18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
28 квітня 2025 року м. Черкаси справа № 925/359/24
Вх.суду № 4998/25 від 31.03.2025
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи у м.Черкаси у приміщенні суду клопотання від 31.03.2025 №02-46/286
заявника, боржника у особі ліквідатора банкрута,
про витребування інформації у Державної податкової служби України
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна газопостачальна компанія"
до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв"
про банкрутство юридичної особи
1. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С., подано клопотання від 31.03.2025 №02-46/286 з вимогами:
витребувати у Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, юридична адреса: Львівська площа, буд.8, м.Київ, 04053) належним чином завірені копії документів, на підставі яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ГУ ДПС у Черкаській області внесено до інформаційно-телекомунікаційної системи в якості засновника, керівника та головного бухгалтера ТОВ "Енергогазрезерв" (ідентифікаційний код 36860996), в т.ч. статуту, установчого договору, довіреностей, наказів, паспортів ОСОБА_1 та особи уповноваженої на подання документів до ДПС;
встановити термін для надання витребуваних копій документів і зобов'язати Державну податкову службу України направити витребувані документи та інформацію на адресу арбітражного керуючого Носань Н.С. - а/с №177, м. Черкаси, 18001.
2. Клопотання обґрунтовано тим,
що єдиним засновником та керівником ТОВ "Енергогазрезерв" є ОСОБА_1 ;
що одразу після переоформлення на вказану особу 100% частки у статутному фонді та призначення його керівником цього товариства, останнє припинило звітуватись до Головного управління ДПС у Черкаській області та Головного управління статистики у Черкаській області та здійснювати фінансово-господарську діяльність;
що ОСОБА_1 , як керівник ТОВ "Енергогазрезерв", у порушення вимог Кодексу України з процедур банкрутства, не передав ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію підприємства, на зв'язок не виходить та ухиляється від виконання цього обов'язку;
що з метою встановлення кола винних у доведенні ТОВ "Енергогазрезерв" до банкрутства, ліквідатор банкрута 18.02.2025 направив на адресу Головного управління ДПС у Черкаській області запит №02-46/110 про надання йому копій документів, на підставі яких ОСОБА_1 було внесено до інформаційно-телекомунікаційної системи в якості засновника, керівника та головного бухгалтера цього товариства (у тому числі статуту, установчого договору, довіреностей, наказів, паспортів ОСОБА_1 та особи, уповноваженої на подання документів до ДПС тощо);
що Головне управління ДПС у Черкаській області листом від 05.03.2025 №4193/6/23-00-13-03-12 відмовило у наданні запитуваної інформації з огляду на те, що остання є інформацією з обмеженим доступом.
3. На підтвердження вказаних обставин ліквідатор банкрута надав наступні документи:
запит на адресу Головного управління ДПС у Черкаській області від 18.02.2025 №02-46/110;
відповідь Головного управління ДПС у Черкаській області від 05.03.2025 №4193/6/23-00-13-03-12;
4. Підставою подання клопотання вказано ст.12, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.81 ГПК України.
5. Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства;
ч.3 ст.13. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
п.1, 2, 4 ч.2 ст.42. Учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
ч.1, 3 і 4 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів;
ч.1, 4 7-9 ст.81 ГПК України: учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом;
ч.2 ст.81. Сторона, яка подає клопотання про витребування судом доказів, повинна вказати: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
ч.1, 2 ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;
ч.2 ст.237. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Відповідно до кодексу України з процедур банкрутства:
п.1, 5 ч.1 ст.12. Арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом; звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до (...) фізичних осіб;
ч.8 ст.12. Під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення;
ч.1-3 ст.12№. Запит арбітражного керуючого - це письмове або у формі електронного документа звернення арбітражного керуючого, призначеного господарським судом розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією, керуючим реалізацією, до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, фізичних осіб про надання інформації, копій документів, необхідних арбітражному керуючому для здійснення повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника, а також членів сім'ї боржника - фізичних осіб, визначених абзацом другим частини п'ятої статті 116 цього Кодексу, стосовно якого арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об'єднань, фізичні особи, яким направлено запит арбітражного керуючого, зобов'язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати арбітражному керуючому відповідну інформацію, у тому числі таку, що становить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг або емітента електронних грошей, крім таємної та/або службової інформації та копій документів, у яких міститься таємна та/або службова інформація, копії документів.
Відмова в наданні інформації на запит арбітражного керуючого, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації тягнуть за собою відповідальність згідно із законом, крім випадків відмови в наданні таємної та/або службової інформації;
ч.1 ст.61. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: (...) аналізує фінансовий стан банкрута (...); заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості (...); вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (...);
5. Аналізуючи установлені у справі обставини та вищевказані норми чинного законодавства суд приходить до таких висновків.
5.1. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 прийшла до висновку, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо;
друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Верховний Суд у постанові від 15.01.2025 у справі №925/1398/22(925/676/24), з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 прийшов до висновку, що питання витребування документів та інформації відповідно до ст.12-1 Кодексу відносяться до першої групи, яка не стосується вирішення спорів, а відносяться до розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню.
Відповідно до ст.15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та у зв'язку з цим має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.4 і 5 ГПК України особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
5.2. Підставами для вимоги арбітражним керуючим вказано ст.81 ГПК України.
Однак, у межах справи про банкрутство відсутнє будь-яке відкрите і призначене до розгляду у судовому засіданні провадження (процедурне чи позовне), у якому б здійснювався розгляд вимог боржника (у особі його ліквідатора банкрута) до будь-якої іншої особи та у якому б існувала потреба у витребовуванні доказів, або учасником якого було б Головне управління ДПС у Черкаській області. Тому можливість застосування ст.81 ГПК України для отримання доказів на підтвердження таких не розглянутих судом вимог відсутня.
Крім того, клопотання не відповідає вимогам ч.2 ст.81 ГПК України, оскільки не містить: 1) реквізитів (номеру, дати, назви) тих конкретних документів, які необхідно витребувати, 2) зазначення обставин, які може підтвердити цей доказ, 3) вказівку на підстави, з яких випливає, що цей доказ має особа, від якої вони запитуються (чи принаймні повинна мати відповідно до конкретно вказаної норми закону).
5.3. Зі змісту (суті) заяви вбачається, що ліквідатор банкрута вважає дії Головного управління ДПС у Черкаській області незаконними, оскаржує їх і звертається до суду за захистом свого порушеного права на отримання інформації і копій документів, необхідних арбітражному керуючому для здійснення повноважень у справі про банкрутство (крім таємних та службових, які визначені такими у встановленому законом порядку), яке прямо передбачено ст.12-1 Кодексу України з процедур банкрутства (стосовно майна, яке належить боржнику чи належало раніше боржнику і надалі вибуло з його володіння; стосовно документів, які створені боржником або стосуються прав і обов'язків боржника; стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб'єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов'язки).
5.4. При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на різницю між ст.81 ГПК України, яка передбачає порядок витребування доказів, і ст.12-1 КУзПБ, яка передбачає право арбітражного керуючого на отримання копій документів та інформації:
а) так, ст.81 ГПК України передбачає порядок отримання доказів (які достовірно існують і знаходяться у цієї особи, що заявник може підтвердити іншими доказами, тому заявник просить їх витребувати), в той час як ст.12-1 КУзПБ передбачає отримання інформації та копій документів (які ймовірно має або повинна мати в силу закону певна особа, тобто заявник не впевнений у їх існуванні, розшукує і просить надати);
б) ст.81 ГПК України передбачає порядок отримання доказів (створених раніше і вже існуючих у певній формі), в той час як ст.12-1 КУзПБ передбачає отримання інформації та копій документів (інформація може створюватись як новий документ, а копія документа може надаватись заявнику або як джерело інформації і неналежна копія з копії у цієї особи або як належна копія з оригіналу документа як доказ);
в) ст.81 ГПК України передбачає отримання належного доказу у формі оригіналу чи належно засвідченої копії, в той час як ст.12-1 КУзПБ не передбачає можливість отримання оригіналів, а певна з отриманої інформації надалі може бути визнана судом неналежним доказом і сама потребуватиме надання доказів на її підтвердження;
г) згідно із ст.81 ГПК України витребовуваними доказами є конкретні індивідуально визначені документи (щодо яких зазначаються реквізити документа - дата, номер, видавник або ж вказується група однотипних документів), в той час як ст.12-1 КУзПБ передбачає отримання інформації та копій документів (щодо яких заявник не знає індивідуальних ознак та реквізитів документів, як і не знає, чи вони взагалі існують);
д) відповідно до ст.81 ГПК України заявник повинен обгрунтувати причини неможливості отримання доказу (тобто неможливості в інший, крім звернення до суду, спосіб отримати доказ. Наприклад, запит завідомо призведе до отримання законної відмови у наданні конфіденційної інформації, таємного або службового документа, на запит не надано відповіді або не надано усіх документів), в той час як відповідно до ст.12-1 КУзПБ захист права здійснюється або у зв'язку з порушенням права заявника саме цією конкретною особою, або надання цією особою законної відмови у наданні інформації чи документів.
е) згідно із ст.81 ГПК України заявник повинен зазначити конкретну обставину (факт, який записано у заяві), яку цей конкретний документ (доказ) підтвердить чи спростує. Це право на витребування доказів є додатковим до права подати до суду позов і обов'язку при поданні позову надати усі наявні докази - лише у випадку якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Однак, суд не проводить розслідування обставин за завданням сторін у справі, а збирає вже відомі докази за правилами ст.81 ГПК України. Тобто, суть господарського процесу, як і розгляду будь-якої справи в суді, полягає саме в тому, що суд (на відміну від органу досудового слідства) не проводить "розслідування" фактів (обставин) - у суді процес "дослідження" стосується виключно наявних у справі доказів і здійснюється виключно для підтвердження чи спростування обставин (фактів), на які посилається учасник справи у заяві по суті (ч.1 ст.86, ч.2 ст.92, ч.1 ст.95, ч.2 ст.97, п.3 ч.1 ст.132, 134 ГПК України).
Стаття ж 12-1 КУзПБ передбачає розшук арбітражним керуючим інформації і документів про ще можливо не відомі обставини (факти). У разі з порушення ст.12-1 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий має звертатися за захистом порушеного права, а не просити суд замість нього здійснювати розшук документів і інформації. Як зазначено вище, звернення до суду за цією нормою також здійснюється у випадку законної відмови у наданні інформції чи документів.
5.5. Спільним перед зверненням до суду як для витребування відповідно до ст.81 ГПК України, так і для витребування відповідно до ст.12-1 КУзПБ є потреба заявнику обгрунтувати досудове вжиття ним заходів для отримання належних копій документів.
5.6. Як визначився Верховний Суд у справі 925/1395/24(925/676/24) витребування інформації і документів відповідно до ст.12-1 Кодексу України з процедур банкрутства є процедурним питанням у справі про банкрутство і не потребує складення саме позовної заяви і подання позову у порядку ст.7 Кодексу.
5.6.1. Отже якщо особа (орган влади) відмовила у наданні інформації або документів заява має містити не мотивацію, чому така інформація чи документи потрібні арбітражному керуючому (мотиви його дій випливають виключно із покладених на нього Кодексом обов'язків, зокрема, ст.61 Кодексу), а виклад обставин, зазначення і подання доказів, про те,
що витребовувані інформація чи документи достовірно наявні у відповідної особи (вказати у заяві конкретні докази цьому і додати їх згідно з переліком) чи повинні бути наявні відповідно до конкретного закону чи нормативного акту (вказати такі норму та акт);
що арбітражним керуючим вжито усіх можливих заходів до їх отримання у позасудовому порядку, в тому числі й шляхом реєстрації та отримання доступу через персональний електронний кабінет відповідного органу, шляхом ідентифікації та верифікації у банку тощо (наприклад, п.10 ч.1 ст.1, п.3 ч.2 та ч.6 ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", підп.. 17.1.14 п. 17.1 ст. 17, ст.42-1 Податкового кодексу України ст.56, 62, Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інші), шляхом отримання їх у інших державних органів, шляхом отримання інформації із офіційних реєстрів та загальнодоступних джерел;
5.6.2.Додатково, залежно від того, відмова незаконна чи законна, заява повинна містити:
якщо відмова незаконна - в чому полягає порушення його права і який спосіб захисту обрано (ст.15 і 16 ЦК України та ст.4 і 5 ГПК України). У цьому випадку захист порушеного права на отримання інформації і документів нічим не відрізняється від захисту будь-якого іншого порушеного права у справі позовного провадження.
якщо відмова законна - чому загроза інтересам особи від розголошення запитуваної інформації відсутня, чому шкода цим інтересам від її розголошення не є істотною, чому право громадськості знати цю інформацію (в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини) переважає шкоду від її оприлюднення (трискладовий тест).
5.7 До заяви не додано доказів тих обставин,
що ОСОБА_1 внесено до інформаційно-телекомунікаційної системи в якості засновника, керівника та головного бухгалтера ТОВ "Енергогазрезерв";
що боржником подано до Головного управління ДПС у Черкаській області (чи вони повинні бути у останнього згідно із законом) статут і установчий договір (які відповідно до закону зберігаються у державного реєстратора і мають в першу чергу витребовуватись від нього), довіреності, накази, паспорти ОСОБА_1 та особи уповноваженої на подання документів до ДПС. При цьому суд зауважує, що паспорт є дійсно особливим персональним документом особи, однак заява не містить обгрунтування чому потрібні саме копії паспортів, а не конкретна інформація з них;
не обґрунтовано, яке значення для захисту порушеного права мають обставини: переоформлення на ОСОБА_1 100% частки у статутному фонді та призначення його керівником; припинення звітування та здійснення фінансово-господарської діяльність; непередання керівником ліквідатору бухгалтерської та іншої документації підприємства і не виходу керівника на зв'язок.
Отже вимоги є не доведеними.
За таких обставин, клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.234, 235 ГПК України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Носань Н.С., від 31.03.2025 №02-46/286 повністю.
Ухвала суду набрала законної сили 28.04.2025. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Направити це судове рішення заявнику.
С у д д я Хабазня Ю.А.
Я-3,14-925-0001