пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
23 квітня 2025 року Справа № 903/181/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишнівської сільської ради
до ОСОБА_1 , м. Москва, Російської Федерації
про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з,
в судовому засіданні взяв участь прокурор відділу Волинської обласної прокуратури Рішко А. В. (службове посвідчення № 071846 від 01.03.2023),
17.02.2025 сформовано в системі “Електронний суд», а 18.02.2025 зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишнівської сільської ради, в якій керівник Ковельської окружної прокуратури просить:
- розірвати договір оренди землі від 29.11.2007, укладений між Любомльською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , зареєстрований у Любомльському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомзем України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.11.2007 за №040708800006, предметом якого є земельна ділянка площею 1,5 га з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145;
- зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Вишнівської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145, площею 1,5 га, розташовану за межами населених пунктів на території Вишнівської сільської ради (колишньої Римачівської сільської ради).
Ухвалою суду від 26.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.03.2025; відповідачу до 24.03.2025 встановлено строк для подачі суду відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України; постановлено повідомити відповідача - ОСОБА_1 про розгляд справи №903/181/25 у Господарському суді Волинської області шляхом розміщення оголошення на сайті судової влада України, шляхом надіслання ухвали суду від 24.02.2025 за адресою колишнього місця реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця: 44352, Волинська область, Любомльський район, с. Бережці, шляхом надіслання ухвали суду за місцем реєстрації громадської організації «Відродження культурної спадщини Волинського Полісся»: Волинська область, м. Ковель, вул. Академіка М. Кравчука, буд.18, керівником якої значиться ОСОБА_1 .
Частиною 8 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1142488 від 24.02.2025 відомості в електронній інформаційно-телекомунікаційній системі Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача - ОСОБА_1 відсутні.
Згідно з ч. 10 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвалою суду від 24.02.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.03.2025; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України до 24.03.2025.
В судове засідання 26.03.2025 відповідач не з'явився, відповідач відзиву на позов не подав.
У позовній заяві прокурор зазначив, що відповідач є громадянином Російської Федерації та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частинами 1, 2 статті 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та наразі триває.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.
Цією Угодою було передбачено, що компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо.
При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави.
При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Законом України № 2855-IX від 12.01.2023, який набрав чинності з 05.02.2023, "Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" Верховна Рада України, керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-ХІІ.
У зв'язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" за зверненням Мін'юсту Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції Росії та Білорусі на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права. Крім того, у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
За наведених обставин у суду не було можливості направляти ухвали суду шляхом направлення доручення або іншими дипломатичними каналами.
Тому 27.02.2025 на сайті судової влади України було розміщено оголошення про перебування у провадженні Господарського суду Волинської області справи № 903/181/25 за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишнівської сільської ради до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Крім цього, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвалу суду про відкриття провадження у справі було надіслано за адресою реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, а саме: с. Бережці, Ковельського району (колишнього - Любомльського району) Волинської області (згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Однак, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.02.2025, надіслана відповідачу за вказаною адресою, 24.03.2025 повернулась з поштовою відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Також ухвала суду від 24.02.2025 була надіслана за місцем реєстрації громадської організації «Відродження культурної спадщини Волинського Полісся»: АДРЕСА_2 , керівником якої значиться ОСОБА_1 , але також повернулась без вручення, причина невручення «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Представник позивача у судове засідання 26.03.2025 також не з'явився.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.02.2025 була направлена позивачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 25.02.2025.
26.03.2025 в судовому засіданні прокурор висловила думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, посилаючись на те, що судом було вчинено всі необхідні дії з метою повідомлення відповідача й за усіма відомими поштовими адресами, й шляхом розміщення повідомлення на сайті судової влади України.
Ухвалою суду від 26.03.2025 було закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 23.04.2025, повідомлено відповідача - ОСОБА_1 про розгляд справи № 903/181/25 по суті 23.04.2025 у Господарському суді Волинської області шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади України.
Ухвала суду від 26.03.2025 про закриття підготовчого провадження й призначення справу до судового розгляду по суті направлена позивачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 27.03.2025.
В судове засідання 23.04.2025 представник позивача, відповідач не з'явились.
Зважаючи на те, що позивача суд повідомляв шляхом надіслання ухвал суду до його електронного кабінету, а відповідача - і шляхом надіслання ухвал суду за адресою його реєстрації як фізичної особи-підприємця, а саме: с. Бережці, Ковельського району (колишнього - Любомльського району) Волинської області, і за місцем реєстрації громадської організації «Відродження культурної спадщини Волинського Полісся»: АДРЕСА_2 , де відповідач значиться керівником, і шляхом розміщення повідомлення на сайті судової влади України, справу було розглянуто за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 23.04.2025 прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Вимога керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишнівської сільської ради до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки обґрунтована і підлягає до задоволення.
Фактичні обставини справи.
Розпорядженням Любомльської районної державної адміністрації від 08.05.2007 № 142 відповідачу - ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
27.11.2007 між Любомльською районною державною адміністрацією (надалі - Любомльська РДА) та підприємцем ОСОБА_2 (надалі - відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки, яка за цільовим призначенням віднесена до земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони для будівництва та обслуговування придорожнього комплексу обслуговування автотранспорту площею 1,5 га (надалі - договір).
Договір зареєстровано у Любомльському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомзем України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.11.2007 за №040708800006.
Згідно з Книгою записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145, площею 1,5 га, зареєстрований за № 9 від 29.11.2007.
Вказана земельна ділянка була сформована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 29.11.2007.
Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145 зареєстровано за Вишнівською сільською радою, що підтверджується записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.07.2022, номер запису про право власності: 47485898.
Як узгоджено у п.8 договір укладено строком на 49 років.
Відповідно до п. 5 договору сторони погодились, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145 становить 34008,02 грн.
Пунктами 9, 10 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, що складає 3400,80 грн в рік, що становить 10% нормативної грошової оцінки ріллі по області, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації.
Згідно з п. 11 договору орендна плата вноситься в такі строки: сплачується рівними частинами за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 13 договору розмір орендної плати переглядається після введення об'єкта в експлуатацію та проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки і один раз на три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 14 договору узгоджено, що у разі не сплати орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 3% несплаченої суми за кожний день прострочення.
Пунктами 28, 31 договору визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а орендар в свою чергу зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату, визначену в договорі оренди.
За змістом п.41 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Таким чином, на підставі договору оренди землі між Любомльською районною державною адміністрацією та відповідачем виникли договірні правовідносини.
Любомльська районна державна адміністрація не передавала земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145, площею 1,5 га Вишнівській сільській раді.
Відповідно до п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Отже, з дня набрання чинності пунктом 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, тобто з 27.05.2021, у Вишнівської сільської ради виникло право комунальної власності на спірну земельну ділянку.
Тому Вишнівська сільська рада в силу закону є власником спірної земельної ділянки та її орендодавцем.
Відповідач всупереч умовам договору оренди земельної ділянки тривалий час не виконує свій обов'язок, визначений договором і не вносить орендну плату.
На запит Ковельської окружної прокуратури Головне управління ДПС у Волинській області листами від 25.09.2024 № 8711/5/03-20-24-05-05, від 29.01.2025 № 837/5-03-20-24-05 повідомило про наявність заборгованості з орендної плати за землю.
Станом на 01.01.2025 заборгованість з орендної плати відповідача за земельну ділянку, яка знаходиться на території Вишнівської сільської ради з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145, становила 36617,12 грн. та виникла упродовж 2020-2024 років.
Інформація про систематичну несплату орендної плати підтверджується також листом Вишнівської сільської ради № 2027/01/2-24 від 24.12.2024, яка повідомила, що за вказаною земельною ділянкою рахується заборгованість у розмірі 36617,12 грн., зв'язок з орендарем відсутній, оскільки останній проживає на території Російської Федерації.
Органом місцевого самоврядування 24.12.2024 було проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145, площею 1,5 га, та встановлено, що остання використовується нераціонально, заросла чагарниками, ставок перебуває у занедбаному стану, не огороджений, несе загрозу життю та здоров'ю людей, тимчасові споруди зруйновані та занедбані, капітальні - відсутні.
Обґрунтування підстав для розірвання договору оренди землі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з приписами ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до ст. 206 ЗК використання землі в Україні є платним.
Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до положень ст. ст. 179,180 Господарського кодексу України укладений договір є господарським, а майново-господарські зобов'язання, що виникли внаслідок його укладення, відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України регулюються положеннями Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Аналогічні норми передбачені ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі, серед іншого, зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.
Згідно зі ст.ст. 628, 629 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває у державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 269.1. ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є, зокрема, землекористувачі.
Як зазначено у п.п. 14.1.73. п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу землекористувачі - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, Податковий кодекс України визначає обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 288 Податкового кодексу України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.
Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Таким чином, враховуючи положення Податкового кодексу та пункту 11 договору оренди, відповідач зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно у розмірі, визначеному договором оренди.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Як передбачено ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно із п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відтак, факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо несплати орендної плати є істотним порушенням та вагомою підставою для розірвання такого договору, про що свідчить й усталена судова практика Верховного Суду із застосуванням такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору.
У пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 викладено висновок про те, що систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом".
Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати - це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 31.07.2020 у справі №479/1073/18.
У постанові від 20.11.2024 Верховного Суду зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій, за наявності в матеріалах справи доказів систематичної (два і більше випадки) повної несплати орендної плати за договорами оренди 1, 2, 3 та неспростування цих обставин відповідачем, мали констатувати наявність підстав для розірвання зазначених договорів відповідно до пункту «д» частини першої ст. 141 Земельного кодексу України та не повинні були вдаватися до оцінки істотності порушення умов договору за частиною другою ст. 651 Цивільного кодексу України.
Розділом 38 договору оренди визначено підстави припинення його дії. Зокрема, сторонами погоджено, що дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
Заборгованість відповідача з орендної плати фактично виникла у 2020 року та станом на 01.01.2025 становить 36617,12 грн., тобто орендодавець не отримує платежів за використання земельної ділянки за вказаний період. Заборгованість має систематичний характер, оскільки згідно вимог податкового законодавства та умов договору орендної плати за землю повинна сплачуватись щомісячно.
За таких обставин договір, укладений з відповідачем, підлягає розірванню у зв'язку із систематичною несплатою ним орендної плати, що є порушенням істотних умов договору оренди землі.
Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Пунктом 21 договору оренди передбачено, що після припинення договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
У зв'язку із розірванням договору оренди землі відповідач зобов'язаний повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145 орендодавцю - Вишнівській сільській раді шляхом складення відповідних актів.
Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно зі ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів (ч.8 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Плата за землю - це місцевий податок у складі податку на нерухоме майно, яка є обов'язковою і запроваджується сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад та в повному обсязі зараховується до відповідних місцевих бюджетів (розділ XII Податкового кодексу України).
Порушення інтересів держави полягає в тому, що до місцевого бюджету не надходять кошти орендної плати за землю, надану у користування відповідачу, а територіальна громада позбавлена можливості використовувати їх на передбачені законом цілі.
Крім цього, наявність діючого договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145 перешкоджає органу місцевого самоврядування розпорядитися зазначеною земельною ділянкою та укласти договір оренди з іншими платоспроможними землекористувачами.
У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Як передбачено п.п. 34, 34-1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель.
До делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища згідно підпункту 10 пункту б ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону земель" до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належать, серед іншого, прийняття рішень про здійснення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад державного контролю за використанням та охороною земель.
З урахуванням наведених приписів законодавства, Вишнівська сільська рада уповноважена розпоряджатись землями комунальної власності, розміщеними у межахтериторіальної громади, здійснювати державний контроль за використанням таких земель та вживати заходів до усунення виявлених порушень земельного законодавства.
Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду. Відповідно до ст.ст. 319, 386 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Враховуючи викладене, Вишнівська сільська рада має право на звернення з позовом до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель комунальної власності на території ради.
Проте, незважаючи на порушення інтересів територіальної громади, Вишнівська сільська рада не вживала заходів до їх усунення.
Про тривалий характер бездіяльності Вишнівської сільської ради свідчить те, що про наявність заборгованості відповідача та факт систематичної несплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145 орган місцевого самоврядування був поінформований листами Ковельської окружної прокуратури від 30.08.2024 № 52/1-1551вих-24 та від 17.12.2024 №52/1-2099вих-24, однак будь-яких заходів позовного характеру з метою розірвання спірного договору оренди землі самостійно не вживав.
За таких обставин у прокурора є правові підстави для представництва інтересів держави у суді.
Обґрунтування підсудності спору Господарському суду Волинської області.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, від 5 червня 2019 року у справі№ 904/1083/18).
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. За змістом частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відповідно до ст.45 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду на підставі п. 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 12.09.2006, місце реєстрації - с. Бережці, Любомльського району, Волинської області.
25.01.2017 ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, що підтверджується записом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Договір оренди земельної ділянки був укладений Любомльською районною державною адміністрацію з ОСОБА_1 як з фізичною особою-підприємцем. Відповідно до п. 15 договору цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони; земельна ділянка надається в оренду - для будівництва та обслуговування придорожнього комплексу обслуговування автотранспорту. За таких обставин предметом спору є земельна ділянка комерційного призначення (для ведення господарської діяльності), а спірний договір оренди землі укладений з ОСОБА_1 як із фізичною особою - підприємцем.
Частиною третьою статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізична особа-підприємець є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, а тому спір належить до господарської юрисдикції.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. З урахуванням того, що спірна земельна ділянка розташована на території Вишнівської територіальної громади, розгляд спору належить до юрисдикції Господарського суду Волинської області.
У зв'язку з тим, що станом на час розгляду справи ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, то слід зобов'язати ОСОБА_1 як фізичну особу повернути територіальній громаді в особі Вишнівської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145, площею 1,5 га, розташовану за межами населених пунктів на території Вишнівської сільської ради (колишньої Римачівської сільської ради).
У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача слід покласти судові витрати у розмірі сплаченого прокурором судового збору - 4844,80 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір оренди землі від 29.11.2007, укладений між Любомльською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , зареєстрований у Любомльському реєстраційному офісі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомзем України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.11.2007 за №040708800006, предметом якого є земельна ділянка площею 1,5 га з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145.
3. Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді в особі Вишнівської сільської ради (44351, Волинська обл., Ковельський район, с. Вишнів, вул. Незалежності, 80А, код ЄДРПОУ 04333164) земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:001:0145, площею 1,5 га, розташовану за межами населених пунктів на території Вишнівської сільської ради (колишньої Римачівської сільської ради).
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська область, м. Луцьк, вулиця Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 4844 грн. 80 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено і підписано 28.04.2025
Суддя І. О. Якушева