вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2402/24
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Логвиненко С.С.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватного акціонерного товариства «Уманьгаз»,
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
позивача: Міленка В.М. (довіреність №19/12-2024/13 від 19.12.2024 року);
відповідача: Виштека Ю.М. (довіреність №40 від 07.01.2025 року);
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - не з?явився,
10 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 32 982,31 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу.
Ухвалою суду від 13.09.2024 року відкрите провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження.
17 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватного акціонерного товариства «Уманьгаз».
Відповідно до ухвали суду від 06.11.2024 року, постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, до участі у справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватне акціонерне товариство «Уманьгаз» (далі - третя особа), підготовче засідання призначене на 11 грудня 2024 року.
У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Представник третьої особи в засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 11.12.2024 року продовжений строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 12 лютого 2025 року.
У зв'язку з перебуванням судді Грабець С.Ю. у відпустці, підготовче засідання у справі було відкладене на 12 березня 2025 року.
16 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку. Представник відповідача проти задоволення цього клопотання не заперечував. Суд, розглянувши клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку, визнав його таким, що підлягало задоволенню та долучив відповідь на відзив на позовну заяву до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 12.03.2025 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 16 квітня 2025 року.
16 квітня 2025 року в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Представник третьої особи в засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний з'вязок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
За твердженнями представника товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач), у період з 25.11.2023 року до 28.11.2023 року позивач передав квартирно-експлуатаційному відділу міста Біла Церква (далі - відповідач) природний газ, об?ємом 0,98940 тис. куб.м., на суму 28 726,72 грн.
Відповідач поставлений позивачем природний газ не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 28 726,72 грн. боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
Згідно з ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
17 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав позовні вимоги необґрунтованими, послався на те, що відповідачем у цей період було отримано 4,213 куб.м. природного газу.
Судом встановлено, що позивач, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ТОВ «АГРОСИНТЕЗ ТРЕЙДІНГ», ТОВ «МАРГАЗ», ТОВ «АГРО ГАЗ», ТОВ «ІНТРО ГАЗ», ТОВ «ПОДІЛЛЯГАЗПОСТАЧ», СП ПГНК, ТОВ «ВІЄНА КОНСАЛТ», ТОВ «НАФТОГАЗНАДРА», ТОВ «ГАЗ ТА НАФТОПРОДУКТИ», ТОВ «СТАТУС-ТРЕЙД», ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», ТОВ «АЛЬТАІР-ІНВЕСТ» та ТОВ «ТК ІНДУСТРІЯ» №880 від 04.07.2017 року, здійснює постачання природного газу на території України.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» постачальником “останньої надії»» №917-р від 22.07.2020 року, позивач визначений постачальником «останньої надії».
Відповідно до п. 26 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26 жовтня 2021 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. №1236» (далі - постанова КМУ №1102), пунктом 2 якої визначено зобов?язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров?я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров?я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Відповідач є бюджетною установою (в розумінні Бюджетного кодексу України).
Згідно з п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), зокрема, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів).
У зв?язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - Оператори ГРМ) об?єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2023 року, автоматично включені до портфеля постачальника «останньої надії», тобто позивача, і, відповідно, спожитий природний газ віднесений до об?ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газотранспортної системи - суб?єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ» №3011 від 24.12.2019 року, товариству з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Кодексу ГТС, цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Згідно з п. 5 гл. 1 розд. І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи, яка має бути доступною всім суб?єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов?язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг.
Відповідно до ч. 1 розд. VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з ч. 2 розд. VI Правил постачання природного газу, за договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Постачальник «останньої надії» зобов'язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз'яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу (ч. 4 розд. VI Правил постачання природного газу).
Відповідно до ч. 8 розд. VI Правил постачання природного газу, зокрема, розрахунок за поставлений постачальником «останньої надії» природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Абзацом 5 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року.
Згідно з п. 4.2. договору, об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 2 гл. 7 розд. XII Кодексу ГТС, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку, якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
У точках виходу до газорозподільної системи оператор газотранспортної системи здійснює остаточну алокацію щодобових відборів замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням інформації про прогнозовані та фактичні обсяги споживання по кожному окремому споживачу замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням вимог цієї глави (п. 3 гл. 7 розд. XII Кодексу ГТС).
Так, об?єм (обсяг) спожитого природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Відтак, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об?єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об?ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 80 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102.
Цією ж постановою на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлений граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. м., тому в цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. м.
З 01 грудня 2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ), відповідно до умов договору, опублікована/оприлюднена на сайті позивача.
Відповідно до п. 4.3. договору, постачальник зобов?язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Так, позивач направив відповідачу рахунок на оплату поставленого природного газу, проте відповідач його не оплатив.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач документів, що підтверджували б оплату переданого позивачем природного газу, суду не надав, тому вимога про стягнення з відповідача 28 727,72 грн. боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просив стягнути з відповідача 355,56 грн. трьох процентів річних та 462,24 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Так, три проценти річних, враховуючи період заборгованості з 02 січня 2024 року до 31 травня 2024 року, що складає 151 день, суму боргу в розмірі 28 726,72 грн., становлять 355,56 грн., які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, враховуючи період заборгованості з 01 лютого 2024 року до 31 травня 2024 року, суму боргу в розмірі 28 726,72 грн., індекси інфляції: у лютому 2024 року - 100,3%; у березні 2024 року - 100,5%; у квітні 2024 року - 100,2%; у травні 2024 року - 100,6%, складає 462,24 грн., які підлягають стягненню.
Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 437,79 грн. пені.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п. 4.5 договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облкової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочсного планежу за кожен день прострочення платежу.
Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості:
з 02 січня 2024 року до 14 березня 2024 року (73 дні), суму боргу в розмірі 28 726,72 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 15,00%, складає 1 718,89 грн.;
з 15 березня 2024 року до 25 квітня 2024 року (42 дні), суму боргу в розмірі 28 726,72 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,5%, складає 955,99 грн.;
з 26 квітня 2024 року до 31 травня 2024 року (36 днів), суму боргу в розмірі 28 726,72 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,5%, складає 762,91 грн.;
всього 3 437,79 грн., які підлягають стягненню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 216, ст. 218, ст. 230, ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 253, ст. 526, ст. 599, ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 2 гл. 5 розд. IV Кодексу газотранспортної системи, п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 73, ст. 74, ч. 1 ст. 165, ч. 4 ст. 179, ч. 3 ст. 184 , ст. 223, ст. 231, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква про стягнення заборгованості.
Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, будинок 1, код ЄДРПОУ 08167863) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) 28 726,72 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот двадцять шість грн. 72 коп.) боргу; 3 437,79грн. (три тисячі чотириста тридцять сім грн. 79 коп.) пені; 355,56 грн. (триста п?ятдесят п?ять грн. 56 коп.) трьох процентів річних; 462,24 грн. (чотириста шістдесят дві грн. 24 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складене 28.04.2025 року.
Суддя С. Грабець