Постанова від 17.04.2025 по справі 904/3505/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3505/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Кощеєва І.М., Чередко А.Є

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024

у справі № 904/3505/23

за позовом Державного підприємства "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К. Янгеля"

до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ"

про визнання недійсними пунктів додаткової угоди до контракту, стягнення авансу та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати недійсним підпункт 1.2 пункту 1, укладеної між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш", додаткової угоди № 11 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/005 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006;

- визнати недійсним пункт 2, укладеної між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш", додаткової угоди № 11 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/005 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006, в частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом;

- стягнути суму авансу у розмірі 3 571 200,00 грн., 3% річних у розмірі 185 800,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 261 757,38 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі №904/3505/23 позовні вимоги задоволено частково. В задоволенні вимог Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" про визнання недійсним підпункт 1.2 пункту 1, укладеної між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш", додаткової угоди № 11 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/005 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006 відмовлено. В задоволенні вимог Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" про визнання недійсним пункт 2, укладеної між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш", додаткової угоди № 11 від 14.04.2014 до контракту № 6-32/005 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006, в частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом відмовлено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" суму невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 53 568,00 грн. В задоволенні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" 3% річних у розмірі 185 800,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 261 757,38 грн відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі № 904/3505/23 в оскаржуваній частині та відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд хибно ототожнює відмову від права на звернення до господарського з відмовою сторін від будь-яких судових розглядів з певних вимог. На думку AT «Дніпроважмаш» відмова від будь-яких судових розглядів не є відмовою сторони на звернення до господарського суду. Відмова сторони від будь-яких судових розглядів з певних вимог не є перешкодою у зверненні сторони правочину до суду, що підтверджується зверненням ДП КБ «Південне» до суду з позовною заявою у справі № 904/3505/23. Відмова сторін від будь-яких судових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з Контрактом є відмовою від позовних вимог відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з Контрактом, що не лише не суперечить нормам ГПК України, а і дозволено стороні згідно п. 1 ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 191 ГПК України;

- матеріалами справи підтверджується, що у ДП КБ «Південне» не виникло право вимагати від AT «Дніпроважмаш» повернути авансовий платіж у сумі 3 571 200,00 грн. за Додатковою угодою № 11, оскільки не настала відкладальна обставина, визначена пп. 1.2. п.1 Додаткової угоди № 11;

- висновок суду про невиконання умов договору щодо повернення авансового платежу не базується на матеріалах справи, суперечить попереднім висновкам суду та правовим висновкам Верховного Суду, що наведені у постанові від 03.11.2021 у справі № 285/3536/20, оскільки відкладальна обставина, визначена пп.1.2 п.1 Додаткової угоди 11, не настала, а тому не виникли умовні права та обов'язки щодо повернення авансового платежу;

- вимога ДП КБ «Південне», зазначена у претензії від 26.08.2021 № 14/1708, про повернення авансу ніяким чином не призвела до набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків жодною стороною. Таким чином вимога, про яку вище говорить суд, не породжувала жодного самостійного зобов'язання у AT «Дніпроважмаш» повернути авансовий платіж, тому що умовні права та обов'язки не виникли за п.1 Додаткової угоди N 11;

- умови додаткової угоди №11 про повернення авансу взагалі не кореспондуються з вимогами позивача про повернення невикористаної частини авансу;

- станом на 08.04.2015 ДП КБ «Південне» визнає, що контракт № 6- 32/005 не було розірвано за п.1 додаткової угоди № 11. Вказане свідчить про те, що між БК «АЦС» та AT «Дніпроважмаш» не було укладено нового контракту з авансуванням, а тому між ДП КБ «Південне» та AT «Дніпроважмаш» не були проведенні взаєморозрахунки. Отже, контракт №6-32/005 не було розірвано згідно умов п. 1 Додаткової угоди № 11, а контракт №6-32/005 припинився 31.12.2015 на підставі Додаткової угоди № 12;

- суд залишив поза уваги, що після 30.11.2011р. - спливу строків виконання робіт за етапом 2, ДП КБ «Південне» запропонувало передати виконану частину робіт по етапу 2 та 3 за контрактом № 6-32/005 до нового контракту AT «Дніпроважмаш» з БК «АЦС», про що було укладено додаткову угоду № 11;

- ДП КБ «Південне» визнавало часткове виконання робіт AT «Дніпроважмаш» по етапу 2 контракту № 6-32/005. Свідченням цього може бути, наприклад лист ДП КБ «Південне» від 30.11.2015 вих. № 424/9 про необхідність AT «Дніпроважмаш» забезпечити зберігання виготовленої матеріальної частини;

- отриманий від ДП КБ Південне аванс на виконання робіт по етапу № 2 був повністю використаний на виконання робіт по контракту і перевищує залишок у розмірі 3 571 200,00 грн., про який стверджує ДП КБ Південне;

- ще у 2015 році ДП КБ «Південне» було відомо, що між AT «Дніпроважмаш» та БК «АЦС» не буде укладено прямого контракту на заміну контракту №6/ACS/2011. Вказане свідчить про пропуск ДП КБ «Південне» строку позовної давності з 2015 року. Суд проігнорував, що позовну вимогу про стягнення невикористаної частини авансу по етапу 2, З ДП КБ «Південне» заявило у позовній заяві від 29.05.2023р., тобто з пропуском строку позовної давності. AT «Дніпроважмаш» не визнає законними вимоги ДП КБ «Південне» по стягненню з AT «Дніпроважмаш» невикористаної частини авансу. При цьому AT «Дніпроважмаш» зазначило, що якщо суд першої інстанції дійде іншого висновку, то AT «Дніпроважмаш» наполягає на застосуванні наслідків спливу позовної давності по стягненню з AT «Дніпроважмаш» невикористаної частини авансу у сумі 3 571 200,00 грн;

- ДП КБ «Південне» мав право після 30.11.2011 вимагати повернення невикористаної частини авансу за ч.2 ст. 849 ЦК України. Позовну вимогу про стягнення невикористаної частини авансу по етапу 2, 3 ДП КБ «Південне» заявило у позовній заяві від 29.05.2023р., тобто з пропуском строку позовної давності. AT «Дніпроважмаш» заявляло в суді першої інстанції про застосування наслідків спливу позовної давності по стягненню з AT «Дніпроважмаш» невикористаної частини авансу у сумі 3 571 200,00 грн;

- з незрозумілих причин суд не взяв до уваги жодних висновків експерта щодо витрат на матеріали по контракту № 6-32/005, оплату праці, адміністративні витрати з 2012р. по 15.04.2015р., тощо;

- суд залишив без уваги, що результати робіт ДП КБ «Південне» не забрало у AT «Дніпроважмаш». Листом від 30.11.2015р., вих. № 424/9, ДП КБ «Південне», як замовник, розпорядилось до особливого розпорядження Міжвідомчої комісії при КМ України забезпечити зберігання виготовленої матеріальної частини для можливості її подальшого використання при створенні КРК «Циклон-4» на новому місці базування (т. 1, а.с. 283). Отже, за розпорядженням ДП КБ «Південне», навіть після укладення додаткової угоди № 11 AT «Дніпроважмаш» забезпечує зберігання виготовленої частини по контракту № 6-32/005.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження процесуальних документів до суду та їх вирішення судом.

04.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

02.07.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №904/3505/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/2228/24.

Клопотання обґрунтоване тим, що у справі № 904/2228/24 суд має з'ясовати обставини чинності п. 1 Додаткової угоди №11. В оскаржуваному рішенні у справі №904/3505/23 суд посилається на п. 1 Додаткової угоди №11, як на підставу для стягнення з АТ «Дніпроважмаш» авансу, оскільки вважає таким, що виник обов'язок у АТ Дніпроважмаш» повернути аванс ДП КБ Південне за п. 1 Додаткової угоди №11. Суд у справі №904/3505/23 не може самостійно визнати недійсним п. 1 Додаткової угоди №11. На думку АТ «Дніпроважмаш» справа №904/3505/23 не може бути вирішена до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/2228/24.

30.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження.

Розглянувши клопотання відповідача та враховуючи заперечення позивача, суд, з урахуванням встановлених обставин, вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В свою чергу, в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 917/130/19 зроблено наступний правовий висновок, що пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 статті 75 ГПК України). Як неможливість розгляду зазначеної справи потрібно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов'язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.

Аналогічну правову позицію виклав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 23.01.2020 у справі № 917/130/19.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі потрібно зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (правові висновки Верховного Суду у постановах від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2024 було зупинено провадження у справі № 904/2228/24 до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/3505/23.

Дана ухвала мотивована наступним: «При вирішенні справи № 904/3505/23 судом встановлено обставини щодо строку дії контракту № 6-32/005 від 01.02.2006, що безпосередньо впливає на оцінку доводів сторін у справі № 904/2228/24, а отже, обставини, які мають значення для вирішення справи 904/2228/24, вже встановлені судом у іншій справі, рішення по якій не набрало чинності, що відповідно до положень ч. 5 ст. 227 ГПК України, вказує на обов'язок суду зупинити провадження по справі № 904/2228/24 до набрання законної сили судовим рішенням по справі 904/3505/23».

Вказана ухвала є чинною, а тому відповідно провадження у справі № 904/3505/23 не може бути зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/2228/24.

При цьому судом враховується, що наявні у матеріалах справи № 904/3505/23 докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у спорі щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми невикористаного по контракту № 6-32/005 авансу у розмірі 3 571 200,00 грн.

03.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, а саме: листів Державного космічного агентства від 27.06.2024, від 06.08.2024; листа Міністерства закордонних справ України від 22.08.2024; письмових пояснень ДКА від 11.09.2024, наданих у справі №904/62/19.

10.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення проти долучення апелянтом до матеріалів справи нових доказів.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Варто наголосити, що відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Водночас, в силу вимог ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду, в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 24.11.2021 у справі № 915/954/20, сформувалася стала судова практика при вирішенні подібних питань, відповідно до якої: «така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи все вищевикладене, відповідач (апелянт) не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, та фактично подав до суду нові докази (копію листа ДКА від 27.06.2024р., копію листа ДКА від 06.08.2024р., копію листа МЗС від 22.08.2024р.), які датовані після прийняття рішення судом першої інстанції (12.02.2024), що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 918/329/18, від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 26.09.2023 у справі № 910/4490/22).

В свою чергу, за приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Аналіз вищенаведених приписів процесуального законодавства вказує на те, що письмові пояснення взагалі не відносяться до доказів, а є різновидом письмових заяв учасників справи.

Отже, за сукупності наведених обставин, у задоволенні клопотання відповідача належить відмовити.

03.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких він підтримав її доводи та вимоги, просив її задовольнити в повному обсязі.

28.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про необхідність врахування встановлених у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2024 у справі № 904/62/19 обставин справи та висновків суду при розгляді апеляційної скарги АТ «Дніпроважмаш» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі №904/3505/23.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у даній справі є стягнення з Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» суми невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн, який Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» отримало згідно умов контракту № 6-32/005 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006р.

Натомість у справі № 904/62/19 не розглядались і не встановлювались обставини що стосуються правовідносин сторін за укладеним між ними контрактом № 6-32/005 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006р., оскільки виникли на підставі контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006 та пов'язані саме з ним.

09.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К. Янгеля" надійшла заява про відвід судді Іванова О.Г. від розгляду справи № 904/3505/23 (розглянута ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2024).

23.12.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К. Янгеля" про відвід судді Верхогляд Т.А. від розгляду справи № 904/3505/23 (розглянута ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2025 та 13.01.2025).

21.01.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К. Янгеля" надійшла заява про відвід судді Паруснікова Ю.Б від розгляду справи № 904/3505/23 (розглянута ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 та 27.01.2025).

05.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи запису фіксації судового засідання господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3505/23 проведеного у підсистемі захищеного відеоконференцзв'язку ЄСІТС від 11.09.2023р.

07.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача проти долучення до матеріалів справи запису фіксації судового засідання господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3505/23 проведеного у підсистемі захищеного відеоконференцзв'язку ЄСІТС від 11.09.2023р.

Розглянувши подане позивачем клопотання та відповідачем заперечення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні через необґрунтованість з огляду на таке.

Згідно ч. 14 ст. 8 ГПК України суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 197 ГПК України відеоконференція, в якій беруть участь учасники судового процесу, їх представники, фіксується судом, який розглядає справу, за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Відео- та звукозапис відеоконференції долучаються до матеріалів справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Таким чином, відео- та звукозаписи проведених судових засідань у справі у режимі відеоконференції на виконання вимог ГПК України долучені до матеріалів справи №904/3505/23, а тому відсутні правові підстави для додаткового долучення до матеріалів справи фіксації судового засідання господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3505/23 проведеного у підсистемі захищеного відеоконференцзв'язку ЄСІТС від 11.02.2023.

14.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява, в якій повідомлено про скасування постановою Верховного Суду від 11.03.2025 постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2024 у справі №904/62/19.

06.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача оригіналів доказів (в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України).

Згідно вказаного клопотання, заявник просить суд:

Витребувати у Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» оригінали наступних письмових доказів:

1. Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» називає цей доказ - Спільне рішення про передачу робіт від 2009.09.28, мовою оригіналу (на російській мові) цей доказ називається - Решение о порядке передачи работ предприятий-соисполнителей, не вошедших в этапы 3.2 НК, 4 НК и 5 НК Госконтракта № 14-01/04 от 09.04.2004 года т. 19,а.с. 53-54);

2. Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» називає цей доказ - Угода про передачу робіт та припинення контрактів від 2012.02.25, мовою оригіналу (на російській мові) цей доказ називається - Соглашения о передаче работ, выполняемых ПАО «Днепротяжмаш», по изготовлению и поставке НТО ТК и СК для КРК «Циклон-4» (т. 2 а.с. 35-36, т. 19, а.с. 44-45).

3. Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» називає цей доказ - Протокол технічної наради від 2014.09.05, мовою оригіналу (на російській мові) цей доказ називається - Протокол технического совещания по проблемным вопросам изготовления НТО НК КРК «Циклон-4» (т. 19 а.с. 110-116);

4. Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» називає цей доказ Сумісний звіт ДПГЗ, ДП КБ Південне та АТ «Дніпроважмаш» за підсумками переговорів з БК АЦС про доцільність прямого контракту між АТ «Дніпроважмаш» та БК АЦС від 2012.05.17, мовою оригіналу (на російській мові) цей доказ називається - «Отчет о целесообразности заключения прямого контракта между Бинациональной компанией «Алкантара Циклон Спейс» и ПАО «Днепротяжмаш» взамен заключенного ранее между БК АЦС и ГП «КБ «Южное» контракта № 6/АСS/21 от 25.07.2011 и фактически понесенных затратах на изготовление и испытание наземного технологического оборудования и стартового комплексов» от 17.05.2012 (т. 1 а.с 93-98 (на звороті), т. 19, а.с. 15-26);

5. Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» називає цей доказ - Заключення від 30.11.2012р. № 1131, мовою оригіналу (на російській мові) цей документ називається - Заключение Днепропетровського ПГЗ-ГКАУ по результатам рассмотрения работ этапов 2 и 3 ДС № 24 к контракту № 6-32/003, а также этапов 2 и 3 ДС № 10 к контракту № 6-32/005 (т. 1, а.с. 147-152);

6. Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» називає цей доказ - Акт № 155/238, мовою оригіналу (на російській мові) цей документ називається - Итоговый акт № 155/238 поверки фактического наличия изготовленной материальной части, материалов, покупных комплектующих изделий и фактических затрат на изготовление в ПАО «Днепротяжмаш» материальной части стартового и механо-технологического оборудования ТК РН и ТК КА и ГБ НК КРК «Циклон-4» согласно контрактам № 6-32/003 от 31.08.2006г. и № 6-32/005 от 01.02.2006г. соответственно между ПАО «Днепротяжмаш» и ГП «КБ «Южное» (т. 19, а.с. 98-106).

Клопотання обґрунтовано тим, що: «в судовому засіданні по справі № 904/3505/23, яке відбулось 11.09.2023р. суддею господарського суду Дніпропетровської області, в присутності представників Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» та Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» було встановлено, що Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» не має оригіналів певних документів, які останнє надавало до суду в копіях разом з відзивом на позовну заяву, що зафіксовано на запису фіксації судового засідання господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3505/23 проведеного у підсистемі захищеного відеоконференцзв'язку ЄСІТС від 11.09.2023р.

Також, в межах розгляду справи № 904/3505/23 господарським судом Дніпропетровської області було встановлено, що надана Акціонерним товариством «Дніпроважмаш» до матеріалів справи копія документу, яку Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» називає - Сумісний звіт ДПГЗ, ДП КБ Південне та АТ «Дніпроважмаш» за підсумками переговорів з БК АЦС про доцільність прямого контракту між АТ «Дніпроважмаш» та БК АЦС від 2012.05.17, мовою оригіналу (на російській мові) цей доказ називається - «Отчет о целесообразности заключения прямого контракта между Бинациональной компанией «Алкантара Циклон Спейс» и ПАО «Днепротяжмаш» взамен заключенного ранее между БК АЦС и ГП «КБ «Южное» контракта № 6/АСS/21 от 25.07.2011 и фактически понесенных затратах на изготовление и испытание наземного технологического оборудования и стартового комплексов» не відповідає його оригіналу, так як у розділі 4.1 даного документа міститься різна таблиця. В наданому представником Акціонерного товариства «Дніпроважмаш», в судовому засіданні для огляду оригіналі, у розділі 4.1. міститься інша кількість стовбців, ніж у тій копії, яка була долучена Акціонерним товариством «Дніпроважмаш» до матеріалів справи разом з відзивом на позов.

Однак, як вбачається з матеріалів справи № 904/62/19, Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» також долучало до даної справи вищезазначені копії документів. При цьому, всі ці копії документів завірені мокрою печаткою Акціонерного товариства «Дніпроважмаш». Також на них проставлено штамп АТ «Дніпроважмаш» ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ, міститься підпис уповноваженої особи АТ «Дніпроважмаш» та дата засвідчення.

Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» ставить під сумнів відповідність поданих Акціонерним товариством «Дніпроважмаш» до матеріалів справи № 904/62/19 копій: оригіналам, тому, керуючись ч. 6 ст. 91 ГПК України, з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, вважаю, що наявні всі законні та обґрунтовані підстави для витребування у Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» оригіналів даних доказів.

Заявник повідомляє про те, що про факт відсутності у Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» оригіналів наданих до матеріалів справи документів, а також про факт надання Акціонерним товариством «Дніпроважмаш» до матеріалів справи документу, який не відповідає оригіналу (який Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» називає - Сумісний звіт ДПГЗ, ДП КБ Південне та АТ «Дніпроважмаш» за підсумками переговорів з БК АЦС про доцільність прямого контракту між АТ «Дніпроважмаш» та БК АЦС від 2012.05.17, мовою оригіналу (на російській мові) цей доказ називається - «Отчет о целесообразности заключения прямого контракта между Бинациональной компанией «Алкантара Циклон Спейс» и ПАО «Днепротяжмаш» взамен заключенного ранее между БК АЦС и ГП «КБ «Южное» контракта № 6/АСS/21 от 25.07.2011 и фактически понесенных затратах на изготовление и испытание наземного технологического оборудования и стартового комплексов») Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» дізналось лише в судовому засіданні по справі № 904/3505/23, яке відбулось 11.09.2023р., за наслідками дослідження суддею господарського суду Дніпропетровської області даних документів.

Таким чином, Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» зазначає, що з поважних та об'єктивних причин не могло заявити клопотання про витребування у Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» оригіналів доказів (в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України), так як про факт надання Акціонерним товариством «Дніпроважмаш» до матеріалів справи № 904/62/19 документів, які не відповідають оригіналам та оригіналів яких Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» взагалі не має, останнє дізналось лише 11.09.2023р., тобто коли справа № 904/62/19, вже перебувала у суді апеляційної інстанції на стадії розгляду по суті».

10.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання ДП «КБ «Південне» про витребування у АТ «Дніпроважмаш» оригіналів доказів.

Розглянувши дане клопотання та заперечення на нього, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням позиції заявника (представника позивача), який не підтримав подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 14 ГПК України до принципів господарського судочинства також належить диспозитивність господарського судочинства, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Колегія суддів наголошує, що підстави, з яких позивач не міг заявити в суді першої інстанції клопотання про витребування згаданих доказів - є неповажними, адже про обставини, які зумовили необхідність подання такого клопотання, як слідує з пояснень, йому стало відомо в судовому засіданні господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3505/23, яке відбулось 11.09.2023. Позивачем не надано суду доказів, що доводили б наявність поважних та об'єктивних причин, з яких він не міг заявити клопотання про витребування у Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» оригіналів доказів (в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України) у встановлений законом строк. До того ж, як передбачено ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Витребувані наразі ДП «КБ «Південне» оригінали доказів подані відповідачем в копіях ще в суді першої інстанції задовго до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позивачем також не надано доказів неможливості самостійно отримати та надати ці докази на стадії розгляду справи судом першої інстанції з об'єктивних причин, як і не наведено обставин, що свідчили б про винятковість даного випадку. При цьому відсутність цих доказів у позивача не є об'єктивною причиною в розумінні положень ст.ст. 80-81 ГПК України, оскільки саме з цією метою, у випадку неможливості самостійно надати докази, сторона і вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Слід зауважити, що не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, мотивував судове рішення висновками, що зроблені на підставі оцінки наявних в матеріалах справи доказів, які були надані сторонами та доступ до яких нічим не обмежувався, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи та повідомляти про причини, з яких певний доказ не може бути подано у зазначений строк, а також надавати докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Також, в порушення п. 4 та 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України в клопотанні не зазначено заходи, яких особа, яка подала клопотання, вжила для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Необхідно також зазначити, що клопотання аналогічного змісту з підстав наявності у позивача сумнівів щодо відповідності поданих відповідачем копій доказів оригіналам (ч. 6 ст. 91 ГПК України) заявлялося під час розгляду справи в суді першої інстанції 28.08.2023.

Протокольною ухвалою від 29.08.2023 господарський суд Дніпропетровської області відмовив в задоволенні цього клопотання (11:47:08).

Згідно ст. 224 ГПК України учасники справи мають право ознайомитися з протоколом судового засідання та протягом п'яти днів з дня підписання протоколу у справі подати до суду письмові зауваження з приводу неповноти або неправильності технічного запису або відомостей, вміщених у протоколі судового засідання. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення суд залишає їх без розгляду.

ДП «КБ «Південне» зауважень до протоколу судового засідання від 29.08.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області не подавалось.

Згідно ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

В порядку встановленому ГПК України рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024, в тому числі з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 позивачем не оскаржувалось.

12.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення з урахуванням повного тексту постанови Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 904/62/19.

16.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення проти письмових пояснень відповідача.

Щодо поданих пояснень та заперечень колегія суддів зазначає, що справа №904/62/19 стосується правовідносин сторін, що виникли на підставі контракту № 6-32/003 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 31.08.2006, натомість у даній справі предметом розгляду є правовідносини сторін за контрактом № 6-32/005 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006р.

При цьому судом приймається до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява, в якій він зазначає, що "Протоколы", "Письма", "Решения", "Отчеты", "Заключения", на які посилається відповідач, складені на іноземній (російській) мові, без їх перекладу на Українську мову, а тому такі документи не є належними та допустимими доказами, так як вони не оформлені в установленому законом порядку.

17.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшла промова у судових дебатах, в якій він заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості та наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Щодо поданих відповідачем пояснень колегія суддів зауважує, що за змістом приписів ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В свою чергу, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. В іншому разі суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Зважаючи на викладене та відсутність саме поданих доповнень до апеляційної скарги протягом строку апеляційного оскарження рішення, суд переглядає апеляційну скаргу відповідача саме в межах викладених у ній доводів та вимог.

В судовому засіданні 17.04.2025 брали участь представники відповідача (апелянта) та представник позивача.

Представники відповідача (апелянта) підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити: рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове - про відмову в позові.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві та інших процесуальних документах, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2006р. між Державним конструкторським бюро "Південне", в подальшому змінено організаційно-правову форму на Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (далі - Замовник, Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпроважмаш", в подальшому змінено організаційно-правову форму на Акціонерне товариство (далі - Виконавець, Відповідач), укладено контракт на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/005 (надалі - Контракт), у відповідності до умов якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання виконати складові частини дослідно-конструкторської роботи: 1. Комплекс засобів обслуговування; 2. Комплекс засобів обслуговування ГБ; 3. Комплекс вантажнозахватних засобів; 4. Комплекс монтажно-стикувальних візків; 5. Комплекс допоміжного устаткування; 6. Комплекс вантажнозахватних засобів ГБ; 7. Рухомий стенд ГБ.

Згідно п. 1.4. Контракту, етапи та терміни виконання робіт передбачені календарним планом (додаток № 2).

Попередня вартість робіт встановлена у сумі 4 350 000,03 грн., крім того ПДВ 870000,010 грн., всього з ПДВ 5 220 000,04 грн. У тому числі на етап № 1 - 630 000,01 грн., крім того ПДВ 126 000,00 грн., всього з ПДВ 756 000,01 грн. (п. 3.1 Контракту).

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. Контракту обсяг фінансування на кожний наступний етап, починаючи з другого, визначається додатковою угодою. Замовник надає Виконавцю аванс у розмірі 50% від вартості поточного етапу робіт по Контракту, на підставі виставленого рахунку Виконавця. Залік виданого авансу здійснюється при розрахунках за кожний етап.

Пунктом 3.4. Контракту сторони погодили, що датою виконання робіт за Контрактом вважається дата підписання Замовником акту здачі-приймання.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються за договірними цінами поетапно через відповідні рахунки в установах банків в 3-х денний термін з дати підписання акту здачі-приймання відповідного етапу (п. 3.5 Контракту).

Згідно п. 4.2 Контракту, акт здачі-приймання (в т.ч. співвиконавців) та звітні матеріали за виконаний етап чи роботу в цілому Виконавець надає Замовнику за 10 днів до обумовленого в календарному плані терміну робіт.

У відповідності до п. 4.3. Контракту Замовник протягом 10 робочих днів після прийняття робіт відповідного етапу, направляє Виконавцю підписаний акт здачі-приймання, чи мотивовану відмову від приймання робіт.

Пунктом 8.1 Контракту, сторони погодили строк дії Контракту до 31.12.2008р.

Згідно календарного плану робіт на 2006-2008 роки, у відповідності з пунктом 1.1 Контракту, відповідач мав виконати етапи робіт за Контрактом у такі строки:

- етап 1 розробка складових частин ДКР у складі: комплекс засобів обслуговування; комплекс засобів обслуговування ГБ; комплекс вантажнозахватних засобів; комплекс монтажно-стикувальних візків; комплекс допоміжного устаткування; комплекс вантажнозахватних засобів ГБ; рухомий стенд ГБ - у строк чотири місяця з моменту видачі ТЗ на виконання роботи 01.03.2006р. по 30.06.2006р. Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - РКД на комплекти згідно узгодженого переліку. Вартість робіт за даним етапом - 630 000,01 грн.;

- етап 2 виготовлення складових частин ДКР, у тому числі: виготовлення (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Матеріальна частина. Акт про виготовлення); заводські приймально-здавальні випробування (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Акти (звіти) по випробуванням, акти поставки матеріальної частини); примірювальні випробування на ГП "ПО ПМЗ" (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Акти (звіти) по випробуванням); корегування КД, ЕД і доробка складових частин ДКР за результатами іспитів (при необхідності) (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Відкорегована КД та ЕД, дороблена матеріальна частина); сертифікація (для ВВЗ в МВК РН і ВВЗ ГБ в МВК КА і ГБ) (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Сертифікати) - у строк дев'ять місяців після виконання етапу № 1 01.07.2006р. по 31.03.2007р. Вартість робіт за даним етапом - 3 670 000,02 грн.;

- етап 3 - транспортування і проведення випробувань складових частин ДКР, у тому числі: транспортування до порту відправки (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Акт); проведення автономних випробувань (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Акт (звіти по випробуванням); участь у КВ ТК РН і ТК КА і ГБ (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Акт (звіти по випробуванням); корегування РКД за результатами АВ та КВ (при необхідності) (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Відкорегована РКД з літерою "О"); здача в експлуатацію (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Акти здачі в експлуатацію). Строк виконання - після виконання етапу № 2 з 01.07.2007р. по 31.07.2008р. Вартість робіт за даним етапом - 50 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 14.06.2006р. до Контракту, сторони змінили п. 3.3 Контракту в частині розміру авансу, який Замовник видає Виконавцю з 50% від вартості поточного етапу робіт до 80% від вартості робіт по Контракту.

Додатковою угодою № 2 від 23.06.2006р. до Контракту, сторони перенесли строк виконання робіт етапу № 1 на 30.09.2006р.

Додатковою угодою № 3 від 18.09.2006р. до Контракту, сторони перенесли строк виконання робіт етапу № 1 на 31.10.2006р.

Додатковою угодою № 4 від 11.12.2006р. до Контракту, сторони перенесли строк виконання робіт етапу № 1 на 31.12.2006р.

Додатковою угодою № 5 від 16.03.2010р. до Контракту, сторони продовжили термін дії Контакту до 31.12.2011р.

Додаткова угода № 6 до Контракту була анульована, що вбачається з листа № 155/6461 від 28.10.2010р.

Додатковою угодою № 7 до Контракту сторони ввели в дію нову редакцію Календарного плану, Відомості виконання робіт, Протоколу погодження договірної ціни.

Згідно нової редакції Календарного плану робіт на 2006-2011 роки та Відомості виконання робіт на 2006-2011 роки, в редакції, відповідно до додаткової угоди № 7 до Контракту, згідно з пунктом 1.1 Контракту, відповідач мав виконати етапи робіт за Контрактом у такі строки:

- етап 1 розробка складових частин ДКР у складі: комплекс засобів обслуговування; комплекс засобів обслуговування ГБ; комплекс вантажнозахватних засобів; комплекс монтажно-стикувальних візків; комплекс допоміжного устаткування; комплекс вантажнозахватних засобів ГБ; рухомий стенд ГБ - виконано. Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - РКД на комплекти згідно узгодженого переліку. Вартість робіт за даним етапом - 630 000,01 грн.;

- етап 2 виготовлення складових частин ДКР, у тому числі: виготовлення (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Матеріальна частина. Акт про виготовлення) Вартість 4 349100,00 грн.; заводські випробування (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Акти (звіти) по випробуванням, акти постачання матеріальної частини) Вартість 965 600,00 грн.; примірювальні випробування на ДП "ВО ПМЗ" (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Акти (звіти) по випробуванням) Вартість 400 000,00 грн.; корегування КД, ЕД і доробка складових частин ДКР за результатами іспитів (при необхідності) (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Відкорегована КД та ЕД, дороблена матеріальна частина) Вартість 7000,00; сертифікація рухомого складу ГБ і вантажнозахватних засобів (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - Сертифікати) Вартість 27 500,00 грн. - у строк до 28.02.2011р. Загальна вартість робіт за даним етапом - 5 749 200,00 грн.;

- етап 3 - транспортування складових частин ДКР до порту відправки, у тому числі: пакування, розміщення та закріплення груза у контейнерах (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - пакувальні відомості) Вартість 263 155,00 грн; транспортування складових частин до порту відправки (Назва НТП, що підлягає здачі Замовнику - залізничні квитанції (накладні) Вартість 87 000,00 грн. у строк 2 місяці після виконання етапу № 2. Загальна вартість робіт за даним етапом - 350 155,00 грн.

У відповідності до протоколу розбіжностей по додатковій угоді № 7 від 19.05.2011р. до Контракту, строк виконання етапу № 2 змінено з 28.02.2011р. на 30.11.2011р.

Додатковою угодою № 8 від 02.09.2011р. до Контракту, сторони, відповідно до ст. З п. 4 ЗУ "Про акціонерні товариства" змінили у Контракті організаційно-правову форму відповідача (ВАТ "Дніпроважмаш" перейменовано у ПАТ "Дніпроважмаш") та продовжили термін дії Контракту до 31.12.2013р.

Додаткові угоди №№ 9, 10 до Контракту були повернуті у зв'язку з необхідністю їх доопрацювання.

Додатковою угодою № 11 від 14.04.2014р. до Контракту, сторони домовились припинити дію Контракту після виконання наступних умов:

1.1. Виконавець поверне отримані від Замовника аванси по Контракту у сумі 3571200,00 грн. з ПДВ.

1.2. Повернення авансів у сумі 3 571 200,00 грн. з ПДВ повинно бути здійснене Виконавцем протягом 7 банківських днів після укладення ПАТ "Дніпроважмаш" контракту на виготовлення, випробування та постановку НТО ТК та СК для КРК "Циклон-4" з новим Замовником і отримання першого авансового платежу.

Згідно пункту 2 цієї додаткової угоди до Контракту сторони цілком і повністю звільнюють один одного від контрактних зобов'язань, окрім тих, що викладені у пунктах 1.1 і 1.2 нинішньої додаткової угоди № 11, а також відмовляються від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом.

Відповідно до пункту 3 вказаної додаткової угоди сторони домовились про те, що дане розривання Контракту відбувається без взаємного стягнення штрафів та санкцій.

Нинішня додаткова угода № 11 є невід'ємною частиною контракту № 6-32/005 від 01.02.2006р. (п. 4).

Додатковою угодою № 12 від 28.05.2015р. до Контракту, було внесено зміни у даний Контракт, а саме пункт 8.1 Контракту викладено в наступній редакції - Контракт набуває чинності з дня підписання і діє до 31.12.2015р. Інші умови не передбачені угодою визначаються Контрактом. Дана угода набуває сили з дати підписання і є невід'ємною частиною Контракту.

Позивачем, на виконання умов Контракту, в якості авансу було перераховано відповідачу 4 327 200,01 грн., що зокрема підтверджується платіжними дорученнями № 89 від 20.06.2006р. на суму 2 150 000,00 грн., № 95 від 26.06.2006р. на суму 2 026 000,00 грн., № 183 від 26.07.2007р. на суму 151 200,01 грн.

Проте, відповідачем було виконано робіт на загальну суму 756 000,01 грн., що підтверджується актом здачі-приймання № 1.

Таким чином у відповідача залишився невикористаний аванс у розмірі 3 571 200,00 грн. (4 327 200,01 - 756 000,01 = 3 571 200,00).

Претензією від 26.08.2021р. вих. № 14/1708 позивач повідомляв відповідача про те, що він відмовляється від послуг відповідача з приводу виконання умов Контракту. Також цією претензією позивач вимагав від відповідача на протязі трьох днів, з дня отримання вказаної претензії повернути позивачу невикористану частину одержаного відповідачем авансу по Контракту у розмірі 3 571 200,00 грн.

З вхідного штампу АТ "Дніпроважмаш" вхід. № 445 від 27.08.2021р. вбачається, що дану претензію було отримано відповідачем 27.08.2021р.

Вимогу позивача залишено без задоволення.

30.09.2021р. на адресу КБ "Південне" надійшла позовна заява АТ "Дніпроважмаш" від 24.09.2021р., в якій останнє просило Господарський суд Дніпропетровської області визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/005 від 01.02.2006, укладеного ДП "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" та АТ "Дніпроважмаш", що вчинений ДП "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" у формі претензії від 26.08.2021р. № 14/1708.

В даному позові (абз. 5, а.с. 4) АТ "Дніпроважмаш" повідомило про те, що ним (всупереч пункту 1.2 Додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту), не буде укладено новий контракт на виготовлення, випробування та постановку НТО ТК та СК для КРК "Циклон-4" з новим замовником і не буде отримано перший авансовий платіж, так як перемовини між бінаціональною компанією "Алкантара Циклон Спейс" та АТ "Дніпроважмаш" щодо укладення такого контракту були припинені за ініціативи бразильської сторони.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023р. у справі № 904/8118/21, було залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні зазначеного позову АТ "Дніпроважмаш".

Позивач у даній справі (КБ "Південне) звернувся до відповідача і з ще однією претензією, яка датована 22.03.2023р., та в якій позивач повторно вимагав від відповідача повернути невикористану частину одержаного авансу по Контракту у розмірі 3 571 200,00 грн.

З трекінгу поштових відправлень вбачається, що дану претензію було отримано відповідачем 29.03.2023р.

Проте, станом на день подання позову, відповідач суму невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн. позивачу не повернув.

Позивач просить визнати недійсним підпункт 1.2 пункту 1, а також пункт 2 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту № 6-32/005 від 01.02.2006р. в частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом і стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля суму невикористаного авансу 3 571 200,00 грн., 3% річних у розмірі 185 800,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 261 757,38 грн., з наступних правових підстав.

Підпункт 1.2 пункту 1 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту, згідно якого повернення авансу поставлено у залежність від певної події - укладання АТ "Дніпроважмаш" договору з іншою особою та отримання від неї суми авансу, яка може і не відбутися, суперечить вимогам ст. 252 ЦК України, так як не має такої властивості, як неминуче настання, а тому даний підпункт підлягає визнанню недійсним у відповідності до вимог ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України (внаслідок того, що він суперечить Цивільному кодексу України).

Позивач зазначив, що підпунктом 1.2. пункту 1 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту встановлено, що повернення авансів у сумі 3 571 200,00 грн. з ПДВ повинно бути здійснене Виконавцем протягом 7 банківських днів після укладення АТ "Дніпроважмаш" контракту на виготовлення, випробування та постановку НТО ТК та СК для КРК "Циклон-4" з новим Замовником і отримання першого авансового платежу. Тобто, у відповідності до умов підпункту 1.2 пункту 1 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту, виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу авансу поставлено умовами даної додаткової угоди у залежність від укладання відповідачем договору з іншою особою, та отримання він неї суми авансу, що може і не відбутися. Тому така подія не відповідає вимогам статті 252 Цивільного кодексу України так як не має такої властивості, як неминуче настання.

Таким чином, підпункт 1.2. пункту 1 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту суперечить вищевказаним приписам чинного законодавства.

У зв'язку з невідповідність підпункту 1.2 пункту 1, додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту вимогам статті 252 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що наявні всі законні та обґрунтовані підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним даного підпункту 1.2 пункту 1 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту.

Пункт 2 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту, в частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з Контрактом, суперечить вимогам ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів України", ч. 1, 5 ст. 4 ГПК України, згідно яких, право на звернення до суду гарантується та не може бути обмежено у будь-якому випадку, а тому пункт 2 додаткової угоди № 11 до Контракту, в цій частині, підлягає визнанню недійсним у відповідності до вимог ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України (внаслідок того, що він суперечить Цивільному кодексу України).

Пунктом 2 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту зокрема було встановлено, що сторони відмовляються від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з Контрактом.

Відповідно, даним пунктом, всупереч норм ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України", ч. 1, 5 ст. 4 ГПК України, позивач стверджує, що було порушено (обмежено) право ДП "КБ "Південне" на захист своїх прав та законних інтересів в судовому порядку.

Враховуючи невідповідність пункту 2 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту в частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом вимогам ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України", ч. 1, 5 ст. 4 ГПК України, позивач вважає, що наявні всі законні та обґрунтовані підстави для задоволення позову щодо визнання недійсним пункту 2 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту в цій частині (тобто в частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом).

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду із даним позовом.

За результатом розгляду справи та оцінки всіх доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають частковому задоволенню, стягнувши з відповідача на користь позивача суму невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 53 568,00 грн та відмовивши в решті вимог.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов контракту №6-32/005 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006 та додаткової угоди №11 від 14.04.2014 до нього щодо повернення невикористання авансу у розмірі 3 571 200,00 грн.

Щодо визнання недійсними підпункт 1.2 пункту 1 та пункту 2 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014 позивач зазначив наступне.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує мотивуючи тим, що оспорювані пункти Додаткової угоди повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, а наведені позивачем норми цивільного закону не є підставами для визнання недійсним вказаного правочину. Також, відповідач заперечує проти стягнення авансу невикористаної частини авансу, нарахування компенсаційних та інфляційних виплат (ст. 625 ЦК України) як по суті, так і по строкам позовної давності. АТ "Дніпроважмаш" просить застосувати наслідки пропуску строків позовної давності за вимогами ДП КБ Південне у цій справі.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору (Контракту), який за своєю правовою природою є договором підряду, то підлягають регулюванню відповідно до умов цього договору (Контракту), а також як загальними, так і спеціальними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють зобов'язання, що виникають з договорів підряду.

Згідно пункту 1 частини другої, частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Обов'язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені статтею 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Під відкладальною умовою (обставиною) укладається правочин, за яким його сторони обумовлюють настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Тобто права і обов'язки, передбачені Додатковою угодою, виникають з настанням певної умови.

Аналіз ч. 1 ст. 212 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в самому тексті закону з метою характеристики сутності умови в правочині вжито термін "обставина", а не "подія", що дає підстави вважати, що законодавець не обмежує коло умов виключно подіями. Тому допустимим є вчинення умовних правочинів, в яких умовою є дія/дії та/або волевиявлення сторін правочину і третіх осіб.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції не знайшов підстав для визнання підпункту 1.2 пункту 1 Додаткової угоди недійсним, зміст якого не суперечить вимогам чинного законодавства та загальним засадам цивільного законодавства (ст.3 ЦК України).

Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується, відповідно апеляційним судом в силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України не переглядається.

Щодо визнання недійсним пункту 2 Додаткової угоди № 11.

Як вже було зазначено, згідно пункту 2 цієї додаткової угоди до Контракту сторони цілком і повністю звільнюють один одного від контрактних зобов'язань, окрім тих, що викладені у пунктах 1.1 і 1.2 нинішньої додаткової угоди № 11, а також відмовляються від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України").

Згідно ч. 1, 4 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

В свою чергу, відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09.09.2020 у справі № 904/3260/19 та від 25.05.2021 у справі № 904/2112/20).

Частиною 3 ст. 614 ЦК України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

До подібних за своїм змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові у справі № 914/479/19 від 16.04.2020.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), ст. 215 ЦК України.

Таким чином, пункт 2 Додаткової угоди в частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з Контрактом, є недійсним в силу закону і визнання його недійсним в судовому порядку чинним законодавством не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Доводи скаржника правильність цих висновків суд не спростовуються, адже відповідач неправильно інтерпретує положення пункту 2 Додаткової угоди № 11, які суперечать ч. 1, 4 ст. 4 ГПК України, абз. 2 ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України".

Натомість питання щодо тлумачення правочину (умов Контракту з урахуванням додаткових угод до нього) не є предметом даного судового розгляду.

При цьому посилання відповідача на п. 1 ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 191 ГПК України є недоречним, адже такі стосуються реалізації сторонами, зокрема, позивачем своїх процесуальних прав вже під час порушеного судового провадження.

Отже, оскаржуване рішення у відповідній частині належить залишити без мін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо вимоги про стягнення невикористаного авансового платежу в сумі 3571200,00 грн.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З характеру спірних відносин вбачається, що укладений між сторонами контракт за своєю природою є договором підряду.

Відносини, що виникають з укладенням договору підряду, регулюються нормами глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема на ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 849 Цивільного кодексу України визначені підстави відмови замовника від договору підряду, а саме: замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга цієї статті); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта цієї статті).

Частина четверта статті 849 Цивільного кодексу України не ставить право замовника на вчинення одностороннього правочину щодо відмови від договору підряду до виконання робіт у залежність від будь-яких умов (підстав) здійснення цього безумовного права. Тобто, закон передбачає абсолютне право замовника без роз'яснення ним підряднику причин чи підстав у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ст. 615 Цивільного кодексу України).

При цьому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У ст. 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору: зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК України.

Відтак, за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір (постанови Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 №910/16750/18).

За висновком, викладеним в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 розірвання Договору, який був припинений, на підставі частини другої або частини четвертої ст. 849 ЦК України є фактично неможливим.

У справі 910/16750/18 Верховний Суд дійшов висновку, що навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання. Проте розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).

Відповідно, право замовника відмовитись від договору, передбачене ст. 849 ЦК України, зокрема, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (ч.2), якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином (ч.3) або передбачене ч.4 цієї статті безумовне право відмовитись від договору до закінчення роботи виникають лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними.

Строк дії спірного Контракту закінчився 31.12.2015 у відповідності до п.1 Додаткової угоди № 12 від 28.05.2015 до контракту № 6-32/005 від 01.02.2006 (а.с.67 том 1), тож підстави для відмови (розірвання) спірного контракту, передбачені статтею 849 ЦК України, відсутні.

Згідно з статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 зазначила про те, що "закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином (п. 6.4.).

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем (п. 6.5)".

Відповідно, не зважаючи на припинення строку дії спірного контракту зобов'язання сторін, зокрема, щодо повернення авансового платежу, що виникли між ними до закінчення строку дії цього Контракту, не є припиненими.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19; постанову Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (див. постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

З урахуванням викладеного, положення статтей 849, 1212 ЦК України не підлягають застосуванню.

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, відповідно до якої у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, обов'язок відповідача повернути авансовий платіж у сумі 3 571 200,00 грн передбачено п.1.2. Додаткової угоди № 11 від 14.04.2014.

Підставою повернення авансу є укладення ПАТ "Дніпроважмаш" контракту на виготовлення, випробування та поставку НТО ТК та СК для КРК "Циклон-4" з новим Замовником і отримання першого авансового платежу; строк повернення авансу позивачу - протягом семи банківських днів після укладення контракту.

Відповідач не заперечує, що результати робіт та подальші роботи по Контракту № 6-32/005 мали бути включенні у новий контракту між АТ "Дніпроважмаш" та БК АЦС згідно з додатковою угодою №11.

Новий контракт не було укладено між АТ "Дніпроважмаш" та БК АЦС у тому числі тому, що ДП КБ Південне не розірвало свій контракт з БК АЦС №6/АS5/2011 від 25.07.2011.

Строк дії Контракту № 6-32/005 сплив 31.12.2015.

Натомість Відповідач зазначив, що до закінчення строку дії контракту № 6-32/005, укладеного між ДП КБ Південне та АТ "Дніпроважмаш", ДКА України повідомило про необхідність призупинення робіт за контрактами, укладеними БК АЦС, у тому числі за контрактом №6/АS5/2011 від 25.07.2011 р., укладеним між БК АЦС і ДП КБ Південне, який виконувався ДП "КБ" Південне" через виконання контракту № 6-32/005, призупинення робіт за контрактом № 6-32/005 відбулось не звини АТ "Дніпроважмаш". Роботи за контрактом № 6-32/005 не поновлювались за ініціативи сторін, або ДП КБ "Південне", або ДКАУ. У цьому зв'язку, у ДП КБ Південне немає правової підстави стверджувати про порушення АТ "Дніпроважмаш" строків виконання робіт по контракту № 6-32/005, відсутність актів виконаних робіт по етапам.

Контракт № 6-32/005 припинився у зв'язку зі спливом строку дії контракту. Уряд Бразилії денонсував Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія "Про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія "Циклон-4" на пусковому центрі Алкантара". До закінчення строку дії контракту № 6-32/005 роботи були призупиненні ДКАУ і не були поновлені.

Отже, результати робіт по контракту № 6-32/005 можуть підтверджуватись не тільки актами приймання-передавання, а й іншими документами, що містять дані про стан та вартість виконання робіт по контракту.

Відповідач повідомив суду, що отриманий від ДП КБ Південне аванс на виконання робіт по етапу № 2 був повністю використаний на виконання робіт по контракту і перевищує залишок у розмірі 3 571 200,00 грн., про який стверджує ДП КБ Південне.

Також, наголосив на тому, що після складання Звіту про доцільність укладення нового контракту від 17.05.2012 р., ДП КБ Південне не здійснило жодних інших платежів по контракту на користь АТ "Дніпроважмаш". АТ "Дніпроважмаш" неодноразово доводив, що підприємство діяло добросовісно та з метою виконання умов Контракту № 6-32/005 від 01.02.2006. Кошти отримані за Контрактом були використанні виключно для досягнення головної мети контракту - виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) інноваційного проекту КРК "Циклон4".

Так, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи (ст. 892 ЦК України).

За частиною першою статті 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи.

Судом першої інстанції було досліджено надані відповідачем докази, і суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені докази не є належними та такими, що підтверджують факт використання попередньої оплати за договором та виконання робіт 1, 2 та 3 етапів з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно п. 3.4 даного контракту датою виконання робіт вважається саме дата підписання позивачем як замовником акту здачі приймання.

Порядок здачі та приймання НТП здійснюється відповідно до розділу 4 Контракту від 01.02.2006 № 6-32/005.

Приймання НТП здійснюється відповідно до вимог ТЗ замовника з участю ДПГЗ-НКАУ (п.4.1.) .

Акт здачі-приймання (в тому числі співвиконавців) та звітні матеріали за виконаний етап та роботу в цілому виконавець надає замовнику за 10 днів до обумовленого в календарному плані терміну робіт (п.4.2.).

Згідно п.4.3 Контракту замовник протягом 10 робочих днів після прийняття робіт відповідного етапу гензамовником по Держконтракту № 14-01 від 09.04.2004 направляє виконавцю підписаний акт здачі-приймання, чи мотивовану відмову від приймання робіт.

Розроблена (виготовлена) та прийнята замовником НТП знаходиться у виконавця на відповідальному зберіганні (п.4.4.).

Датою виконання робіт за Контрактом вважається дата підписання замовником акту здачі-приймання.

Отже, умовами контракту № 6-32/005 сторони передбачили конкретний і чіткий порядок засвідчення факту виконання робіт.

Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Акти здачі-приймання виконаних робіт по етапу 2, 3 сторонами не складалися, матеріали справи таких не містять, звітні матеріали по етапам 2, 3 позивачу не передавалися, що не заперечується відповідачем.

Натомість апелянт зазначає, що отриманий від ДП КБ Південне аванс на виконання робіт по етапу № 2 був повністю використаний на виконання робіт по контракту і перевищує залишок у розмірі 3 571 200,00 грн., про який стверджує ДП КБ Південне.

Крім того, посилається на те, що ДП КБ «Південне» визнавало часткове виконання робіт AT «Дніпроважмаш» по етапу 2 контракту № 6-32/005. Свідченням цього може бути, наприклад лист ДП КБ «Південне» від 30.11.2015 вих. № 424/9 про необхідність AT «Дніпроважмаш» забезпечити зберігання виготовленої матеріальної частини.

Стверджує, що суд залишив без уваги, що результати робіт ДП КБ «Південне» не забрало у AT «Дніпроважмаш». Листом від 30.11.2015р., вих. № 424/9, ДП КБ «Південне», як замовник, розпорядилось до особливого розпорядження Міжвідомчої комісії при КМ України забезпечити зберігання виготовленої матеріальної частини для можливості її подальшого використання при створенні КРК «Циклон-4» на новому місці базування (т. 1, а.с. 283). Отже, за розпорядженням ДП КБ «Південне», навіть після укладення додаткової угоди № 11 AT «Дніпроважмаш» забезпечує зберігання виготовленої частини по контракту № 6-32/005.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження спростування доводів позовної заяви Акціонерне товариство «Дніпроважмаш» надало докази у копіях: Спільне рішення про передачу робіт від 2009.09.28, мовою оригіналу (на російській мові) цей доказ називається - Решение о порядке передачи работ предприятий-соисполнителей, не вошедших в этапы 3.2 НК, 4 НК и 5 НК Госконтракта № 14-01/04 от 09.04.2004 года; Угода про передачу робіт та припинення контрактів від 2012.02.25, мовою оригіналу (на російській мові) цей доказ називається - Соглашения о передаче работ, выполняемых ПАО «Днепротяжмаш», по изготовлению и поставке НТО ТК и СК для КРК «Циклон-4»; Протокол технічної наради від 2014.09.05, мовою оригіналу (на російській мові) цей доказ називається - Протокол технического совещания по проблемным вопросам изготовления НТО НК КРК «Циклон-4»; Сумісний звіт ДПГЗ, ДП КБ Південне та АТ «Дніпроважмаш» за підсумками переговорів з БК АЦС про доцільність прямого контракту між АТ «Дніпроважмаш» та БК АЦС від 2012.05.17, мовою оригіналу (на російській мові) цей доказ називається - «Отчет о целесообразности заключения прямого контракта между Бинациональной компанией «Алкантара Циклон Спейс» и ПАО «Днепротяжмаш» взамен заключенного ранее между БК АЦС и ГП «КБ «Южное» контракта № 6/АСS/21 от 25.07.2011 и фактически понесенных затратах на изготовление и испытание наземного технологического оборудования и стартового комплексов»; Заключення від 30.11.2012р. № 1131, мовою оригіналу (на російській мові) цей документ називається - Заключение Днепропетровського ПГЗ-ГКАУ по результатам рассмотрения работ этапов 2 и 3 ДС № 24 к контракту № 6-32/003, а также этапов 2 и 3 ДС № 10 к контракту № 6-32/005 (т. 1, а.с. 147-152); Акт № 155/238, мовою оригіналу (на російській мові) цей документ називається - Итоговый акт № 155/238 поверки фактического наличия изготовленной материальной части, материалов, покупных комплектующих изделий и фактических затрат на изготовление в ПАО «Днепротяжмаш» материальной части стартового и механо-технологического оборудования ТК РН и ТК КА и ГБ НК КРК «Циклон-4» согласно контрактам № 6-32/003 от 31.08.2006г. и № 6-32/005 от 01.02.2006г. соответственно между ПАО «Днепротяжмаш» и ГП «КБ «Южное»; «Письмо» від 12.10.2012р.; «Письмо» від 16.07.14р.; «Письмо» від 08.04.2015р.; «Письмо» від 28.10.15р.; «Письмо» від 30.11.15р.;

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

У відповідності до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 у справі № 911/5186/14 акцентував увагу на тому, що вимога господарського суду про надання оригіналів документів насамперед викликана необхідністю встановлення достовірності документа, що подається в копії. Так, якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зауважив, що з частин 4 та 5 ГПК вбачається, що засвідчуючи копію відповідного документа, особа підтверджує не лише відповідність копії письмового доказу. оригіналу, однак і факт перебування такого документа у цієї особи.

Верховний Суд, у постанові від 12.06.2023 у справі № 822/1736/18 наголосив на тому, що суд може не брати до уваги копію письмового доказу, якщо сторона не подала його оригіналу, проте якщо у суду або у учасника сторони є сумніви щодо відповідності цієї копії оригіналу (подібний правовий висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі № 910/3699/18).

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Згідно з частинами першої, другої, четвертої, п'ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Таким чином, докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.

Такої ж думки дотримується Верховий Суд у постанові від 20.06.2019 у справі №910/4473/17.

Близька за змістом позиція про те, що використання документів, викладених іноземною (російською) мовою без їх засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою, суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та нормам процесуальних кодексів, міститься у постановах від Верховного Суду 18.09.2024 у справі №751/1620/23, від 12.03.2025 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23).

У справі, що розглядається, відповідачем надано суду "Протоколы", "Письма", "Решения", "Отчеты", "Заключения" які складені на іноземній (російській) мові, без їх перекладу на українську мову (за винятком Угоди про порядок завершення робіт по виготовленню, випробуванню та поставці НТО ТК та СК для КРК "Циклон-4", відомостей про створену науково-технічну продукцію (НТП), технічного акту про склад НТП за державним контрактом № 6-32/005) не містять засвідченого перекладу на державну мову, тобто не оформлені в установленому порядку.

Поміж іншого, судом приймаються до уваги й ряд інших суттєвих обставин.

З додатку № 2 до додаткової угоди № 7 до контракту 6-32/005 вбачається, що етап № 2 робіт по контракту 6-32/005 складається з заводських, примірювальних випробувань, корегування конструкторської документації, сертифікації рухомого стенду. Разом з тим, в таблиці до «Отчета», йде мова про виконання інших робіт (а саме виготовлення монтажно стиковочних тележек, вантажнозахватних, додаткових засобів), які не відносяться до погодженого у додатку № 2 до додаткової угоди № 7 до контракту 6-32/005 етапу № 2 робіт по даному контракту.

До того ж, у пункті 4.1 даного «Отчета» зазначено про те, що у зведеній таблиці йде мова про фактично понесені затрати на виконання, поставку агрегатів згідно додатку № 1 до контракту № 6-АСS/2011 від 25.07.2011р., а тому ця таблиця не може засвідчувати факт виконання відповідачем робіт саме по етапу № 2 контракту 6-32/005, що не слідує зі змісту розділу 4.1., а ні з інших розділів даного «Отчета».

Умовами укладеного між сторонами контракту 6-32/005 було передбачено, що всі виконані роботи та звітні матеріали передаються виключно по актам здачі приймання. Контрактом не було обумовлено, що «Отчет», «Заключения», можуть засвідчувати факт виконання таких робіт. Укладений між сторонами контракт 6-32/005 також не містить посилання на даний «Отчет».

Дана копія «Отчета» датована 17.05.2012р., в той час як додаткові угоди № 11 № 12 до контракту 6-32/005, укладені між сторонами у 2014 та 2015 роках, і в них відсутнє посилання на даний «Отчет» від 2012 року.

Зазначене свідчить про те, що сторони, при виконанні умов контракту № 6-32/005 не погоджували того, що такий «Отчет» являється обов'язковим для сторін і що сторони мають його враховувати при виконані умов контракту № 6-32/005.

У додатковій угоді № 11 від 14.04.2014р. до контракту № 6-32/005 відповідач визнав, що сума авансу, яка підлягає поверненню позивачу становить 3 571 200,00 грн., що протирічить твердженням відповідача про те, що даним «Отчетом» від 17.05.2012р. сторони нібито визнали факт виконання відповідачем робіт по даному контракту на суму 4170746,92 грн.

Так само, контрактом не передбачено можливості засвідчення факту виконання робіт «Заключениями», які складались без участі та погодження позивача, а також «Соглашениями», «Письмами», на які посилається апелянт.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що вказаний «Отчет» є належним доказом, який засвідчує той факт, що роботи по контракту № 6-32/005 були включені до контракту № 6/АСS/2011, видаються менш переконливими та малоймовірними з огляду на принцип вірогідності доказів, які представлені суду сторонами.

Також, судом відхиляються як необґрунтовані аргументи скаржника про те, що складові частин РКД по контракту № 6-32/005 були включені до специфікації по контракту № 6/ACS/2011, оскільки ні копії контракту № 6/ACS/2011, ні копій специфікацій до даного контракту АТ «Дніпроважмаш» до матеріалів справи не надано.

Доводи апелянта про те, що останній нібито не мав можливості скласти і передати позивачу акти здачі-приймання виконаних робіт по етапам №№ 2, 3 контракту № 6-32/005, внаслідок закінчення строку його дії, є безпідставними, адже зобов'язання сторін діють до повного їх виконання, і відповідач жодним чином не був обмежений у можливості складення таких актів і після закінчення строку дії контракту. Також, за умови часткового виконання етапу № 2 або 3 контракту, відповідач міг скласти акт на частину виконаних робіт та передати позивачу таку частину виконаних робіт.

Відхиляються судом й твердження апелянта про те, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2022р. у справі № 904/554/22 встановлені факти щодо того, що саме АТ «Дніпроважмаш» являється виробником обладнання за контрактом № 6/АСS/2011, що АТ «Дніпроважмаш» являється розробником документації на зазначене обладнання за технічними завданнями КБ «Південне», оскільки у справі № 904/554/22 розглядався позов АТ "Дніпроважмаш" про визнання недійсною претензії (правочину) ДП КБ "Південне" з тих підстав, що відмова ДП КБ «Південне» від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/003 від 31.08.2006, оформлена у формі претензії від 18.02.2019 після припинення контракту за згодою сторін, нібито суперечить положенням статті 849 ЦК України.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2022р. у справі № 904/554/22 було відмовлено в задоволенні такого позову АТ «Дніповажмаш» з тих підстав, що оскільки ДП «КБ Південне» заявлено позов про стягнення 46 460 000 грн. з підстав відмови від контракту № 6-32/003 у зв'язку з порушенням АТ «Дніпроважмаш» умов даного контракту і господарський суд для вирішення спору повинен перевірити наявність або відсутність підстав на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме наявність порушень цього контракту з боку АТ «Дніпроважмаш» та обґрунтованість відмови ДП «КБ «Південне» від контракту то саме у цій справі АТ «Дніпроважмаш», на захист своїх прав, повинен доводи незаконність дій ДП «КБ Південне» щодо відмови від правочину. І для цього не потрібно заявляти позов про визнання недійсним одностороннього правочину.

При цьому зі змісту постанови слідує, що у справі № 904/554/22 не було предметом спору, не досліджувалось, не встановлювалось та не вирішувалось Центральним апеляційним господарським судом питання про те, хто саме являється виробником обладнання за контрактом № 6/АСS/2011, чи приймало на себе ДП «КБ «Південне» зобов'язання з виготовлення наземного технологічного обладнання за контрактами з БК «АЦС». Такі обставини не знайшли своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на лист від 30.11.2015р. вих. № 424/9, в якому за словами відповідача позивач дав йому розпорядження не передавати позивачу виконані відповідачем за контрактом № 6-32/005 роботи, не спростовує обставин того, вказаним листом не можуть підмінятися умови укладеного між сторонами контракту, враховуючи й те, що документ під назвою «Письмо» не містить посилання на контракт 6-32/005.

Щодо пояснень по справі 904/1956/18, судом звертається увага, що в переліку засобів доказування немає пояснень сторони, третьої особи або представника. Це зумовлено тим, що для врахування судом такої інформації ці особи мають дати згоду на допит їх як свідків, і, відповідно, їхні пояснення відображаються в такій процесуальній формі, як показання свідків, і лише тоді вважаються доказами. Але правова позиція представника підприємства по іншій господарській справі, в розумінні вимог ст. 91 ГПК України не являється письмовим доказом.

Щодо Висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 4161/4162-18 від 11.02.2021 за результатами проведення судової експертизи у господарській справі № 904/1956/18, який долучено в матеріали справи №904/3505/18, колегія суддів вважає за необхідне зупинитися на такому.

Згідно із ч. 1, 7 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

У відповідності до ч. 3 ст. 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

В п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

За приписами ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Як вбачається з а.с. 5, 10-13 висновку експерта, який було складено у 2021р., обсяг фактично виконаного АТ «Дніпроважмаш» виробництва науково-технічної продукції та вартість фактично понесених АТ «Дніпроважмаш» витрат експертом розраховано за період з 2012 по 2017 роки.

Як вбачається з останнього абзацу а.с. 14 висновку, експерт розраховував виробничу собівартість на підставі наданих відповідачем зведених калькуляційних витрат.

З аркушів 1-3 висновку вбачається, що надані відповідачем калькуляційні витрати охоплюють період з 2012р. по грудень 2017р.

Проте, що експерт здійснював калькуляцію витрат, розраховуючи їх розмір за період з 2012 по 2017 роки, слідує і з останньої сторінки висновку експерта, де в якості додатку зазначена відомість результатів дослідження первинних документів та статей витрат виробничої собівартості за період з 2012 по 2017 роки.

Варто зазначити, що калькуляційні витрати - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництва.

Натомість виробнича собівартість - це розрахунок, при якому до загальних виробничих витрат додаються цехові витрати. Це може містити навчання працівників роботі з новим обладнанням, тощо.

Разом з тим, як зазначалось вище, на підставі п. 2 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до контракту № 6-32/005 сторони звільнили один одного від контрактних зобов'язань (окрім зобов'язань з повернення відповідачем невикористаного авансу), а тому, відповідно, відповідач, починаючи з 15.04.2014р. не міг нести будь-яких витрат, пов'язаних з виконанням умов контракту № 6-32/005, в тому числі не міг нести калькуляційні витрати та витрати на виробничу собівартість.

За таких обставин, висновок експерта в частині розрахунку виробничої собівартості та визначення матеріальних витрат відповідача у розмірі 4 311 564,51 грн є неправильним, так як експерт безпідставно здійснював її розрахунок на підставі калькуляційних витрат, які охоплюють період з 15.04.2014р. по грудень 2017р.

Крім того, як вбачається з а.с. 15 висновку, експерт розраховував адміністративні витрати відповідача на підставі наданих АТ «Дніпроважмаш» зведених калькуляцій за замовленнями, які, як вбачається з а.с. 1 висновку, охоплюють період з 2012р. по грудень 2017р.

Разом з тим, як зазначалось вище, на підставі п. 2 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до контракту № 6-32/005, сторони звільнили один одного від контрактних зобов'язань (окрім зобов'язань з повернення відповідачем невикористаного авансу), а тому відповідач, починаючи з 15.04.2014р. не міг нести будь-яких адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням умов контракту № 6-32/005.

За таких обставин висновок експерта, в частині визначення адміністративних витрат відповідача у розмірі 546 671,22 грн також є неправильним.

Як вбачається з а.с. 16 висновку, експерт здійснив розрахунок матеріальних витрат відповідача на підставі наданих останнім відображених в бухгалтерському обліку підприємства виробничих запасів, що обліковуються на складі № 10 станом на 01.10.2016р. в загальній сумі 225 036,42 грн. та інвентаризаційних описів, за результатами проведеної інвентаризації інвентаризаційною комісією АТ «Дніпроважмаш», на підставі наказу № 134 від 16.09.2016р.

Разом з тим, у висновку відсутній обґрунтований розрахунок матеріальних витрат.

Таким чином, відповідно, висновок експерта в частині понесених відповідачем матеріальних витрат у розмірі 225 036,42 грн., є необґрунтованим, так як такі витрати цим висновком достовірно не підтверджені.

Судом також приймається до уваги пояснення позивача, які знайшли своє підтвердження за результатом аналізу висновку, що відповідачем для проведення експертного дослідження не було надано експерту: календарний план робіт на 2006 - 2011 роки, що являється додатком № 2 до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту №6-32/005; структуру договірної ціни на виготовлення складових частин ДКР за статтями, що являється додатком № 5а до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; структуру договірної ціни на заводські випробування складових частин ДКР за статтями, що являється додатком № 5б до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; структуру договірної ціни на примірювальні випробування на ДП «ВО ПМЗ» складових частин ДКР за статтями, що являється додатком № 5в до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; структуру договірної ціни на корегування КД, ЕД і доробку складових частин ДКР за результатами іспитів за статтями, що являється додатком № 5г до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; структуру договірної ціни на транспортування складових частин ДКР за статтями, що являється додатком № 5д до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; розшифровку витрат етапу № 2 на виготовлення складових частин ДКР за статтями, що являється додатком № 6а до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; розшифровку витрат етапу № 2 на заводські випробування складових частин ДКР за статтями, що являється додатком № 6б до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; розшифровку витрат етапу № 2 на примірювальні випробування на ДП «ВО ПМЗ» складових частин ДКР за статтями, що являється додатком № 6в до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; розшифровку витрат етапу № 2 на корегування КД, ЕД і доробку складових частин ДКР за результатами іспитів за статтями, що являється додатком № 6г до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; розшифровку витрат етапу № 3 на транспортування складових частин ДКР за статтями, що являється додатком № 6д до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; пояснювальну записку до структури витрат на виконання етапу № 2, що являється додатком № 7а до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; пояснювальну записку до структури витрат на виконання етапу № 3, що являється додатком № 7б до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; переліку співвиконавців, що являється додатком № 8 до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту; специфікацію договірної ціни на виготовлення складових частин ДКР, що являється додатком № 9 до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту.

Таким чином, без дослідження експертом вказаних документів, складений експертом висновок є неповним, оскільки вищезазначеними документами (додатками до додаткової угоди № 7 до контракту № 6-32/005) змінювався календарний план робіт за контрактом, структура договірної ціни на виготовлення складових частин, розшифровка витрат етапам робіт, тощо. А без дослідження цих документів неможливо встановити вартість фактично понесених витрат по виконанню робіт за контрактом № 6-32/005 та обсяг фактично виконаного.

Поміж іншого, як вбачається з висновку, експерт здійснював розрахунок обсягу фактично виконаного АТ «Дніпроважмаш» виробництва науково-технічної продукції та вартості фактично понесених АТ «Дніпроважмаш» витрат у розмірі наступних замовлень: комплекс засобів обслуговування; комплекс засобів обслуговування ГБ; комплекс вантажнозахватних засобів; комплекс монтажно-стикувальних візків; комплекс допоміжного устаткування; комплекс вантажнозахватних засобів ГБ; рухомий стенд ГБ.

Принагідно зазначити, що згаданий перелік робіт у відповідності до відомості до календарного плану робіт, який є додатком № 2 до додаткової угоди № 7 від 19.05.2011р. до контракту № 6- 32/005, відноситься до першого етапу робіт.

Разом з тим, згідно акту приймання-передачі, відповідач передав позивачу роботи по етапу № 1, і у даному акті було погоджено сторонами, що вартість етапу № 1 становить 756000,01 грн. Спір з цього приводу між сторонами відсутній.

В той же час, відповідачем не виконано етапи №№ 2, 3 робіт по контракту № 6-32/005, які згідно календарного плану робіт, складаються з заводських випробувань, корегувань, сертифікації, транспортування складових частин.

Висновок експерта не містить відповіді на те, яка вартість робіт була виконана відповідачем за етапами №№ 2, 3 робіт по контракту № 6-32/005.

Також, зі змісту дослідницької частини висновку експерта не вбачається, яка саме фінансова звітність, документи зведеного бухгалтерського та аналітичного обліку, калькуляція витрат за замовленнями підтверджує обсяг фактично виконаного АТ «Дніпроважмаш» виробництва науково-технічної продукції і вартість фактично понесених витрат по контракту № 6/32-005 від 01.02.2006р. та її обґрунтований розрахунок.

Колегія суддів враховує, що в межах розгляду справи № 904/3505/23 відповідач не надав доказів передачі позивачу ні актів здачі-приймання, ні звітних матеріалів за виконаний етап чи роботу в цілому по етапам №№ 2, 3 робіт, які згідно п. 4.2 контракту 6-32/005, мають передаватись відповідачем позивачу згідно з актами здачі-приймання.

З огляду на зазначене вище, висновок експерта № 4161/4162-18 в розумінні норм чинного законодавства не є належним доказом використання відповідачем авансу на виконання робіт по контракту № 6/32-005 від 01.02.2006р.

З огляду на вищевикладене, судом визнаються безпідставними посилання на апелянта на те, що ДП «КБ «Південне» не довело той факт, що АТ «Дніпроважмаш» не використало аванс у сумі 3 571 200,00 грн. на виконання робіт за контрактом № 6-32/005.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем, на виконання умов контракту № 6-32/005, згідно платіжних доручень №№ 89, 95, 183, в якості авансу було перераховано відповідачу 4 327 200,01 грн., проте останнім було виконано і передано позивачу робіт всього на 756 000,01 грн., про що свідчить наявний в матеріалах справи акт-здачі приймання № 1 робіт по етапу № 1.

Таким чином, відповідно, сума невикористаного відповідачем авансу по контракту № 6-32/005 становить 3 571 200,00 грн. (4 327 200,01 - 756 000,01).

При цьому підписавши додаткову угоду № 11 до контракту № 6-32/005 відповідач фактично визнав той факт, що сума авансу, яку він має повернути позивачу становить саме 3 571 200,00 грн (пп. 1.1. та пп. 1.2 п. 1).

Враховуючи той факт, що АТ "Дніпроважмаш" не повернуло згідно з умовами договору сум невикористаного авансу, не відзвітувало за його використання відповідними актами форми КБ-2в, КБ-3 та вартості устаткування, що придбавається, не виконало робіт протягом установленого договором строку та неможливість їх виконання у строк, передбачений договором, вважається, доведеним існування порушень відповідачем умов договору та, відповідно, обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що мала місце така подія як укладення ПАТ "Дніпроважмаш" контракту на виготовлення, випробування та поставку НТО ТК та СК для КРК "Циклон-4" з новим замовником. Це також не заперечується учасниками цієї справи та не спростовується доводами апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив, що про неможливість укладення ПАТ "Дніпроважмаш" контракту з новим замовником сторони дізнались 16.07.2016.

Таким чином, не відбулося виконання умов Додаткової угоди № 11 від 14.04.2014, з якими сторони пов'язували припинення дії контракту (п. 1. цієї угоди).

Однак, домовившись про звільнення один одного від контрактних зобов'язань (п. 1.2. Додаткової угоди № 11 від 14.04.2014), про припинення контракту без взаємного стягнення штрафів і санкцій (п. 3 Додаткової угоди № 11), сторони не відмовились від зобов'язання щодо повернення авансового внеску.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити, що Контракт не містить умов щодо конкретних строків повернення авансового внеску, натомість за п. 1.2. Додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту, такий обов'язок обумовлюється укладенням ПАТ "Дніпроважмаш" контракту на виготовлення, випробування та постановку НТО ТК та СК для КРК "Циклон-4" з новим Замовником і фактом отримання першого авансового платежу, що не відбулося і відбутися не могло, про що сторони достеменно дізнались з дати припинення чинності для Федеративної республіки Бразилія Міжнародного договору між Україною та Федеративною республікою Бразилія про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» з ПЦ Алкантара - 16.07.2016.

Водночас, судом приймається до уваги не тільки звільнення сторін Контракту один одного від обов'язків за ним (окрім повернення суми невикористаного авансу), але й та обставина, що оскільки подія, яка була передбачена Додатковою угодою №11 від 14.04.2014, не настала, Сторони в наступній Додатковій угоді №12 від 28.05.2015 за спільною згодою визначили, що момент розірвання вказаного Контракту буде пов'язаний із настанням певного терміну, а саме дати - 31.12.2015.

Судом встановлено, що відповідач заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності до заявлених до нього вимог у поданому суду відзиві.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на те, що Листом від 28.10.2015 вих. № 381/9 ДП КБ «Південне» повідомило AT «Дніпроважмаш», що у зв'язку з розірванням (денонсацією бразильською стороною «Договору між Україною та Бразилією про довгострокове співробітництво сторін щодо використання ракет-носіїв "Циклон-4" на пусковому центрі "Алкантара" від 21.10.2003 р. в на даний час на пропозицію Міністерства іноземних справ створюється Міжвідомча комісія при КМ України.

Листом від 30.11.2015 вих. № 424/9 ДП КБ «Південне» повідомило AT «Дніпроважмаш», що у зв'язку з денонсацією бразильською стороною Договору про довгострокове співробітництво, ДП КБ «Південне», згідно рішення ДКАУ, проводить пошук нових місць базування КРК «Циклон-4», потенційних партнерів і інвесторів по проекту, мінімізації витрат при створенні КРК «Циклон-4» на новому місці базування, в тому числі з максимальним використанням наявного напрацювання НТО, виготовленого в межах проекту. До особливого розпорядження Міжвідомчої комісії при КМ України забезпечити зберігання виготовленої матеріальної частини для можливості її подальшого використання при створенні КРК «Циклон-4» на новому місці базування.

Таким чином, ще у 2015 році ДП КБ «Південне» було відомо, що між AT «Дніпроважмаш» та БК «АЦС» не буде укладено прямого контракту на заміну контракту №6/ACS/2011. Вказане свідчить про пропуск ДП КБ «Південне» строку позовної давності з 2015 року.

При цьому за твердженням скаржника суд проігнорував, що позовну вимогу про стягнення невикористаної частини авансу по етапу 2, 3 ДП КБ «Південне» заявило у позовній заяві від 29.05.2023р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Водночас, позивач вважає, що ним не було пропущено строку позовної давності, так як ні термін, ні строк повернення відповідачем позивачу невикористаної суми авансу умовами контракту № 6-32/005 не встановлено, а тому позивач мав право вимагати виконання такого зобов'язання у будь-який час за правилами частини другої статті 530 ЦК України, а відповідач повинен був виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Такі письмові вимоги надсилались позивачем на адресу відповідача 26.08.2021р., 22.03.2023р. та 12.07.2023р., а провадження у даній справі за позовом позивача було відкрито у 2023 році, тому, відповідно, позивачем дотримано строк позовної давності.

Так, Європейський Суд з прав людини наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з'ясувати усі обставини, пов'язані з фактом обізнаності та об'єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

У застосуванні наведених вище положень законодавства слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Як вже зазначалось, Додатковою угодою № 11 від 14.04.2014р. до Контракту, сторони домовились припинити дію Контракту після виконання наступних умов:

1.1. Виконавець поверне отримані від Замовника аванси по Контракту у сумі 3571200,00 грн. з ПДВ.

Нинішня додаткова угода № 11 є невід'ємною частиною контракту № 6-32/005 від 01.02.2006р. (п. 4).

Матеріалами справи підтверджується, що 30.09.2021р. на адресу КБ "Південне" надійшла позовна заява АТ "Дніпроважмаш" від 24.09.2021р., в якій останнє просило Господарський суд Дніпропетровської області визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/005 від 01.02.2006, укладеного ДП "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" та АТ "Дніпроважмаш", що вчинений ДП "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" у формі претензії від 26.08.2021р. № 14/1708.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 у справі № 904/8118/21, було залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні зазначеного позову АТ "Дніпроважмаш" було відмовлено.

Суд у своїй постанові виснував, що: «У даному випадку сторонами у додаткових угодах № 11 від 14.04.2014 та № 12 від 28.05.2015 погоджено умови припинення контракту, зокрема повернення авансу у сумі 3 571 200,00 грн.

Направлення позивачем претензії від 26.08.2021 № 14/1708, у якій зазначено про відмову від договору, який вже і так припинено, та про повернення авансу, що узгоджено сторонами у додатковій угоді № 11 від 14.04.2014, ніяким чином не призвело до набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків жодною стороною».

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки у справі № 904/8118/21 приймали участь ті ж самі сторони, встановлені судом у постанові обставини є преюдиційними для них.

Таким чином, колегія суддів не може погодитися з тим, що зобов'язання з повернення не використаного авансу має бути виконане відповідачем протягом 7 днів з дня направлення / отримання нею вимоги про виконання такого зобов'язання відповідно до статті 530 ЦК України, як вважав позивач, адже відлік строку позовної давності щодо позовної вимоги ДП «КБ «Південне» до апелянта про повернення авансу має обраховуватися з наступного дня після 31.12.2015 - дати припинення Контракту, після якого у позивача виникло відповідне права вимоги.

З урахуванням, ст. 116 ПІК України та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 № 1-р, останнім днем цього строку є перший робочий день 2019 року - 02.01.2019 (середа).

Натомість позивач звернувся з цим позовом до Господарського суду Дніпропетровської області - 04.07.2023.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", Суд зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 зазначив, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц).

Водночас, до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків.

З огляду на положення ст. 13 ЦК України («Межі здійснення цивільних прав») суд має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (право на позов) і до моменту звернення з позовом, зважати на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання (надані сторонам права та покладені на них обов'язки тощо).

Слід наголосити, що клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності ДП "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" до суду не подавалося.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що ним не пропущено строк позовної давності, адже такий, на його думку, слід обчислювати саме зі спливом 7-денного строку після направлення претензії.

Проте такі висновки, як вже було зазначено вище, апеляційний суд вважає помилковими та відхиляє твердження позивача щодо дотримання ним строку звернення з позовними вимогами в межах позовної давності, виходячи з того, що направлення позивачем претензії від 26.08.2021 № 14/1708, у якій зазначено про відмову від договору, який вже і так припинено, та про повернення авансу, що узгоджено сторонами у додатковій угоді № 11 від 14.04.2014, як і послідуючих претензій аналогічного змісту, ніяким чином не призвело до набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків жодною стороною.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що у травні 2018 року військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави, в особі позивача-1: Державного космічного агентства України (суб'єкт управління, уповноважений здійснювати контроль за діяльністю підпорядкованих державних підприємств), позивача-2: Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення авансу у розмірі 3 571 200,00 грн. Позовні вимоги прокурор обґрунтовував тим, що відповідач ухиляється від повернення авансу у сумі 3 571 200,00 замовнику, сплаченого за контрактом № 6-32/005 від 01.02.2016.

Однак, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2022 у справі № 904/1956/18 позовну заяву Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері південного регіону в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України (суб'єкт управління, уповноважений здійснювати контроль за діяльністю підпорядкованих державних підприємств) та Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення авансу за контрактом № 6-32/005 від 01.02.2016 року у сумі 3 571 200,00 грн. залишено без розгляду.

Таким чином, ДП "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" допустило надто тривале зволікання із зверненням до суду з цим позовом починаючи з 01.01.2016, а після залишення поданого у травні 2018 року прокурором позову, що мало місце 22.06.2022, більше року не зверталося до суду з вимогами до ПАТ "Дніпроважмаш" про стягнення авансу за контрактом № 6-32/005 від 01.02.2016 року у сумі 3 571 200,00 грн, будучи обізнаним про ці обставини з огляду на процесуальний статус сторони (позивача-2 у справі № 904/1956/18).

Судом враховується, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову) не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Ці тези відповідають правовим висновками Верховного Суду в постановах від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17, від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 07.09.2020 у справі №904/1080/19; об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

Також, у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, зважаючи на факт тривалого розгляду іншої справи, у якій позивач звертався з аналогічними вимогами та у якій позов було залишено без розгляду. Щодо вказаних обставин Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у позивача були наявні підстави вважати, що його права будуть захищені в цьому судовому провадженні. Крім того, враховано також звернення позивача до суду з новою позовною заявою через незначний проміжок часу після залишення без розгляду попереднього позову.

Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що звернувшись із позовною заявою щодо захисту певного порушеного права, у позивача виникають очікування щодо розгляду такої справи і можливого захисту відповідного права.

Як зауважила об'єднана палата Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 і з якою погодилася Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/3405/19, перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів.

Тобто, з правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 слідує, що незалежно від причин залишення позовної заяви без розгляду, звернення до суду за захистом прав і тривалий розгляд такої справи може вважатися поважною причиною пропуску позовної давності і судам варто враховувати такі обставини у випадку звернення позивача до суду з новою позовною заявою через незначний проміжок часу після залишення без розгляду попереднього позову.

У справі, що розглядається, позивач після залишення позову прокурора у справі №904/1956/18 без розгляду, починаючи з 22.06.2022 і до 03.07.2023 не звертався з аналогічними вимогами до суду, а зробив це лише 04.07.2023. Тобто час, який минув, є значним, а суду не наведено обставин, що не залежали від заявника та є об'єктивними критеріями, які вплинули на тривалість витрачання часу для подачі нової позовної заяви.

Позивачем не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності та не заявлено клопотання про його поновлення, а колегією суддів такі не встановлені, відтак відсутні підстави для його поновлення.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Місцевий господарський суд не надав жодної оцінки моменту обізнаності ДП КБ Південне про своє порушене право, який щонайменше пов'язується з моментом розірвання Контракту № 6-32/005 - 31.12.2015.

Дійшовши висновку про порушення АТ Дніпроважмаш умов контракту суд не обґрунтував, чому не застосував до позовних вимог про стягнення авансу наслідків пропуску строку позовної давності за заявою АТ Дніпроважмаш.

Усім вищенаведеним підтверджується обґрунтованість доводів у відповідній частині апеляційної скарги.

Відповідно, оскільки судом встановлено, що строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з АТ "Дніпроважмаш" на користь ДП "КБ "Південне" ім. М.К. Янгеля" суми невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн станом на день подання позовної заяви закінчився, а відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності, за умов відсутності визнаних судом поважними причин його пропуску, наявні підстави для відмови у задоволенні вимог в цій частині позову з наведених у цій постанові підстав.

Поряд з цим, судом встановлено, що окрім вимоги про стягнення авансового платежу позивачем нараховані 3% річних у розмірі 185 800,00 грн та інфляційні витрати у розмірі 1 261 757,38 грн за період з 31.08.2021 по 26.05.2023.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі №904/3505/23 в задоволенні вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" 3% річних у розмірі 185 800,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 1261757,38 грн відмовлено.

Оскільки рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується, відповідно апеляційним судом в силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України не переглядається.

Підсумовуючи слід наголосити на тому, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки аргументи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права частково підтвердилися, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн, постановивши в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог за спливом строку позовної давності. В решті рішення залишається без змін.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як апеляційну скаргу задоволено частково, згідно ст. 129 ГПК України суд відповідно змінює розподіл судових витрат наступним чином: 53 568,00 грн судового збору за подання позовної заяви слід покласти на позивача, а за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 64 281,60 грн належить стягнути з позивача на користь відповідача, про що видати наказ, видачу якого доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі № 904/3505/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі №904/3505/23 в частині стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий острів, буд. 3, код ЄДРПОУ 00168076) на користь Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 3, код ЄДРПОУ 14308304) суми невикористаного авансу у розмірі 3571200,00 грн, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 53 568,00 грн скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі № 904/3505/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 53 568,00 грн покласти на Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля".

Стягнути з Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 3, код ЄДРПОУ 14308304) на користь Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий острів, буд. 3, код ЄДРПОУ00168076) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 64 281,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 28.04.2025

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко

Попередній документ

126904803

Наступний документ

126904805

Інформація про рішення:

№ рішення:	126904804
№ справи:	904/3505/23
Дата рішення:	17.04.2025
Дата публікації:	30.04.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (22.07.2025)
Дата надходження:	15.05.2025
Предмет позову:	про визнання недійсними пунктів додаткової угоди до контракту, стягнення авансу та штрафних санкцій

Розклад засідань:

Минулі засідання (19)

29.08.2023 11:20	Господарський суд Дніпропетровської області
07.09.2023 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
27.09.2023 10:30	Господарський суд Дніпропетровської області
11.10.2023 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
22.11.2023 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
06.12.2023 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
20.12.2023 12:00	Господарський суд Дніпропетровської області
10.01.2024 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
25.01.2024 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
07.02.2024 15:00	Господарський суд Дніпропетровської області
12.02.2024 15:00	Господарський суд Дніпропетровської області
04.07.2024 11:10	Центральний апеляційний господарський суд
03.10.2024 12:20	Центральний апеляційний господарський суд
12.12.2024 12:00	Центральний апеляційний господарський суд
05.02.2025 14:30	Центральний апеляційний господарський суд
06.03.2025 14:30	Центральний апеляційний господарський суд
17.04.2025 14:15	Центральний апеляційний господарський суд
22.07.2025 13:00	Касаційний господарський суд
23.09.2025 11:00	Східний апеляційний господарський суд