22 квітня 2025 р. Справа № 902/642/24
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
представник боржника: Марусич М.С.
арбітражний керуючий Белінська Н.О.
ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп": Бабаєва О.О.
В провадженні суду перебуває справа № 902/642/24 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 03.09.2024 року відкрито провадження у справі № 902/642/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/642/24 арбітражного керуючого Белінську Н.О.
05.09.2024 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
15.11.2024 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 14.11.2024 року (вх. № 01-36/1136/24) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/642/24, в розмірі 69 500,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 54 500,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування; 5 000,00 грн. - сума процентів за порушення грошового зобов'язання згідно п. 6.4.1., 6.4.2. кредитного договору.
22.11.2024 року від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло повідомлення б/н від 22.11.2024 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп", в якому зазначено про часткове визнання заявлених до боржника вимог, в розмірі 10 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту.
21.01.2025 року від представника боржника надійшло повідомлення б/н від 21.01.2025 року про результати розгляду заяви про визнання грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп", в якому зазначено, що заявлені вимоги не підтверджені належними доказами, проценти завищені, в зв'язку з чим такі вимоги не підлягають визнанню в повному обсязі; та повідомлено про часткове визнання заявлених до боржника вимог, в розмірі 10 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту.
05.03.2025 року від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло уточнене повідомлення б/н від 05.03.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп", в якому зазначено про часткове визнання заявлених до боржника вимог, в розмірі 10 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту.
06.03.2025 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" надійшло пояснення б/н від 06.03.2025 року стосовно суми заборгованості.
12.03.2025 року від представника боржника надійшло письмове пояснення б/н від 11.03.2025 року щодо правового обґрунтування часткового невизнання заявлених вимог.
15.04.2025 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" надійшло додаткове пояснення б/н від 15.04.2025 року
16.04.2025 року від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло уточнене повідомлення б/н від 16.04.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп", в якому зазначено про часткове визнання заявлених до боржника вимог, в розмірі 10 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 49 750,00 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом. Зазначено про відхилення вимог кредитора в розмірі 4 750,00 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 5 000,00 грн. процентів за порушення грошового зобов'язання згідно п.п. 6.4.1., 6.4.2. кредитного договору.
Ухвалою від 12.03.2025 року вказану заяву призначено до розгляду на 22.04.2025 року - 11:30 год.
В судове засідання на визначену дату з'явились арбітражний керуючий, представники заявника та боржника.
В ході судового розгляду представник заявника надала пояснення щодо обставин, викладених у кредиторській заяві, підтримала її вимоги у повному обсязі та просила задоволити.
Арбітражний керуючий та представник боржника зазначили про часткове визнання заявлених ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" грошових вимог до боржника, про що також було зазначено у письмових поясненнях та уточненому повідомленні про результати розгляду кредиторських вимог у справі №902/642/24.
Суд, заслухавши представників заявника, боржника та арбітражного керуючого, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом заяви та доданих до неї доказів вбачається, що 21.03.2024 року між ТОВ "Слон Кредит" (Товариство) та ОСОБА_1 (Споживач) було укладено Договір № 1509941 про надання споживчого кредиту "Комфортний" шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію. Кредитодавець 21.03.2024 року направив Боржнику пропозицію (оферту) укласти Кредитний договір № 1509941. 21.03.2024 року Боржник прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Кредитного договору.
Таким чином, 21.03.2024 року між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 був укладений договір № 1509941 про надання споживчого кредиту.
Згідно п. 1.2. договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Згідно п. 1.3. договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит.
Строк кредиту 360 дні (в)(день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні (в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п. 1.4).
Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов (п. 1.5):
Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п. 1.5.1).
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6).
Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає (п. 1.7): за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,50% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України "Про споживче кредитування": (90 000,00грн./ 10 000,00грн.) / 360дн. х 100% = 2,50% в день (п. 1.7.1). за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2.46% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України "Про споживче кредитування": (88 500,00грн. / 10 000,00грн.) / 360дн. х 100% = 2.46% в день (п. 1.7.2.).
Загальні витрати на дату укладення Договору складають (п. 1.8.): за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 000,00 грн. (п. 1.8.1.) за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 88 500,00 грн. (п. 1.8.2)
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає (п. 1.9.): за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 465,53% річних (п. 1.9.1) за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 58 593,56% річних (п. 1.9.2).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає (п. 1.10.): за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 100 000,00 грн. (п. 1.10.1) за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 98 500,00 грн. (п. 1.10.2).
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 (п. 2.1).
Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3. Договору (п. 5.1).
У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф (п.6.4.):
у розмірі 500,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.1.); та
у розмірі 100,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. Роз'яснення щодо штрафу, порядок нарахування:
економічна сутність штрафу - грошова сума, яку Споживач повинен сплатити Товариству у випадку порушення строків сплати кредиту та/або процентів. Відповідно до ч.2 ст. 546 ЦК України штраф є іншим видом забезпечення виконання зобов'язання;
база для розрахунку штрафу - для цілей цього Договору "база розрахунку" не використовується, оскільки штраф встановлено в абсолютному значені, як результат використання відповідної бази до укладення Договору;
порядок обчислення штрафу здійснюється відповідно до наступної формули: Штраф = "розмір штрафу, встановлений за 4-ри дні порушення" + ("розмір штрафу, що встановлений з 5-го дня" помножити на " кількість днів порушення, починаючи з 5-го дня") (п. 6.4.2.).
ТОВ "Слон Кредит" свої зобов'язання за договором виконало та надало Боржнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку боржника № НОМЕР_2 (котрий Боржником було вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів № 20241028-28 від 28.10.2024 року.
До теперішнього часу, Боржник свої зобов'язання належним чином не виконав, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
У зв'язку з таким, 25.10.2024 року між ТОВ "Слон Кредит" (Клієнт) та ТОВ "ФК "ЕЛ. ЕН. Груп" (Фактор) було укладено Договір факторингу № 25102024, відповідно до якого ТОВ "Слон Кредит" відступило своє право вимоги за договорами кредиту, і в тому числі за Кредитним договором № 1509941.
Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу, Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
Відповідно до п. 2.1.3., перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 25.10.2024 до Договору факторингу, ТОВ "ФК "ЕЛ. ЕН. Груп" набуло право грошової вимоги до Боржника в сумі 69 500,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 54 500,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування; 5 000,00 грн. - сума процентів за порушення грошового зобов'язання згідно п. 6.4.1., 6.4.2. кредитного договору.
Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Боржник не виконав свого зобов'язання. Після відступлення Боржнику права грошової вимоги до Кредитора, останній не зробив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК "ЕЛ. ЕН. Груп", ні на рахунки первісного кредитора.
Посилаючись на наведені обставини, ТОВ "ФК "ЕЛ. ЕН. Груп" просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 69 500,00 грн. боргу, а також судовий збір сплачений за подання даної заяви кредитора у розмірі 4 844,80 грн.
Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.
Згідно розрахунку заборгованості, доданого до додаткових пояснень б/н від 15.04.2025 року: відсотки по кредиту в розмірі 54 500,00 грн. нараховано за період з 21.03.2024 року по 25.10.2024 року; штраф в розмірі 5 000,00 грн. нараховано за період з 24.04.2024 року по 08.06.2024 року.
Арбітражний керуючий Белінська Н.О. в уточненому повідомленні б/н від 16.04.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп", зазначила про часткове визнання заявлених до боржника вимог, в розмірі 10 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 49 750,00 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом. Також, в повідомленні зазначено про відхилення вимог кредитора в розмірі 4 750,00 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 5 000,00 грн. процентів за порушення грошового зобов'язання згідно п.п. 6.4.1., 6.4.2. кредитного договору.
Згідно з Законом України № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", споживач звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання споживачем зобов'язань за таким договором; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, які нараховані після 24 лютого 2022 року сплата яких передбачена договором про споживчий кредит підлягають списанню.
У зв'язку з вищезазначеним штраф, нарахований за Договором про споживчий кредит №51509941 від 21.03.2024 р. в період з 21.03.2024 р. по 25.10.2024 р. у сумі 5 000,00 грн. - підлягає списанню.
Крім того, нарахування здійснені станом на 03.09.2024 року. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 121 КУзПБ будь-які нарахування (неустойка, штраф, пеня та інші фінансові санкції) з дати відкриття провадження, а саме 03.09.2024 року, припиняються.
В зв'язку з зазначеним, за Договором про споживчий кредит №51509941 від 21.03.2024 року, а саме нарахування заборгованості по процентам за користування в період з 03.09.2024 року по 25.10.2024 року відбулось нарахування в сумі 4 750, 00 грн., яке в свою чергу є незаконним.
Відтак, за Договором про споживчий кредит №51509941 від 21.03.2024 р., укладеним між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ОСОБА_1 , арбітражний керуючий частково визнає вимоги ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" в розмірі 59 750,00 грн., а саме: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу) (2 черга вимог кредиторів); 49 750,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування (2 черга вимог кредиторів).
Не визнаються вимоги ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" в розмірі 9 750,00 грн., а саме: 4 750,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування (2 черга вимог кредиторів); 5 000,00 грн. - сума процентів за порушення грошового зобов'язання згідно п. 6.4.1., 6.4.2. Кредитного договору (2 черга вимог кредиторів).
Також, у повідомленні зазначено, що кредиторська заява ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" подана до суду з пропуском строку, визначеного ст. 45 КУзПБ.
Представник боржника у письмовому поясненні б/н від 11.03.2025 року щодо правового обґрунтування часткового невизнання заявлених вимог, зазначає про визнання боржником заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10 000,00 грн. Стосовно заборгованості по процентам не визнає в повному обсязі, з посиланням на наступне.
Стосовно штрафу, відповідно до ч. 3 ст. 115 КУзПБ до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Стосовно процентів, згідно ст.ст. 11, 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61- 25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: "Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
Згідно з умовами Договору про споживчий кредит №51509941 від 21.03.2024 року, реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 90 465,53% річних, що є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Кредитор просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України
Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).
Тому на підставі вищезазначеного, на думку боржника, заявлені грошові вимоги ТОВ ФК "Ел.Ен.Груп" стосовно Договору про споживчий кредит №51509941 від 21.03.2024 року укладеного з ОСОБА_1 , а саме нарахування процентів не підтверджені належними та допустимими доказами, значно завищені, нараховані з порушенням законодавства України, тому не підлягають визнанню в повному обсязі, вимоги визнаються лише в частині тіла кредиту у розмірі 10 000,00 грн. та боржник просить Господарський суд Вінницької області при вирішенні питання щодо стягнення процентів, встановивши співрозмірність нарахованих процентів по невиконаному зобов'язанню боржника та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, зменшити розмір відсотків до розміру 50 % від суми заборгованості по кредиту, а саме: до 5 000,00 грн.
При цьому, в судовому засіданні, на запитання суду, представник боржника зазначив, що ним фактично визнається сума боргу в розмірі 10 000,00 грн та відсотки в розмірі 5 000,00 грн.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 05.09.2024 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" б/н від 14.11.2024 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/642/24 надійшла до суду 15.11.2024 року (сформована в системі "Електронний суд" 14.11.2024 року), тобто з пропуском строку, визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Згідно приписів ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Так, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 113 КУ з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУ з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Так, як встановлено судом, 21.03.2024 року між ТОВ "Слон Кредит" (Товариство) та ОСОБА_1 (Споживач) було укладено Договір № 1509941 про надання споживчого кредиту "Комфортний", за умовами якого Боржнику було надано грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку боржника.
Боржник свої зобов'язання належним чином не виконав, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
25.10.2024 року між ТОВ "Слон Кредит" (Клієнт) та ТОВ "ФК "ЕЛ. ЕН. Груп" (Фактор) було укладено Договір факторингу № 25102024, відповідно до якого ТОВ "Слон Кредит" відступило своє право вимоги за договорами кредиту, і в тому числі за Кредитним договором № 1509941.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 25.10.2024 до Договору факторингу, ТОВ "ФК "ЕЛ. ЕН. Груп" набуло право грошової вимоги до Боржника в сумі 69 500,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 54 500,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування; 5 000,00 грн. - сума процентів за порушення грошового зобов'язання згідно п. 6.4.1., 6.4.2. кредитного договору.
При цьому, згідно розрахунку заборгованості, доданого до додаткових пояснень б/н від 15.04.2025 року: відсотки по кредиту в розмірі 54 500,00 грн. нараховано за період з 21.03.2024 року по 25.10.2024 року; штраф в розмірі 5 000,00 грн. нараховано за період з 24.04.2024 року по 08.06.2024 року.
Водночас, як зазначено раніше, ухвалою суду від 03.09.2024 року відкрито провадження у справі № 902/642/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
Також, вказаною ухвалою, окрім іншого, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
1) зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій;
4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;
5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється:
1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
2) виплату та стягнення аліментів;
3) виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення;
4) задоволення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу.
Вказана ухвала суду у встановленому законом порядку не оскаржена, ніким не скасована та набрала законної сили 03.09.2024 року.
Згідно ст. 1 КУзПБ, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Відповідно до п.п. 1,3,5 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: 1) пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; 3) припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника; 5) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч.1 ст. 121 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника. Про запровадження мораторію керуючий реструктуризацією повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні..
Відповідно до ч.2 ст. 121 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: 1) зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; 3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій; 4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника; 5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника.
Відповідно до ч.3 ст. 121 КУзПБ, мораторій не поширюється на: 1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; 2) виплату та стягнення аліментів; 3) виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення; 4) задоволення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст. 121 КУзПБ, дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Так, здійснивши перевірку розрахунку заявлених до визнання вимог, суд зауважує наступне.
Як зазначено вище, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1509941 від 21.03.2024 року:
відсотки по кредиту в розмірі 54 500,00 грн. нараховано за період з 21.03.2024 року по 25.10.2024 року;
штраф в розмірі 5 000,00 грн. нараховано за період з 24.04.2024 року по 08.06.2024 року.
Разом з тим, кредитором при заявленні вимог до боржника щодо нарахування відсотків не було враховано наведені вище положення закону та те, що з моменту відкриття провадження у даній справі (03.09.2024 року), зокрема, припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника та вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, з огляду на що заявлені вимоги в частині нарахування відсотків за період з 03.09.2024 року по 25.10.2024 року в розмірі 54 500,00 грн., підлягають частковому визнанню, а саме в розмірі 49 750,00 грн., за період з 21.03.2024 року по 02.09.2024 року (03.09.2024 року дата відкриття провадження у даній справі).
Також, кредитором при заявленні вимог до боржника щодо нарахування штрафу (процентів за порушення грошового зобов'язання згідно п. 6.4.1., 6.4.2. кредитного договору) в розмірі 5 000,00 грн. за період з 24.04.2024 року по 08.06.2024 року, не враховано наступне.
Згідно п. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
При цьому, строк воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Згідно ч. 1 ст. 12-2 ЗУ "Про правовий режим воєнного стану", у умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, у визнанні вимог в частині штрафу (процентів за порушення грошового зобов'язання згідно п. 6.4.1., 6.4.2. кредитного договору) в розмірі 5 000,00 грн., нарахованих за період з 24.04.2024 року по 08.06.2024 року, слід відмовити, як таких, що нараховані неправомірно, з огляду на наведені вище положення закону.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУ з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч.ч. 1,4,6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" б/н від 14.11.2024 року (вх. № 01-36/1136/24) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/642/24, підлягає частковому задоволенню, в частині вимог в загальному розмірі 59 750,00 грн., з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.
В решті вимог, в розмірі 9 750,00 грн., вказана кредиторська заява задоволенню не підлягає, з підстав наведених вище.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" (6 056,00 х 0,8 = 4 844,80), підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.
При цьому, судом не приймаються заперечення боржника щодо часткового невизнання заявлених кредиторських вимог, з огляду на таке.
Суд зауважує, що посилання боржника на положення ст.ст. 11, 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" та п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" щодо несправедливих умов договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором та судову практику щодо можливості зменшення розміру відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання - не є релевантними для даної справи, оскільки предметом розгляду вказаної заяви, зокрема, є вимоги щодо нарахування відсотків саме за користування кредитом, а не за невиконання зобов'язань за кредитним договором.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки чи відсотків за порушення зобов'язання - є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин за яких можливе таке зменшення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки чи відсотків за порушення зобов'язання, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Чинним законодавством взагалі не передбачено право суду зменшувати відсотки за кредитом, які сторони погодили самостійно та з власної волі.
Так, уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом).
Крім того, боржник, укладаючи кредитний договір № 1509941 від 21.03.2024 року добровільно стала стороною такого договору, беззастережно схвалила та прийняла умови кредитного договору, а відтак на відповідних умовах зобов'язана нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
При цьому, на переконання суду, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Боржник розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів та при укладанні згаданого кредитного договору у боржника не виникло питань щодо несправедливих умов договору; доказів зворотного матеріали справи не містять. Визнання в судовому порядку окремих пунктів договору як таких, що не відповідають приписам законодавства, матеріали справи також не містять.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 122, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232, 234-236, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" б/н від 14.11.2024 року (вх. № 01-36/1136/24) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/642/24, частково.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" (вул. Михайла Грушевського, 10, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 59 750,00 грн - заборгованості (друга черга задоволення); а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/642/24.
3. В решті вимог заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" б/н від 14.11.2024 року (вх. № 01-36/1136/24) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/642/24, відмовити.
4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі № 902/642/24.
5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику АТ "Кредобанк" адвокату Павленку С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" - el.en.fkgroup@gmail.com; представникам ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" адвокату Мотальовій-Кравець В.Ю. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , адвокату Бабаєвій О.О. - ІНФОРМАЦІЯ_5
Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.