пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
23 квітня 2025 року Справа № 903/100/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.
за участю представників:
від позивача: Гуль Н. В. - адвокат (ордер серія ВК № 1158318 від 24.01.2025),
від відповідача: н/з,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства - Фірми "Торгбуд-Сервіс", с. Здовбиця, Рівненська область,
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньдорбуд", м. Ковель
про стягнення 706882,49 грн.,
28.01.2025 документ сформовано в системі "Електронний суд" і зареєстровано у Господарському суді Волинської області позовну заяву Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньдорбуд" 706882,49 грн., з них: 539585,00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно з договором поставки № БН21/09/22-12 ЛК від 21.09.2022, 95950,47 грн. пені, 58118,10 грн. збитків, завданих інфляцією, 13228,92 грн. процентів річних, судових витрат у розмірі 38482,59 грн., з них: 8482,59 грн. судового збору та 30000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 03.02.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження відмовлено; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.02.2025; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 24.02.2025.
24.02.2025 документ сформовано в системі "Електронний суд", а 25.02.2025 зареєстровано у Господарському суді Волинської області відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньдорбуд" на позовну заяву, у якому відповідач посилається на те, що позивачем було поставлено неякісну бетонну суміш, що спричинило недоліки в будівельних конструкціях, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
26.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про об'єднання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одне провадження справу № 903/100/25 із справою № 903/93/25, оскільки позови заявлені до одного відповідача.
26.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцьктехнобуд" (м. Луцьк, вул. Лідавська, 6, код ЄДРПОУ 30555849).
Клопотання обґрунтоване тим, що рішення у цій справі вплине на права та інтереси ТОВ "Луцьтехнобуд", оскільки товариство здійснювало укладання поставленого відповідачу бетону і може підтвердити неналежну якість бетону та надати докази на підтвердження недоліків виготовлених з поставленого бетону конструкцій.
В судове засідання 26.02.2025 представник відповідача не з'явився.
Представник позивача в судовому 26.02.2025 заявила клопотання про відкладення підготовчого засідання для підготовки відповіді на відзив відповідача, подання пояснень на клопотання відповідача про об'єднання в одне провадження справ № 903/100/25 та 903/93/25 та на клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьктехнобуд".
Ухвалою суду від 26.02.2025 з метою забезпечення позивачу процесуального права на подачу відповіді на відзив та пояснень на подані відповідачем клопотання підготовче засідання було відкладено на 12.03.2025.
06.03.2025 позивач надіслав до суду:
- відповідь на відзив відповідача;
- заперечення на клопотання відповідача про об'єднання справ в одне провадження;
- заперечення на клопотання відповідача про залучення до участі у розгляді справи третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
12.03.2025 відповідач надіслав клопотання про відкладення підготовчого засідання, посилаючись на неможливість явки у судове засідання його представника.
Клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання залишено без задоволення, оскільки явка представника відповідача у судове засідання не визнавалась обов'язковою. Тому неявка представника відповідача не перешкоджає проведення підготовчого засідання.
У судовому засіданні 12.03.2025 було розглянуто клопотання відповідача про об'єднання справ в одне провадження та відмовлено у його задоволенні, з підстав наведених в ухвалі суду від 12.03.2025.
У судовому засіданні 12.03.2025 було розглянуто також клопотання відповідача про залучення до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцьктехнобуд" та відмовлено у його задоволенні з підстав, наведених в ухвалі суду від 12.03.2025.
У судовому засіданні 12.03.2025 представник позивача висловила думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 12.03.2025 було закрито підготовче провадження; постановлено призначити справу до судового розгляду по суті на 02.04.2025.
26.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу та долучення документів, в якому представник позивача просить долучити до матеріалів справи докази, понесені на оплату витрат на правничу допомогу у сумі 30000 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача 30000 грн. витрат на правову допомогу.
02.04.2025 в судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвала суду від 12.03.2025 була надіслана до електронного кабінету відповідача.
В судовому засіданні 02.04.2025 було оголошено перерву до 23.04.2025.
23.04.2025 в судове засідання представник відповідача не з'явився, відповідачу ухвала суду від 02.04.2025 про оголошення перерви в судовому засіданні була надіслана до його електронного кабінету.
Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, а тому 23.04.2025 судом було вирішено спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з огляду на наступні обставини.
21.09.2022 між Приватним підприємством-Фірма «Торгбуд-Сервіс» як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньдорбуд» як покупцем було укладено договір поставки № БН21/09/22-12 ЛК, у відповідності до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця бетон товарний, розчини цементні різних марок , фундаментні блоки, пісок та щебінь (далі по тексту товар), портлендцемент різних марок, а покупець, в свою чергу, зобов'язується оплатити та прийняти товар по кількості та цінам передбачених у рахунках та видаткових накладних.
Умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, що випливають із умов цього договору (п. 1.2. договору поставки).
Відповідно до пунктів 2.1.-2.3 договору поставки ціна за одиницю товару визначається згідно рахунку-фактури створеного постачальником на підставі сформованої покупцем та доведеного до постачальника кожної окремої партії товару. Ціна на товар, що поставляється згідно даного договору, може змінюватися за згодою сторін в залежності від кон'юнктури ринку, зміни зазначеного в договорі складу покупця та вказується у відповідних рахунках-фактурах та видаткових накладних. В разі здійснення покупцем 100% попередньої оплати за партію товару, ціни на останній залишаються незмінними в межах оплаченої партії товару протягом 30 календарних днів з моменту зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця.
Поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад покупця, у кількості та асортименті, що вказані у заявленій черговій партії товару покупцем. Поставка товару здійснюється протягом 2-х робочих днів з моменту отримання Постачальником на е-пошту inter.betontbs@gmail.com від покупця відповідної заявленої партії товару. Перехід до покупця права власності та ризиків на товар відбувається в момент його передачі постачальником покупцю та підписання, завіренню печаткою видаткових накладних у момент прибуття товару на склад покупця із зазначенням відповідальною особою покупця часу такого прибуття товару (п.п 3.1-3.2. договору поставки).
Згідно із п. 4.1. - 4.2. договору поставки кількість та асортимент товару зазначається у видатковій накладній. Якість товару повинна відповідати технічним умовам заводу виробника та державним стандартам, діючим на території України і підтверджуватися відповідними паспортами якості на кожну поставку та завіреною копією сертифіката, що надається постачальником на кожен замовлений вид товару.
Розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування покупцем суми його вартості на поточний рахунок постачальника в розмірі і порядку, визначеному даним договором. Зобов'язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними тільки після надходження на поточний рахунок постачальника грошових коштів в порядку та в розмірі, передбаченому даним договором. Розрахунки по даному договору за фактично отриманий товар здійснюються протягом 14-ти банківських днів з моменту підписання видаткових накладних, згідно яких отримано товар. Сторони допускають проведення розрахунків на умовах взаємозаліку тобто зарахування однорідних взаємних вимог по інших договорах (п.п. 5.1 - 5.4. договору поставки).
Відповідно до п. 8.3. договору поставки цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2022р., але до повного виконання зобов'язань сторонами відповідно цього договору. Договір може бути пролонговано, що оформлюється додатковою угодою. Якщо термін дії договору сплинув, а сторони продовжують виконувати його умови без підписання додаткової угоди, що свідчить про їх бажання пролонгувати договір. Він вважається пролонгованим на тих самих умовах строком на календарний рік або до моменту укладання нового договору.
Договір поставки №БН21/09/22-12 ЛК від 21.09.2022 підписаний представниками та скріплений печатками сторін.
На виконання умов договору поставки №БН21/09/22-12 ЛК від 21.09.2022 відповідачу було передано товару на загальну суму 5 780 334,50 грн.
Станом на 23.01.2025 відповідач оплатив лише 5 315 989,50 грн. від загальної суми за переданий товар, залишається неоплаченою вартість товару, переданого на підставі договору поставки №БН21/09/22-12 ЛК від 21.09.2022, на загальну суму 464 345 грн. за видатковими накладними: ВН №15987 від 02.12.2023 на суму 37 893,00 грн. (залишок боргу 109,00 грн.), ВН №15991 від 02.12.2023 на суму 30 463,00 грн., ВН №15992 від 02.12.2023 на суму 37 893,00 грн., ВН №16940 від 22.12.2023 на суму 26 005,00 грн., ВН №16941 від 22.12.2023 на суму 29 720,00 грн., ВН №16942 від 22.12.2023 на суму 37 150,00 грн., ВН №16943 від 22.12.2023 на суму 29 720,00 грн., ВН №16951 від 22.12.2023 на суму 33 435,00 грн., ВН №662 від 24.01.2024 на суму 29 720,00 грн., ВН №660 від 24.01.2024 на суму 33 435,00 грн., ВН №658 від 24.01.2024 на суму 33 435,00 грн., ВН №654 від 24.01.2024 на суму 33 435,00 грн., ВН №652 від 24.01.2024 на суму 26 005,00 грн., ВН №435 від 18.01.2024 на суму 30 480,00 грн., ВН №428 від 18.01.2024 на суму 26 670,00 грн., ВН №425 від 18.01.2024 на суму 26 670,00 грн.
Заборгованість відповідача за договором поставки №БН21/09/22-12 ЛК від 21.09.2022 на суму 464345 грн. підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків, підписаним між позивачем та відповідачем (а.с.32).
Таку ж суму заборгованості відповідач підтвердив й у відзиві на позов.
Доказів, які б спростовували заборгованість у розмірі 464345 грн., або доказів її оплати, відповідач суду не надав.
Як пояснила представник позивача у судовому засіданні, позивач звертався до відповідача з претензією про сплату боргу за договором поставки №БН21/09/22-12 ЛК від 21.09.2022, однак станом на 23.01.2025 претензія не задоволена, борг на суму 464 345,00 грн. відповідачем не оплачений.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У зв'язку із неоплатою відповідачем вартості отриманого товару у повному обсязі підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 464345 грн. заборгованості за переданий товар на підставі договору поставки №БН21/09/22-12 ЛК від 21.09.2022.
15.06.2023 року між позивачем як виконавцем та відповідачем як замовником було укладено договір №15/06/23-6 про надання послуг.
Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. договору в порядку та на умовах, визначних цим договором, виконавець зобов'язується надавати за плату наступні послуги (надалі іменуються «послуги»): 1) послуги бетононасоса. Замовник зобов'язується прийняти та вчасно оплатити надані йому послуги відповідно до акту виконаних робіт за ціною, обумовленою цим договором (вказаною в рахунку-фактурі або акті).
Згідно із пунктами 3.1.- 3.5. договору про надання послуг за надання передбачених договором послуг замовник сплачує виконавцю вартість послуг в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3-х календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін. Підписання акта виконаних робіт наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Підставою для проведення оплати за послуги є рахунок-фактура/належним чином оформлені акти виконаних робіт та товаро-транспортні накладні. Сума договору складається з суми вартості актів виконаних робіт, оформлених виконавцем для надання їх замовнику, на протязі дії цього договору.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується 31.12.2024. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 6.1.-6.3. договору про надання послуг).
Договір №15/06/23-6 про надання послуг від 15.06.2023 підписаний представниками та скріплений печатками сторін.
На виконання умов договору №15/06/23-6 про надання послуг від 15.06.2023 позивачем було надано відповідачу послуг на загальну суму 212 895 грн. Оплату послуг відповідач здійснив на суму 137 655,00 грн.
Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за надані послуги на підставі договору №15/06/23-6 про надання послуг від 15.06.2023 становить 75240 грн. згідно з наступними актами приймання-передачі наданих послуг: №14249 від 25.10.2023 на суму 9310,00 грн., №14648 від 01.11.2023 на суму 6080,00 грн., №14944 від 07.11.2023 на суму 6270,00 грн., №15253 від 11.11.2023 на суму 6270,00 грн., №15996 від 02.12.2023 на суму 27170,00 грн., №16971 від 22.12.2023 на суму 7980,00 грн., №418 від 18.01.2024 на суму 4180,00 грн., №671від 24.01.2024 на суму 7980,00 грн.
Заборгованість та її розмір також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним як позивачем, так і відповідачем (а.с. 43).
Як пояснила представник позивача у судовому засіданні, позивач звертався до відповідача з претензією про сплату боргу за договором №15/06/23-6 про надання послуг від 15.06.2023, однак станом на 23.01.2025 претензія не задоволена, борг на суму 75 240,00 грн. відповідачем не оплачений.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання з оплати вартості послуг у повному обсязі, вимога про стягнення з відповідача 75240 грн. заборгованості за послуги, надані на підставі договору №15/06/23-6 про надання послуг від 15.06.2023, підлягає до задоволення.
Відповідач у відзиві посилається на те, що причиною нездійснення повного розрахунку з позивачем стали недоліки у зведених бетонних конструкціях, які пов'язані з недостатньою якістю поставленого бетонного розчину.
Також відповідач посилається на те, що придбаний товар був використаний для виконання робіт за договором генерального підряду, укладеним між ТОВ «Інтерколесо" (замовник) та ТОВ "Волиньдорбуд" (генпідрядник), для будівництва колекторів К-1 та К-2. Субпідрядником, який виконував роботи було ТОВ "Луцьктехнобуд" на підставі договору субпідряду №18/05-2023 від 18.05.2023. У процесі виконання робіт по укладці бетонної суміші підрядником висловлювались зауваження щодо якості бетонної суміші., яка поставлялася Приватним підприємством-Фірма «Торгбуд-Сервіс». Псля зняття опалубки субпідрядником виявлено недоліки у будівельних конструкціях, які пов'язані з недостатньою якістю проданої бетонної суміші. Як зазначає відповідач, у зв'язку з цим він не здійснив оплату за останню партію товару, адже після заливки бетону необхідно було здійснити демонтаж бетону в прольотах 1 та 2 та осями 2 та 3 із збереженням армування та його очищення від залишків бетону і здійснити нову заливку бетону.
На думку відповідача, недоліки (дефекти) у виконаних будівельних роботах, які були виявлені при виконанні договору підряду, спричинені саме попередньо поставленою позивачем неякісною бетонною сумішшю, яка не відповідала заявленому класу міцності відповідно до вимог ДСТУ.
Згідно з умовами договору поставки № БН21/09/22-12 ЛК від 21.09.2022 постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця бетон товарний, розчини цементні різних марок, фундаментні блоки, пісок та щебінь (далі по тексту товар), портландцемент різних марок, а відповідач, в свою чергу зобов'язується оплатити та прийняти товар по кількості та цінам передбачених у видаткових накладних (п. 1.1 договору).
Згідно з наявними у матеріалах справи видатковими накладними предметом поставки був бетон марок М-350 (клас бетону В25 С20/25) М-400 (клас бетону В30 С25/30), М-450 (клас бетону В35 С28/35).
Умовами договору поставки № БН21/09/22-12 ЛК від 21.09.2022 передбачено, що якість товару повинна відповідати технічним умовам заводу виробника та державним стандартам, діючим на території України і підтверджуватися відповідними паспортами якості на кожну поставку та завіреною копією сертифіката, що надається постачальником на кожен замовлений вид товару.
Як пояснювала представник позивача у судовому засіданні, під час кожної поставки бетону позивач надавав паспорт на бетон, в якому зазначаються його технічні характеристики, якими окрім іншого визначались умови його використання (в графі «Примітка»).
Жодних претензій (листів, звернень) щодо поставки неякісного бетону від ТОВ «Волиньдорбуд» позивачу висловлено не було.
У процесі розгляду справи відповідач не довів, що саме на момент передачі товару бетон по якості не відповідав вимогам ДСТУ Б В.2.7-176:2008, не довів, що деформація бетонної плити у колекторі К-1 виникла саме через поставку неякісного бетону позивачем, а не з інших причин (порушення технології укладання бетону, низькі температури, складні погодні умови при яких виконувалось бетонування тощо).
З наданих відповідачем доказів вбачається недостатня заповнюваність бетоном конструкції як зверху плити, так і знизу (видно металеву арматуру), що могло бути наслідками дій й субпідрядника в тому числі.
Дефекти у монолітній плиті колектора К-1 було виявлено вкінці грудня 2023 року, однак відповідач продовжував придбавати у позивача бетон у січні 2024 року, а саме: 18.01.2024 та 24.01.2024, відповідач підписав акти звірки взаємних розрахунків.
Предметом позовних вимог та підставою позову є стягнення з відповідача коштів за договором поставки № БН21/09/22-12 ЛК від 21.09.2022 та договором №15/06/23-6 від 15.06.2023 про надання послуг.
Предметом позову не є вимога про стягнення збитків, заподіяних поставкою бетону неналежної якості чи безоплатного усунення недоліків.
Якщо відповідач вважає, що бетон був неналежної якості і йому завдано збитків, він не позбавлений права пред'явити відповідні позовні вимоги до позивача в порядку, встановленому законом, або застосувати наслідки, передбачені ч.2 ст. 678 ЦК України.
З огляду на викладене, обставини, наведені відповідачем у відзиві, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
У зв'язку із порушенням відповідачем строку оплати:
- товару, визначеного договором поставки № БН21/09/22-12 ЛК від 21.09.2022, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 85439,48 грн. пені за період з 11.04.2024 по 11.10.2024, 49439,87 грн. збитків, завданих інфляцією, за період квітень 2024 року - грудень 2024 року, 11002,15 грн. процентів річних за період з 11.04.2024 по 24.01.2025;
- наданих послуг, визначеного договором №15/06/23-6 про надання послуг від 15.06.2023, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 10510,99 грн. пені за період 30.01.2024 по 30.07.2024, 8678,23 грн. збитків, завданих інфляцією, за період лютий 2024 року - грудень 2024 року, 2226,77 грн. процентів річних за період з 30.01.2024 по 24.01.2025
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2. договору поставки у випадку порушення покупцем строків проведення оплати по даному договору, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки до моменту настання повного розрахунку.
Звертаючись з позовом до суду, позивач на підставі п. 6.2. договору поставки нарахував 85439,48 грн. пені за період 11.04.2024 по 11.10.2024.
Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви (а.с.11), позивач нарахував пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми боргу, що суперечить вимогам ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи приписи ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», до стягнення з відповідача у зв'язку із порушенням строку оплати, узгодженого договором, підлягає 61887,29 грн. пені за період з 11.04.2024 по 11.10.2024, виходячи з розрахунку:
- за період з 11.04.2024 по 25.04.2024: 464345,00 x (2 x 14,50:366) x 15: 100 = 5518,85 грн.;
- за період з 26.04.2024 по 13.06.2024: 464345,00 x (2 x 13,50:366) x 49: 100=16784,94 грн.;
- за період з 14.06.2024 по 11.10.2024: 464345,00 x (2 x 13,00:366) x 120: 100=39583,51 грн.
У задоволенні позову про стягнення 23552 грн. 19 коп. пені (85439,48 грн. - 61887,29 грн.) слід відмовити як нарахованої безпідставно.
Відповідно до п. 4.3. договору №15/06/23-6 про надання послуг від 15.06.2023 у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує суму основної заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення.
Звертаючись з позовом до суду, позивач на підставі п. 4.3. договору №15/06/23-6 про надання послуг від 15.06.2023 нарахував 10510,99 грн. пені за період з 30.01.2024 по 30.07.2024.
Судом встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті за надані послуги, згідно перевіреного судом розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу пеню в розмірі 10510,99 грн. є арифметично вірною, підставною та підлягає до стягнення.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати, узгодженого договором поставки №БН21/09/22-12 ЛК від 21.09.2022, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 49439,87 грн. збитків, завданих інфляцією, за період квітень 2024 року - грудень 2024 року, 11002,15 грн. процентів річних за період з 11.04.2024 по 24.01.2025 (розрахунок -а.с. 11-12).
У зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати, узгодженого договором №15/06/23-6 про надання послуг від 15.06.2023, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 8678,23 грн. збитків, завданих інфляцією, за період лютий 2024 року - грудень 2024 року, 2226,77 грн. процентів річних за період з 30.01.2024 по 24.01.2025 (розрахунок - а.с. 11-12).
Позивач у позовній заяві, представник позивача у судовому засіданні просять стягнути з відповідача 30000 грн. витрат на правничу допомогу.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 3, 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом Гуль Н.В. Адвокатського об'єднання "Прищепа і партнери" під час розгляду справи підтверджується наданими доказами:
- копією договору №01/01/25 про надання правничої допомоги адвокатським об'єднанням від 01.01.2025;
- копією додаткової угоди №1 до договору №01/01/25 від 01.01.2025 про надання правничої допомоги адвокатським об'єднанням від 24.01.2025;
- копією акту здачі-приймання наданих послуг №28/03/25 від 28.03.2025;
- копією рахунку на оплату послуг №28/03/2025 від 28.03.2025 на суму 30000 грн.;
- копією детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у справі №903/100/25.
Договір №01/01/25 про надання правничої допомоги адвокатським об'єднанням від 01.01.2025 укладено між ПП «Торгбуд-Сервіс» як клієнтом та Адвокатським об'єднанням "Прищепа і партнери".
Відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
У розділі 2 договору узгоджено між сторонами обов'язки адвокатської компанії.
Відповідно до п.1.1.додаткової угоди №1 від 24.01.2025 до договору №01/01/25 від 01.01.2025 сторони погодили, що вартість послуг адвокатського об'єднання за підготовку позовної заяви до Господарського суду Волинської області про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньдорбуд» в сумі 706 882,49 гри., з них: 539 585,00 грн. сума основної заборгованості за поставлений товар та надані послуги, 95 950,47 грн. - пеня, 58 118,10 грн. - інфляційні збитки та 13 228,92 грн. - 3 % річних, а також правовий супровід цієї справи в Господарському суді Волинської області (включаючи представництво інтересів та збір доказів, підготовка процесуальних документів, направлення документів іншим сторонам) складає 30000 (тридцять тисяч) гривень, які клієнт сплачує адвокатському об'єднанню шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок об'єднання протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі. Сторони погоджуються, що вказана сума адвокатських послуг є фіксованою та не підлягає поверненню.
Повноваження адвоката Гуль Н.В., яка на підставі договору №01/01/25 про надання правничої допомоги адвокатським об'єднанням від 01.01.2025, надавала правничу допомогу позивачу, підтверджуються ордером серії ВК № 1158318 від 24.01.2025.
Детальний опис робіт, обсяг наданих послуг і виконаних робіт містяться в акті здачі-приймання наданих послуг №28/03/25 від 28.03.2025 (а.с. 218) та в детальному описі виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у справі №903/100/25 (а.с. 220).
У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 30000 грн.
Для включення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу, яка узгоджена адвокатом та клієнтом у договорі, та сплачених позивачем адвокату для відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).
Оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).
Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, витрачений адвокатом час, визначений представником позивач розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої у справі №903/100/25 є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Спір, який виник між сторонами у справі, для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягали застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Виходячи із засад розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої представником правової допомоги до стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку із задоволенням позову підлягає 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову на 96,67%, клопотання позивача в частині відшкодування витрат на правову допомогу підлягає до задоволення на суму 14500,50 грн., виходячи з розрахунку: 15000 грн. х 96,67%.
У зв'язку із частковим задоволенням позову( на 96,67%) витрати позивача, пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 8200,12 грн., на підставі ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 8482,59 грн. х 96,67%.
Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньдорбуд" (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул . Відродження, буд. 4, код ЄДРПОУ 43196316) на користь Приватного підприємства - Фірми "Торгбуд-Сервіс" (35709, Рівненська обл., Рівненський район, с. Здовбиця, вул. Шосова, буд. 105, код ЄДРПОУ 32785198)
- 539585 грн. заборгованості за поставлений товар і надані послуги;
- 72398 грн. 28 коп. пені;
- 58118 грн. 10 коп. збитків, завданих інфляцією;
- 13228 грн. 92 коп. процентів річних;
- 8200 грн. 12 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору;
- 14500 грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У стягненні 23552 грн. 19 коп. пені та 15499 грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено і підписано 28.04.2025.
Суддя І. О. Якушева