28.04.2025 Справа№914/1061/25
м.Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Олени ЩИГЕЛЬСЬКОЇ, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Продукт», м.Рівне
про забезпечення позову
у справі № 914/1061/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Продукт», м.Рівне
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», с.Ставчани Львівського району Львівської області
про стягнення 339388,87 грн
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Продукт» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» про стягнення 339388,87 грн заборгованості, з яких: 337277,16 грн основного боргу, 50,15 грн інфляційне збільшення, 338,18 грн 3 % річних.
Ухвалою суду від 07.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи №914/1061/25 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
24.04.2025 позивачем подано заяву (вх.№1738/25) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (місцезнаходження: 81118, Львівська обл., Львівський р-н, село Ставчани, вул. Шевченка, будинок 9А, ідентифікаційний код фізичної особи в ЄДРПОУ: 43023513) в межах суми 339 388,87 грн.:
- які знаходяться на банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ» НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», МФО 334851;
- які знаходяться в інших банківських та/або фінансових установах, які будуть виявлені виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову;
- які перебувають у касі або надходять до неї.
В обґрунтування заяви ТОВ «Твій Продукт» посилається на те, що здійснивши контрольні закупки в магазинах Відповідача (перелік яких був оприлюднений на офіційному сайті Відповідача - https://sviymarket.com/kontakty-288/), Позивач виявив ознаки припинення господарської діяльності. Зокрема, магазини за вказаними адресами у м. Львові поступово зачиняються, а на їх місці відкриваються магазини торговельної мережі «Сімі».
ТОВ «Твій Продукт» зазначає, що з урахуванням значної суми заборгованості, викриття факту припинення Відповідачем господарської діяльності за адресами роздрібної торгівлі (мережа магазинів «Свій Маркет») та наявних судових проваджень стосовно Відповідача, перереєстрації РРО в роздрібних магазинах, передачі нерухомого майна в іпотеку є всі підстави вважати, що подальше виконання судового рішення у цій справі може призвести до невиконання або істотного утруднення його виконання у разі задоволення позову.
Заявник вважає, що розмір заборгованості ТОВ "Трансмарт СМ" є великим (339338,87 грн) і значно перевищує розмір його статутного капіталу (100000,00 грн), а відтак у позивача існують сумніви в подальшій можливості стягнення цієї заборгованості
На переконання заявника, приховування Відповідачем факту припинення господарської діяльності за адресами роздрібної торгівлі, свідчить про недобросовісність та неналежне виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань, а відсутність оплат за поставлений товар та передача нерухомого майна в іпотеку є підтвердженням нестабільного фінансово-економічного стану.
У запереченнях на заяву про вжиття заходів забезпечення позову Відповідач зазначає, що доводи Заявника про нестабільний фінансово-економічний стан Відповідача, а також про потенційні ризики вчинення відповідачем дій, що будуть спрямовані на ухилення від його виконання (можливих спроб приховати свої фінансові активи, змінити місцезнаходження, припинити господарську діяльність або вчинити інші дії, які ускладнять процес стягнення заборгованості) є лише його припущеннями.
Відповідач зазначає, що прострочення відповідача, про яке стверджує заявник, з оплати товару стосується лише 17.10% отриманого товару, і не є тривалим.
Посилання заявника на наявність рішень судів про стягнення боргу із Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», то з цього приводу відповідач вважає, що на момент подачі цієї заяви про забезпечення позову рішення законної сили не набрали, а більша частина з них перебуває в провадженні суду та не розглянута по суті.
Щодо розміру статутного капіталу по відношенню до розміру заборгованості, то з цього приводу відповідач зазначає, що статутні капітали більшої частини ТзОВ є малими, в порівнянні з сумами оборотних коштів які використовуються в господарській діяльності: для оплати орендованих площ, оплати комунальних послуг, оплати заробітньої плати, податкових платежів, оплати поставок інших постачальників і т.п.
Таким чином, на думку Відповідача, необхідність забезпечення позову є не доведеною та не підтвердженою.
Дослідивши зміст поданої заяви ТОВ «Твій Продукт» про забезпечення позову, а також долучених до неї доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Перевіривши зазначені Позивачем обставини, проаналізувавши обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає не доведеною та не підтвердженою необхідність забезпечення позову.
У заяві позивача про забезпечення позову від 24.04.2025, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ» в межах суми 339388,87 грн.: - які знаходяться на банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ» НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», МФО 334851; - які знаходяться в інших банківських та/або фінансових установах, які будуть виявлені виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову; - які перебувають у касі або надходять до неї.
Суд зауважує, що заявником не подано належних доказів щодо підтвердження тяжкого фінансового становища відповідача, щодо наявності значної кількості заборгованості чи не виконаних зобов'язань перед іншими контрагентами, щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань чи на уникнення спілкування з позивачем. Тобто факт реальної можливості невиконання рішення суду про стягнення коштів, якщо таке буде постановлено в цій справі, заявник не довів. Розмір боргу, який підлягає встановленню та перевірці під час розгляду справи, не є достатньою підставою та належним обґрунтуванням необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Суд акцентує, що інститут забезпечення позову призначений для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а не для автоматичного застосування обмежувальних заходів при порушенні зобов'язання іншою стороною. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Один лише факт порушення договірного зобов'язання, якщо такий мав місце у відносинах сторін, не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Саме зазначені судом підстави підлягають оцінці при вирішенні питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову незалежно від ціни позову.
Тому зазначення Позивачем про сам факт невиконання зобов'язання з оплати вартості поставленого в грудні 2024-лютому 2025 у сумі 339338,87 грн за відсутності доказів та обґрунтованих припущень, що свідчать про наявність передумов для ухилення відповідача від виконання грошових зобов'язань, що є предметом спору, та утруднення виконання рішення про задоволення позову, якщо таке буде постановлене, не є належним обґрунтуванням наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач.
Не може вказувати про неможливість виконання рішення суду та обставина, що розмір заборгованості ТОВ "Трансмарт СМ" перевищує розмір його статутного капіталу. Адже в основному статутний капітал не є єдиним джерелом формування коштів товариства.
Суд зауважує, що Заявник не надав доказів для підтвердження тяжкого фінансового становища ТОВ "Трансмарт СМ", наявності значної заборгованості чи невиконаних зобов'язань перед іншими контрагентами, зокрема рішень суду про стягнення з боргу, що набрали законної сили.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Така правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.05.2019р. у справі № 910/688/13.
Водночас, обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наявність лише припущень щодо можливого виникнення ускладнень під час виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.01.2019р. у справі № 902/483/18, від 28.08.2019р. у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020р. у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020р. у справі № 922/2163/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Здійснюючи в межах повноважень, визначених процесуальним законом, оцінку доводів заявника стосовно розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана заявником заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення заборгованості, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.
Суд звертає увагу, що заявник не надав належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. У той же час, не обґрунтовано вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках товариства в межах ціни позову навпаки можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та в свою чергу погіршення майнового стану сторони.
З врахуванням вищевикладеного, позивачем в обґрунтування поданої заяви не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання чи призвести до невиконання рішення суду, оскільки припущення представника позивача, викладені у заяві, не містять переконливої та підтвердженої доказами наявності підстав для забезпечення позову.
Відтак, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Продукт»» про забезпечення позову (вх. 10841/25 від 25.04.2025) необхідно відмовити.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Продукт» про забезпечення позову (Вх.№ 10841/25 від 25.04.2025) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Суддя Щигельська О.І.