вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.04.2025м. ДніпроСправа № 904/70/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача-1: Жук А.Є.,
від позивача-2: Гармаш І.С.,
від відповідача: Патика А.В.,
розглянувши матеріали справи №904/70/25
за позовом 1. ОСОБА_1 ,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Галицького 7"
про визнання недійсним рішення зборів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
ОСОБА_1 (далі - позивач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Управбуд "Західний" (далі - позивач-2) звернулись до господарського суду з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Галицького 7" (далі - відповідач), в якій позивачі 1, 2 просять суд визнати недійсним рішення загальних зборів відповідача, оформлене протоколом №24/07 від 07.07.2024 загальних зборів співвласників (питання №№1-8) зі скасуванням реєстраційних дій та записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що стосуються рішення загальних зборів відповідача, оформленого протоколом №24/07 від 07.07.2024 (питання №№ 1-3), зокрема, щодо обрання Головою Правління ОСОБА_2 ; зміни назви Об'єднання з ОСББ «Тепло і затишок» на ОСББ «Галицького 7»; затвердження Статуту Об'єднання.
По тексту позову позивачі 1, 2 вказали, що попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивачі понесли або очікують понести у зв'язку із розглядом справи складається з судового збору та витрати на оплату професійної правової допомоги.
Разом із позовом позивачі 1, 2 звернулися до суду із заявою про його (позову) забезпечення.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/70/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025.
Ухвалою від 10.01.2025 у задоволенні заяви позивачів 1, 2 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою від 10.01.2025 позовну заяву залишено без руху. Через відділ документального забезпечення 14.01.2025 від позивача-2 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.02.2025.
Через відділ документального забезпечення 11.02.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд позов залишити без задоволення, судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивачів 1, 2.
Ухвалою від 19.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 19.03.2025.
Через відділ документального забезпечення 24.02.2025 від позивача-2 надійшла відповідь на відзив.
Через відділ документального забезпечення 24.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про залишення відповіді позивача-2 на відзив без розгляду, оскільки дана відповідь була подана з порушенням строку, визначеного судом в ухвалі від 20.01.2025, а причини пропуску вказаного строку позивач-2 суду не повідомив та не просив даний строк поновити.
Розглядаючи клопотання відповідача про залишення відповіді на відзив позивача-2 без розгляду, суд доходить таких висновків.
Позивач має право надати свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, міркування та аргументи позивача (ч. 3 ст. 166, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).
Зокрема, відповідь на відзив (а, відповідно, і додаткові докази) подаються в строк, встановлений судом.
Ухвалою від 19.03.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 16.04.2025, роз'яснено учасникам судового процесу, що до першого засідання по суті вони можуть подати додаткові пояснення та докази.
Відповідно ж до ч. 5 ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).
Разом із цим, суд покликаний сприяти учасникам справи у реалізації ними прав, передбачених ГПК України /одним із яких є право подання заяв по суті (ч. 4 ст. 161 ГПК України).
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та за можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
На думку суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №1522/18417/12-ц також наголосила, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.
Таким чином, суд виходить із того, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У даному випадку суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Під час розгляду справи суд зобов'язаний забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.
Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі суд враховав та надав оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.
Як зазначалось вище, ухвалою від 19.03.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 16.04.2025.
В судовому засіданні 16.04.2025 позивачі підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивачів 1, 2
Позивач-1 вказала, що не була повідомлена про скликання загальних зборів, за результатами яких прийнято оскаржувані рішення.
У загальних зборах, за результатами проведення яких прийнято оскаржувані позивачами 1, 2 рішення взяли участь власники квартир, загальна площа яких становить 4.340,18 кв. м, а не 6.148,80 кв. м.
Протокол містить посилання щодо порядку денного установчих, а не загальних зборів.
Позивачі 1, 2 зазначають, що листи голосування співвласників заповнені кількома особами, а отже штучно створені. Дії відповідача позивачі 1, 2 вважають незаконними, а рішення недійсними оскільки:
відсутнє належне повідомлення позивача-1 про проведення загальних зборів;
відсутнє рішення про звільнення від обов'язків голови правління чи про припинення повноважень в об'єднанні відповідача;
порушено права відповідача-2 в частині належного виконання укладених з ним договорів;
відповідача-2 не було повідомлено про проведення загальних зборів.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач наголосив, що усі питання, поставлені на голосування 07.07.2024, набрали більше ніж 2/3 голосів від загальної кількості співвласників.
Позивачі 1, 2 не є співвласниками багатоквартирного будинку відповідача.
На підтвердження обраної правової позиції відповідач послався на постанову Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №904/1711/22.
Також відповідач вказав, що відповідно до протоколу правління об'єднання від 22.07.2024 прийнято рішення припинити співпрацю та розірвати всі відносини з управляючою компанією - позивачем-2 з 01.08.2024.
Відповідач вказує на відсутність порушення прав позивачів 1, 2.
Відповідач зауважив, що позивачі 1, 2 у позові обґрунтовують свій інтерес у виключному праві на управління будинком відповідача та надання йому послуг, що свідчить про відсутність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів від 07.07.2024 і така позиція відповідача підтверджується висновком Верховного Суду, який викладений у постановах від 11.08.2021 у справі №920/1245/20, від 31.08.2021 у справі №925/753/20, від 07.09.2022 у справі №910/8311/20.
Відповідач повідомив, що вартість послуг в межах розгляду даної справи є фіксованою та становить 10.000,00 грн.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач-2 наголосив, що питання зміни та припинення повноважень голови об'єднання відповідача вирішується виключно шляхом скликання загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку (а не зборами правління, як вказано в рішенні від 07.07.2024).
Позивач-2 вважає, що протоколи №1 від 07.07.2024 та №1 від 22.07.2024 є неналежними доказами у справі.
Позивач-2 також зауважує таке:
(1) порядок розірвання договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком відповідача не дотримано;
(2) акт приймання-передачі об'єкту між сторонами договору не складався;
(3) порядок відкликання управителя не дотриманий, а 07.07.2024 дане питання не вирішувалося;
(4) протокол про відкликання управителя до Департаменту житлового господарства не передавався, що порушує права позивача-2.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: повідомлення / неповідомлення позивачів 1, 2 про дату, час та місце проведення загальних зборів відповідача; порушення прав позивачів 1, 2 на управління об'єднанням відповідача; наявності / відсутності підстав для визнання недійсним рішення, оформленого протоколом №24/07 від 07.07.2024; підставності скасування реєстраційних записів та дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд встановив, що згідно з наказом №1 від 04.05.2016 позивач-1 - ОСОБА_1 з 04.05.2016 приступає до обов'язків директора позивача-2 за сумісництвом на одногодинний робочий день.
Станом на 06.05.2016 та на час прийняття даного судового рішення керівником товариства позивача-2 є позивач-1, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивачі 1, 2 долучили до справи протокол №4 загальних зборів відповідача, які були проведені 21.08.2017, і яким прийнято рішення створити ревізійну комісію та провести повну перевірку.
Згідно з письмовим опитуванням, яке проводилося членами ревізійної комісії вирішено ввести до складу правління відповідача позивача-1 та визначити позивача-2 з 01.09.2017 управителем багатоквартирного будинку, затвердити умови договору.
Так за результатами письмового опитування, яке проводилося членами ревізійної комісії, у складі: Мирольської Олени, кв. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , було ухвалено ввести до складу правління ОСББ Тепло и затишок - позивача-1 ( ОСОБА_1 ). Письмове опитування (арк. 3-4, том 2) не містить дати його проведення і підписане головою зборів Починок О.О. та секретарем загальних зборів ОСОБА_3
11.10.2017 між відповідачем в особі позивача-1 та позивачем-2 був укладений договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком зі строком дії з 01.10.2017 до 30.09.2018 з умовою: якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Відповідно до додаткових угод №1 та №2 від 10.01.2018 та від 10.01.2019 відповідач в особі ОСОБА_1 та позивач-2 з іншої сторони домовилися про збільшення щомісячних внесків на управління багатоквартирним будинком відповідача.
01.02.2020, 10.01.2021, 10.01.2022, 10.01.2023 та 10.01.2024 між відповідачем в особі позивача-1 та позивачем-2 були підписані додаткові угоди №3, №4, №5, №6 та №7 до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 11.10.2017, у яких сторони продовжували дію договору до 31.01.2021, до 31.01.2022, 31.01.2023, 31.01.2024 та до 31.01.2025 відповідно.
Також позивачі 1, 2 долучили до справи договір №0102-23 від 01.02.2023, який був укладений між позивачем-2 в особі позивача-1 та власником нежитлового приміщення №1 у багатоквартирному будинку відповідача, предметом якого визначено забезпечення позивачем-2 надання послуг з управління багатоквартирним будинком відповідача. Строк дії вказаного договору до 31.12.2023.
03.05.2018 між позивачем-2 в особі позивача-1 та балансоутримувачем нежитлового приміщення у житловому будинку відповідача був укладений договір №010518 від 03.05.2018 зі строком дії до 31.12.2019 (додаткова угода №_ від 01.05.2020).
Об'єднання відповідача діє на підставі статуту, затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом №1 від 23.08.2018.
Позивачі 1, 2 до справи долучили оскаржуваний протокол №24/07 від 07.07.2024 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .
Зі змісту протоколу вбачається, що повідомлення про проведення загальних зборів в письмовій формі було вручено кожному співвласнику під розписку або направлено шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом) ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів.
Загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №7, що знаходиться на вулиці Данила Галицького у місті Дніпро складає 5.631,6 кв. м.
У зборах взяли участь особисто співвласники в кількості 122 осіб, яким належать квартири та нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 4.340,18 кв. м, що складають 77,07% від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 .
Збори визнані правомочними.
Загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: місто Дніпро, вулиця Данила Галицького, будинок 7 на порядок денний зборів, проведених 07.07.2024, поставили такі питання:
(1) про обрання правління ОСББ та голови правління;
(2) про перейменування Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та затвердження його назви;
(3) про прийняття статуту ОСББ;
(4) про затвердження розміру внесків на утримання будинку;
(5) про обрання уповноваженої особи для підписання статуту ОСББ та відповідального за державну реєстрацію ОСББ;
(6) про прийняття рішення щодо участі ОСББ у програмах;
(7) про підписання договору на постачання та розподіл електричної енергії для освітлення місць загального користування та електропостачання ліфтів;
(8) про належність та відповідальність за інженерні системи всередині квартир.
По першому питанню вирішили обрати правління об'єднання та нового голову правління ОСОБА_2 , чим припинено повноваження ОСОБА_1 як голови правління.
По другому питанню вирішили змінити назву об'єднання з ОСББ «Тепло і затишок» на ОСББ «Галицького, 7».
По третьому питанню вирішили затвердити статут об'єднання.
По четвертому питанню вирішили змінити розмір внеску на обслуговування та управління будинком.
По п'ятому питанню вирішили уповноважити новообраного члена правління підписати статут у нотаріуса та подати всі необхідні документи для проведення державної реєстрації об'єднання.
По шостому питанню вирішено затвердити участь об'єднання у програмах державного, обласного та місцевого рівня.
По сьомому питанню вирішено доручити голові правління укласти договір за окремим обліком на постачання та розподіл електричної енергії для освітлення місць загального користування та електропостачання ліфтів.
По восьмому питанню у зв'язку із неможливістю надання постійного доступу до інженерних систем, що знаходяться в квартирах та суміжних квартирах де комунікації обслуговують дві квартири, саме стояків води, каналізації, опалення та газопостачання, відповідальність за збереження, ремонт та обслуговування відповідних систем вирішено покласти на власників квартир.
За всі питання поставлені на порядок денний загальних зборів співвласників було проголосовано одноголосно.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивачів 1, 2 до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивачі визначили визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом №24/07 від 07.07.2024 (питання №№1-8) та скасування реєстраційних дій і записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (питання №№1-3).
Суд встановив, що регулювання відносин, які виникають у зв'язку із створенням, функціонуванням і діяльністю об'єднання співвласників багатоквартирного будинку здійснюється ГК України, ЦК України, Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 №1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Порядок скликання та проведення установчих зборів об'єднання встановлений у ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Норма, закріплена у ч. 3 ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", за своїм змістом є відсильною та передбачає, що загальні збори співвласників скликаються і проводяться у порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, тобто, у порядку, передбаченому статтею 6 цього Закону. Отже порядок скликання та проведення загальних зборів регулюється нормами статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", що стосуються порядку скликання та проведення установчих зборів.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.
Як зазначено в ст. 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник має право: брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації. Об'єднання на вимогу співвласника зобов'язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти.
Порядок здійснення прав співвласників визначається законом.
Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників.
Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №916/964/19 (п. 7.35) зазначила про те, що передумовою захисту та відновлення порушеного права позивача є існування такого права та, відповідно, порушення, на час звернення з позовом до суду.
Здійснення права на участь в управлінні спільним майном багатоквартирного будинку належить власникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку.
Докази перебування у власності позивачів 1, 2 квартир та/або нежитлових приміщень у будинку, в якому створено об'єднання відповідача, в матеріалах справи відсутні.
Позивачі 1, 2 даної обставини не заперечують, проте зауважують, що позивач-1 до прийняття оскаржуваних рішень була введена до правління відповідача, а позивач-2 (директором, якого є позивач-1) надавав послуги з управління багатоквартирним будинком на підставі договору №б/н від 11.10.2007 зі строком дії до 31.01.2025.
З огляду на обставини справи, суд доходить висновку, що звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів та про скасування реєстраційних дій і записів позивач-2 не має на меті захистити своє право на участь в управлінні багатоквартирним житловим будинком. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/964/19.
А тому у задоволенні позову позивача-2 слід відмовити.
Крім того, питання ж порушення прав позивача-2 в частині можливого неналежного виконання укладених з ним договорів (про що вказують позивачі у позові) не входить до предмета дослідження та доказування в даній справі.
Водночас, суд встановив, що позивач-1 - ОСОБА_1 , хоч і не має у власності квартир та нежитлових приміщень у згаданому ОСББ, однак до моменту прийняття оскаржуваного рішення зборів була головою правління цього ОСББ.
Позовні вимоги ОСОБА_1 стосується законності припинення її повноважень (як голови правління, зокрема, на участь в управлінні ОСББ) уповноваженим органом відповідно до ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України з огляду на недотримання вимог законодавства під час прийняття спірного рішення.
У судовому засіданні 16.04.2025 відповідач не заперечував факт того, що позивач-1 ( ОСОБА_1 ) та позивач-2 в особі директора ОСОБА_1 (позивача-1), повноваження якої підтверджуються наказом №1 від 04.05.2016 та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань актуальними на час вирішення спору по суті, не були повідомлені про час та місце проведення загальних зборів, на яких приймалися оскаржувані позивачами 1, 2 рішення, оскільки останні не є співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . Більш того, позивач-1 до правління відповідача була залучена на громадських засадах та до штату працівників не зараховувалася.
Вирішуючи спір, суд враховує, що порушення порядку повідомлення позивача-1 та позивача-2 (в особі директора, яким є позивач-1) і які не є співвласниками у багатоквартирному будинку, в якому створено об'єднання відповідача під час скликання та проведення загальних зборів учасників відповідача не призводить до обов'язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №924/1270/23 (п. 41) і є сталою у правозастосовчій практиці.
Розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити порушення прав позивача(ів) оспорюваними рішеннями загальних зборів.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об'єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.
Крім того, відповідно ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників (крім випадків, якщо законом та/або статутом об'єднання встановлена більша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення). Статутом об'єднання може бути встановлена інша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення з окремих питань. Забороняється встановлювати у статуті об'єднання кількість голосів, необхідну для прийняття рішення, менше ніж 50 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників та більше ніж 75 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників (а для прийняття рішення з питань обрання органів управління об'єднання, зміни форми управління, встановлення та зміни розмірів внесків/платежів, затвердження кошторису - більше ніж 67 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників), крім випадків, передбачених цим Законом.
Матеріали справи не містять доказів встановлення іншої кількості голосів для того, щоб рішення вважалося прийнятим, тому суд виходить із того, що рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників.
Як встановлено судом, загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: місто Дніпро, вулиця Данила Галицького, будинок 7 на порядок денний зборів, проведених 07.07.2024, поставили такі питання:
(1) про обрання правління ОСББ та голови правління;
(2) про перейменування Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та затвердження його назви;
(3) про прийняття статуту ОСББ;
(4) про затвердження розміру внесків на утримання будинку;
(5) про обрання уповноваженої особи для підписання статуту ОСББ та відповідального за державну реєстрацію ОСББ;
(6) про прийняття рішення щодо участі ОСББ у програмах;
(7) про підписання договору на постачання та розподіл електричної енергії для освітлення місць загального користування та електропостачання ліфтів;
(8) про належність та відповідальність за інженерні системи всередині квартир.
В оскаржуваному позивачами 1, 2 протоколі №24/07 від 07.07.2024 загальних зборів зазначено, що повідомлення про проведення загальних зборів в письмовій формі було вручено кожному співвласнику під розписку або направлено шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом) ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів.
З огляду на інформацію, вказану в оскаржуваному позивачами 1, 2 протоколі, дії відповідача в частині повідомлення співвласників (ані позивач-1, ані позивач-2 не є співвласниками в об'єднанні відповідача) про проведення загальних зборів відповідали положенням ч. 4 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Також в оскаржуваному позивачами 1, 2 протоколі вказано, що загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , складає 5.631,6 кв. м.
Водночас, позивачі 1, 2 в позові зазначають, що відповідно до протоколу установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 07.02.2016 загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку становить 6.148,80 кв. м.
Належним доказом на підтвердження загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є технічний паспорт, проте в матеріалах справи даний документ відсутній. Разом з цим у протоколі загальних зборів №4 від 21.08.2017, на який позивачі 1, 2 посилаються як на доказ загальної чисельності співвласників та загальної площі всіх квартир та житлових приміщень, вказано, що загальна чисельність співвласників - 103, загальна площа всіх квартир та житлових приміщень - 6.148,80 кв. м, присутні 54 власники квартир та нежитлових приміщень загальною площею 3.046,60 кв. м. Збори вважалися правомочними.
В оскаржуваному позивачами 1, 2 протоколі загальних зборів вказано, що у зборах взяли участь співвласники 122 квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку загальною площею 4.340,18 кв. м. Збори вважаються правомочними.
Тобто, на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку, на яких прийнято оскаржувані позивачами 1, 2 рішення, були присутні власники не 103 квартир, а 122 квартир і загальна площа таких квартир і нежитлових приміщень становить не 3.046,60 кв. м, а 4.340,18 кв. м.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників, тобто 07.07.2024 у загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку взяли участь співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників, а тому збори 07.07.2024 правомірно відповідачем визнані правомочними.
Слід акцентувати увагу, що всі питання порядку денного загальних зборів (про обрання правління ОСББ та голови правління; про перейменування Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та затвердження його назви; про прийняття статуту ОСББ; про затвердження розміру внесків на утримання будинку; про обрання уповноваженої особи для підписання статуту ОСББ та відповідального за державну реєстрацію ОСББ; про прийняття рішення щодо участі ОСББ у програмах; про підписання договору на постачання та розподіл електричної енергії для освітлення місць загального користування та електропостачання ліфтів; про належність та відповідальність за інженерні системи всередині квартир) були підтримані власниками 122 квартир та нежитлових приміщень, загальна площа яких складає 4.340,18 кв. м, тобто всі питання набрали 122 голосів. Подібна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №910/8311/20.
Таким чином, прийняття загальними зборами рішень, оскаржуваних позивачами 1, 2, відбувалося за наявності кворуму.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Отже, припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Зважаючи на це, зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №910/8221/21.
Отже, у разі, коли законом передбачено прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи. Господарські суди також не можуть приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, у тому числі про обрання членів правління об'єднання.
Оскільки повноваження посадової особи об'єднання припиняється її переобранням, то суди не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів. Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.01.2025 у справі №910/1967/24 (п. п. 38-39).
Таким чином, переобрання (припинення повноважень) члена правління, тобто позивача-1, є гарантоване право співвласників будинку і не потребує рішення про звільнення від обов'язків голови правління чи про припинення повноважень члена правління (в даному випадку позивача-1) в об'єднанні відповідача.
Отже, прийнятими рішеннями загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку не вбачається порушень прав позивача-1.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №917/1891/21 за позовами співвласника багатоквартирного будинку до ОСББ щодо оскарження рішення загальних зборів об'єднання зазначив, що виключно встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов'язкового визнання недійсним рішення таких зборів. При цьому Верховний Суд констатував, що інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, які вирішуються загальними зборами співвласників (див. п. 40 постанови Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №521/16579/18).
В даному випадку не збігаються інтереси співвласників багатоквартирного будинку та ОСОБА_1 , яка була введена до складу правління (тобто виконавчого органу відповідача) та перебувала на посаді голови правління.
Визнання недійсним оскаржуваного рішення також призвело б до порушення балансу інтересів позивача-1 та усіх інших співвласників і самого ОСББ, а тому у задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити.
Оскільки вимога про скасування реєстраційних дій та записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, то така вимога задоволенню також не підлягає.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві, позивачі 1, 2 суду не надали.
Посилання на те, що оскаржуваний ними протокол містить вказівку щодо порядку денного установчих, а не загальних зборів, не впливає на дійсність рішень загальних зборів та відхиляються судом як необґрунтовані.
Доводи про те, що листи голосування співвласників заповнені кількома особами, а отже штучно створені, не підтверджені матеріалами справи, а тому відхиляються судом. Також суд враховує, що позивачі не долучали до справи висновку експертизи та не зверталися до суду з клопотанням про її призначення, а надати оцінку листам голосування шляхом дослідження почерку може лише спеціаліст в сфері іншій, ніж право. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом із цим, Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не вимагає фіксації факту отримання або надсилання бюлетенів власникам квартир та нежитлових приміщень. Отже, доказом проведеного опитування є заповнені співвласниками бюлетені з результатами голосування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №904/1711/22.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежновід характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягають.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору покладаються на позивачів 1, 2.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивачів.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 28.04.2025.
Суддя С.А. Дупляк