17 квітня 2025 року Справа № 915/1518/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Могила А.С.
за участю сторін:
від позивача - в судове засідання не з'явився,
від відповідача - в судове засідання не з'явився,
розглянувши заяву, сформовану в системі "Електронний суд" 09.04.2025 (вх. № 5476/25 від 09.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" про ухвалення додаткового рішення, у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес", вул. Наглого Марка, буд.46, с. Дейманівка, Пирятинський р-н., Полтавська область, 37050
електронна пошта: lawyers@smacomtrade.com
представник позивача: Шапор Любов Павлівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузькі-Пороги", вул. Туристична, буд.18, с. Мигія, Первомайський р-н., Миколаївська область, 55223
електронна пошта: bug_porogi@ukr.net
про: стягнення грошових коштів у розмірі 1 207 942,23 грн., з яких: 303 838, 23 грн. - пені та 904 104, 00 грн. - 20 % штрафу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 06.12.2024 (вх.№15438/24 від 06.12.2024) в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузькі-Пороги" грошові кошти у розмірі 1 207 942,23 грн., що складаються з:
- штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого товару, що складає 904 104,00 грн.;
- пені у розмірі 303 838,23 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.04.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бузькі-Пороги" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес": - 151 919,12 грн. - пені; - 452 052,00 грн. - 20 % штрафу; - 18 119, 13 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.
09.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 09.04.2025 (вх. № 5476/25 від 09.04.2025) про ухвалення додаткового рішення в якій просить суд прийняти до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та задовольнити її в повному обсязі. Стягнути з ТОВ «Бузькі Пороги» на користь ТОВ «Пирятинський Делікатес» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 09.04.2025 Господарським судом Миколаївської області оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі № 915/1518/24 за позовом ТОВ «Пирятинський Делікатес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бузькі-Пороги» про стягнення 1 207 942,23 грн. відповідно до якого позовні вимоги задоволено частково. Вказує, що в позовній заяві позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 18 119, 13 грн. сплаченого судового збору. Зазначає, що між ТОВ «Бузькі-Пороги» та АО «Юридична фірма «Вокс Легум» укладено договір про надання правової допомоги від 17.09.2021. На виконання п. 4.2 Договору Сторонами укладено додаткову угоду 09/04-25 від 09.04.2025 відповідно до якої погоджено розмір гонорару за супроводження справи № 915/1518/24 у суді першої інстанції - 35 000 грн. та підписано акт прийняття- передачі наданої правничої допомоги від 09.04.2025. Згідно із зазначеними вище документами Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Вокс Легум» було надано послуги професійної правничої допомоги на загальну суму 35 000 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.04.2025 призначено розгляд заяви, сформованої в системі "Електронний суд" 09.04.2025 (вх. № 5476/25 від 09.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" про ухвалення додаткового рішення на 17.04.2025.
17.04.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заперечення на клопотання (заяву), сформовані в системі «Електронний суд» 17.04.2025 (вх. № 5855/25) в яких зазначає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35000, 00 грн. є необґрунтованими та надмірними з підстав, зазначених у запереченні.
17.04.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи, сформована в системі «Електронний суд» 17.04.2025 (вх. № 5856/25) в якій просить суд розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.
17.04.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області через відділ документального забезпечення представником відповідача подано заяву б/н від 17.04.2025 (вх. № 5865/25) в якій просить суд розглянути заву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/1518/24 без участі представника відповідача. Подані заперечення підтримує.
Розглянувши заяву, сформовану в системі "Електронний суд" 09.04.2025 (вх. № 5476/25 від 09.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського кодексу України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, яка здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).
Відповідно до практики суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 40 рішення суду ЄСПЛ від 01 лютого 2018 року у справі "Радченко проти України").
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність'визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим, процесуальні норми кожного із кодексів (ГПК, ЦПК, КАС) України визначають критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру відшкодування стороні понесених нею витрат на правничу допомогу за наслідками судового вирішення спору.
Правило частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторону разом з першою заявою по суті спору подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, попередній розрахунок розміру судових витрат, в тому числі, на професійну правничу допомогу, не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та, крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 сформульовано висновки про те, що оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач разом із першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат.
Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18).
Однак, у постанові Верховний Суд від 12 жовтні 2022 року у справі № 725/42/21-ц дійшов висновку, що виходячи зі змісту положень частини 2 статті 124 ГПК України, в разі неподання учасником справи попереднього розрахунку судових витрат у суду виникає право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат.
У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 Верховний Суд навів правовий висновок надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв'язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов'язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Судом встановлено, що при поданні позовної заяви (06.12.2024) представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" було вказано про попередній (орієнтований) розрахунок сум лише судового збору в сумі 18 119, 13 грн. сплаченого судового збору.
Після проголошення вступної та резолютивної частини рішення, 09.04.2025 представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000, 00 грн. разом з доказами понесених витрат.
Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У постанові від 22 квітня 2024 року у справі №346/2744/21 Верховний Суд, пославшись на постанову Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, наголосив:
- якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Представник позивача ані до закінчення судових дебатів у судовому засіданні 09.04.2025, ані у заяві, сформованій в системі "Електронний суд" 09.04.2025 (вх. № 5476/25 від 09.04.2025) не обґрунтував / не вказав поважні причини неможливості подання доказів, що підтверджують розмір нею понесених судових витрат.
Станом на момент проголошення вступної та резолютивної частини рішення у справі № 915/1518/24, у матеріалах справи відсутні будь які докази подані позивачем, які стосувались питання надання адвокатом правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес", окрім Ордеру на надання правничої допомоги Серія АІ № 1764199 від 05.12.2024, Статуту адвокатського об'єднання «Юридична фірма «ВОКС ЛЕГУМ», затвердженого засіданням ради АО «Юридична Фірма» «ВОКС ЛЕГУМ», протокол № 1/2023 від 16.02.2023, Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України серії ІІ № 1034624 на Шапор Любов Павлівну, наказ (розпорядженння) № 8/к-тр про прийняття на роботу від 22.11.2024 адвокатським об'єднанням «Юридична фірм «ВОКС ЛЕГУМ» на посаду адвоката - Шапор Любов Павлівну.
У подальшому, 09.04.2025 (після проголошення вступної та резолютивної частин рішення у справі № 915/1518/24), представник позивача звернувся до суду із заявою про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000, 00 грн., до якої останній долучив: Ордер на надання правничої допомоги Серія АІ № 1764199 від 05.12.2024, Договір про надання правової допомоги від 17.09.2021, Додаткову угоду № 09/04-25 до Договору про надання правової допомоги від 09.04.2025, Акт прийняття передачі наданої правничої допомоги від 09.04.2025 на суму 35 000, 00 грн.
Отже, Договір про надання правової допомоги від 17.09.2021 датуються до моменту проголошення вступної та резолютивної частин рішення Господарським судом Миколаївської області від 09.04.2025.
Акт прийняття передачі наданої правничої допомоги від 09.04.2025 та Додаткова угода №09/04-25 до Договору про надання правової допомоги від 09.04.2025 датується днем проголошення скороченого тексту рішення.
У додатковій постанові від 17 грудня 2021 року у справі № 925/1502/20 Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками:
по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;
по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені Господарського процесуального кодексу України строки;
по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини 8 статті 129, статті 221 Господарського процесуального кодексу України.
У питанні документального підтвердження надання правової (правничої) допомоги та розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, слід також звернутись до таких правових позицій:
- розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (пункт 6.5 постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19);
- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
- відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності" (пункти 29-30 постанови Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20);
- подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи" (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23);
- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19);
- критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22);
- визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд також зазначає, що Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Враховуючи викладене вище, суд вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України не зазначило у першій заяві по суті про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які товариство понесло і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а це порушило принцип змагальності сторін.
Підсумовуючи зазначене, суд виснує, що заявником не подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку з розглядом справи у першій заяві по суті спору, не вчасно визначено розмір цих витрат з метою їх розподілу відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, не зроблено відповідної заяви про розподіл цієї суми до закінчення судових дебатів, з огляду на що, суд дійшов висновку про відмову у задоволені заяви, сформованої в системі "Електронний суд" 09.04.2025 (вх. № 5476/25 від 09.04.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви, сформованої в системі "Електронний суд" 09.04.2025 (вх. № 5476/25 від 09.04.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський Делікатес" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000, 00 грн. - відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК.
Повний текст додаткового рішення складено 28.04.2025.
Суддя Н.О. Семенчук