65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"23" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 910/12488/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.
при секретарі судового засідання Джабраїловій В.В.
за участю представників:
від позивача - Марєєва А.І. (в порядку самопредставництва);
від відповідача - не з'явились;
розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу № 910/12488/24
за позовом Енергетичної митниці (04215, місто Київ, вул. Світлицького, буд. 28 -а, код ЄДРПОУ 44029610)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Компані» (65031, Одеська область, місто Одеса, вул. Хімічна, буд. 1/27, код ЄДРПОУ 44307278)
про стягнення 209 303, 69 грн,
10.10.2024 Енергетична митниця звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (вх. № 12488/24) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Компані», в якій просить суд стягнути з відповідача суму митних платежів у розмірі 209 303, 69 грн. за митними деклараціями від 19.03.2022 № UA903150/2022/000088, від 24.03.2022 № UA903150/2022/000125, від 24.03.2022 №/2022/000126 до державного бюджету, а також суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвент Компані» не виконано зобов'язання зі сплати коштів до державного бюджету України, жодних перерахунків до державного бюджету не здійснювалось за митними деклараціями від 19.03.2022 № UA903150/2022/000088, від 24.03.2022 № UA903150/2022/000125, від 24.03.2022 № UA903150/2022/000126, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2024 № 910/12488/24 зазначену позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області на підставі ст. 31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 22.11.2024 матеріали позовної заяви по справі № 910/12488/24 розподілено судді Мостепаненко Ю.І.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі № 910/12488/24 відмовлено Енергетичній митниці у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 174 ГПК України. Суд встановив, що згідно відповіді № 930169 від 27.11.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, здійсненої на запит суду, вбачається, що за кодом 44029610 юридична особа не значиться, проте за цим кодом зареєстровано Енергетичну митницю, як філію (інший відокремлений підрозділ) юридичної особи Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43115923). Відтак, у суду відсутні належні та допустимі докази того, що позивач є юридичною особою в розумінні ст.ст.80,95 ЦК України, адже позивачем у справі може бути юридична особа, а не її відокремлений підрозділ.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 ухвалу Господарського суду Одеської області від від 27.11.2024 у справі № 910/12488/24 скасовано, справу № 910/12488/24 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
12.03.2025 до Господарського суду Одеської області від Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12488/24.
Між тим, суддя Мостепаненко Ю.І. з 11.03.2025 по 25.03.2025 перебувала на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2025 позовну заяву Енергетичної митниці залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
28.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. 9939/25), згідно якої останній такі недоліки усунув.
Враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12488/24 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 23.04.2025.
18.04.2025 року до Господарського суду Одеської області від Енергетичної митниці надійшли:
- заява (вх. № 12530/25), згідно якої остання просила суд забезпечити участь представника у судовому засіданні, призначеному на 23.04.2025 о 16:00 по справі № 910/12488/24, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС., яка задоволена ухвалою суду від 21.04.2025.
- клопотання про долучення доказів (вх. № 12538/25), відповідно до якого остання просила суд долучити до матеріалів справи № 910/12488/24: заяви про надання відстрочення сплати митних платежів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 09 березня 2022 року № 236 "Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану" від 18.03.2022, від 23.03.2022; лист від 27.02.2024 № 7.6-1/15-01/13/977 разом з доказами направлення; лист від 28.08.2024 № 7.6-1/10/8.16/4311; лист від 11.10.2024 № 21752/5/15-32-07-07-05.
В судовому засіданні 23.04.2025 за участі представника позивача судом задоволено клопотання позивача про долучення доказів від 18.04.2025, долучено до матеріалів справи додані до клопотання докази, про що судом постановлено протокольну ухвалу.
Разом з тим, розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За змістом частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметну юрисдикцію господарського суду визначено в ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; 9) справи щодо процедури превентивної реструктуризації; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; 17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства; 18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями; 19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій; 20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід'ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення; 21) справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України.
Отже, ознаками господарського спору є те, що: 1) спір виник із правовідносин, що врегульовані нормами цивільного та господарського права; 2) вимога ініціатора звернення до суду зумовлена прагненням відновити своє порушене приватне (цивільне чи господарське) суб'єктивне право та/або захистити приватний (цивільно- чи господарсько-правовий) інтерес; 3) процесуальне законодавство містить пряму норму, згідно з якою відповідний спір належить до юрисдикції саме господарських судів; 4) у процесуальному законі відсутня пряма норма, яка визначає юрисдикцію іншого суду для відповідного спору.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги Енергетичної митниці направлені на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Компані» до державного бюджету суми митних платежів у розмірі 209 303, 69 грн. за митними деклараціями від 19.03.2022 № UA903150/2022/000088, від 24.03.2022 № UA903150/2022/000125, від 24.03.2022 №/2022/000126.
При цьому, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ним як митним органом було оформлено товар - «дизельне паливо» (який був ввезений на митну територію України ТОВ «Інвент Компані») під зобов'язання сплатити митні платежі у розмірі 209 303,69 грн., за митними деклараціями від 19.03.2022 № UA903150/2022/000088, від 24.03.2022 № UA903150/2022/000125, від 24.03.2022 № UA903150/2022/000126 з відстроченням відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану» №236 від 09.03.2022 за заявами ТОВ «Інвент Компані» від 18.03.2022 та 23.03.2022.
Разом з тим зазначає, що митниця зверталась до ТОВ «Інвент Компані» щодо сплати суми митних платежів листом від 18.04.2024 вих. № 7.6-2/15-01/13/2019, однак зворотньої відповіді не отримала.
Також вказує, що митниця має частковий доступ до інформації, яка міститься в ІКС «Податковий блок», згідно якої вбачається, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку у період з 29.03.2024 по 04.04.2024. Крім цього, відповідно до ІКС відомо, що позивачу анульовано свідоцтво платника ПДВ за рішенням контролюючого органу 07.07.2023, причиною анулювання є ненадання декларацій протягом року.
Поряд із цим, відповідно до даних до даних АСМО «ІНСПЕКТОР», суб'єктом господарювання ТОВ «Інвент Компані» вперше здійснено митне оформлення, в зоні діяльності Енергетичної митниці, а саме товару «паливо дизельне» 19.03.2022, два митних оформлення 24.03.2022-оформлених під зобов'язання сплатити митні платежі з відстроченням, відповідно до заяви «про надання відстрочення сплати митних платежів відповідно до Постанови № 236. Останнє митне оформлення відбулося 25.03.2022 з поданням заяви про відстрочення сплати митних платежів, однак Енергетичною митницею не здійснено оформлення митної декларації від 25.03.2022 без фактичної сплати митних платежів до державного бюджету. Отже, відмічає, що митне оформлення позивачем в зоні діяльності Енергетичної митниці товарів здійснювалось лише у період з 19.03.2022 по 25.03.2022, тобто лише на період дії Постанови № 236.
Виходячи з вищезазначеного, позивач зазначає, що зобов'язання зі сплати митних платежів виникає саме на момент поміщення товару в митний режим імпорту, відповідно до норм законодавства з питань митної справи, та враховуючи чинність п. 3 Постанови № 236, між Енергетичною митницею та суб'єктом господарювання був укладений додатковий правовий акт у вигляді заяв про відстрочення митних платежів, які були погоджені митним органом шляхом завершення митного оформлення МД від 19.03.2022 №UA903150/2022/000088, від 24.03.2022 №UA903150/2022/000125, від 24.03.2022 №903150/2022/000126 та випущення товару у вільний обіг без фактичної сплати митних платежів. Однак, жодних перерахунків від ТОВ «Інвент Компані» до державного бюджету за вказаними вище митними деклараціями не надходило.
Відповідно до статті 7 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Статтею 546 МКУ визначено, що митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладені на митні органи.
До таких завдань належить, зокрема, забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України, організація застосування забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з гарантами, що надають гарантії (пункт 6 частини другої статті 544 МК України).
Відповідно до пункту 1 Положення про Держмитслужбу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.
Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держмитслужба здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи.
Пунктом 1 Положення про Енергетичну митницю, затверджена наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 №489, передбачено, що Енергетична митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Держмитслужби як її відокремлений підрозділ.
Основними завданнями Енергетичної митниці, зокрема є забезпечення в межах повноважень реалізації державної митної політики та державної політики у сфері з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи; здійснення в межах повноважень контролю за порядком та умовами переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів; організація та здійснення ведення обліку і адміністрування митних та інших платежів, контроль за справлянням яких законом покладено на Держмитслужбу, забезпечення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до відповідного бюджету (підпункт 24 пункту 3 1 Положення про Енергетичну митницю).
Разом з тим, скасовуючи ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.11.2024, колегія суддів Південно-західного апеляційний господарського суду в свої постанові від 25.02.2025, виходячи із системного аналізу положень ч. 2 ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" ч. 1 ст. 45 та ч. 2 ст. 4 ГПК України, а також враховуючи Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Положення про Енергетичну митницю, затверджені наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 №489, дійшла висновку, що Енергетична митниця є відокремленим підрозділом Державної митної служби, яка хоч і утворена без статусу юридичної особи, однак є органом державної влади.
Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 МК України до митних платежів належать: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції);
Згідно частини 1, 2 статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 291 МК України обов'язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України.
Згідно частини 1 статті 293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, зокрема є декларант.
Частиною 1 статті 303 МК України передбачено, що у разі несплати або неповної сплати митних платежів у порядку і в строки, встановлені цим Кодексом та Податковим кодексом України, несплачена сума митних платежів вважається податковим боргом особи, визначеної відповідно до частини першої або другої статті 293 цього Кодексу, та стягується у порядку і строки, встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 304 МК України за наявності обставин, що свідчать про існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, на підставі письмової заяви платника податків центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи визначений ним митний орган згідно із Податковим кодексом України можуть відстрочити або розстрочити сплату митних платежів. Порядок надання розстрочення та відстрочення сплати митних платежів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З огляду на викладене, в даному випадку, виниклі правовідносини між Енергетичною митницею як митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, зокрема щодо контролю за справлянням та надходженням до державного бюджету України митних платежів, та ТОВ «Інвент Компані» як декларантом, врегульовані Митним та Податковим кодексами України та є такими, що засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18) сформульовано правову позицію, згідно якої поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Так, держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб'єкт владних повноважень. Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Метою участі держави в особі відповідних органів у адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто, вступаючи у такі відносини, держава в особі відповідного органу має на меті, в першу чергу, захист інтересів держави, громади, невизначеного кола осіб. У той же час, вступаючи в цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу. Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження 12-160гс18, пункти 6.21 - 6.23).
Так, суд звертає увагу, що позивач з відповідачем у господарські правовідносини не вступали, між сторонами не було укладено жодних господарських договорів. Натомість, заяви ТОВ «Інвент Компані» про надання відстрочення сплати митних платежів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 09 березня 2022 року № 236 "Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану" від 18.03.2022 та 23.03.2022, подані до Енергетичної митниці відповідно до положень митного законодавства та ,відповідно, не можуть вважатись господарським зобов'язанням в розумінні положень Господарського кодексу України.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлений Енергетичною митницею позов до ТОВ «Інвент Компані» про стягнення суми митних платежів за митними деклараціями, подано в порядку виконання нею завдань щодо контролю за справлянням та надходженням до державного бюджету України митних платежів як суб'єктом владних повноважень. Тобто, даний спір виник не у зв'язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності в розумінні статті 20 ГПК України, адже здійснення вказаного вище контролю є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності.
Натомість, відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.
Зокрема, предметну юрисдикцію адміністративного суду визначено в ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
В свою чергу, ознаками адміністративного спору є: 1) участь у спорі хоча би з однієї сторони суб'єкта владних повноважень; 2) здійснення таким суб'єктом управлінських владних функцій, тобто керування ним поведінкою інших осіб; 3) спір виник у зв'язку з необхідністю особи захистити свої права та законні інтереси у правовідносинах, що виникли в процесі здійснення суб'єктом владних повноважень його управлінської діяльності; або ж - якщо спір ініційований за зверненням самого суб'єкту владних повноважень - необхідності через суд реалізувати механізм примусу особи до виконання її обов'язку у відносинах управлінського підпорядкування; 4) відсутність прямої норми процесуального закону, яка би встановлювала юрисдикцію іншого суду для відповідного спору.
З огляду на викладене вище, господарський суд доходить висновку, що між сторонами у даній справі № 910/12488/24 виникли публічно-правові відносини з урахуванням характеру і предмету спору (в сфері митних та податкових правовідносин) та суб'єктного складу учасників спору, які не є рівноправними, адже перебувають у владно-управлінських відносинах, так як в даному випадку Енергетична митниця є органом на який покладено обов'язок з контролю за справляння та надходженням до Державного бюджету України митних та інших платежів за результатами митного оформлення.
Враховуючи вищенаведені обставини та проаналізувавши положення чинного законодавства, суд доходить висновку, що спір за позовом Енергетичної митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Компані» про стягнення суми митних платежів у розмірі 209 303,69 грн. за митними деклараціями від 19.03.2022 № UA903150/2022/000088, від 24.03.2022 № UA903150/2022/000125, від 24.03.2022 №/2022/000126 до державного бюджету, є публічно-правовим, а відтак належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судами за правилами КАС України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить висновку про те, що провадження у даній справі за позовом Енергетичної митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Компані» про стягнення 209 303,69 грн підлягає закриттю, оскільки даний спір не підвідомчий господарським судам, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Приймаючи до уваги відсутність поданого позивачем відповідного клопотання, судом наразі не вирішується питання стосовно розподілу судових витрат та повернення судового збору з бюджету.
Керуючись п. п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі № 910/12488/24 - закрити.
2. Роз'яснити Енергетичній митниці, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала набрала законної сили 23.04.2025р. та може бути оскаржена до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Повна ухвала складена 28.04.2025 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко