про відмову у розстроченні виконання рішення
07 березня 2025 року Справа № 915/12/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вх. № 2707/25 від 24.02.2025) Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "ЮТЕЛ" про розстрочення виконання рішення суду по справі
за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури, пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56501 (код ЄДРПОУ 02910048)
електронна пошта: voznes@myk.gp.gov.ua
в інтересах держави в особі
Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002, (код ЄДРПОУ 33850880)
електронна пошта: yuzhvk@gmail.com
до відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ЮТЕЛ", вул. Костянтинівська, 13, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 22428276)
про стягнення коштів у розмірі 1 095 015, 53 грн.
Представники прокуратури та сторін в судове засідання не з'явились
До Господарського суду Миколаївської області звернувся Керівник Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "ЮТЕЛ" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Южноукраїнської міської ради Миколаївської області кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська у розмірі 1 095 015, 53, з яких: сума основного боргу - 744 908, 52 грн., інфляційні втрати - 288 279, 60 грн., 3 % річних - 61 827, 41 грн.
Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.
1. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 позов задоволено.
Стягнуто з відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «ЮТЕЛ», вул. Костянтинівська, 13, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область 55001 (код ЄДРПОУ 22428276) на користь позивача Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 (код ЄДРПОУ 33850880):
- 744 908, 52 грн. (сімсот сорок чотири тисячі дев'ятсот вісім грн. 52 коп.) - основного боргу (кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська);
- 288 279, 60 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч двісті сімдесят дев'ять грн. 60 коп.) - інфляційних втрат;
- 61 827, 41 грн. (шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 41 коп.) - 3 % річних.
Стягнуто з відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «ЮТЕЛ», вул. Костянтинівська, 13, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область 55001 (код ЄДРПОУ 22428276) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048) (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172):
- 16 425, 23 грн. (шістнадцять тисяч чотириста двадцять п'ять грн. 23 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 судом видано накази від 27.08.2024.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "ЮТЕЛ" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 у справі № 915/12/24 без змін.
2. Заява про розстрочення виконання рішення суду. Правова позиція учасників справи.
24.02.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від відповідача ПП ВКФ «ЮТЕЛ» надійшла заява (вх. № 2707/25 від 24.02.2025) про розстрочення виконання рішення, в якій заявник просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 по справі № 915/12/24 шляхом встановлення такого графіку платежів:
Дата Сума платежу
до 30.03.2025 80 000, 00 грн.
до 30.04.2025 80 000, 00 грн.
до 30.05.2025 80 000, 00 грн.
до 30.06.2025 80 000, 00 грн.
до 30.07.2025 80 000, 00 грн.
до 30.08.2025 80 000, 00 грн.
до 30.09.2025 80 000, 00 грн.
до 30.10.2025 80 000, 00 грн.
до 30.11.2025 80 000, 00 грн.
до 25.12.2025 78 515, 53 грн.
Заява мотивована тим, що станом на 20.02.2025 року відповідач в добровільному порядку частково виконав рішення господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 по справі № 915/12/24 та перерахував на користь Південноукраїнської міської ради (правонаступник Южноукраїнської міської ради) грошові кошти в сумі 296 500, 00 грн. Залишок заборгованості становить 798 515, 53 грн.
Відповідач зазначає, що Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «ЮТЕЛ» є суб'єктом господарювання, основним видом господарської діяльності якого є виконання будівельних робіт. Враховуючи реалії сьогодення, попит на будівельні роботи станом на 2025 рік значно зменшився в порівнянні з довоєнним періодом, а тому у підприємства відсутня фінансова можливість здійснити погашення залишку боргу за рішенням суду одним платежем. Наявного у підприємства майна також не вистачає для погашення цієї заборгованості, а передача наказу господарського суду Миколаївської області для його примусового виконання через органи ДВС заблокує всі рахунки підприємства, зупинить господарську діяльність підприємства та неминуче призведе до оголошення процедури банкрутства з подальшим списанням такої заборгованості, як безнадійної.
У випадку надання підприємству можливості в подальшому здійснювати господарську діяльність підприємство гарантує погашення всієї суми заборгованості за рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 по справі № 915/12/24 в строк до 25 грудня 2025 року (до закінчення бюджетного року)
Заява обґрунтована приписами ст. 331 ГПК України.
27.02.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від Вознесенської окружної прокуратури надійшли заперечення на заяву про рострочення виконання рішення суду (вх. № 3001/25 від 27.02.2025), в яких прокуратура просить суд залишити без задоволення заяву представника відповідача ПП ВКФ «ЮТЕЛ» Бучко С.Ф. від 21.02.2025 про розстрочення виконання судового рішення від 18.06.2024 у справі № 915/12/24.
Заперечення мотивовані тим, що відповідачем не доведено як реальної неможливості виконання рішення суду, так і реальної можливості його виконати за умови надання розстрочення виконання.
Так, наведені відповідачем обставини в обґрунтування заяви не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають його поточну підприємницьку діяльність, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення. Обставини, на які посилається скаржник, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище скаржника є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.
Прокуратура зазначає, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням обов'язку по сплаті пайової участі. Разом з тим розстрочення виконання рішення суду можливе при наявності дійсного бажання виконувати зобов'язання перед позивачем, але за наявності певних перешкод. У той же час з моменту звернення позивача до суду з даним позовом (червень 2024 року) до апеляційного перегляду оскаржуваного рішення (січень 2025 року) пройшло майже 5 місяців, проте відповідач не продемонстрував добросовісного ставлення до виконання свого обов'язку та протягом вказаного періоду не сплатив навіть частини заборгованості.
Надані відповідачем платіжні інструкції не підтверджують часткове добровільне відшкодування ПП ВКФ «ЮТЕЛ» суми заборгованості у розмірі 296 500, 00 грн. на користь Південноукраїнської міської ради Миколаївської області на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 у справі № 915/12/24.
Крім того, представник відповідача просить суд надати розстрочення для сплати залишку заборгованості у розмірі 798 515, 53 гривень до закінчення бюджетного 2025 року, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 331 ГПК України, оскільки рішення суду ухвалено 18.06.2024, а отже погашення боргу до кінця поточного року перевищує річний термін з дня прийняття рішення суду для надання розстрочки його виконання.
Заперечення обгрунтовані приписами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 331 ГПК України та судовою практикою.
07.03.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від позивача Южноукраїнської міської ради Миколаївської області надійшло клопотання (вх. № 3491/25 від 07.03.2025), в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи заяву Південноукраїнської міської ради від 03.03.2025 вих. № 31/01-32/584.
Відповідно до заяви Південноукраїнської міської ради від 03.03.2025 вих. № 31/01-32/584 Південоукраїнська міська рада не погоджується з заявою ПП ВКФ «ЮТЕЛ» про розстрочення виконання рішення суду по справі № 915/12/24 та просить відмовити у розстроченні виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2025 призначено розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду в судовому засіданні на 07.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2025 задоволено заяву представника позивача Южноукраїнської міської ради Миколаївської області - Миськіва С.О. про участь представника позивача в судовому засіданні, що призначено на 07.03.2025 о 13:00 год., та в усіх наступних засіданнях суду в цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Прокуратура та сторони в судове засідання 07.03.2025 явку повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України шляхом доставки ухвали суду до електронних кабінетів учасників процесу. Явка учасників процесу не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 334 ГПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності учасників справи.
В судовому засіданні 07.03.2025 судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України підписано скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали.
3. Фактичні обставини.
Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду, судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 позов задоволено.
Стягнуто з відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «ЮТЕЛ», вул. Костянтинівська, 13, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область 55001 (код ЄДРПОУ 22428276) на користь позивача Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби Народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 (код ЄДРПОУ 33850880):
- 744 908, 52 грн. (сімсот сорок чотири тисячі дев'ятсот вісім грн. 52 коп.) - основного боргу (кошти пайової участі у розвитку інфраструктури міста Южноукраїнська);
- 288 279, 60 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч двісті сімдесят дев'ять грн. 60 коп.) - інфляційних втрат;
- 61 827, 41 грн. (шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 41 коп.) - 3 % річних.
Стягнуто з відповідача Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «ЮТЕЛ», вул. Костянтинівська, 13, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область 55001 (код ЄДРПОУ 22428276) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048) (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172):
- 16 425, 23 грн. (шістнадцять тисяч чотириста двадцять п'ять грн. 23 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 судом видано накази від 27.08.2024.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "ЮТЕЛ" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 у справі № 915/12/24 без змін.
Пунктом 1 рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 07.11.2024 № 1974 «Про заміну найменування юридичної особи Южноукраїнська міська рада Миколаївської області» змінено найменування юридичної особи «Южноукраїнська міська рада Миколаївської області» (код ЄДРПОУ 33850880) на «Південноукраїнська міська рада» (код ЄДРПОУ 33850880).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.11.2024 в реєстрі міститься запис про юридичну особу: Південноукраїнська міська рада, вул. Європейська, 48, м. Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002 (код 33850880).
14.11.2024 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, запис 100521070033000260, в тому числі здійснено зміну найменування (повного та/або скороченого).
Відповідачем на підтвердження викладених у заяві обставин щодо часткового погашення заборгованості за судовим рішенням подано суду платіжні інструкції № @PL003791 від 14.02.2025 на суму 149 000, 00 грн. та № @PL743842 від 11.02.2025 на суму 147 500, 00 грн..
Судом встановлено, що відповідно до наданих відповідачем платіжних інструкцій № @PL003791 від 14.02.2025 та № @PL743842 від 11.02.2025 фактичним платником є ОСОБА_1 (код платника НОМЕР_1 ), а отримувачем зазначено ЮТЕЛ ПП ВКФ (код отримувача 22428276), призначенням платежів у зазначених вище платіжних інструкціях є: «Сплата зг. дог. №1 від 02.01.2019, платіж за власні кошти, ЖБК Южноукраїнськ 1» та «Сплата зг. дог. №1 від 02.01.2019, платіж за власні кошти, ОСОБА_1 » відповідно.
Доказів виконання судового рішення на час розгляду заяви суду не подано.
4. Джерела права, які застосував суд.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішеннях Суду у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі "Глоба проти України", no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії, заява N 59498/00; Ясіуньєне проти Латвії, заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).
У рішеннях у справі "Антонюк проти України", no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі "Мкртчян проти України", no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За змістом наведених норм відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Відстрочення/розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, при вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У зв'язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Суд зазначає, що в силу приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Цей строк встановлений законом і суд не має права встановлювати інший термін відстрочки або розстрочки рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення ухвалено 18.06.2024, відтак період його розстрочення не може перевищувати більше 1 року та тривати більше, ніж до 18.06.2025.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.07.20 у справі № 908/1884/19 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.
Збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення (постанова КАС ВС від 27.06.2018 у справі № 813/8842/13).
5. Висновки суду.
Враховуючи вище викладене, оцінивши наведені відповідачем обставини, які, на його думку, ускладнюють виконання рішення суду, суд зазначає, що заявником в порушення ст. 74 ГПК України не подано жодного доказу на підтвердження викладених у заяві обставин, що унеможливлює встановлення судом та надання оцінки фінансовому стану відповідача, наявність / відсутність коштів на банківських рахунках, наявність / відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо. Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, відтак саме лише посилання на наявність ускладнень під час виконання судового рішення про стягнення грошових коштів без підтвердження відповідними доказами не є підставою для розстрочення судового рішення в розумінні ч. 2 ст. 331 ГПК України.
Судом також враховано, що подані відповідачем платіжні інструкції не підтверджують факту часткового добровільного виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024, оскільки отримувачем грошових коштів відповідно до зазначених платіжних інструкцій є ПП ВКФ «Ютел» (код отримувача, зазначений у платіжних інструкціях 22428276).
Враховуючи вищевикладене, керуючись принципами розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання на всій території України, враховуючи неподання відповідачем жодних доказів на підтвердження виключних та виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.06.2024 у справі № 915/12/24.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви (вх. № 2707/25 від 24.02.2025) Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «ЮТЕЛ» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 915/12/24.
На вебсторінці Господарського суду Миколаївської області на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет за посиланням: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/ учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строку, передбачені ст. 254-259 ГПК України.
Повну ухвалу складено та підписано 28.04.2025
Суддя Е.М. Олейняш