майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"28" квітня 2025 р. Справа № 906/835/24.
Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді від 17.04.2025 у справі
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець"
2. ОСОБА_1
3. ОСОБА_2
про солідарне стягнення 591 371,70 грн,
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Житомирське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулося до суду з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець", 2. ОСОБА_1 , 3. ОСОБА_2 про солідарне стягнення 591 371,70 грн, з яких: 299 999,85 грн - заборгованість за простроченим кредитом та 291 371,85 грн - заборгованість за простроченими процентами.
17.04.2025 до суду від відповідача2 - ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Вельмакіної Т.М., у провадженні якої перебуває справа №906/835/24.
Відповідно до ч.2,3 ст.39 ГПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Положеннями ч.8 ст.39 ГПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглядаючи заяву відповідача2 про відвід судді Вельмакіної Т.М., суд враховує наступне.
Перелік підстав для відводу (самовідводу) судді визначає ст. 35 ГПК України.
Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (ч.2 ст.35 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч.4 цієї статті, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до ч.2 ст.38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Обґрунтовуючи заяву про відвід судді, відповідач2 вказує на те, що безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань представника відповідача3 і представника позивача спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, що свідчить про необ'єктивність судді Вельмакіної Т.М. і про її упередженість на користь позивача та відповідача3 в особі його представника, що дозволить відповідачу3 ухилитись від відповідальності як поручителя за основним зобов'язанням. Стверджує, що суддею Вельмакіною Т.М. за відсутності об'єктивних причин не було вжито заходів щодо своєчасного розгляду справи та безпідставно затягнуто її розгляд понад строк, встановлений законом. Зазначає, що суддя Вельмакіна Т.М. не створила йому умов для забезпечення рівності у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків в противагу з іншими учасниками справи. Відповідач2 вказує про наявність у нього обґрунтованих сумнівів у безсторонності судді Вельмакіної Т.М. та те, що наведені вище обставини свідчать про необ'єктивність та упередженість судді Вельмакіної Т.М.
Зважаючи на мотиви відводу, суд враховує наступне.
Ухвалою від 09.08.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 09.09.2024, крім іншого, відповідачам рекомендував, відповідно до ст.165 ГПК України, подати відзив на позовну заяву в межах 15 днів з дня вручення даної ухвали; одночасно надіслати копію відзиву та доданих до нього документів учасникам справи, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.
29.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача3 надійшло клопотання про залишення позову без руху, обґрунтоване тим, що при зазначенні реквізитів позивача у позовній заяві вказано код ЄДРПОУ та місцезнаходження філії як відокремленого підрозділу, який не має статусу юридичної особи, та не зазначено відомості про саму юридичну особу.
03.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла, зокрема заява з уточненими реквізитами позивача.
05.09.2024 до суду від відповідача2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з перебуванням у відпустці поза межами м. Житомира (т.1, а.с.192-193).
Ухвалою від 09.09.2024, враховуючи, що у підготовчому засіданні 09.09.2024 представник відповідача3 стверджував, що зазначення у позові реквізитів філії в якості позивача є порушенням вимог п.2 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно є підставою для залишення позову без руху, а також наголошував на тому, що подана представником позивача 03.09.2024 заява є незрозумілою, тому усунути недоліки слід шляхом подання позовної заяви у новій редакції, суд залишив без руху позовну заяву, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом 5 днів.
17.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено позовну заяву у новій редакції.
Ухвалою від 18.09.2024 суд, враховуючи те, що позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, призначив підготовче засідання для подальшого розгляду справи на 09.10.2024.
24.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив поновити відповідачу3 строк для подання відзиву. Також у цьому відзиві відповідач3 навів питання письмового опитування в порядку ст. 90 ГПК України.
09.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача3 надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №906/837/24 за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Житомирське обласне управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Національний гостинець" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 591371,70 грн.
Протокольною ухвалою від 09.10.2024 суд поновив строк для подання відзиву відповідачем3 та прийняв відзив до розгляду.
Водночас у судовому засіданні 09.10.2024 відповідач2 висловив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з наявністю наміру звернутися за професійною правовою допомогою.
Ухвалою від 09.10.2024, враховуючи, зокрема клопотання відповідача2, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 31.10.2024.
31.10.2024 до суду від представника відповідача2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, можливості виконати вимоги ухвал суду, а також реалізувати інші права, передбачені ГПК України, належні відповідачу (т.2, а.с.55-58).
Ухвалою від 31.10.2024 суд, розглянувши клопотання відповідача2, враховуючи неявку в підготовче засідання представників відповідача1 та відповідача2, зважаючи на заявлене представником відповідача3 усне клопотання стосовно надання позивачем відповідей на поставлені питання, з огляду на положення Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відклав підготовче засідання на 27.11.2024. Вказаною ухвалою суд також зобов'язав позивача надати відповіді на поставлені відповідачем3 питання, з дотриманням вимог ст. 90 ГПК України; відповідачам1,2 вказав надати відповіді на поставлені відповідачем3 питання, з дотриманням вимог ст. 90 ГПК України.
18.11.2024 до суду від відповідача2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
22.11.2024 до суду від позивача надійшла заява, до якої долучено відповіді, надані на запитання поставлені представником відповідача3 в порядку письмового опитування.
27.11.2024, тобто в день призначеного підготовчого судового засідання, надійшли:
- через канцелярію суду від відповідача2 - заява про закриття провадження у справі;
- через систему "Електронний суд" від представника відповідача3 - клопотання про вжиття заходів процесуального примусу до відповідачів1,2 та позивача - стягнення штрафу в дохід державного бюджету. Також у вказаному клопотанні представник відповідача3 просив оголосити перерву у підготовчому засіданні.
Представник позивача у засіданні суду 27.11.2024 повідомив, що не ознайомлений з поданими документами та висловив усне клопотання щодо ознайомлення з матеріалами справи.
Враховуючи зазначене, ухвалою від 27.11.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та оголосив перерву до 11:00 год. 17.12.2024, враховуючи клопотання представника позивача для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та, при необхідності, надати відповідні пояснення. Вказаною ухвалою суд також вказав відповідачам1,2 виконати вимоги ухвали суду від 31.10.2024.
17.12.2024 до суду від представника відповідача3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні.
17.12.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про вжиття заходів процесуального примусу.
17.12.2024 судове засідання не відбулося. Повітряна тривога тривала з 11:01 год. до 12:05 год. Після закінчення повітряної тривоги сторони та їх представники до суду не прибули.
Ухвалою від 17.12.2024 суд призначив підготовче судове засідання на 14.01.2025.
У зв'язку з відпусткою за сімейними обставинами судді Вельмакіної Т.М., справа №906/835/24 в судове засідання 14.01.2025 не вносилась.
Ухвалою від 20.01.2025 суд призначив підготовче судове засідання на 13.02.2025.
06.02.2025 на адресу суду від відповідача2 надійшла заява про об'єднання в одне провадження справи №906/837/24 зі справою №906/835/24.
Протокольною ухвалою від 13.02.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання від 27.11.2024 про вжиття заходів процесуального примусу.
Ухвалою від 13.02.2025 суд відклав підготовче засідання на 10.03.2025 з урахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання з метою надання письмових пояснень. Цією ухвалою суд також вказав відповідачам-1,2 виконати вимоги ухвали суду від 31.10.2024 в частині надання відповідей на поставлені відповідачем3 питання, з дотриманням вимог ст. 90 ГПК України; у випадку не виконання надати пояснення; відповіді надати не пізніше як за 5 днів до призначеного підготовчого засідання.
10.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (письмові пояснення по справі) від 07.03.2025.
10.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості відповідача1 по відсоткам.
Протокольною ухвалою від 10.03.2025 суд відмовив у задоволенні:
- клопотання відповідача3 від 09.10.2024 про зупинення провадження у справі, оскільки наведені у клопотанні відповідача3 обставини не є такими, що згідно зі ст.227 ГПК України свідчать про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №906/837/24;
- заяви відповідача2 від 27.11.2024 про закриття провадження, оскільки предмет позову у справах №906/835/24 та 906/836/24 є різним, справи не є тотожними;
- заяви відповідача2 від 06.02.2025 про об'єднання в одне провадження справи №906/837/24 зі справою 906/835/24, оскільки суд не встановив відносно справ №906/835/24 та №906/837/24 достатніх критеріїв, наведених у ст. 173 ГПК України, які є визначальними для вирішення питання щодо об'єднання справ в одне провадження, що крім іншого є правом суду.
Ухвалою від 10.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/835/24 до судового розгляду по суті, призначив судове засідання на 08.04.2025.
Протокольною ухвалою від 08.04.2025 суд, враховуючи повідомлення представника відповідача3 про неотримання через систему "Електронний суд" від позивача розрахунку заборгованості через некоректну роботу цієї системи, оголосив перерву у судовому засіданні до 01.05.2025 о 10:00.
З вищенаведеного вбачається, що суд, на виконання приписів ст. 177, 182 ГПК України, вчиняв процесуальні дії, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керуючись, зокрема, приписами ст.13 ГПК України, в однаковій мірі сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігаючи зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживав заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.42 ГПК України, учасники справи мають право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Так, матеріалами справи підтверджується те, що не лише за клопотаннями представників позивача та відповідач3, суд відкладав судове засідання (оголошував перерву у судовому засіданні), але і відповідач2 (двічі) та його представник (один раз), користуючись своїми процесуальними правами, подавали клопотання про відкладення підготовчого засідання суду, які були задоволені судом, що свідчить про надання усім учасниками судового процесу рівних можливостей в реалізації процесуальних прав, зокрема:
- 05.09.2024 до суду надійшло клопотання відповідача2 від 05.08.2024 (т.1, а.с.192-193) про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 09.09.2024, у зв'язку з перебуванням відповідача2 у відпустці за межами м. Житомира;
- ухвалою від 09.10.2024, враховуючи усне клопотання відповідача2 про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з наміром звернутися за професійною правовою допомогою, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання суду на 31.10.2024;
- ухвалою від 31.10.2024, враховуючи клопотання представника відповідача2 про відкладення підготовчого засідання для надання можливості виконати вимоги ухвал суду, а також реалізувати інші права, передбачені ГПК України, та з огляду на неявку в судове засідання, зокрема і представника відповідача2, суд, враховуючи положення Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відклав підготовче засідання на 27.11.2024. Крім того вказав відповідачам1,2 виконати вимоги ухвали суду від 31.10.2024.
Стверджуючи про неправомірність та безпідставність продовження строку підготовчого провадження на підставі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ухвалою від 27.11.2024 та оголошення перерви у судовому засіданні за клопотанням представника позивача для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та, при необхідності, надати відповідні пояснення, відповідач2 не враховує, що саме його дії щодо подання до суду заяви про закриття провадження у справі без доказів направлення цієї заяви іншим учасникам справи та невиконання вимог ухвали суду від 31.10.2024 були причиною для таких процесуальних рішень суду.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач2 був присутній лише в одному судовому засіданні по справі, яке відбулося 09.10.2024, а його представник (а. с. 55-57, т.2) не скористався таким правом жодного разу, подані відповідачем2 заяви про закриття провадження у справі від 27.11.2024 та об'єднання справ в одне провадження від 06.02.2025 також не містили доказів їх надіслання іншим учасникам справи, що зумовлювало необхідність надання останнім часу для ознайомлення з поданими заявами, для забезпечення реалізації їх процесуальних прав. Водночас суд звертає увагу, що заява відповідача2 про закриття провадження у справі від 27.11.2024 та клопотання відповідача3 про вжиття заходів процесуального примусу до відповідачів1,2 та позивача від 27.11.2024, були подані у день призначених судових засідань, тому для їх вирішення потребували часу і на з'ясування судом обґрунтованості зазначених у них обставин.
До того ж, відповідач2 в ході підготовчого провадження у справі не подав письмово викладених власних позицій щодо клопотань та заяв представників позивача та відповідача3, а також відповідач2 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, для забезпечення реалізації якого суд надав відповідачу2 достатньо часу. Хоча відповідні процесуальні дії є правом відповідача2, однак така поведінка також не сприяє пришвидшенню розгляду справи.
Частиною 2 статті 42 ГПК України визначено, що учасники справи зобов'язані:
1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;
3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;
4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
При цьому відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Натомість відповідачем1 та відповідачем2 (який є директором відповідача1) не виконано вимоги ухвал суду щодо надання відповіді на поставлені відповідачем3 питання, з дотриманням вимог ст.90 ГПК України, внаслідок чого представником останнього 27.11.2024 було заявлено клопотання (з урахуванням здійснених в усному порядку у підготовчому засіданні 13.02.2025 уточнень) про вжиття заходів процесуального примусу до ОСОБА_1 , як фізичної особи та як директора відповідача1 - стягнення штрафу в дохід державного бюджету, яке було зумовлене саме ігноруванням відповідачем1 та відповідачем2 (який є директором відповідача1) вимог ухвал суду, та також потребувало розгляду судом і мало безпосередній вплив на строк підготовчого провадження.
Заявлені відповідачем2, протилежні за змістом заяви про закриття провадження у справі та об'єднання справ в одне провадження зі справою №906/835/24, а також заяви та клопотання інших учасників справи, крім іншого, також підлягали розгляду у відповідному порядку та черговості, з урахуванням необхідності вчинення додаткових процесуальних дій, що також вплинуло на строк підготовчого провадження.
Наведені вище обставини відкладення розгляду справи (оголошення перерви у судовому засіданні) за клопотаннями відповідача2 та його представника або з огляду на не надіслання поданих до суду відповідачем2 заяв іншим учасникам справи, надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи відповідачу2, розгляд заяв відповідача2 про закриття провадження у справі та об'єднання справ в одне провадження поряд із розглядом судом заяв та клопотань, поданих іншими учасниками справи, у сукупності спростовують твердження відповідача2 про не створення судом відповідачу2 рівних умов з іншими учасниками справи для реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених Конституцією України та процесуальним законом.
При цьому суд враховує, що доводи відповідача2 стосовно затягування строку підготовчого провадження, якими була мотивована заява ОСОБА_1 від 03.04.2025 про відвід судді Вельмакіної Т.М. детально проаналізовано в ухвалі суду від 04.04.2025, за результатами чого суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 від 03.04.2025 про відвід судді Вельмакіної Т.М. у справі №906/835/24.
Водночас судом взято до уваги, що стверджуючи про не створення суддею Вельмакіною Т.М. умов для забезпечення рівності у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків в противагу з іншими учасниками справи, заявник не наводить обґрунтування того, в чому саме полягає таке не створення умов та які саме права та обов'язки він не зміг реалізувати.
Також суд наголошує на недоречності тверджень заявника про те, що відкладення розгляду справи свідчить про необ'єктивність судді Вельмакіної Т.М. і про її упередженість на користь позивача та відповідача3 в особі його представника, що дозволить відповідачу3 ухилитись від відповідальності як поручителя за основним зобов'язанням, оскільки відповідач2 (заявник) є поручителем за основним зобов'язанням так само як і відповідач3, згідно укладених з позивачем договорів поруки.
Що стосується оголошення ухвалою суду від 08.04.2025 перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 01.05.2025 за клопотанням представника відповідача3, суд зазначає, що ні відповідач2, ні його представник не скористалися своїм правом участі у судовому засіданні та правом наводити свої заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Натомість за ч.2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Відповідно до ч.2 ст.195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті, тому перерва в судовому засіданні оголошена судом у межах визначеного законом строку для розгляду справи по суті.
Згідно зі ст. 2, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зауважує, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду".
Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Одночасно висновки або позиції судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявника не влаштовує. Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15.09.2022 року по справі №201/10234/20.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників справи та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (справи "Фрідлендер проти Франції", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії", "Літоселітіс проти Греції").
Також Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Броуґан та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Австрії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
З огляду на вказане строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи, поведінка заявників та об'єктивна необхідність вчинення процесуальних дій.
Відправляючи правосуддя, суддя самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити, виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, у тому числі, вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Прийняття суддею певних процесуальних рішень, зокрема, за наслідками розгляду поданих представниками сторін заяв, клопотань, не свідчить про необ'єктивне та/або упереджене ставлення судді до однієї зі сторін чи надання переваг окремим учасникам процесу, а є формою реалізації суддею своїх повноважень в господарському судочинстві.
Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд звертає увагу заявника, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
При цьому, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Твердження скаржника про упередженість та необ'єктивність суддів є припущеннями, які не підтверджені наявними у матеріалах справи документами.
Водночас, саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, в тому числі й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді, а відтак не є підставою для відводу суддів у розумінні ст. 35 ГПК України.
Проте заявником жодними належними і допустимими доказами не доведено наявність обставин, з якими закон, зокрема, приписи статті 35 ГПК України, пов'язує наявність підстав для відводу судді.
Викладені у заяві про відвід судді Вельмакіної Т.М. доводи є безпідставними, оскільки фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду щодо продовження строку підготовчого провадження, відкладення судових засідань (оголошення перерви у судових засіданнях), розгляду заяв та клопотань учасників справи, а відтак не є підставою для відводу судді у розумінні ст. 35 ГПК України.
При цьому, заявником не наведено фактів та не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності у судді Вельмакіної Т.М. будь-якої можливої прямої чи опосередкованої заінтересованості у результаті розгляду справи, а викладені у заяві про відвід обставини не обґрунтовують сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді Вельмакіної Т.М.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Також суд враховує, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч.3 ст.38 ГПК України).
При цьому відповідач2 не наводить у заяві про відвід судді обґрунтування підстав для звернення із цією заявою після спливу строку, зазначеного у ч.3 ст.38 ГПК України, та не вказує, коли йому стало відомо про наявність підстав для відводу. Натомість суд зауважує, що всі процесуальні документи по справі надсилались судом на адресу відповідача2, вказану ним у поданих до суду заявах по справі, а також направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого має загальний доступ.
З огляду на викладені вище обставини, відповідач2 достеменно знав про перебування на розгляді у суді цієї справи та про процесуальні дії у цій справі, однак із заявами про відвід судді Вельмакіної Т.М. звернувся лише 04.04.2025 та 17.04.2025, тобто після закриття ухвалою суду від 10.03.2025 підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, що навпаки може свідчити саме про бажання відповідача2 затягнути розгляд справи шляхом подання необґрунтованих відводів та з метою заміни судді по справі, який не влаштовує заявника.
Також суд звертає увагу на те, що відповідач1 (директором якого є відповідач2), всупереч приписам ст. 6 ГПК України та вимогам ухвал суду від 18.09.2024, 09.10.2024 та 31,10 2024 електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) також не зареєстрував, а відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відсутність зареєстрованих електронних кабінетів у відповідача1 та відповідача2 беззаперечно суттєво вплинула на інтервали призначення судових засідань.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відповідачем2 відводу, оскільки наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав для відводу судді, передбачених ст.35, 36 ГПК України, а посилання на упередженість та необ'єктивність судді при розгляді даної справи є недоведеними та безпідставними.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно до положень п.1 ч.2 ст.43 ГПК України заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечать завданню господарського судочинства.
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла раніше, ніж за три робочі дні до наступного засідання, враховуючи приписи абз.1 ч.3 ст.39 ГПК України, заява ОСОБА_1 від 17.04.2025 про відвід судді Вельмакіної Т.М. у справі №906/835/24 підлягає передачі для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32 ГПК України.
(Ухвалу постановлено з урахуванням перебування судді Вельмакіної Т.М. з 14.04.2025 по 25.04.2025 у відпустці згідно графіку, затвердженого головою Господарського суду Житомирської області та погодженого протоколом зборів суддів від 18.12.2024 №5).
Керуючись ст. 2, 32, 35-39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати необґрунтованим заявлений у заяві ОСОБА_1 від 17.04.2025 відвід судді Вельмакіній Т.М. у справі №906/835/24.
2. Передати заяву ОСОБА_1 від 17.04.2025 про відвід судді Вельмакіної Т.М. у справі №906/835/24 для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано 28.04.2025
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
- позивачу, представнику відповідача3 - через систему "Електронний суд";
2,3,4- відповідачам (рек. з пов.).