15.04.2025 року м. Дніпро Справа № 912/1294/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саладін"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Коваленко Н.М.) від 25.07.2024 р. у справі № 912/1294/24
за позовом Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури, код ЄДР 02910025, пр-т Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006 в інтересах Держави
до відповідача 1: Кропивницької міської ради, код ЄДР 26241020, вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25022
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Саладін" (далі - ТОВ "Саладін"), код ЄДР 35347493, вул. Братиславська, 98, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25005
про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору оренди землі, скасування реєстрації права оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку, -
У травні 2024 р. до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах Держави до Кропивницької міської ради, ТОВ "Саладін" з вимогами:
1. Визнати недійсним договір оренди землі № 250 від 26.10.2010, укладений між Кіровоградською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саладін" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35347493).
2. Скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 6,2965 га з кадастровим номером 3510100000:04:046:0416 (номер запису про інше речове право 47058156, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2598709135040).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Саладін" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35347493) звільнити земельну ділянку площею 6,2965 га з кадастровим номером 3510100000:04:046:0416 та повернути її власнику - територіальній громаді міста Кропивницького в особі Кропивницької міської ради.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:04:046:0416 віднесена до земель рекреаційного призначення, при цьому відповідно до вимог ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. У даному випадку таким рішенням є рішення Кіровоградської міської ради № 3651 від 22.07.2010, яке визнано незаконним та скасовано рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 у справі № 1170/2а-5142/11.
За заявою ТОВ "Саладін" 10.06.2022 внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 6,2965 га з кадастровим номером 3510100000:04:046:0416. Таким чином, як зазначає прокурор, земельна ділянка незаконно перебуває в оренді у ТОВ "Саладін", а сам договір оренди землі є недійсним, оскільки рішення, на підставі якого він укладений, та яке виражає волю Держави у даних правовідносинах, судом визнано незаконним.
Крім того, на переконання позивача, договір оренди від 26.10.2010 суперечить вимогам ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України (в редакції, що діяла на момент його укладення), оскільки в договорі не передбачені обмеження використання у прибережних захисних смугах уздовж річок, а саме заборону на: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2024 р. у справі № 912/1294/24:
- позовні вимоги задоволено повністю;
- визнано недійсним договір оренди землі № 250 від 26.10.2010, укладений між Кіровоградською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саладін" (код ЄДР 35347493);
- скасовано державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 6,2965 га з кадастровим номером 3510100000:04:046:0416 (номер запису про інше речове право 47058156, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2598709135040);
- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Саладін" звільнити земельну ділянку площею 6,2965 га з кадастровим номером 3510100000:04:046:0416 та повернути її власнику - територіальній громаді міста Кропивницького в особі Кропивницької міської ради;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саладін" на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6056,00 грн;
- стягнуто з Кропивницької міської ради на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Саладін", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2024 р. у справі № 912/1294/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсягу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:
- стверджує, що на час звернення прокурора до суду із позовом у цій справі держава визначала саме Держгеокадастр органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, в тому числі з питань зміни цільового призначення, надання земель в користування, оренду тощо. Відповідно, на переконання апелянта, саме Держгеокадастр мав захищати інтерес держави, за захистом якого прокурор звернувся з позовом у цій справі, на що апелянт звертав увагу суду у відзиві на позовну заяву, проте суд першої інстанції не надав цим доводам правової оцінки;
- не погоджується із зазначенням судом першої інстанції того, що під час розгляду Кіровоградським окружним адміністративним судом справи № 1170/2а-5142/11 прокурором доведено порушення вимог ст. 88 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України в частині порушення обмежень щодо використання прибережних захисних смуг уздовж річок та навколо водойм. Так, на думку апелянта, адміністративним судом у справі № 1170/2а-5142/11 встановлена та обставина, що на спірній земельній ділянці були наявні будівлі, але у вказаній справі суд не досліджував які споруди знаходяться на спірній земельній ділянці, на підставі яких документів вони будувалися, чи взагалі ці споруди можна вважати будівництвом нерухомості, тому його правова оцінка стосовно наявних порушень не може бути взята до уваги господарським судом у справі, що розглядається;
- зазначає, що оскільки прокурором не долучено до матеріалів справи запитів органу прокуратури, на які Кропивницька міська рада давала відповідь у листах № 3947/20 від 21.06.2023р. і № 34496/20 від 10.07.2023р., не можливо ідентифікувати відмову Кропивницької міської ради від обстеження земельної ділянки. Отже, посилання суду першої інстанції на ці обставини, як фактично встановлені, на думку апелянта є безпідставним;
- вважає таким, що не ґрунтується на законодавстві, зазначення судом першої інстанції того, що спірний договір оренди суперечить вимогам ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, оскільки в договорі не передбачені обмеження у використанні прибережних захисних смугах уздовж річок. На переконання апелянта у спірному договорі оренди землі наявні усі істотні умови, які вимагаються законодавством для такого виду договорів;
- вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на правові позиції Великої Палати Верховного Суду у спорах щодо земельних ділянок водного фонду, оскільки судом в оскаржуваному рішення зазначено, що спірна земельна ділянка є землею рекреаційного призначення;
- не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо недійсності договору оренди землі № 250 від 26.10.2010, мотивуючи це тим, що на момент вчинення спірного правочину рішення сесії Кіровоградської міської ради № 3651 від 22.07.2010 р. було чинним, відповідно сторони цього договору не порушили норми ст. 123 Земельного кодексу України. Окрім цього вказує на те, що територіальна громада м. Кропивницького з 2010 року щомісячно отримувала від апелянта повне виконання за спірним договором, що, на думку апелянта, є схваленням цього договору відповідно до вимог ст. 241 ЦК України. Водночас звертає увагу, що, ухвалюючи рішення про визнання правочину недійсним, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин не передбачену законом односторонню реституцію, залишивши без захисту інтереси апелянта як сторони правочину;
- вважає, що визнання недійсним спірного договору є втручанням держави у право мирного володіння майном, оскільки окрім відсутності легітимної мети такого втручання, відсутній справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами апелянта, який зазнає втручання в його право власності;
- не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини за своєю правою природою є негаторними, а отже цей позов заявлено в межах позовної давності. Свою незгоду із зазначеними висновками суду апелянт мотивує таким: позов подано прокурором в інтересах Держави, яка не є власником або титульним володільцем спірної земельної ділянки; між апелянтом і Кропивницькою міською радою укладено чинний договір оренди землі, а отже у апелянта наявна правова підстава для користування земельною ділянкою; протиправна поведінка апелянта у спірних правовідносинах відсутня і прокурором належним чином не доведена.
Заступником керівника Кіровоградської обласної прокуратури подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач заперечує проти її задоволення, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача 2 безпідставною.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема зазначає наступне:
- вважає, що у правовідносинах, які стосуються земельних ділянок комунальної форми власності, право розпорядження якими належить відповідній сільській, селищній, міській раді, що повинна діяти в інтересах відповідної територіальної громади, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист права комунальної власності. За наявності спору щодо володіння, користування і розпорядження землею територіальних громад Держгеокадастр України не може здійснити судовий захист порушених прав та інтересів власника, оскільки не уповноважений на звернення до суду з позовом від імені та в інтересах територіальної громади. Отже, оскільки у даному випадку обидві сторони оспорюваного правочину є відповідачами у справі, у тому числі і орган місцевого самоврядування, а тому прокурор самостійно звернувся до суду;
- стверджує, що рішення судів, зокрема рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2010 у справі № 3/60(9/140) та постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі від 14.09.2012 у справі № 1170/2а-5142/11, є доказами у справі, якими установлено наявність порушень законодавства, які існували як на момент надання дозволу ТОВ "Саладін" на розроблення проекту землеустрою, так і при передачі земельної ділянки в оренду. З урахуванням чого вважає подальше використання ТОВ "Саладін" земельної ділянки незаконним;
- щодо доводів апеляційної скарги про втручання в мирне володіння майном зазначає, що набуття права оренди на земельну ділянку всупереч чинному законодавству зумовлює конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом набувача землі мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, не погіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству;
- щодо доводів апеляційної скарги про застосування строків позовної давності вважає, що позов у цій справі є негаторним, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, і на такі вимоги не поширюються правила щодо позовної давності. Крім цього, вказує на те, що право оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі договору оренди від 26.10.2010, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за заявою ТОВ "Саладін" лише 10.06.2022.
Кропивницькою міською радою подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач 1 заперечує проти її задоволення, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача 2 безпідставною.
Так, на переконання відповідача 1 суд першої інстанції вірно встановив, що у цій справі прокурором подано позов для усунення порушень, допущених самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в користування, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, правильно вказавши, що у спорі Кропивницька міська рада має бути відповідачем. Водночас, інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.
Також відповідач 1 вважає, що ТОВ "Саладін" протиправно, всупереч вимогам земельного законодавства, одержало у користування земельну ділянку на підставі рішень, які визнані судом незаконними, подальша передача земельної ділянки в оренду суперечить інтересу держави. Водночас, на думку відповідача 1, прокурором обрано вірний спосіб захисту порушених інтересів Держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст.ст. 16 та 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Саладін" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2024 р. у справі № 912/1294/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.02.2025 р.
В судовому засіданні 18.02.2025 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2025 р., про що постановлено ухвалу без оформлення її окремим документом.
Представник апелянта у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Представник прокуратури у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача 2 безпідставною, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Кропивницька міська рада не скористалася своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечила явку свого представника, про час та місце судового засідання була повідомлена апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представника відповідача 1.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням Кіровоградської міської ради № 405 від 28.12.2007 (п. 8.130) погоджено місце розташування та надано ТОВ "Саладін" згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 20 років площею 7,1 га земельних насаджень загального користування в районі човно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів за рахунок водного фонду та земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.
Рішенням Кіровоградської міської ради № 3651 від 22.07.2010 "Про передачу ТОВ "Саладін" в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища" затверджено містобудівне обґрунтування внесення змін до містобудівної документації (до генерального плану міста Кіровограда), зміни функціонального та цільового призначення земельної ділянки для розміщення об'єкта: "Зона відпочинку, культурно-розважальний та торгово-побутовий комплекси в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища у місті Кіровограді" шифр 33/2008-МО. Затверджено ТОВ "Саладін" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 20 років загальною площею 62968 кв.м., передано ТОВ "Саладін" земельну ділянку в оренду на 20 років під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів загальною площею 62968,00 кв.м та акт визначення розміру збитків для відшкодування власникам землі та землекористувачів, пов'язаних із вилученням земельної ділянки; передано ТОВ "Саладін" земельну ділянку в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища в оренду строком на 20 років загальною площею 62968,00 кв.м. (в тому числі по угіддях: 62968,00 кв.м - кемпінгів, будинків для відпочинку або для проведення відпусток) під розміщення зони відпочинку, культурно-розважального та торгово-побутового комплексів за рахунок категорії площею 2,66 га - земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі та площею 3,63 га - землі водного фонду, що перебувають у запасі.
На підставі рішення Кіровоградської міської ради від 22 липня 2010 р. № 3651 "Про передачу ТОВ "Саладін" в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території водосховища" 26.10.2010 між Кіровоградською міською радою та ТОВ "Саладін" укладено договір оренди землі № 250, відповідно до п. 2 якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 62 986,00 кв.м. - землі кемпінгів, будинків для відпочинку або для проведення відпустки; на земельній ділянці не розміщені об'єкти нерухомого майна та інші об'єкти інфраструктури; земельна ділянка передається в оренду без об'єктів нерухомого майна та інших об'єктів інфраструктури.
Відповідно до п. 3 Договору оренди землі № 250 від 26.10.2020 договір укладено на двадцять років. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, при належному виконанні обов'язків відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. В цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
За умовами договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 21.10.2010 становила 4834525,62 грн. Орендна плата визначена 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 12 086,31 грн на місяць.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
Також Договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру Державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2020 за № 041039000155.
Рішенням Кіровоградської міської ради № 1236 від 27.11.2017 у зв'язку з перейменуванням міста Кіровограда Кіровоградської області на місто Кропивницький, Кіровоградська міська рада (код ЄДРПОУ 26241020) є міською радою міста Кропивницького.
Вказаним рішенням встановлено, що всі рішення міської ради та її виконавчого комітету, розпорядження міського голови та документи, в яких зазначено назву "Кіровоград", "Кіровоградська міська рада" у відповідних відмінках, прийняті до набрання чинності цього рішення, залишаються чинними та приймаються всіма виконавчими органами міської ради, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, при цьому при прийнятті нових рішень та документів використовується нова назва "Кропивницький" та "міська рада міста Кропивницького".
Рішенням Кропивницької міської ради № 3 від 04.12.2020 перейменовано Міську раду міста Кропивницького (код ЄДРПОУ 26241020) на Кропивницьку міську раду, встановлено, що всі рішення міської ради та її виконавчого комітету, розпорядження міського голови та документи, в яких зазначено назву "Міська рада міста Кропивницького" у відповідних відмінках, прийняті до набрання чинності цим рішенням, є чинними та приймаються всіма виконавчими органами міської ради, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, при цьому при прийнятті нових рішень та документів використовується нова назва "Кропивницька міська рада".
У Державному земельному кадастрі 06.10.2010 земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:04:046:0416 зареєстрована як землі рекреаційного призначення.
За інформацією Кропивницької міської ради з 26.10.2010 діють договірні відносини з ТОВ "Саладін" щодо земельної ділянки площею 6,2965 га з кадастровим номером 3510100000:04:046:0416.
За даними Головного управління ДПС у Кіровоградській області ТОВ "Саладін" декларує податкові зобов'язання з плати за землю (орендної плати) за земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:04:046:0416 та сплачувало податкові зобов'язання.
Ураховуючи викладене, за рішеннями Кіровоградської міської ради ТОВ "Саладін" з 2010 року є орендарем земельної ділянки рекреаційного призначення площею 6,2965 га, що розташована в межах прибережної захисної смуги річки Інгул у місті Кропивницькому.
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2010 у справі № 3/60(9/140) позов прокурора задоволено, визнано незаконним та скасовано пункт 8.130 рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 № 405 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин".
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 у справі № 1170/2а-5142/11 задоволено позов прокурора, визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської міської ради № 3651 від 22.07.2010 "Про передачу ТОВ "Саладін" в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища".
На думку прокурора, земельні ділянка використовується незаконно, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду, що й стало підставою звернення прокурора до господарського суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що під час розгляду справи прокурором доведено порушення вимог ст. 88 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України в частині порушення обмежень щодо використання прибережних захисних смуг уздовж річок та навколо водойм, земельна ділянка незаконно перебуває в оренді у ТОВ "Саладін", а сам договір оренди землі є недійсним, оскільки рішення, на підставі якого він укладений, та яке виражає волю Держави у даних правовідносинах, судом визнано незаконним.
Такий висновок суду першої інстанції мотивований тим, що судовими рішеннями у справах № 3/60(9/140) та № 1170/2а-5142/11 підтверджено незаконність рішень Кіровоградської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Саладін" в оренду та про безпосередню передачу земельної ділянки в оренду підприємству.
Водночас, суд першої інстанції виснував, що обставина, зазначена відповідачем 2 щодо спливу строку позовної давності, не ґрунтується на нормах діючого законодавства. Такий висновок місцевого господарського суду мотивований тим, що позов прокурора за своєю правовою природою є негаторним, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки і на такі вимоги не поширюються правила щодо позовної давності.
Також, судом першої інстанції встановлена правомірність звернення прокурора з цим позовом, а також обрання прокурором вірного способу захисту порушених інтересів Держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст. 16 ЦК України, 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України, а саме усунення перешкод власнику - територіальній громаді у здійсненні розпорядження та користування майном шляхом визнання недійсним договору оренди, скасування реєстрації права оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Колегія суддів частково погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, зокрема щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.
Так, відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Кропивницька міська рада.
Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
При цьому ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада міста Кропивницького, як власник спірної земельної ділянки делегує Кропивницькій міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та безпосереднім інтересам територіальної громади.
Щодо відсутності такого органу прокурором повідомлено, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, захищати законні інтереси держави та територіальної громади у спірних правовідносинах є Кропивницька міська рада. Водночас, саме від цього органу місцевого самоврядування виходить правопорушення, тому має місце співпадіння позивача й відповідача в одній особі, а отже прокурор самостійно звертається до суду за захистом інтересів держави.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 по справі № 916/749/17 вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить.
Захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах.
Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Набуття права оренди на земельну ділянку всупереч встановленому законодавством порядку, суперечить інтересам держави у сфері надання та охорони земель, ефективного і раціонального використання земельних ресурсів тощо.
Таким чином, органи прокуратури України є єдиним суб'єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов'язаних із протиправним розпорядженням органом місцевого самоврядування земельною ділянкою, належною територіальній громаді.
Так, Конституція України (ст. 13-14) визначає, що земля, водні та інші природні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
З огляду на положення ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.
Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності та укладаються відповідні правочини.
У постанові № 925/1133/18 від 11.06.2024 Велика Палата Верховного Суду висновує, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
У справі, що розглядається, прокурором подано позов для усунення порушень, допущених самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в користування, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, правильно вказавши, що у спорі Кропивницька міська рада має бути відповідачем. Водночас, інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.
Також місцевим господарським судом зазначено, що ч. 3-4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).
Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.
Водночас, судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, в тому числі з питань зміни цільового призначення, надання земель в користування, оренду тощо є Держгеокадастр, який і є належним позивачем у цій справі.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.10.2024 у справі № 922/3274/19 зауважив, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб'єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятись залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.
Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У цьому випадку Держгеокадастр здійснює повноваження як суб'єкт здійснення права державної власності на землю.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ч. 1 ст. 386 ЦК України).
При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України.
Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Стаття 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" має загальний характер. Повноваження Держгеокадастру як органу виконавчої влади визначаються відповідними нормативно-правовими актами.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Абзацом 5 ст. 152 ЗК України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Відповідно до абзаців 1-3 п. "а", абз. 1 та 2 п. "б" ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема:
а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;
б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.
Згідно з абз. 9 ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Відповідно до пункту 1 Положення від 14.01.2015 № 15 є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15, зокрема, встановлено що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Отже, Держгеокадастр має виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель. Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено дії, які має вчиняти Держгеокажастр, зокрема, у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування - вносити до цього органу відповідне клопотання.
Водночас ст. 152 ЗК України, ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15 також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.
Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).
Таким чином, судова колегія вважає, що Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Кропивницьку міську раду одним з співвідповідачів у справі і мав підстави звернутися до суду як позивач у цій справі.
Щодо позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі № 250 від 26.10.2010 та зобов'язання звільнити спірну земельну ділянку, судова колегія зазначає наступне.
Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання правочину недійсним (господарської угоди).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Отже, наведеними правовими нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні правочину було порушено господарську компетенцію.
З позовної заяви прокурора вбачається, що позовна вимога про визнання недійсним договору оренди землі ґрунтується на тому, що рішення Кіровоградської міської ради, на підставі якого укладений спірний договір оренди землі, визнані незаконними судовими рішеннями у справах № 3/60(9/140) та № 1170/2а-5142/11.
Так, постановою Господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2010 у справі № 3/60(9/140) позов прокурора задоволено, визнано незаконним та скасовано пункт 8.130 рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 № 405 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин".
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 у справі № 1170/2а-5142/11 задоволено позов прокурора, визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської міської ради № 3651 від 22.07.2010 "Про передачу ТОВ "Саладін" в оренду земельної ділянки в районі лодочно-рятувальної станції на території Лелеківського водосховища". Судове рішення набрало законної сили 14.11.2013.
Адміністративним судом встановлено, що Кіровоградською міською радою земельну ділянку передано у користування рішенням № 3651 від 22.07.2010 та укладено договір оренди землі 26.10.2010 вже після того як судовим рішенням у справі № 3/60(9/140) скасовано рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Під час розгляду справи № 1170/2а-5142/11 адміністративним судом встановлено порушення вимог ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України та ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України в частині порушення обмежень щодо використання прибережних захисних смуг уздовж річок та навколо водойм.
Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Водоохоронні зони встановлюються вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм для запобігання забрудненню і виснаженню водних об'єктів (абзац 1 п. 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів), для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку (ч. 1 ст. 87 Водного кодексу України).
У межах вказаних зон з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Отже, таке використання прибережних захисних смуг, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об'єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об'єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей.
Статтею 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України установлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережених захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Відсутність проекту землеустрою стосовно встановлення прибережної захисної смуги та невизначеність її меж у натурі не означає відсутності цієї смуги та не підтверджує правомірності передання в оренду спірної земельної ділянки, розташованої біля урізу води.
Отже судовими рішеннями у справах № 3/60(9/140) та № 1170/2а-5142/11 підтверджено незаконність рішень Кіровоградської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Саладін" в оренду та про безпосередню передачу земельної ділянки в оренду підприємству.
За правилами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За умовами Договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 21.10.2010 становила 4 834 525,62 грн та орендна плата визначена у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 12 086,31 грн на місяць.
Проте нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:04:046:0416 станом на 19.04.2024 становить 16 258 946,91 грн.
Кропивницька міська рада листами від 21.06.2023 та 10.07.2023 проінформувала, що міська рада не володіє інформацією щодо сплати орендної плати за використання земельної ділянки, незважаючи на те, що за правилами п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п.п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України плата за землю (в тому числі й орендна плата) належить до місцевих податків.
Також Кропивницька міська рада повідомила, що зміни до договору не вносились, додаткові угоди не укладались, у проведенні обстеження земельної ділянки - відмовила.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.
Будучи обізнаною, що передача у користування земельної ділянки була здійснена з порушеннями діючого земельного та містобудівного законодавства, Кіровоградська міська рада уклала договір оренди.
За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:04:046:0416 віднесена до земель рекреаційного призначення, при цьому відповідно до вимог ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Таким рішенням є рішення Кіровоградської міської ради № 3651 від 22.07.2010, яке визнано незаконним та скасовано рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 у справі № 1170/2а-5142/11.
10.06.2022 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 6,2965 га з кадастровим номером 3510100000:04:046:0416.
За таких обставин, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що земельна ділянка була незаконно передана в оренду ТОВ "Саладін", оскільки рішення, на підставі яких був укладений договір оренди землі, та які виражають волю Держави у даних правовідносинах, судом визнані незаконними.
Щодо посилання апелянта на втручання у мирне володіння майном, судова колегія зазначає про таке.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Велика Палата Верховного Суду зазначила на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України).
Набуття права оренди на земельну ділянку всупереч чинному законодавству зумовлює конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції правом набувача землі мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, не погіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин цієї справи встановлення справедливого балансу між приватним і суспільним інтересом передбачає оцінку не лише поведінки органів державної влади та органу місцевого самоврядування, але й дій і бездіяльності особи зацікавленої у набутті в оренду земельної ділянки - набувача, зокрема, щодо його обізнаності, що право оренди ним набуто незаконно.
Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог прокурора.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Саладін" до суду першої інстанції подавалась заява про застосування строків позовної давності.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У пункті 45 постанови Великої палати Верховного Суду України від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 зазначено, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.
Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою, як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 року у справі № 6-2407цс15, від 01.07.2015 року у справі № 6-178гс15, так і Верховного Суду в постановах від 15.05.2018 року у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 року у справі № 911/2534/17.
Визначаючи початок перебігу позовної давності у даній справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор.
Наведе відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у справах № 3-932гс17 від 18.10.2017, № 3-869гс17 від 16.08.2017, № 3-455гс17 від 07.06.2017, № 3-1486гс16 від 22.03.2017, № 916/2122/13 від 22.04.2015, № 11/163/2011/5003 від 25.03.2015 та підтримується усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 24.01.2018 у справі № 914/801/17, від 19.06.2018 у справі № 922/2756/17.
З огляду на обставини справи, що розглядається, беззаперечним є висновок про те, що держава в особі відповідача 1 дізналася про порушене право, а саме укладення договору оренди землі з порушенням норм законодавства на підставі рішення, що було визнано незаконним судом, безпосередньо під час укладення спірного договору, а саме - 26.10.2010, оскільки Кіровоградська міська рада є стороною цього правочину.
Відповідно на час звернення прокурора до господарського суду із цим позовом - травень 2024 р., строк позовної давності сплив, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Однак, як вже було зазначено вище, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виснував, що обставина, зазначена відповідачем 2 щодо спливу строку позовної давності, не ґрунтується на нормах діючого законодавства. Такий висновок місцевого господарського суду мотивований тим, що позов прокурора за своєю правовою природою є негаторним, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки і на такі вимоги не поширюються правила щодо позовної давності.
Проте, судова колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Так, за змістом статті 391 ЦК України негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння.
Власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Речове право захищається за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов'язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично з необмеженого кола осіб) і не створює саме по собі зобов'язального правовідношення.
Разом з тим у постанові від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 Велика Палата Верховного Суду з посиланням на свої висновки, викладені в постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, зазначила, що позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини 2 статті 16 ЦК України, - припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов'язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин. Натомість, якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов'язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов'язально-правових способів.
З огляду на зазначений вище висновок та враховуючи, що за обставинами цієї справи ТОВ "Саладін" використовує спірну земельну ділянку на підставі оспорюваного договору оренди землі, тобто в межах зобов'язальних правовідносин, то такий їх характер виключає можливість їх віднесення до тих правовідносин, які можуть бути передумовою заявлення негаторного позову.
З наведеного вбачається, що судом першої інстанції належно та всебічно не досліджено спірних правовідносин між сторонами з урахуванням усіх істотних обставин, що мали місце у цих правовідносинах та впливають на правильне застосування норм матеріального права, з огляду на що, судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області скасувати як таке, що ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача у повному обсягу.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саладін" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2024 р. у справі № 912/1294/24 -задовольнити.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2024 р. у справі № 912/1294/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову - відмовити.
Судовий збір, сплачений за подання позову, покласти на Кіровоградську обласну прокуратуру.
Стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саладін" судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 10 900,80 грн.
Видачу наказів на виконання даної постанови, у відповідності до вимог ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 28.04.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя В.Ф. Мороз