вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.04.2025м. ДніпроСправа № 922/317/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хартехнотрейд» (61001, Харківська область, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 17, кім. 1, код ЄДРПОУ 37578197)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» (52930, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Веселе, вул. Центральна, буд. 74, код ЄДРПОУ 30927164)
про стягнення 40 500,83 гривень
Суддя Дичко В.О.
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хартехнотрейд» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» про стягнення 40 500,83 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 37 708,57 грн та інфляційних втрат у сумі 2 792,26 гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога» не виконано умови договору № ТП-004-П від 05.01.2024 на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом щодо оплати транспортних послуг на підставі актів надання послуг № 764 від 05.07.2024 та № 771 від 07.07.2024 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2025 матеріали справи №922/317/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хартехнотрейд» про стягнення з Товариства з обмеженої відповідальністю «Перемога» заборгованості за договором на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.01.2024 № ТП-004-П у сумі 40500,83 грн передано на розгляд за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/317/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Судом з'ясовано, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, у зв'язку з чим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2025 у справі № 922/317/25 надіслана до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.50), згідно з якою вказана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області доставлена до електронного кабінету відповідача 25.02.2025 о 23:15 год.
Крім того, копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2025 у справі № 922/317/25, що надсилалась засобами поштового зв'язку на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога», 04.03.2025 вручена представнику відповідача (поштове відправлення № 0610234726997, а.с. 52).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (відповідь № 1146969 від 25.02.2025, а.с. 46-47) місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога»: 52930, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Веселе, вул. Центральна, буд. 74, тобто поштову кореспонденцію судом направлено за місцем державної реєстрації відповідача.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога» повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2025 про відкриття провадження у справі № 922/317/25, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» не надходило, поважних причин пропуску зазначеного строку суду також не повідомлено.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога» не скористалось своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога» не зроблено, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
З огляду на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, у межах наданих йому повноважень, створив належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ураховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога» не скористалось наданим законом правом на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення сторонами договору на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом, строк дії договору, умови надання послуг, порядок та строк розрахунків за надані послуги, наявність/відсутність заборгованості за надані послуги.
05 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хартехнотрейд» (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога» (далі - замовник) укладено договір № ТП-004-П на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с. 22-23, далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого перевізник зобов'язується протягом усього строку дії цього Договору за завданнями замовника в обумовлені сторонами строки приймати довірений йому замовником вантаж, доставляти цей вантаж власним автомобільним транспортом до пункту призначення та видавати його визначеній замовником особі, яка має право на одержання такого вантажу, а замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги.
Відповідно до пункту 2.1 Договору перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмової або усної заявки замовника, у якій зазначається вся необхідна для виконання умов цього Договору інформація, а саме: найменування замовника; найменування та реквізити вантажовідправника; найменування та реквізити вантажоодержувача; інформація про вантаж (найменування, характеристика, кількість, об'єм, пакування тощо); адреса, дата та час (години) місць завантаження і розвантаження вантажу; вартість послуги.
На підставі підпункту 3.2.6 пункту 3.2 Договору замовник зобов'язаний здійснити своєчасну та повну оплату за послуги по перевезенню перевізнику в порядку та згідно умов, передбаченим цим Договором та заявок.
Відповідно до пункту 4.1 Договору надання послуг по цьому Договору фіксується двостороннім актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками сторін та повинен містити наступну інформацію: найменування перевізника та замовника; вантажовідправника та вантажоодержувача; інформація про перевезений вантаж; дата і маршрут перевезення; інформація про транспортний засіб; вартість перевезення.
Згідно з пунктом 4.2 Договору загальна сума цього Договору складається із сум вартостей підписаних обома сторонами актів виконаних робіт (послуг).
На підставі пункту 4.4 Договору послуги вважаються виконаними належним чином, якщо вантаж доставлено у відповідності до умов, узгоджених сторонами у відповідній заявці.
На підставі пункту 4.5 Договору факт надання послуги з перевезення підтверджується: документами, що підтверджують передавання вантажу від вантажовідправника перевізнику, передавання вантажу перевізником вантажоодержувачу згідно чинного законодавства України, товарно-транспортною накладною, актом виконаних робіт (послуг).
Відповідно до пункту 4.6 Договору замовник оплачує вартість послуг з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання замовником від перевізника належним чином оформлених документів згідно п. 4.5 цього Договору.
Відповідно до пункту 4.7 Договору підставою для виставлення рахунку-фактури є дані підписаного сторонами акта виконаних робіт (послуг), відмітки замовника у супровідних документах, а також акти, складені для підтвердження фактів, які можуть бути підставою для покладання на перевізника матеріальної відповідальності.
Згідно з пунктом 4.9 Договору у разі відсутності претензій у замовника до якості перевезення, замовник підписує наданий перевізником акт виконаних робіт (послуг).
На підставі пункту 5.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до Договору, а у випадках, неврегульованих умовами Договору, згідно діючого законодавства України.
Відповідно до пункту 8.2 Договору у випадку, якщо сторони в результаті переговорів не змогли дійти взаємної згоди щодо виниклих розбіжностей, а також у випадку, якщо одна зі сторін ухиляється від проведення переговорів, спір передається на розгляд господарського суду в порядку, встановленому законодавством України.
Згідно з пунктом 9.1 Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 05 січня 2025 року. Строк дії цього Договору автоматично продовжується до 31 числа грудня місяця наступного календарного року, якщо до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про його припинення.
Відповідно до пункту 9.2 Договору закінчення терміну Договору, а також його розірвання не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору, а також від виконання зобов'язань, що виникли під час дії Договору.
На виконання пункту 4.1 Договору сторонами підписані та скріплені їх печатками акти надання послуг № 764 від 05.07.2024 та № 771 від 07.07.2024 року.
Згідно з актом № 764 від 05.07.2024 (а.с. 8) виконавцем виконані наступні роботи (надані такі послуги): транспортні послуги за маршрутом: с. Веселе, вул. Нагорна (Дніпропетровська область) - м. Синельникове, пров. Ульотний, 10а (Дніпропетровська область) у кількості 28,08 т загальною вартістю 17 971,09 грн (з ПДВ).
Відповідно до акта № 771 від 07.07.2024 (а.с. 9) виконавцем виконані наступні роботи (надані такі послуги): транспортні послуги за маршрутом: с. Веселе, вул. Нагорна (Дніпропетровська область) - м. Синельникове, пров. Ульотний, 10а (Дніпропетровська область) у кількості 30,84 т загальною вартістю 19 737,48 грн (з ПДВ).
У вказаних актах зазначено, що замовник не має претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).
Факти надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом підтверджуються товарно-транспортними накладними (а.с. 20-21):
- № 19 від 04.07.2024;
- № 27 від 05.07.2024 року.
У рядках «Замовник» та «Вантажовідправник» указаних товарно-транспортних накладних зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Перемога».
Позивач на виконання умов Договору виставив відповідачу рахунок на оплату № 764 від 05.07.2024 на суму 17 971,09 грн (а.с. 17) та рахунок на оплату № 771 від 07.07.2024 на суму 19 737,48 грн (а.с. 18).
Згідно з підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом звіряння взаємних розрахунків за 2024 рік (а.с. 10) на 31.12.2024 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Хартехнотрейд» становить 37 708,57 гривень.
Указана заборгованість відповідачем не сплачена, що і стало причиною звернення позивача до суду.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов'язаннями, тому на підставі ч. 2 ст. 4, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами у справі виникли права та обов'язки на підставі укладеного договору на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з ч.ч. 1-3, 5 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Перемога» відзив на позовну заяву до суду не подано, доказів оплати наданих послуг за перевезення вантажів відповідач також не надав, позовні вимоги не спростував, контррозрахунок суми заборгованості не подав.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом установлено порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» грошових зобов'язань щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 37 708,57 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім основної заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хартехнотрейд» нарахувало та заявило до стягнення інфляційні втрати в сумі 2 792,26 грн за період з липня до грудня 2024 року.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Аналогічний правовий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Перевіркою судом правильності здійснених розрахунків інфляційних втрат арифметичних помилок не виявлено, тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 2 792,26 гривень.
З урахуванням установлених обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 40 500,83 грн, у тому числі основна заборгованість у сумі 37 708,57 грн та інфляційні втрати в сумі 2 792,26 гривень.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хартехнотрейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» про стягнення 40 500,83 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» (52930, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Веселе, вул. Центральна, буд. 74, код ЄДРПОУ 30927164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хартехнотрейд» (61001, Харківська область, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 17, кім. 1, код ЄДРПОУ 37578197) 40 500,83 грн (сорок тисяч п'ятсот гривень 83 копійки), у тому числі основну заборгованість у сумі 37 708,57 грн (тридцять сім тисяч сімсот вісім гривень 57 копійок), інфляційні втрати в сумі 2 792,26 грн (дві тисячі сімсот дев'яносто дві гривні 26 копійок), судовий збір у сумі 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 28.04.2025.
Суддя В.О. Дичко