, не мав сумнівів у своєму біологічному батьківстві, завжди визнавав дитину своєю. Факт сумісного проживання та піклування за дитиною підтверджується актом про проживання від 25 листопада 24 року, скріншотами її переписки з ОСОБА_2 , сумісними фотознімками. ОСОБА_2 не міг зареєструвати дитину на себе, оскільки тривалий час знаходився у ВСУ. Встановлення факту батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно їх малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявнику необхідно для одержання виплат і надання пільг, передбачених чинним законодавством України.
ОСОБА_1 просила:
встановити факт батьківства, а саме що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кам"янське Кам"янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) 20 червня 2023 року за актовим записом №21, зазначивши відомості про батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кам'янське, Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
відповідно до статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття, або особою, яка вважає себе батьком дитини. Відповідно до статті 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу;
таким чином, для розгляду судом в порядку окремого провадження справи про встановлення батьківства необхідною умовою є встановлений факт смерті чоловіка (батька) дитини;
як слідує із матеріалів справи, відповідно до сповіщення сім'ї № 12/10539 від 04 листопада 2024 року, 02 листопада 2024 року стрілець-помічник гранатометника 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, в результаті масового артилерійського та мінометного обстрілу позицій з боку російської федерації поблизу населеного пункту Шахтарське, Волновахського району, Донецької області солдат ОСОБА_2 зник безвісти за особливими обставинами;
наразі ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти, а не померлим, що виключає звернення до суду із заявою про встановлення батьківства в порядку окремого провадження, тому з цієї заяви вбачається спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження;
відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. Зважаючи на те, що з поданої заяви про встановлення факту батьківства вбачається спір про право, який вирішується в позовному провадженні, де позовна заява повинна відповідати вимогам статті 175 та 177 ЦПК України, слід відмовити у відкритті окремого провадження по вказаній справі відповідно до приписів частини четвертої статті 315 ЦПК України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мисечко К. О., залишено без задоволення;
ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 грудня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права;
у цій справі, що переглядається, ОСОБА_1 просила в порядку окремого провадження вставити факт батьківства, а саме - що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
відповідно до статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття, або особою, яка вважає себе батьком дитини. Відповідно до статті 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу;
у справі встановлено, заявник ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14, 15, 24). Із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 22 листопада 2024 року вбачається, що запис про батька дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України (а.с.14, 15). Відповідно до сповіщення сім'ї №12/10539 від 04 листопада 2024 року, 02 листопада 2024 року стрілець-помічник гранатометника 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, в результаті масового артилерійського та мінометного обстрілу позицій з боку російської федерації поблизу населеного пункту Шахтарське Волноваського району Донецької області солдат ОСОБА_2 зник безвісти за особливими обставинами (а. с. 48, 49). Таким чином, на теперішній період часу ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти;
для розгляду судом в порядку окремого провадження справи про встановлення батьківства необхідною умовою є встановлений факт смерті чоловіка (батька) дитини. Слід зазначити, з поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення факту батьківства вбачається спір про право, який вирішується в позовному провадженні. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що факт батьківства, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки доказів того, що ОСОБА_2 помер матеріали справи не містять, з матеріалів справи вбачається, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження. Таким чином, враховуючи, що доказів того, що ОСОБА_2 помер матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав розгляду поданої ОСОБА_1 заяви в порядку окремого провадження та відмовив у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України, роз'яснивши заявнику її право звернення до суду у порядку позовного провадження.
29 березня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Мисечко К. О., на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року (повний текст складено 05 березня 2025 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, просить оскаржені судові рішення скасувати і направити справу для розгляду в суд першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
згідно зі статтею 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Як вбачається зі статтею 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження можуть бути розглянуті цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до статті 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. При розгляді спору щодо встановлення факту батьківства суд має виходити зі змісту статті 130 СК України, відповідно до якої підставою для встановлення факту батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи. У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 зроблено висновок, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою свого батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері;
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, відступаючи від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі N 435/4160/13-ц (провадження N 61-15459св19), від 14 лютого 2022 року у справі N 2-275/2010 (провадження N 61-13540св21), від 20 липня 2022 року у справі N 423/725/13 (провадження N 61-15590св21), та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі N 2-1659/07 (провадження N 61- 23248св19), зробив такі висновки. У частині дев'ятій статті 10 ЦПК України зазначено, що, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права розглядаються в загальній теорії права як засоби заповнення прогалин у законодавстві шляхом їх усунення чи подолання. Прогалини у законодавстві ускладнюють регулювання відповідних суспільних відносин через відсутність у законодавчому акті нормативного припису (норми права), що безпосередньо спрямований на їх врегулювання. Аналогія закону -це поширення в процесі правозастосування на конкретні неврегульовані правом життєві відносини чинності норм права, які регулюють відносини, які є подібними тим, що потребують урегулювання в рамках цієї галузі права за найсуттєвішими ознаками. Аналогія права - це застосування до конкретних відносин загальних засад і сенсу законодавства у разі відсутності норм права, що регулюють подібні за найсуттєвішими ознаками відносини;
у постанові від 08 червня 2022 року у справі N 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) полягає в тому, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Отже, якщо певні цивільні процесуальні відносини не врегульовані ЦПК України, вони регулюються тими правовими нормами, що регулюють подібні за змістом процесуальні відносини. Ці правила є універсальними, тому що вони розраховані на врегулювання усіх цивільних процесуальних відносин у разі наявності прогалин у цивільному процесуальному законодавстві. Водночас під час застосування правил про аналогію закону варто, насамперед з'ясувати характер спірних суспільних відносин. Якщо спірні відносини є цивільними процесуальними відносинами, прогалина в законодавстві буде мати місце тоді, коли у ЦПК України немає норми права, спрямованої на врегулювання таких спірних відносин. Для застосування аналогії закону потрібно віднайти в актах цивільного процесуального законодавства правову норму, яка регулює подібні за змістом цивільні процесуальні відносини. Нормами Цивільного процесуального законодавства України не врегульовано питання про встановлення факту батьківства за особою, яка зникла безвісти за особливих обставин;
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року по справі № 2- 591/11 (провадження № 14-31цс21, п. 78-82) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні;
тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії. Постанова ВП ВС від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії;
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/23179/19 зазначив, що відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права);
таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суд має дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і відзивам сторін; вирішити справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права; ухвалити законне і справедливе судове рішення.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 просила в порядку окремого провадження вставити факт батьківства, а саме - що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявник ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с.14, 15, 24).
Із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України від 22 листопада 2024 року вбачається, що запис про батька дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України (а. с.14, 15).
Відповідно до сповіщення сім'ї №12/10539 від 04 листопада 2024 року, 02 листопада 2024 року стрілець-помічник гранатометника 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, в результаті масового артилерійського та мінометного обстрілу позицій з боку російської федерації поблизу населеного пункту Шахтарське Волноваського району Донецької області солдат ОСОБА_2 зник безвісти за особливими обставинами (а. с. 48, 49).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що:
«під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду.
Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) вказано, що:
«згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».
Згідно статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).
Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19)).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року в справі № 672/915/23 (провадження № 61-3583св24) вказано, що:
«статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір'ю дитини.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері та смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.
Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року в справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21)».
Суди встановили, що факт батьківства, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки доказів того, що ОСОБА_2 помер матеріали справи не містять, з матеріалів справи вбачається, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили у відкритті провадження у справі.
Аргументи касаційної скарги про необхідність застосування аналогії закону чи права касаційний суд відхиляє, оскільки законодавець врегулював відносини і передбачив, що факт смерті встановлюється в окремому провадженні якщо запис про батька дитини у книзі записів народжень здійснено за вказівкою матері та настала смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим. Натомість у разі зникнення особи безвісти за особливими обставинами застосовується конструкція позову про визнання батьківства (стаття 128 СК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішення свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Мисечко Катериною Олександрівною, на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року (повний текст складено 05 березня 2025 року), про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков