вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1762/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»
до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія»
про стягнення 15 723 511, 02 грн,
Суддя Антонова В.М.
Секретар судових засідань Крикун І.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Рябченко О.В.;
від відповідача: Голосій Т.А.;
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» (надалі - відповідач) про стягнення 15 723 511, 02 грн, з яких: 13 535 246, 84 грн основний борг, 1 674 656, 21 грн пеня, 169 869, 25 грн 3% річних та 343 738, 72 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.173, 174, 179, 181, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором розподілу природного газу №04490DJRQDCT018 від 01.09.2023, в частині повної та своєчасної оплати за послуги з розподілу природного газу.
2. Стислий виклад позицій відповідача
Прострочення відповідачем оплати послуг позивача є прямим наслідком дій законодавчих норм, на які відповідач не в змозі впливати, зокрема, це мораторій на підняття тарифів з житлово-комунальних послуг, мораторій на нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати за житлово-комунальні послуги, відсутність законодавчо врегульованого механізму розрахунків з компенсації різниці в тарифах. Дані обставини безпосередньо вплинули на неспроможність здійснювати плати позивачу за розподіл природного газу та не залежали від відповідача. Звертає увагу, що позивачем не надано підтверджень отримання збитків внаслідок несплати послуг розподілу природного газу. Враховуючи зазначене, просить зменшити пеню, 3% річних та інфляційні втрати на 99,9%.
3. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
09.07.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/1762/24, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.07.2024.
29.07.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляції на 99,9% і заява про участь у судовому засіданні призначеному на 30.07.2024 об 15:00 год у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про участь у судовому засіданні призначеному на 30.07.2024 об 15:00 год у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
30.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовче засідання 30.07.2024 з'явилися представник позивача, відповідач у засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання в справі 911/1762/24 на 22.10.2024.
20.08.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
22.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в справі.
Засідання призначене на 22.10.2024 не відбулося, в зв'язку із перебуванням судді Антонової В.М. у відряджені.
23.10.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження в справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 підготовче засідання призначено на 05.11.2024.
У підготовче засідання 05.11.2024 з'явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився. В підготовчому засіданні судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в справі. Також судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024.
05.11.2024 від відповідача надійшла відповідь на заперечення на клопотання про закриття провадження в справі.
У судове засідання 26.11.2024 з'явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.11.2024 судом повернутось зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження та зупинено провадження в справі №911/1762/24 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №922/444/24.
26.03.2025 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження в справі, у якому зазначено, що Верховним Судом 19.03.2025 прийнято постанову в справі №922/444/24.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2025 поновлено провадження в справі №911/1762/24 та підготовче засідання призначено на 08.04.2025.
04.04.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення до клопотання про закриття провадження в справі, в якій відповідач просить закрити провадження в частинні стягнення суми основного боргу, в зв'язку з його сплатою, зменшити розмір пені на 99% і відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
07.04.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
08.04.2025 від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача до клопотання про закриття провадження в справі, в яких позивач просить закрити провадження в справі в частинні стягнення суми основного боргу в розмірі 13 535 246, 84 грн, у зв'язку із відсутністю спору в цій частині, та повернути суму сплаченого судового збору в розмірі 162 422, 96 грн.
У підготовче засідання 08.04.2025 з'явилися сторони. Судом, із урахуванням думки сторін, протокольною ухвалою задоволено клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 08.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2025.
У судове засідання 15.04.2025 з'явилися сторони.
Представник позивача в судовому засіданні 15.04.2025 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті заперечень та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу, виходячи з наступного.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
З огляду на наведене вище, оскільки на момент розгляду даної справи предмет спору в частинні стягнення суми основного боргу в розмірі 13 535 246, 84 грн припинив своє існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі №911/1762/24 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13 535 246, 84 грн згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 15.04.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.09.2023 між позивачем (надалі - оператор ГМР) та відповідачем (надалі - споживач) укладений типовий договір розподілу природного газу (затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015) (заява-приєднання №04490DJRQDCT018 від 01.09.2023, для споживача, що не є побутовим) (надалі - договір), відповідно п.1.1. якого, є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Згідно з п.1.3. договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до п. 2.1 договору, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з п. 6.1 договору, оплата вартості послуг оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятор) для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п. 6.4. договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 6.6. договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Згідно з п.8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п.8.2. договору, в разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
Цей договір укладено на невизначений строк (п. 12.1. договору).
На виконання договору позивачем у період з вересня 2023 року по травень 2024 року надано, а відповідачем прийнято послуги з розподілу природного газу на загальну суму 34 834 219, 95 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень чи заперечень (а.с.13-17).
У свою чергу, як зазначає позивач та убачається з матеріалів справи, відповідачем оплачено послуги з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по травень 2024 року на загальну суму 34 834 219, 95 грн, проте з порушенням строку оплати погодженого сторонами в договорі.
Так, як убачається з довідки розрахунку заборгованості за послуги з розподілу природного газу за договором станом на 10.06.2024 відповідачем здійснено наступні оплати 20.11.2023 в сумі 78 9496, 34 грн, 28.11.2023 в сумі 1 000 000, 00 грн, 13.12.2023 в сумі 478 993, 26 грн, 25.12.2023 в сумі 1 545 384, 65 грн, 26.12.2023 в сумі 600 000, 00 грн, 27.12.2023 в сумі 400 000, 00 грн, 15.01.2024 в сумі 344 111, 69 грн, 16.01.2024 в сумі 100 000, 00 грн, 22.01.2024 в сумі 900 000, 00 грн, 24.01.2024 в сумі 1 000 000, 00 грн, 30.01.2024 в сумі 1 000 000, 00 грн, 07.02.2024 в сумі 500 000, 00 грн, 09.02.2024 в сумі 500 000, 00 грн, 12.02.2024 в сумі 500 000, 00 грн, 20.02.2021 в сумі 1 000 000, 00 грн 26.02.2024 в сумі 500 000, 00 грн, 27.02.2024 в сумі 500 000, 00 грн, 28.02.2024 в сумі 535 246, 84 грн, 29.02.2024 в сумі 500 000, 00 грн, 11.03.2024 в сумі 3 535 246, 78 грн, 27.03.2024 в сумі 1 000 000, 00 грн, 26.04.2024 в сумі 3 535 246,84 грн, 27.05.2024 в сумі 535 246, 71 грн.
Також 17.10.2024 сторонами в даній справі та Броварською міською радою Броварського району Київської області (поручитель) укладено договір про реструктуризацію заборгованості, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Більшиною С.О. та зареєстровано за №1362, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач та відповідач домовилися про реструктуризацію заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем за отримані послуги з розподілу природного газу за період з 01.02.2024 по 31.10.2024 згідно з договором розподілу природного газу №04490DJRQDCT018 від 01.09.2023 та не погашена на момент укладення цього договору, шляхом розстрочення на 5 календарних місяців.
Відповідно до п.1.3. вказаного договору про реструктуризацію заборгованості до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість. За умови своєчасної сплати відповідачем сум платежів, визначених у пункті 2.2. цього договору, на заборгованість, реструктуризовану відповідно до умов цього договору, суми інфляційних нарахувань, процентів річних згідно з нормами Цивільного кодексу України не нараховуються. Заборгованість, що реструктуризується за цим договором, не може бути предметом подальшого продажу за умови повного та своєчасного виконання боржником умов цього договору.
Договір набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками (за наявності) та з дати його нотаріального посвідчення і діє до 31.03.2025 (п.10.1. договору про реструктуризацію заборгованості №1362 від 17.10.2024).
Спір у даній справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором з оплати послуг з розподілу природного газу, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 1 674 656, 21 грн пені за період з 11.10.2023 по 11.06.2024, 3% річних за період з 11.10.2023 по 11.06.2024 в розмірі 169 869, 25 грн та 343 738, 72 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2023 року по травень 2024 року.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором розподілу природного газу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі, параграфу 4 глави 30 Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу», який визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також Кодексу газорозподільних систем, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Згідно із пунктом 4 глави 1 розділу I Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 278 Господарського кодексу України, правові умови організації та здійснення купівлі-продажу природного газу, у тому числі проведення розрахунків, встановлюються Законом України «Про ринок природного газу».
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абзацу 1 пункту 7 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу з моменту його укладання.
Пунктом 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п.6.4 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п.6.6 договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з вересня 2023 року по травень 2024 року надано, а відповідачем прийнято послуги з розподілу природного газу на загальну суму 34 834 219, 95 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень чи заперечень.
У свою чергу, як зазначає позивач та убачається з матеріалів справи, відповідачем оплачено послуги з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по травень 2024 року на загальну суму 34 834 219, 95 грн, проте з порушенням строку оплати погодженого сторонами в договорі.
У зв'язку із зазначеним позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 674 656, 21 грн за період з 11.10.2023 по 11.06.2024, 3% річних за період з 11.10.2023 по 11.06.2024 в розмірі 169 869, 25 грн та 343 738, 72 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2023 року по травень 2024 року, які нараховані за несвоєчасну оплату послуг з розподілу природного газу з вересня 2023 року по травень 2024 року.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Так, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у загальному розмірі 169 869, 25 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано, що якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Також позивачем не враховано, що 17.10.2024 сторонами в даній справі та Броварською міською радою Броварського району Київської області (поручитель) укладено договір про реструктуризацію заборгованості №1362, відповідно до п.1.1. якого позивач та відповідач домовилися про реструктуризацію заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем за отримані послуги з розподілу природного газу за період з 01.02.2024 по 31.10.2024 згідно з договором розподілу природного газу №04490DJRQDCT018 від 01.09.2023 та не погашена на момент укладення цього договору, шляхом розстрочення на 5 календарних місяців.
Так, позивачем заявлено до стягнення 3% річних нарахованих за несвоєчасну оплату послуг з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по травень 2024 року, тоді як договором про реструктуризацію заборгованості №1362 від 17.10.2024 позивач та відповідач змінили порядок оплати заборгованості з оплати послуг з розподілу природного газу за період з лютого 2024 року по жовтень 2024 року, а тому позивачем неправомірно нараховано 3% річних на суму заборгованості за отримані послуги з розподілу природного газу за період з лютого 2024 року по травень 2024 року.
Враховуючи зазначене вище, судом здійснено власний розрахунок 3% річних за загальний період з 11.10.2023 по 25.04.2024 нарахованих за несвоєчасну оплати послуг з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по січень 2024 року, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем і частковими оплатами відповідача, а саме наступним чином:
Сума боргу (грн) вересень 4289496,52Період нарахування 11.10.2023-19.11.20233% річних (грн) 14102,45
3500000,1820.11.2023-27.11.20232301,37
2500000,1828.11.2023-12.12.20233082,19
2021006,9213.12.2023-24.12.20231993,32
475622,2725.12.202339,09
жовтень 4289496,5411.11.2023-25.12.202315865,26
4165118,8126.12.2023342,34
3765118,8127.12.2023-14.01.20245867,94
3421007,1215.01.2024280,41
3321007,1216.01.2024-21.01.20241633,28
2421007,1222.01.2024-23.01.2024396,89
1421007,1224.01.2024-29.01.2024698,86
421007,1230.01.2024-06.02.2024276,07
листопад 4289496,5412.12.2023 - 06.02.202420060,36
4210503,6607.02.2024-08.02.2024690,25
3710503,6609.02.2024-11.02.2024912,42
3210503,6612.02.2024-19.02.20242105,25
2210503,6620.02.2024-25.02.20241087,13
1710503,6626.02.2024140,21
1210503,6627.02.02499,22
675256,8228.02.202455,37
175256,8229.02.2024-10.03.2024158,02
грудень 4289496,3411.01.2024-10.03.202421095,88
929506,3811.03.2024-26.03.20241219,02
січень 3535246,8413.02.2024-26.03.202412460,3
3464753,2227.03.2024-25.04.20248519,88
Всього 115482,78
За розрахунком суду розмір 3% річних за загальний період з 11.10.2023 по 11.06.2024 складає 115 482, 78 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Також судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 343 738, 72 грн за загальний період з жовтня 2023 року по травень 2024 року, суд зазначає, що вказаний розрахунок здійснений невірно, оскільки як встановлено судом вище, договором про реструктуризацію заборгованості №1362 від 17.10.2024 позивач та відповідач змінили порядок оплати заборгованості з оплати послуг з розподілу природного газу за період з лютого 2024 року по жовтень 2024 року, а тому позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати на суму заборгованості за отримані послуги з розподілу природного газу за період з лютого 2024 року по травень 2024 року.
Судом здійснено власний розрахунок інфляційні втрат за загальний період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року, нарахованих за несвоєчасну оплати послуг з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по січень 2024 року, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем і частковими оплатами відповідача, а саме наступним чином:
Сума боргу (грн) вересень 4289496,52Період нарахування жовтень - листопад 2023 рокуІнфляція (грн) 55935,03
2021006,92грудень 2023 року14147,05
жовтень 4289496,54листопад - грудень 2023 року51624,09
борг листопад 4289496,54грудень 2023 - січень 2024 року47304,57
3210503,66лютий 2024 року9631,51
борг грудень 4289496,34січень - лютий 2024 року30077,95
929506,38березень 2024 року4647,53
борг січень 3535246,84лютий - березень 2024 року28335
3464753,22квітень 2024 року6929,51
Всього 248632,24
За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року, складає 248 632, 24 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 1 674 656, 21 грн пені за загальний період з 11.10.2023 по 11.06.2024, що розрахована за період заборгованості вересень 2023 року - травень 2024 року.
Відповідно до п.8.2. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 1 674 656, 21 грн за загальний період з 11.10.2023 по 11.06.2024, що розрахована за період заборгованості вересень 2023 року - травень 2024 року, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки як встановлено судом вище, договором про реструктуризацію заборгованості №1362 від 17.10.2024 позивач та відповідач змінили порядок оплати заборгованості з оплати послуг з розподілу природного газу за період з лютого 2024 року по жовтень 2024 року, а тому позивачем неправомірно нараховано пеню на суму заборгованості за отримані послуги з розподілу природного газу за період з лютого 2024 року по травень 2024 року. Також позивачем, при розрахунку, не враховано, що якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи зазначене вище, судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 11.10.2023 по 25.04.2024 нарахованої за несвоєчасну оплати послуг з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по січень 2024 року, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем і частковими оплатами відповідача, а саме наступним чином:
Сума боргу (грн) вересень 4289496,52Період нарахування 11.10.2023-19.11.2023Пеня (грн) 165468,80
3500000,1820.11.2023-27.11.202324547,95
2500000,1828.11.2023-12.12.202332876,71
2021006,9213.12.2023-24.12.202320154,70
475622,2725.12.2023390,92
жовтень 4289496,5413.11.2023-25.12.2023159122,69
4165118,8126.12.20233423,39
3765118,8127.12.2023-14.01.202458679,37
3421007,1215.01.20242804,10
3321007,1216.01.2024-21.01.202416332,82
2421007,1222.01.2024-23.01.20243968,86
1421007,1224.01.2024-29.01.20246988,56
421007,1230.01.2024-06.02.20242760,70
листопад 4289496,5412.12.2023-06.02.2024201308,68
4210503,6607.02.2024-08.02.20246902,47
3710503,6609.02.2024-11.02.20249124,19
3210503,6612.02.2024-19.02.202421052,48
2210503,6620.02.2024-25.02.202410871,33
1710503,6626.02.20241402,05
1210503,6627.02.024992,22
675256,8228.02.2024553,49
175256,8229.02.2024-10.03.20241580,18
грудень 4289496,3411.01.2024-10.03.2024210958,84
929506,3811.03.2024-26.03.202411885,49
січень 3535246,8413.02.2024-26.03.2024123443,87
3464753,2227.03.2024-25.04.202482358,89
Всього 1179953,75
За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 11.10.2023 по 25.04.2024, що розрахована за період заборгованості вересень 2023 року - січень 2024 року складає 1 179 953, 75 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Разом з тим відповідачем заявлено про зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних та пені на 99% в порядку ст.551 Цивільного Кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України.
Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач зазначає, що перебуває в надзвичайно складних фінансово економічних умовах, спричинених дією мораторію на підняття тарифів з житлово-комунальних послуг, мораторію на нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати за житлово-комунальні послуги, відсутністю законодавчо врегульованого механізму розрахунків з компенсації різниці в тарифах, також звертає увагу на те, що позивачем не було понесено жодних збитків.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
Окремо суд звертає увагу відповідача, що інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Тобто стягнення інфляційних втрат забезпечує одержання кредитором суми боргу в еквівалентному розмірі до розміру боргу станом на перший день прострочення виконання грошових зобов'язань.
Натомість 3% річних є своєрідною мінімальною упущеною вигодою, яку б міг отримати кредитор за належного виконання зобов'язання боржником свого грошового зобов'язання (наприклад, розмістивши дані кошти в якості депозиту).
Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).
Положення статті 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Відтак суд не вбачає правових підстав для зменшення заявленого позивачем розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача, щодо зменшення розміру пені на 99% суд враховує, що відповідач перебуває в складних фінансово економічних умовах, спричинених дією мораторію на підняття тарифів з житлово-комунальних послуг для населення, мораторію на нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати житлово-комунальних послуг, відсутністю законодавчо врегульованого механізму розрахунків з компенсації різниці в тарифах та оплатою відповідачем суми основного боргу.
Крім того, суд враховує, що порушення виконання зобов'язань внаслідок несвоєчасної оплати отриманих послуг відповідачем, не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).
Беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%. У зв'язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 589 976, 87 грн (1 179 953, 75 грн - 50%).
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 115 482, 78 грн 3% річних, 589 976, 87 грн пені та 248 632, 24 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Також позивач просить повернути йому сплачену суму судового збору в розмірі 162 422, 96 грн, у зв'язку із частковим закриттям провадження в даній справі.
Так, відповідно до платіжних інструкцій №6257 від 02.07.2024 на суму 5 872, 87 грн та №5861 від 18.06.2024 на суму 182 809, 26 грн позивачем сплачено 188 682, 13 грн судового збору за звернення до суду даним з позовом. Згідно з виписками ці кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.
У зв'язку із частковим погашенням відповідачем боргу перед позивачем у процесі розгляду справи, судом закрито провадження в справі №911/1762/24 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13 535 246, 84 грн
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За розрахунком суду судовий збір, який піддягає поверненню складає 162 422, 96 грн (13 3535 246, 84 грн * 1,5% * 0,8), а тому суд задовольняє клопотання позивача про повернення йому сплаченої суми судового збору в розмірі 162 422, 96 грн, у зв'язку із закриттям провадження на підставі п.2.ч.1 ст.231 ГПК України.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження в справі №911/1762/24 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13 535 246 (тринадцять мільйонів п'ятсот тридцять п'ять тисяч двісті сорок шість) грн 84 коп. закрити, в зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» задовольнити частково.
3. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, буд. 3А, ідентифікаційний код 13711949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 44907200) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178, ідентифікаційний код 45385755) 589 976 (п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн 87 коп. пені, 115 482 (сто п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн 78 коп. 3% річних, 248 632 (двісті сорок вісім тисяч шістсот тридцять дві) грн 24 коп. інфляційних втрат та 18 528 (вісімнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн 83 коп. судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 44907200) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178, ідентифікаційний код 45385755) судовий збір у розмірі 162 422 (сто шістдесят дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 96 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції №5861 від 18.06.2024.
6. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
7. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 28.04.2025.
Суддя В.М. Антонова