вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1920/24
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Марценюк О.М.
розглянувши справу № 911/1920/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Терра Ренесанс", м. Київ
до Фермерського господарства "Петрівське ПВ", Київська облать, c. Кодаки
прo стягнення 1 077 535,40 грн
представники учасників справи не з'явились
До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Терра Ренесанс" з позовною заявою б/н від 23.07.2024 (вх. № суду 3134) до Фермерського господарства "Петрівське ПВ" (далі-відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 077 535,40 грн, з яких: 429 518,50 грн сума боргу, 282 448,70 грн пені, 93 711,60 грн штрафу, 178 145,00 грн 25 % річних, 93 711,60 грн курсової різниці.
Позов обґрунтований тим, що відповідач - ФГ "Петрівське ПВ" порушив умови п. 3.1-3.2 Договору поставки № 22АТР02/05-2 щодо своєчасної оплати товару, отриманого на підставі видаткових накладних, а також порушив порядок оплати, який передбачав перехахунок вартості товару до курсу долара США на день оплати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 23.07.2024 позовну заяву б/н від 23.07.2024 (вх. № суду 3134) передано судді ОСОБА_1.
Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя ОСОБА_1.) від 29.07.2024 позовну заяву у справі №911/1920/24 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 13.08.2024.
08.08.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 07.08.2024 (вх. № суду 8445/24) про усунення недоліків позовної заяви.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області №78-АР від 14.08.2024, у зв'язку з відрахуванням та звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Київської області, призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_1.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 для розгляду справи №911/1920/24 призначено суддю Христенко О.О.
Ухвалою суду від 19.08.2025 у справі № 911/1920/24 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 11.09.2024.
10.09.2024 від Фермерського господарства "Петрівське ПВ" надійшов відзив вих. №06/09/24-г/129 від 06.09.2024 (вх. № 3198/24), в якому відповідач просить суд застосувати спеціальну позовну давність до позовних вимог про стягнення пені та штрафу, а також відмовити у стягненні 25 % річних та курсової різниці. Так, у своєму відзиві відповідач зазначав про ненадання позивачем до позовної заяви видаткових накладних, які підтверджують вартість товару, а також вказував про те, що заявлені 25 % річних за своєю суттю є пенею, у зв'язку з чим просив суд зменшити її розмір, а також зазначав про відсутність підстав для стягнення курсової різниці.
Ухвалою суду від 11.09.2024 підготовче засідання було відкладено на 16.10.2024; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Терра Ренесанс" оригінал Договору поставки №22АТР02/05-2 від 02.05.2022.
16.10.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання вих.. №08/04/24-г/063 від 08.04.2024 (вх. № 10345/24) про призначення почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. В обґрунтування свого клопотання відповідач твердить про те, що позивачем до позову додано Договір № 22АТР02/05-2 від 02.05.2022, який підписаний не директором відповідача.
Ухвалою суду від 16.10.2024 підготовче засідання було вкладено на 13.11.2024 та повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Терра Ренесанс" оригінал Договору поставки № 22ТАР02/05-05-2 від 02.05.2022.
13.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання від 13.11.2024 (вх. № 12779/24) про повернення відповідачу клопотання про призначення почеркознавчої експертизи без розгляду, на підставі ч.4 ст. 170 ГПК України.
В підготовчому засіданні 13.11.2024 судом був оглянут оригінал Договору поставки № 22ТАР02/05-05-2 від 02.05.2022.
Крім того, розглянувши клопотання представника відповідача № 08/04/24-г/063 від 08.04.2024 (вх. № 10345/24 від 16.10.2024) про призначення почеркознавчої експертизи у справі № 911/1920/24, суд встановив таке.
Відповідно до статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Згідно із частиною 4 статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Відповідно частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Суд встановив, що станом на 16.10.2024 Фермерське господарство "Петрівське ПВ" всупереч вимогам ч. 6 ст. 6 ГПК України, не має зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, що відповідно до вказаної статті є обов'язковим для юридичної особи відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд залишає клопотання представника відповідача від № 08/04/24-г/063 від 08.04.2024 (вх. № 10345/24 від 16.10.2024) про призначення почеркознавчої експертизи без розгляду.
В підготовчому засіданні 13.11.2024 судом було оголошено перерву до 04.12.2024.
04.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання від 04.12.2024 (вх. № 13855/24) про приєднання доказів у справі, зокрема: податкові накладніі та квитанції про їх реєстрацію.
Ухвалою суду від 04.12.2024 підготовче засідання у справі № 911/1920/24 було відкладено на 16.12.2024.
Ухвалою суду від 16.12.2024 підготовче провадження у справі № 911/1920/24 було закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 15.01.2025.
Ухвалами суду від 15.01.2025 та 05.02.2025 розгляд справи по суті відкладався на 05.02.2025 та 26.02.2025 відповідно.
Ухвалою суду від 26.02.2025, судом після стадії судових дебатів, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та призначено його проголошення на 10.03.2025.
Представник позивача в судове засідання 10.03.2025 не з'явився, однак через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява від 04.02.2025 (вх. № 1654/24), в якій позивач просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника.
Представник відповідача в судове засідання 10.03.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Поруч з цим, суд відзначає, що матеріали справи містять відзив на позовну заяву (вх. № 3198/24 від 10.09.2024) поданий відповідачем, а присутніми в судових засіданнях 11.09.2024, 16.10.2024, 13.11.2024 керівником фермерського господарства та представником надані суду заперечення були підтримані.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд відзначає, що відповідно до вимог процесуального закону судом направлялись відповідачу ухвали суду поштою на належну адресу: Київська область, с. Кодаки, вул. Петрівська 83, однак поштові відправлення не були отримані відповідачем та були повернуті на адресу суду із відміткою поштового оператора "адресат відсутній за вказаною адресою".
Вбачається, що відповідач, який не виконав обов'язку, передбаченого ст. 6 ГПК України, та не зареєстрував електронний кабінет юридичної особи у системі "Електронний суд", під час перебування справи №911/1920/24 у провадженні Господарського суду Київської області 11.12.2024 здійснив державну реєстрацію змін відомостей про керівника, а також про зареєстроване місцезнаходження юридичної особи ФГ "Петрівське ПВ" на м. Львів, вул. Бескидська 33, про що не повідомив суд.
Згідно із частиною 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Крім того, відповідно до частини 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач обізнаний про розгляд справи в господарському суді за його участі, а отже матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.
Згідно з п. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
02.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Терра Ренесанс" (позивач, постачальник) та Фермерським господарством "Петрівське ПВ" (відповідач, покупець) був укладений Договір поставки №22АТР02/05-2, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин, насіння, мікродобрива та іншу хімічну продукцію в порядку та на умовах визначених даним договором.
Номенклатура, кількість, ціна кожної конкретної партії товару вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору (п.1.2 договору).
Строк поставки товару вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 2.2 договору).
Постачальник передає товар покупцеві на підставі видаткової накладної, яка підписується уповноваженими представниками сторін (п. 2.3 договору).
Ціна та строк оплати покупцем кожної партії товару визначається на підставі затвердженої сторонами специфікації (п. 3.1 договору).
Оплата товару здійснюється покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів банківським переказом на поточний рахунок постачальника (п. 3.2 договору).
Ціна товару розраховується за формулою, що вказана в специфікації у відповідності до ч. 2 ст. 524 ЦК України. Розмір суми, що підлягає до сплати за товар (частково чи в повному обсязі) визначається відповідно до курсу долара США, що встановлений НБУ станом на день оплати та збільшений на 1%. Оплачена частина товару перерахунку не підлягає. Якщо курс долара США, що встановлений НБУ станом на день оплати нижчий, то сума заборгованості перерахунку не підлягає, сплачується згідно специфікації (п. 3.6 договору).
У випадку порушення строків та/або умов оплати товару покупець зобов'язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час порушення зобов'язання за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати на строк понад 3 календарних дні покупець окрім пені сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості (п. 6.2 договору).
У разі невиконання покупцем зобов'язань щодо термінів оплати товару та/або невиконання інших зобов'язань передбачених цим договором покупець відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 25 % річних від суми невиконаного зобов'язання, якщо інших розмір процентів не встановлений додатками до цього договору (п. 6.6 договору).
Даний договір вважається укладеним і набуває чинності з дати підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1 договору).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
03.05.2022 сторони погодили та підписали специфікацію № 1, в якій визначили асортимент, кількість, ціну та вартість товару, а також строк його поставки: оплата проводиться до 30.11.2022; загальна вартість 135 819,60 грн., що еквівалентно 4 244,64 доларів США станом на дату укладення специфікації.
10.05.2022 сторони погодили та підписали специфікацію № 2, в якій визначили асортимент, кількість, ціну та вартість товару, а також строк його поставки: оплата проводиться до 30.11.2022; загальна вартість 39 839,76 грн., що еквівалентно 1 245,00 доларів США станом на дату укладення специфікації.
30.05.2022 сторони погодили та підписали специфікацію № 3, в якій визначили асортимент, кількість, ціну та вартість товару, а також строк його поставки: оплата проводиться до 30.11.2022; загальна вартість 2 880,00 грн., що еквівалентно 90,00 доларів США станом на дату укладення специфікації.
20.06.2022 сторони погодили та підписали специфікацію № 4, в якій визначили асортимент, кількість, ціну та вартість товару, а також строк його поставки: оплата проводиться до 30.11.2022; загальна вартість 26 880,00 грн., що еквівалентно 840,40 доларів США станом на дату укладення специфікації.
01.08.2022 сторони погодили та підписали специфікацію № 5, в якій визначили асортимент, кількість, ціну та вартість товару, а також строк його поставки: оплата проводиться до 30.11.2022; загальна вартість 205 754,88 грн., що еквівалентно 6 430,94 доларів США станом на дату укладення специфікації.
01.08.2022 сторони погодили та підписали специфікацію № 6, в якій визначили асортимент, кількість, ціну та вартість товару, а також строк його поставки: оплата проводиться до 30.11.2022; загальна вартість 20 940,00 грн., що еквівалентно 566,05 доларів США станом на дату укладення специфікації.
У підписаних специфікаціях сторони визначили, що оплата вартості товару здійснюється у національній валюті України і розраховується відповідно до курсу долара США, встановленого НБУ станом на день оплати товару та збільшений на 1 %.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними:
№ РН-0000038 від 03.05.2022 на суму 135 819,60 грн;
№ РН-0000028 від 10.05.2022 на суму 39 839,76 грн;
№ РН-0000032 від 30.05.2022 на суму 2 880,00 грн;
№ РН-0000036 від 20.06.2022 на суму 26 880,00 грн;
№ РН-0000042 від 01.08.2022 на суму 205 754,88 грн;
№ РН-0000043 від 01.08.2022 на суму 20 940,00 грн.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з п. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до підписаних між сторонами специфікацій строк оплати спірних партій товару визначений до 30.11.2022.
Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Сторони встановили, що розмір суми, що підлягає до сплати за товар (частково чи в повному обсязі) визначається відповідно до курсу долара США, що встановлений НБУ станом на день оплати та збільшений на 1% (пункт 3.6 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2023 відповідачем здійснено часткову оплату товару за спірними видатковими накладними в сумі 39 039,76 грн, тобто поза межами строку, встановленого сторонами у специфікаціях та без врахування курсової різниці.
Враховуючи, що сума, сплачена за товар, була меншою, ніж передбачено специфікаціями, у суду відсутні підстави для висновку, що вказані партії є сплаченими та не підлягають перерахунку (п. 3.6 Договору).
Крім того, при здійсненні розрахунку, судом було встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № РН-0000038 від 03.05.2022, № РН-0000028 від 10.05.2022 на суму 39 839,76 грн, № РН-0000032 від 30.05.2022, № РН-0000036 від 20.06.2022, № РН-0000042 від 01.08.2022, № РН-0000043 від 01.08.2022, всього на загальну суму 432 114,24 грн.
Натомість 17.04.2023 відповідачем здійснена часткова оплата - 39 039,76 грн.
432 114,24 грн - 39 039,76 грн = 393 074,48 грн.
Отже, судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 393 074,48 грн, яка є підтвердженою, обґрунтованою, а отже суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення заборгованості в сумі 393 074,48 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору договору ціна та строк оплати покупцем кожної партії товару визначається на підставі затвердженої сторонами специфікації.
Суд, здійснивши власний розрахунок, з урахуванням суми заборгованості, яка підлягає до стягнення, вимога позивача про стягнення з відповідача курсової різниці підлягає задоволенню в розмірі 75 291,86 грн, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання з оплати вартості товару позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 282 448,70 грн. нараховану за сукупний період період 30.11.2022 - 15.07.2024.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що у випадку порушення строків та/або умов оплати товару покупець зобов'язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час порушення зобов'язання за кожний день прострочення оплати.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
При цьому, суд звертає увагу, що конструкція "за кожний день прострочення оплати", встановлена в п. 6.2 Договору є порядком нарахування пені, а не строком. Відповідно до висновків, викладених у постанові ВП ВС від 16.10.2024 у справі №911/952/22, застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати встановленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку нарахування пені.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачена можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання понад шестимісячний строк, встановлений ст. 232 ГК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Суд зазначає, що припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, хоч і не зовсім узгоджується з метою Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби, однак є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення. Така позиція узгоджується із висновком висловленим КГС ВС у постанові від 27.02.2024 у справі №911/858/22.
Відтак, в даному випадку, пеня має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем встановленого договором строку оплати, та до переддня фактичної оплати, або до дня закінчення строку дії карантину, встановленого постановою КМУ від 11.03.2020 №211, тобто до 30.06.2023, в залежності від того, яка з названих подій настала раніше.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, перевіривши правильність розрахунку пені, встановивши вірний період прострочення, з урахуванням вірної суми заборгованості, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за заявлений період становить 121 479,77 грн., у зв'язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.
Крім того, у зв'язку з простроченням оплати товару на строк понад три календарні дні позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20 % від суми простроченої заборгованості, а саме 93 711,60 грн.
Відповідно до п. 6.2 договору при простроченні оплати на строк понад 3 календарних дні покупець окрім пені сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості.
Суд звертає увагу сторін, що одночасне стягнення передбачених договором двох підвидів неустойки (пені та штрафу), не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
По-перше, у даному випадку сторонами застосовано два підвиди неустойки, а в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. По-друге, таке формулювання сторони погодили у Договорі на підставі вільного волевиявлення, що не суперечить положенням чинного законодавства.
Крім того, стаття 61 Конституції України вміщена у розділі ІІ Конституції "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" відповідно не розповсюджується на господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у господарських зобов'язальних відносинах.
Суд здійснивши розрахунок штрафу, у рахуванням вірної суми заборгованості, дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення штрафу в сумі 86 422,85 грн.
Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та штрафу, викладеного у відзиві, суд зазначає таке.
Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верхового Суду від 22.08.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 73), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 61), №522/2201/15-ц (пункт 62) та №522/2110/15-ц (пункт 61), від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12 (пункт 71), від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 (пункт 134), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (пункт 51), від 07.07.2020 у справі N 712/8916/17-ц (пункт 28), 29.06.2021 у справі №904/3405/19 (пункт 57), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).
Відповідно до положень статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Як уже встановив суд, відповідно до підписаних між сторонами специфікацій строк оплати спірних партій товару визначений до 30.11.2022. Тобто прострочення зобов'язання з оплати товару настало з 01.12.2022.
Суд не погоджується із висновками відповідача про сплив строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу, з огляду на таке.
По перше, у п. 6.7 договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не припиняється у зв'язку закінченням строку позовної давності. Строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 ЦК України, продовжується до трьох років.
Ці умови договору були обумовлені сторонами без заперечень та зауважень, договір укладено в добровільному порядку, належним чином.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Можливість збільшення позовної давності у спосіб укладення письмового договору прямо передбачена частиною 1 ст. 259 ЦК України, відповідно до якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
По друге, суд звертає увагу відповідача на положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на положення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та штрафу, викладеного у відзиві, позаяк вказаний строк не порушений позивачем.
Щодо зменшення розміру пені.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21 викладено правовий висновок про те, що тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
При цьому, в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суд зауважує, що відповідач будь-яких ґрунтовних пояснень на клопотанн про зменшення пені не надав.
Суд відзначає, що своєчасна не оплата товару відповідачем заздалегідь ставила позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки позивач здійснив поставку товару, проте грошові кошти не отримав, а відтак слід дійти висновку про порушення принципу справедливості та добросовісності господарських взаємовідносин з боку відповідача.
Згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними, відповідач прийняв товар у період травень-серпень 2022 року, строк оплати встановлений у специфікаціях - 30.11.2022, однак її оплату, тривалий час не здійснює, а отже приймаючи до уваги наведені обставини для зменшення розміру пені, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру пені.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача проценти річних в сумі 178 145,00 грн. за період з 30.11.2022-15.07.2024.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Інший розмір процентів встановлений пунктом 6.6 договору, відповідно до якого у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо термінів оплати товару та/або невиконання інших зобов'язань передбачених цим договором покупець відповідно до ст.625 ЦК України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 25% річних від суми невиконаного зобов'язання
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
Суд, перевіривши правильність розрахунку процентів річних, встановивши вірну суму заборгованості, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних за заявлений період становить 163 171,26 грн., у зв'язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ "Агро Терра Ренесанс" частково та ухвалює рішення про стягнення з ФГ "Петрівське ПВ" 393 074,48 грн заборгованості, 75 291,86 грн курсової різниці, 163 171,26 грн 25 % річних, 86 422,85 грн штрафу та 121 479,77 грн пені.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторін пропорційно задоволенним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Петрівське ПВ" (79067, Львівська область, м. Львів, вул. Бескидська, буд. 33, код ЄДРПОУ 42954039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Терра Ренесанс" (04201, м. Київ, проспект Мінський, 4, код ЄДРПОУ 39568070) 393 074 (триста дев'яносто три тисячі сімдесят чотири) грн. 48 коп заборгованості, 75 291 (сімдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто одну) грн. 86 коп курсової різниці, 163 171 (сто шістдесят три тисячі сто сімдесят одну) грн. 26 коп 25 % річних, 86 422 (вісімдесят шість тисяч чотириста двадцять дві) грн. 85 коп штрафу, 121 479 (сто двадцять одну тисячу чотириста сімдесят дев'ять) грн. 77 коп пені та 12 591 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто одну) грн. 60 коп судового збору.
3. В іншій частиін відмовити в задоволенні позову.
Видати наказ.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 28.04.2025.
Суддя О.О. Христенко