Рішення від 17.04.2025 по справі 913/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м.Харків Справа № 913/266/20(910/8664/18)

Провадження №10/913/266/20(910/8664/18)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/266/20(910/8664/18) за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

до відповідача Державної іпотечної установи (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 201, м.Київ, 01133)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, буд. 17, м.Київ, 04053)

про визнання недійсним пункту додаткової угоди до кредитного договору

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - адвокат Пилип В.М., (ордер серії АА №1275875 від 06.02.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000253 від 22.12.2011);

від відповідача - адвокат Єрохін О.П., (довіреність №5903/15/7 від 27.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001726 від 27.07.2018)

від третьої особи - представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про визнання недійсним п. 2 додаткової угоди № 1 від 01.07.2015до кредитного договору № 107/1 від 22.07.2013, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Державною іпотечною установою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки п. 2 додаткової угоди №1 до кредитного договору № 107/1 від 01.07.2015 було укладено ПАТ "Український інноваційний банк" під впливом тяжкої для нього обставини на вкрай невигідних умовах, такий пункт вказаної додаткової угоди підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 233 ЦК України.

При цьому, кредитний договір № 107/1 від 01.07.2015 згідно його преамбули було укладено з метою здійснення співробітництва у сфері іпотечного кредитування в рамках Генерального договору про рефінансування і обслуговування іпотечних кредитів № 107 від 28.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 відкрито провадження у справі №910/8664/18 та призначено підготовче засідання на 23.08.2018.

23.08.2018 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Оберемко Р.А. подано клопотання про залучення його до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

20.09.2018 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" Оберемко Р.А. подано додаткове обґрунтування клопотання про залучення третьої особи.

02.10.2018 відповідачем подано клопотання про закриття провадження в даній справі в зв'язку з відсутністю предмета спору.

09.10.2018 позивачем подано заперечення проти заяви про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 відмовлено Державній іпотечній установі в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №910/8664/18, залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", відкладено підготовче засідання.

29.11.2018 позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/8664/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 відмовлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, у продовженні строку на подання письмових пояснень; відмовлено Державній іпотечній установі в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №910/8664/18; задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про зупинення провадження у справі №910/8664/18 та зупинено провадження у справі №910/8664/18 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №750/8669/17 (провадження № 61-10623св18).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 поновлено провадження у справі №910/8664/18 та призначено підготовче засідання.

25.07.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про передачу справи за виключною підсудністю до Господарського суду Луганської області.

01.08.2023 до суду надійшла заява третьої особи щодо зміни адреси для листування, та заперечення на клопотання позивача про передачу справи за підсудністю.

22.09.2023 до суду надійшла заява відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

В обґрунтування поданої заяви відповідачем, з посиланням на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, зазначено, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк», а тому у голови Правління Пат «Українська інноваційна компанія» Ільюченко А.М. відсутнє право підписання даної позовної заяви, а тому позов слід залишити без розгляду, оскільки позовну заяву підписано особо, яка не має права її підписувати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 26.09.2023 передано справу № 910/8664/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Державної іпотечної установи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про визнання недійсним пункту додаткової угоди до кредитного договору, за виключною підсудністю до Господарського суду Луганської області для розгляду в межах справи №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.02.2024 матеріали справи №913/266/20(910/8664/18) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.02.2024 справу №913/266/20(910/8664/18) прийнято до провадження. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Провадження у справі №913/266/20(910/8664/18) за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Державної іпотечної установи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про визнання недійсним пункту додаткової угоди до кредитного договору зупинено до оприлюднення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №913/266/20.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.01.2025 поновлено провадження у справі №913/266/20(910/8664/18). Підготовче засідання призначено на 07.02.2025 об 11 год. 15 хв.

У судовому засіданні 07.02.2025 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 06.03.2025 об 11 год 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.03.2025 повідомлено учасників справи про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 03.04.2025 об 11 год. 45 хв.

У судовому засіданні 03.04.2025 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.04.2025 об 11 год 30 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Розглянувши подану Державною іпотечною установою заяву без номеру від 22.09.2023 про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, господарським судом зазначено наступне.

Відповідно до ч.2 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч. 5 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

За приписами ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Судом встановлено, що 13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство "Укрінком".

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрінком", змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на "Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ "Укрінбанк".

В той же час, 01.10.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

24.12.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22.03.2016 Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовано та ухвалено нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено.

14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою від 20.02.2018 по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін.

Також, судом зазначено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №826/5325/16, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі № 826/5325/16 в частині зобов'язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству "Український Інноваційний Банк" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у зазначених вище системах) на наступний спосіб: "Виключити відомості про Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") (ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банків України".

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.10.2021 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №826/5325/16.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.

В той же час, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначає, що статус банку набувається з моменту прийняття Національним банком України рішення про видачу банківської ліцензії з одночасним внесенням регулятором запису до Державного реєстру банків, тоді як втрата юридичною особою такого статусу відбувається у результаті завершення реорганізації банку або його ліквідації за спеціальною процедурою, здійснюваною (за винятком процедури добровільної ліквідації) державною спеціалізованою установою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у визначеному банківським законодавством порядку, кінцевим наслідком чого (реорганізації чи ліквідації) є здійснення Національним банком України запису в Державному реєстрі банків про припинення банку. При цьому відкликання банківської ліцензії не є самостійною підставою для втрати юридичною особою статусу банку.

Наведені висновки у питанні втрати юридичною особою статусу банку узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16, зокрема: "відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку, але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов'язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії".

Судова палата акцентує увагу, що правовою підставою для запровадження Фондом тимчасової адміністрації або здійснення ним ліквідації банку є відповідні рішення цього органу. Такі рішення (про запровадження тимчасової адміністрації та про початок процедури ліквідації) виконавча дирекція Фонду має право прийняти виключно на підставі рішень Правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних чи про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідно. Зазначені рішення виконавчої дирекції Фонду та Правління НБУ не є нормативно - правовими актами, адже мають характер індивідуальних.

У разі скасування судом індивідуального акта державного чи іншого спеціалізованого органу такий акт не породжує жодних правових наслідків.

У зв'язку з цим, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що неодноразові рішення органу управління ПАТ "Український інноваційний банк" про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв'язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб'єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 6 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб'єкта (п. 4), який зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (п. 6).

Правонаступництво є перехід сукупності прав та обов'язків від одного суб'єкта правовідносин до іншого, в порядку та на умовах встановлених законом. Отже обов'язковою умовою правонаступництва, є наявність декількох окремих суб'єктів, дотримання процедури переходу прав та обов'язків встановленої законом, і як наслідок втрата прав та обов'язків однією особою, та набуття іншою.

В даному випадку відбулась зміна найменування юридичної особи, без зміни організаційно правової форми, що не є її реорганізацією та не є перетворенням. Оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, суд дійшов висновку, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк" є однією юридичною особою. Крім того, відповідно до імперативних приписів статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості внесені до єдиного державного реєстру вважаються достовірними, та можуть бути використанні у спорі з третьою особою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "Укрінбанк", оскільки є однією юридичною особою з різними назвами.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що заява без номеру від 22.09.2023 Державної іпотечної установи про залишення позову без розгляду, задоволенню не підлягає.

Відповідач - Державна іпотечна установа проти позиву заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та зокрема зазначив, що 30.06.2015, у зв'язку із закінченням строку кредитного договору №107/1 від 22.07.2013, укладений між позивачем та відповідачем, ПАТ «Український інноваційний банк» звернувся до Державної іпотечної установи з листом про пролонгацію дії кредитного договору, в якому зазначає, що ТОВ «Укрполіскорм» звернулось до позивача із проханням пролонгації відновлювальної кредитної лінії, наданої забудовнику згідно кредитного договору №4804 від 27.08.2012, укладений між ПАТ «Укрінбанк» та ТОВ «Укрполіскорм», для фінансування якого, ПАТ «Укрінбанк», в свою чергу отримало фінансовий кредит у Державній іпотечній установі, та можливістю погасити заборгованість за кредитним договором №107/1 від 22.07.2013, згідно графіку, наведеному позивачем у листі.

01.07.2015 між Державною іпотечною установою та ПАТ «Український інноваційний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Українська інноваційна компанія» було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до умов якої сторонами було погоджено новий графік повернення фінансової допомоги та встановлено новий розмір відсоткової ставки за кредитним договором.

В той же час, відповідачем зазначено, що за умовами укладеної між сторонами додаткової угоди, відсоткова ставка за процентами за користування кредитом була підвищена з 15,3% річних до 22% річних. Однак, відповідач звертає увагу, що за умовами укладеного кредитного договору між позивачем та ТОВ «Укрполіскорм» відсоткова ставка за процентами за користування кредитом складає 23,5% річних, таким чином твердження позивача щодо невигідних умов додаткової угоди є безпідставними та необґрунтованими.

За таких обставин, відповідачем зазначено, що сторонами було досягнена згода на продовження строку дії кредитного договору та зміну процентної ставки за користування кредитними ресурсами, а тому доводи позивача, щодо укладення вказаної додаткової угоди під впливом тяжкої фінансової ситуації та на вкрай не вигідних умовах не є доведеними належними та допустимими доказами.

Також, відповідачем зазначено, що оскільки спірна додаткова угода до кредитного договору була укладена 01.07.2018, та саме з цієї дати слід відраховувати строк, встановлений ст. 261 ЦК України, в свою чергу, ПАТ «Українська інноваційна компанія» звернулась до суду з даним позовом 02.07.2018, тобто з пропуском строку позовної давності.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2011 між Державною іпотечною установою (установа за договором) та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (первинний кредитор за договором) укладено генеральний договір про рефінансування та обслуговування кредитів №107, відповідно до умов якого сторони погоджуються про здійснення співпраці на ринку іпотечного кредитування відповідно до умов і вимог стандартів надання, рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів (Стандарти), які є невід'ємною частиною договору, з метою розвитку і вдосконалення системи довгострокового іпотечного кредитування, зокрема впровадження надійних процедур надання та обслуговування іпотечних кредитів, залучення довгострокових фінансових ресурсів в житлову сферу через механізм вторинного ринку іпотечного кредитування.

22.07.2013 між Державною іпотечною установою (кредитор за договором) та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (позичальник за договором) укладено кредитний договір №107/1, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику на умовах договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 69000000 грн 00 коп., та сплатити відсотки за користуванням фінансовим кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1. кредитного договору).

Фінансовий кредит надається позичальнику на строк до 01.07.2015, включено, із цільовим призначенням: здійснення позичальником кредитування замовника будівництва - ТОВ «Укрполісккорм» для завершення будівництва об'єкту житлового призначення за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул.Горького (9-ти поверховий 149-ти квартирний житловий будинок, 9-ти поверховий 162-х квартирний житловий будинок та 9-ти поверховий 242-х квартирний житловий будинок, перша черга будівництва ЖК «Софія Київська») та здійснення позичальником кредитування фізичних осіб з метою придбання ними житла в об'єкті житлового призначення (п.1.2, п.1.3. кредитного договору).

Відповідно до п.1.5 кредитного договору за користування фінансовим кредитом позичальник сплачує кредитору проценти в порядку та розмірах згідно наступного: проценти за користування фінансовим кредитом розраховуються у розмірі 15,3% річних (п.1.5.1). Проценти нараховуються за методом «факт/факт» на фактичний залишок заборгованості позичальника за фінансовим кредитом за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі фінансового кредиту. При нарахуванні процентів день видачі фінансового кредиту приймається до розрахунку як один повний день користування фінансовим кредитом, а день повернення фінансового кредиту до розрахунку не включається. Проценти за користування фінансовим кредитом сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше останнього банківського дня кожного місяця. Сплата процентів та суми погашення основного зобов'язання здійснюється позичальником шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора.

Сторони погоджуються з тим, що у разі зміни облікової ставки Національного банку України, ставки рефінансування кредитором первинних кредиторів для кредитування будівництва об'єктів житлового призначення або ставки рефінансування кредитором іпотечних кредитів, відсоткова ставка за користування фінансовим кредито, яка встановлена у п.1.5.1 кредитного договору, може бути переглянута лише за згодою сторін

З метою зміни відсоткової ставки за користування фінансовим кредитом, встановленої у п.1.5.1 договору, кредитор направляє позичальнику відповідне повідомлення із зазначенням нової відсоткової ставки, а також причин, з якими кредитор пов'язує необхідність зміни плати за користування фінансовим кредитом.

У разі згоди із запропонованою кредитором відсотковою ставкою за користування фінансовим кредитом, позичальник письмово повідомляє про це кредитора у десятиденний термін від дня одержання відповідного повідомлення. Відсоткова ставка за користування фінансовим кредитом змінюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього договору. У разі якщо позичальник не погодиться з пропозицією кредитора щодо встановлення нової відсоткової ставки за користування фінансовим кредитом або залишить таку пропозицію кредитора без розгляду та відповіді протягом 10 робочих днів з моменту надходження на адресу позичальника відповідного повідомлення, позичальник зобов'язаний протягом 5 днів з моменту спливу десятиденного строку, що визначений сторонами як строк для розгляду пропозицій кредитора, повністю дострокового погасити заборгованість за фінансовим кредитом та сплатити усі нараховані проценти за період фактичного користування коштами фінансового кредиту, а також сплатити інші платежі, визначені договором (п.1.5.4 кредитного договору).

Пунктом 2.1 кредитного договору сторони передбачили, що кредитор зобов'язується протягом трьох наступних банківських днів після дати підписання договору, за умови виконання позичальником вимог п.1.4 договору, перерахувати на рахунок кошти фінансового кредиту в сумі, відповідно до наступного графіку: 25.07.2013 - 35000000 грн 00 коп., 05.08.2013 - 34000000 грн 00 коп.

Пунктом 3.1 кредитного договору сторони погодили, що за невиконання та/або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов цього договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.5.1. кредитного договору); договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до цього договору викладаються в письмовій форми та набувають чинності з моменту підписання сторонами (п.5.2. кредитного договору).

01.07.2015 між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №107/1 від 22.07.2013, відповідно до умов якого сторони погодили зокрема :

- викласти пп.1.2 п.1 кредитного договору в наступній редакції:

« 1.2. Фінансовий кредит надається позичальнику на строк до 01.10.2015 включно та підлягає поверненню згідно наступного графіку:

1.2.1 позичальник зобов'язується погасити частково фінансовий кредит у розмірі 10000000 грн 00 коп. у строк до 27.07.2015 включно;

1.2.2 позичальник зобов'язаний погасити частково фінансовий кредит у розмірі 15000000 грн 00 коп. у строк до 25.08.2015 включно;

1.2.3. позичальник зобов'язується погасити частково фінансовий кредит у розмірі 15000000 грн 00 коп. у строк до 25.09.2015 включно;

1.2.4 позичальник зобов'язується погасити залишок фінансового кредиту у розмірі 29000000 грн 00 коп. у строк до 01.10.2015 включно.»

- викласти пп.1.5.1 п.1.5 кредитного договору в наступній редакції:

« 1.5.1. Проценти за користування фінансовим кредитом розраховуються у розмірі 22,0% річних.»

Звертаючись з даним позовом до суду, ПАТ «Українська інноваційна компанія» зазначає, що укладення спірної додаткової угоди відбулось під впливом тяжкої для нього обставини на вкрай невигідних умовах, оскільки у позивача в 2015 році склалась тяжка ситуація з ресурсним забезпеченням його банківської діяльності, відбувся значний відтік коштів фізичних та юридичних осіб, а тому повернення кредиту, на умовах, визначених додатковою угодою до кредитного договору, призведе до порушення економічних нормативів діяльності, зокрема нормативів миттєвої та поточної ліквідності, при цьому, збільшення відсоткової ставки по процентам за користування кредитом призвело до збільшення витрат позивача на обслуговування кредиту.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з відповідним позовом.

13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство "Укрінком".

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ "Укрінбанк".

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрінком", змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на "Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи.

В той же час, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначає, що неодноразові рішення органу управління ПАТ "Український інноваційний банк" про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв'язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб'єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов'язків.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

У постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №918/598/18 зазначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію ст. 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

За змістом ст. 233 Цивільного кодексу України для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не уклала б такий правочин.

У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №910/5906/18 зазначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).

Для визнання правочину недійсним з наведеної вище підстави позивач має довести наявність у сукупності таких обставин: наявність тяжкої обставини; наявність нерозривного причинно - наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину. Тобто, позивач має довести те, що оспорюваний ним договір був вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин та/або їх негативних наслідків і внаслідок вчинення такого правочину він отримав можливість усунути тяжку обставину, внаслідок якої був укладений договір. Також має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не був би вчинений взагалі або був би вчинений на інших умовах; наявність невигідних для себе умов правочину; факт вчинення правочину добровільно, без насильства, обману чи помилки; факт того, що він, вчиняючи договір на невигідних умовах, усвідомлював свої дії, але вимушений був це зробити через тяжкі для нього обставини.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними на підставі ст.233 ЦК України судам слід врахувати, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення такого правочину. Водночас, доведення вказаних обставин покладається саме на позивача, а поняття «тяжка обставина» є оцінювальною категорією і має визначатися судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Судом встановлено, що 22.07.2013 між Державною іпотечною установою (кредитор за договором) та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» , яке в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (позичальник за договором)укладено кредитний договір №107/1, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику на умовах договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 69000000 грн 00 коп., та сплатити відсотки за користуванням фінансовим кредитом у розмірі 15,3% річних.

Також, судом встановлено, що 30.06.2015 Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «Українська інноваційна компанія» звернулось до Державної іпотечної установи з листом №2665/0/2-15 від 30.06.2015, в якому зазначає, що 22.07.2013 між ПАТ «Український інноваційний банк» та Державною іпотечною установою укладено кредитний договір №107/1 від 22.07.2013 з метою отримання кредитних коштів в розмірі 69000000 грн 00 коп. для можливості кредитування добудови трьох багатоквартирних будинків за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул. Горького - забудовника ТОВ «Укрполіскорм», зі строком погашення до 01.07.2015.

З метою недопущення погіршення фінансового стану забудовника, у зв'язку із значною девальвацією гривні, та зниженням купівельної спроможності населення, та можливості подальшої співпраці як з ТОВ «Укрполіскорм» та з Державною іпотечною установою, ПАТ «Укрінбанк» просило надати можливість банку погасити заборгованість за кредитним договором №107/1 від 22.07.2013 наступним чином: 27.07.2015 в розмірі 10000000 грн 00 коп.; 25.08.2015 в розмірі 15000000 грн 00 коп.; 01.10.2015 в розмірі 44000000 грн 00 коп.

01.07.2015 відповідно до протоколу засідання Правління Державної іпотечної установи №45 від 01.07.2015, вирішено затвердити рішення кредитно - інвестиційного комітету щодо продовження терміну дії кредитного договору №107/1 від 22.07.2013, укладеного з ПАТ «Укрінбанк» та встановити наступні умови за кредитним договором:

- графік погашення кредиту: до 27.07.2015 в розмірі 10000000 грн 00 коп., до 25.08.2015 а розмірі 15000000 грн 00 коп., до 25.09.2015 в розмірі 15000000 грн 00 коп., до 01.10.2015 в розмірі 29000000 грн 00 коп.;

- відсоткова ставка за користування кредитом - 22% річних.

Також, судом встановлено, що на виконання рішення Правління Державної іпотечної установи №45 від 01.07.2015, між Державною іпотечною установою та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «Українська інноваційна компанія», укладено додаткову угоду №1 від 01.07.2015 до кредитного договору №107/1 від 22.07.2013, відповідно до умов якого сторони погодили зокрема :

- викласти пп.1.2 п.1 кредитного договору в наступній редакції:

« 1.2. Фінансовий кредит надається позичальнику на строк до 01.10.2015 включно та підлягає поверненню згідно наступного графіку:

1.2.1 позичальник зобов'язується погасити частково фінансовий кредит у розмірі 10000000 грн 00 коп. у строк до 27.07.2015 включно;

1.2.2 позичальник зобов'язаний погасити частково фінансовий кредит у розмірі 15000000 грн 00 коп. у строк до 25.08.2015 включно;

1.2.3. позичальник зобов'язується погасити частково фінансовий кредит у розмірі 15000000 грн 00 коп. у строк до 25.09.2015 включно;

1.2.4 позичальник зобов'язується погасити залишок фінансового кредиту у розмірі 29000000 грн 00 коп. у строк до 01.10.2015 включно.»

- викласти пп.1.5.1 п.1.5 кредитного договору в наступній редакції:

« 1.5.1. Проценти за користування фінансовим кредитом розраховуються у розмірі 22,0% річних.».

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись з даним позовом до суду, ПАТ «Українська інноваційна компанія» зазначає, що укладення спірної додаткової угоди відбулось під впливом тяжкої для нього обставини на вкрай невигідних умовах, оскільки повернення кредиту, на умовах, визначених додатковою угодою до кредитного договору, призведе до порушення економічних нормативів діяльності позивача, що в свою чергу є підставою для визнання позивача проблемним банком відповідно до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Суд зазначає, що наведені доводи позивача не є підставами для визнання недійсним п. 2 додаткової угоди № 1 від 01.07.2015 до кредитного договору № 107/1 від 22.07.2013, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Державною іпотечною установою відповідно до ст. 233 Цивільного кодексу України, так як позивачем не надано доказів на підтвердження його тяжкого фінансового стану, не доведено суду належними та допустимими доказами факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину; не доведено, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

При цьому, господарський суд звертає увагу, що при укладанні додаткової угоди №1 від 01.07.2015 до кредитного договору №107/1 від 22.07.2013 сторонами не порушено приписів статей 203, 215 ЦК України, при підписанні додаткової угоди позивач погодився з її умовами, додаткова угода підписана головою правління позивача самостійно, що вказує на усвідомлення позивачем на момент укладення правочину його правової природи та юридичних наслідків.

Враховуючи вище викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про визнання недійсним п. 2 додаткової угоди № 1 від 01.07.2015 до кредитного договору № 107/1 від 22.07.2013, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Державною іпотечною установою не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Судом також враховано, що відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, оскільки у задоволені позову ПАТ «Українська інноваційна компанія» про визнання недійсним пункту додаткової угоди до кредитного договору відмовлено, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Державної іпотечної установи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", про визнання недійсним пункту додаткової угоди до кредитного договору - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код юридичної особи 05839888)

Відповідач- Державна іпотечна установа (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 201, м.Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи 33304730)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, буд. 17, м.Київ, 04053)

Повне рішення складено 28.04.2025.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ