вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.04.2025 Справа № 904/106/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б.
за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради, м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛІЯ", м.Дніпро
про стягнення 155139,71 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались
1. Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (далі-Позивач) 10.01.2025 року через систему "Електронний суд" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛІЯ" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь суму заборгованості за теплопостачання в розмірі 155139,71 грн, з яких: основний борг: 99385,08 грн, 3% річних: 10045,26 грн, інфляційні збитки: 42485,53 грн, пеня: 3223,84 грн та суму сплаченого судового збору. Розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за Договором №090411 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2024 року.
При поданні позовної заяви до суду Позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №8980 від 10.01.2025.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
13.01.2025 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та без виклику сторін не подав.
3. Позиції інших учасників справи
05.02.2025 року канцелярія суду зареєструвала відзив на позовну заяву (арк.с. 130-135), в якому Відповідач вказує про те, що у позовній заяві Позивач не наводить будь-яких доводів щодо неможливості подання вказаної позовної заяви в установлені Господарсько - процесуальним законодавством України строки, та навіть ні у Позовній заяві, ні у окремій заяві не ставить питання про поновлення такого строку. В даному випадку, підлягають розгляду позовні вимоги з 10.01.2022 року, тобто в рамках терміну загальної позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України. Крім того, Відповідач зазначає, що у своїй позовній заяві Позивач посилається на Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, опублікований 01.10.2019 року, що набрав чинності 31.10.2019, однак тут же зазначає, що наразі на сайті опублікований 01.10.2021 договір приєднання, який в редакції Постанови КМ №1022 від 08.09.2021, зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1209 від 10.11.2021, що набрав чинності 31.10.2021 року та є обов'язковим для виконання сторонами. Тобто, умови такого договору приєднання від 01.10.2019 року (що набрав чинності 31.10.2019 року) Позивачем не підтверджені, не зрозумілі, тому і всі боргові нарахування на підставі вказаного договору не можуть бути прийняті судом до уваги, як належні та допустимі докази. Тож, Відповідач вважає, що позовні вимоги КП "Теплоенерго» ДМР до ТОВ “ЛІЛІЯ» про стягнення заборгованості за теплопостачання у розмірі 155 139,71 грн є незаконними та необґрунтованими.
11.02.2025 року через систему "Електронний суд" Позивач подав відповідь на відзив (арк.с. 142-144), в якій вказує про те, що заявлені Позивачем позовні вимоги є такими, що пред'явлені до суду в межах строку позовної давності, продовженого на строк дії карантину та зупиненого на строк дії воєнного стану. Також у відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що умови договору приєднання від 01.10.2019 року Позивачем не підтверджені, не зрозумілі, тому і всі боргові нарахування на підставі вказаного договору не можуть бути прийняті судом до уваги, як належні та допустимі докази. Однак, як вже зазначалось у позовній заяві, 21.08.2019 Кабінетом Міністрів Україні прийнято Постанову №830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Постанова 830, Правила 830), яка деталізує положення ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017, набрала чинності 04.09.2019 і діє на сьогоднішній день. До Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 830 “Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання, теплової енергії» було внесено змін постановами Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. № 1022 та від 10.11.2021р. №1209. Також, Позивач зазначає, що Постановою №830 були затверджені типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії, що додавались до Постанов, які є договором приєднання відповідно до п.5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікуванні тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем: комунальної послуги. На виконання Постанови 830 Позивачем опубліковано на своєму сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання (далі-Договір Приєднання). Дія Договору Приєднання почалась з 01.11.2019 і триває до теперішнього часу, в силу відсутності відомостей про відключення приміщення Відповідачки від систем теплопостачання у встановленому законодавством порядку. Крім того, звертає увагу, що Відповідач не заперечує факт отримання послуги з постачання теплової енергії, не відмовлявся від послуг, які надавав йому Позивач, а тому у Відповідача виник обов'язок сплатити отримані послуги за період з жовтня 2017 року по березень 2024 року.
4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті
Комунальне підприємство “Теплоенерго» Дніпровської міської ради (далі - КП “Теплоенерго») впродовж періоду з жовтня 2017 року по березень 2024 року включно, надавало послуги з постачання теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю “ЛІЛІЯ» (далі-Споживач) за адресою: 49000, м.Дніпро, вул. Віктора Мерзленка, буд. 1, прим. 32 а.
З 30.10.2003 року Комунальному підприємству “Теплоенерго» належить котельня, від якої здійснюється теплопостачання приміщення за адресою вул. Віктора Мерзленка, буд. 1, прим. 32 а, що на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю “ЛІЛІЯ», на підставі договору купівлі-продажу комунального майна серія та номер 168 від 30.11.1995, а державна реєстрація відбулася 26.04.2017, що підтверджується “Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта» № 402496079 від 06.11.2024р. (арк.с. 13).
Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, як виконавцем послуг 01.10.2019 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Наразі на сайті опублікований договір приєднання, який в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1209 від 10.11.2021, що набрав чинності 31.10.2021.
07.11.2024 року Позивачем було направлено Відповідачу лист №697-СС разом з договором про постачання теплової енергії №090411 від 01.11.2024 (арк.с. 14-18), які Відповідачем були залишені без відповіді та задоволення.
Оскільки за приміщенням закріплено особовий рахунок НОМЕР_1 , Позивач обліковує відносини із Відповідачем як Договір № 090411 від 01.11.2024.
Облік фактично поставленої теплової енергії Відповідачу здійснено за показниками будинкового приладу обліку. Фактичне надання послуги з постачання теплової енергії підтверджується Інформацією про використання теплової енергії будинком за адресою вул. В.Мерзленка, 1, згідно з архівом приладу обліку за період з 10.2017р. по 03.2024р. (зв.арк.с. 66). В ній зафіксовані показники будинкового приладу обліку за адресою надання послуги за заявлений період. Також кількість спожитої теплової енергії за адресою вул. В.Мерзленка, буд. 1 прим. 32 а, яке належить Відповідачу, зазначена в довідці розподіл фактично спожитої теплової енергії по приладу обліку встановленого на ж/б по вул. Віктора Мерзленка, буд. 1 прим. 32 а, ТОВ "ЛІЛІЯ" договір 090411 (арк.с. 67). Дані відомості відображені також в Актах прийому-передачі теплової енергії (арк.с. 46-66).
Тарифи, згідно з якими формувались рахунки впродовж заявленого періоду, затверджені постановами НКРЕКП від 01.02.2017 №151, від 09.11.2017 №1391, від 10.12.2018 №1733, від 14.01.2020 №90, від 17.03.2020 №632, від 30.11.2020 №2257, встановлені Рішеннями Виконкому Дніпровської міської ради № 1103 від 19.10.2021, № 1137 від 29.10.2021 (арк.с. 78-84).
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця teploenergo.dp.ua.
Отже, Позивачем було здійснено поставку Відповідачу теплової енергії протягом опалювальних періодів з жовтня 2017 року по березень 2024 року на загальну суму 99385,08 грн, що підтверджується розрахунком суми основного боргу (арк.с. 68-69), в якому зазначені обсяг та вартість спожитого тепла.
Відповідно до актів прийому-передачі теплової енергії Позивачем виставлені рахунки Відповідачу (зв.арк.с. 24, арк.с. 25-45), які були разом з актами прийому-передачі послуги направлені на поштову адресу Відповідача (арк.с. 19-20).
Згідно з розрахунком Позивача (арк.с. 104) сума пені складає 3223,84 грн, яка нарахована за періоди з 22.04.2019 по 22.10.2019, з 21.05.2019 по 21.11.2019, з 01.01.2020 по 01.07.2020, з 03.02.2020 по 03.08.2020, з 02.03.2020 по 02.09.2020, з 01.04.2020 по 01.10.2020, з 01.05.2020 по 01.11.2020, з 01.06.2020 по 01.12.2020, з 01.01.2021 по 01.07.2021, з 01.02.2021 по 01.08.2021, з 01.03.2021 по 01.09.2021, з 01.04.2021 по 01.10.2021, з 03.05.2021 по 03.11.2021, з 01.06.2021 по 01.12.2021, з 03.01.2022 по 03.07.2022, з 01.02.2022 по 01.08.2022, з 01.03.2022 по 01.09.2022, з 01.04.2022 по 01.10.2022, з 02.05.2022 по 02.11.2022, з 02.01.2023 по 02.07.2023, з 01.02.2023 по 01.08.2023, з 01.03.2023 по 01.09.2023, з 03.04.2023 по 03.10.2023, з 01.05.2023 по 01.11.2023, з 01.01.2024 по 01.072024, з 01.02.2024 по 01.08.2024, з 01.03.2024 по 01.09.2024, з 01.04.2024 по 01.10.2024, з 01.05.2024 по 01.11.2024.
На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 10045,26 грн 3% річних, яка нарахована за період з 21.11.2017 по 09.01.2025 та 42485,53 грн інфляційних втрат за період грудень 2017 - листопад 2024.
З метою досудового врегулювання спору Позивач направив на адресу Відповідача досудову вимогу (арк.с. 22), яка останнім була залишена без відповіді та задоволення.
Доказів погашення суми позову Відповідач на час розгляду справи суду не надав.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (частина друга статті 275 ГК України).
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Судом встановлено, що Позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії в останній редакції, яка діє з 31.10.2021.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
З даним кореспондується також правова позиція Верховного суду України, викладена у Постанові від 20 квітня 2016 року по справі №6-2951цс15 - споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
На початку спірного періоду відносини між сторонами регулював діючий на той час Закон України “Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004. Підзаконним нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, що затверджувала Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відповідно до п. 18 цих Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснювалась не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Закон України “Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 втратив чинність з прийняттям нового Закону України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017.
Закон України “Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності 10.12.2017, передбачає, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч. 7 ст. 21 Закону України).
В той же час, на дату набрання ним чинності і до 01.05.2022 залишались діючими Правила 630.
В свою чергу, як вказано вище, 21.08.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №830, яка деталізує положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 та набрала чинності 04.09.2019 і діє на сьогоднішній день.
Відповідно до п. 35 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є також календарний місяць. Але термін оплати послуги змінився та став здійснюватися не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Тож датою початку порушення зобов'язання є відповідно кожне 21-ше число місяця, наступного за розрахунковим, а з 04.09.2019 кожне 1-ше число місяця, що настає другим за розрахунковим, тобто: за жовтень 2017 року - 21.11.2017; за листопад 2017 року - 21.12.2017; за грудень 2017 року - 21.01.2018; за січень 2018 року - 21.02.2018; за лютий 2018 року - 21.03.2018; за березень 2018 року - 21.04.2018; за квітень 2018 року - 21.05.2018; за листопад 2018 року - 21.12.2018; за грудень 2018 року - 21.01.2019; за січень 2019 року - 21.02.2019; за лютий 2019 року - 21.03.2019; за березень 2019 року - 21.04.2019; за квітень 2019 року - 21.05.2019; за листопад 2019 року - 01.01.2020; за грудень 2019 року - 01.02.2020; за січень 2020 року - 01.03.2020; за лютий 2020 року - 01.04.2020; за березень 2020 року - 01.05.2020; за квітень 2020 року - 01.06.2020; за листопад 2020 року - 01.01.2021; за грудень 2020 року - 01.02.2021; за січень 2021 року - 01.03.2021; за лютий 2021 року - 01.04.2021; за березень 2021 року - 01.05.2021; за квітень 2021 року - 01.06.2021; за листопад 2021 року - з 01.01.2022; за грудень 2021 року - з 01.02.2022; за січень 2022 року - з 01.03.2022; за лютий 2022 року - з 01.04.2022; за березень 2022 року - з 01.05.2022; за листопад 2022 року - з 01.01.2023; за грудень 2022 року - з 01.02.2023; за січень 2023 року - з 01.03.2023; за лютий 2023 року - з 01.04.2023; за березень 2023 року - з 01.05.2023; за листопад 2023 року - з 01.01.2024; за грудень 2023 року - з 01.02.2024; за січень 2024 року - з 01.03.2024; за лютий 2024 року - з 01.04.2024; за березень 2024 року - з 01.05.2024.
Таким чином, строк виконання вищенаведених зобов'язань є таким, що настав.
Доказами обсягів теплопостачання у справі є Інформація про використання теплової енергії будинком за адресою: 49000, м.Дніпро, вул. Віктора Мерзленка, буд. 1, прим. 32 а за період з 10.2017 по 03.2024, Довідка «Розподіл фактично спожитої теплової енергії по приладу обліку встановленого на житловий будинок на вул. Віктора Мерзленка, буд. 1, прим. 32а ТОВ «Лілія»», розрахунки основного боргу, Розпорядження Дніпровського міського голови про початок опалювального сезону (арк.с.66 на звороті - 77 на звороті).
З 01.10.2021 року дія нова редакція Правил №830, відповідно до п.13 яких індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється. У разі зміни виконавцем умов договору вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі зміни тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з дня введення його в дію.
Таким чином, з 01.10.2021 року моментом укладення договору на теплопостачання є, зокрема, факт споживання послуги виконавця комунальної послуги. До 01.10.2021 укладення договору на теплопостачання регулювалося загальними положеннями цивільного та господарського законодавства.
Позивач не надав первісної редакції договору на теплопостачання у період з 2019 році до 2021 року.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з п.30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі.
Відповідно до п.42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 21.08.2019 №830, у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджений постановою КМУ №830, щодо пені містить пробіл для договірного врегулювання.
Таким чином, наведені положення чинного законодавства встановлюють договірний характер визначення розміру пені.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що Позивач не довів розмір пені, який би діяв у період до 31.10.2021року, оскільки на офіційному сайті Позивача розміщений текст договору в останній редакції, яка діє з 31.10.2021. У справі відсутні докази про попередню редакцію договору. Офіційний сайт Позивача також цих відомостей не містить. Отже, розмір пені, застосований Позивачем за період до листопада 2021, є недоведеним.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 року на всій території України було встановлено карантин, дія якого тривала до червня 2023 року.
Відповідно до п.п. 4 п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Дія п.п. 4 п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", з урахуванням вищевикладеного, у частині правовідносин, що виникли на підставі договору, укладеного сторонами, розповсюджується на відповідача.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №651 від 27.06.2023 року, з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З огляду на положення п.п. 4 п. 3 розд. ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) " №530-ІХ від 17.03.2020, заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги тривала до 30.07.2023 року.
Таким чином, підстави для нарахування пені наявні лише з 31.07.2023 року.
Відповідно до п.45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії 2021 року (арк.с.89-94), наданого Позивачем до позову і розміщеного на його офіційному сайті: teploenergo.dp.ua, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Таким чином, у період з 01.08.2023 по 01.11.2024 пеня на суму основного боргу за січень 2023 року складає - 15,26 грн, за лютий 20223 - 37,96 грн, за березень 2023 - 33,98 грн, листопад 2023 - 30,48 грн, грудень 2023 - 66,26 грн, січень 2024 - 73,81 грн, лютий 2024 - 56,16 грн, березень 2024 - 46,92 грн, всього на суму 360,83 грн.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також положення укладеного між сторонами договору, суд вважає доведеним факт надання Позивачем послуг з теплопостачання на спірну суму та їх неоплату Відповідачем у строки, визначені чинним законодавством.
Заперечення Відповідача про те, що Позивач пропустив строк позовної давності для подання цього позову, судом відхиляється на підставі пунктів 12,19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України. Зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Заперечення Відповідача щодо не доведення наявності договірних взаємовідносин суд також визнає необґрунтованим, оскільки, по-перше, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору, а з 31.10.2021 року укладення договору підтверджується фактом споживання Відповідачем послуги з теплопостачання.
6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також встановлений судом факт поставки теплової енергії та її неоплату в обумовлені договором строки Відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги Позивача на суму 99385,08 грн основного боргу, 10045,26 грн 3% річних та 42485,53 грн інфляційних втрат, 360,83 грн. пені.
В решті позову суд відмовляє через необґрунтованість нарахування пені.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛІЯ" (49017, м.Дніпро, вул.Хуліана Грімау (Віктора Мерзленка), буд. 1, код ЄДРПОУ 19090336) на користь Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (49081, м.Дніпро, пр.Слобожанський, буд. 29, офіс 504, код ЄДРПОУ 32688148) основний борг у розмірі 99385,08 грн, 3% річних у розмірі 10045,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 42485,53 грн, пені на суму 360,83 грн та суму судового збору у розмірі 2377,70 грн.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).
Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 28.04.2025
Суддя Н.Б. Кеся