Ухвала
23 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 638/13599/18
провадження № 61-5260ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2024 рокута постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення графіку зустрічей,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення № 638/13599/18 від 02 вересня 2019 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 20 березня 2025 року, в задоволені заяви ОСОБА_1 про заміну способу та порядку виконання судового рішення №638/13599/18 від 02 вересня 2019 року відмовлено.
09 серпня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2024 рокута постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2025 року.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
Оскарження ухвали щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення передбачено пунктом 26 частини першої статті 353 ЦПК України.
Постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції щодо зміни способу і порядку виконання рішення, не входить до переліку судових рішень, які можуть бути предметом оскарження у касаційному порядку в контексті положень частини першої статті 389 ЦПК України (див., зокрема, ухвалу Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2019 року в справі № 592/9657/16-ц (провадження № 61-9711ск19), ухвалу Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2023 року в справі № 308/1216/15-ц (провадження № 61-7460ск23).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови Харківського апеляційного суду від 20 березня 2025 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржена ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2024 року та постанова Харківського апеляційного суду від 20 березня 2025 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 398, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2024 рокута постанову Харківського апеляційного суду від 20 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення графіку зустрічей.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков