28.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4059/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 (повний текст рішення складено 01.01.2025, суддя Панна С.П.) у справі №904/4059/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми", м. Суми
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", Дніпропетровська обл., м. Кам'янське
про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення інфляційних втрат у сумі 63 725, 77 грн, 3% річних в сумі 24 745,24 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору постачання електричної енергії № 42400025 від 01.02.2023 в частині оплати за надані послуги.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №904/4059/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ» (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Заводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 00130820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (40004, Сумська обл., м. Суми, вул. Реміснича, буд. 35, код ЄДРПОУ 41884537), на рахунок: НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк, інфляційні втрати - 63 725,77 грн., 3% річних в сумі - 24 745,24 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль", в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 року у справі №904/4059/24, прийнявши нове рішення, яким зменшити АТ «Дніпровська ТЕЦ» нараховані ТОВ «Енера Суми» суми інфляційних втрат у розмірі 75 118,86 грн. та 3% річних у розмірі 11 988,18 грн. на 90%.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач вважає дане рішення суду одностороннім та необґрунтованим, таким, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для Відповідача по справі, при неправильному застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок несвоєчасного погашення заборгованості за договором №42400025 від 01.02.2023 року Позивач поніс матеріальні втрати. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи. Так, значення для справи мають належні докази з боку АТ «Дніпровська ТЕЦ» щодо обставин, які призвели до несвоєчасного виконання договірних зобов'язань, внаслідок чого на підприємство покладений обов'язок щодо відшкодування Позивачеві інфляційних втрат та 3% річних. Вважаємо дані обставини такими, що не залежать від волі Відповідача, а прийнявши доводи Позивача, без врахування аргументів іншої сторони у справі, Суд тим самим допустив односторонній розгляд справи, необ'єктивно дослідив та оцінив докази, надані Відповідачем, без належного обґрунтування свого рішення, помилково зазначивши при цьому, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища Відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення. Крім цього, в рішенні також зазначено, що виключність випадку для зменшення судом розміру інфляційних втрат та процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами;
- викладені в оскаржуваному рішенні суду обґрунтування не відповідають дійсним обставинам, на які Відповідач звертав увагу Суду, які навіть не відображені у тексті прийнятого у справі рішення, що вказує на його однобокість, і, як наслідок, рішення не відповідає принципам справедливості, а від так не відповідає принципу верховенства права, адже Суд може забезпечити справедливе судочинство тільки з дотриманням принципу рівності всіх перед законом і судом;
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 року частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Енера Суми» (м. Суми) у справі №904/1060/24 за позовом до АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» м.Кам'янське про стягнення заборгованості з оплати вартості електричної енергії, поставленої відповідачу у грудні 2023 року загальною вартістю 3 919 959 грн. на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №42400025 від 01.02.2023, відповідно до якого закрито провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 1 000 000 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору, та стягнуто з АТ «Дніпровська ТЕЦ» на користь ТОВ "Енера Суми" залишок заборгованості у розмірі 1 419 959,00 грн, 3% річних в розмірі 9435,93 грн., витрати зі сплати судового збору 17 152,74 грн., з відстроченням виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області на 9 місяців - до 19.03.2025 року. Не погоджуючись з рішенням суду у справі №904/1060/24 в частині надання відстрочки виконання рішення, ТОВ «Енера Суми» намагалось оскаржувати рішення, але постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2024 року апеляційна скарга Позивача залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 року залишено без змін з огляду на обставини, на які посилалось АТ «Дніпровська ТЕЦ». Станом на сьогодні рішення суду від 19.06.2024 року у справі №904/1060/24 виконано АТ «Дніпровська ТЕЦ» у повному обсязі достроково: сплачена сума основної заборгованості по договору №42400025 від 01.02.2023 у розмірі 1 419 959,00 грн., про що зазначалось при розгляді даної справи та додавалась платіжна інструкція №1471 від 24.12.2024 р., а також сплачений залишок заборгованості - 3% річних та сума судового збору, відповідно до платіжної інструкції №45 від 10.01.2025 р., яке додається;
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 р. у справі №904/4059/24 з АТ «Дніпровська ТЕЦ», без врахування виняткових обставин несвоєчасності погашення заборгованості по договору №42400025 від 01.02.2023 р., стягнуто на користь ТОВ «Енера Суми» інфляційні втрати та 3% річних. Так, положеннями ст.233 передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питання щодо зменшення додаткових нарахувань, які пов'язані з несвоєчасним розрахунком. При розгляді даної справи АТ «Дніпровська ТЕЦ» просить врахувати обставини, які не залежать від волі їх підприємства при несвоєчасних розрахунках за договірними зобов'язаннями, але Суд викладеним Відповідачем аргументам належної уваги не приділив, прийняв позицію Позивача, в зв'язку із чим Відповідач вимушений подати апеляційну скаргу на рішення суду від 30.12.2024 року;
- АТ «Дніпровська ТЕЦ» є підприємством, що виробляє, транспортує та постачає вироблену теплову енергію для потреб опалення споживачів правобережної частини м.Кам'янського, серед яких не тільки населення, але й медичні установи та заклади освіти. Функції з реалізації виробленої теплової енергії для потреб опалення споживачів правобережної частини м. Кам'янського надані нашому підприємству на підставі рішення Кам'янської міської ради № 2009-44/VII від 09.07.2020 року (рішення Кам'янської міської ради є в загальному доступі на офіційному сайті Кам'янської міської ради за посиланням в мережі інтернет http://so.kam.gov.ua). Відповідно до п. 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. АТ «Дніпровська ТЕЦ» завжди намагалось дотримуватись своєчасності виконання грошових зобов'язань перед кредиторами за договорами, але підставами їх невиконання стали об'єктивні обставини, пов'язані з тим, що не залежать від волі підприємства та спричинили вкрай важкий фінансовий стан АТ «Дніпровська ТЕЦ», адже джерелом коштів підприємства є оплата споживачами послуг за теплопостачання, розрахунки яких здійснюються переважно в опалювальний період. Станом на сьогодні заборгованість споживачів на надані послуги складає близько 400 млн. грн. Згідно статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Таким чином, опалення приміщень здійснюється у відповідний осінньо-зимовий період безперервно незалежно від обставин (несплата за теплопостачання внаслідок халатного ставлення одних споживачів до своїх обов'язків щодо здійснення оплати за комунальні послуги, неплатоспроможність інших, відсутність технічної можливості відключення більшої частини споживачів від теплопостачання, тощо);
- крім того, АТ «Дніпровська ТЕЦ» є підприємством критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору, що має стратегічне значення, до якого використовується режим покладених спеціальних обов'язків, адже забезпечує життєдіяльність міста Кам'янське в осінньо-зимовий період. Витягом з наказу Міністерства енергетики України від 29.02.2024 року №87 підтверджено статус нашого підприємства паливно-енергетичного комплексу критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Витяг з зазначеного Наказу додається);
- при значному дефіциті генеруючих потужностей, при мораторії на підвищення тарифів, з метою недопущення техногенної катастрофи у місті, що може бути викликана відсутністю теплозабезпечення споживачів в опалювальний сезон, усвідомлюючи необхідність виконання взятих на себе зобов'язань, підприємство намагалось вживати всі заходи щодо зменшення існуючої заборгованості, у зв'язку із чим всі грошові кошти по мірі їх надходження першочергово сплачувались нашим підприємством перед ТОВ «Енера Суми» в погашення заборгованості по договору № 42400025 від 01.02.2023, а саме: 29.01.2024 - 500 000,00 грн., 12.02.2024 - 500 000,00 грн., 28.02.2024 - 500 000,00 грн., 26.03.2024 - 1 000 000,00 грн., що відображено у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 р. у справі про стягнення заборгованості №904/1060/24. 24.12.2024 р. - сплачений залишок основного боргу у розмірі 1 419 959,00 грн., докази сплати додавались до матеріалів справи №904/4059/24;
- зміни в соціально-економічному становищі нашої держави вкрай негативно відображаються на господарській діяльності АТ «Дніпровська ТЕЦ», внаслідок чого на підприємстві встановлений неповний робочий тиждень, введений наказом по підприємству №36 від 31.01.2024 р. на період з 01.04.2024 по 01.10.2024 (копія наказу додається) задля економії витрат підприємства, у тому числі й фонду оплати праці;
- Указом Президента України №737 від 07.11.2023 року введене в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 07.11.2023 року «Щодо додаткових заходів із посилення стійкості функціонування енергетичної системи та підготовки національної економіки до роботи в осінньо-зимовий період 2023/24 року», згідно з яким з метою нейтралізації загроз енергетичній безпеці, посилення стійкості функціонування енергетичної системи та підготовки національної економіки до роботи в осінньо-зимовий період 2023/24 року доручено здійснити відповідні заходи реконструкції. На виконання поставлених завдань для проведення термінових заходів із поліпшення ситуації в енергетичній сфері, з метою створення високоманеврових потужностей та підвищення кількості виробництва для забезпечення тепловою та/або електричною енергією об'єктів критичної інфраструктури, закладів соціальної сфери та споживачів, АТ «Дніпровська ТЕЦ» проводить роботи щодо встановлення когенераційних газо-поршневих установок, які має ввести в експлуатацію в найкоротші строки. Вище зазначена інформація є інформацією з обмеженим доступом. Вирішення питань потребує додаткових фінансових затрат, а поточний фінансовий стан підприємства, сплата боргових зобов'язань ставить під загрозу виробничу діяльність АТ «Дніпровська ТЕЦ» і, як наслідок, зрив опалювального сезону у місті, що обов'язково призведе до техногенної катастрофи;
- в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 року у справі № 911/2269/22 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Підстави зменшення неустойки для конкретних спірних правовідносин мають індивідуальний характер. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду, відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Верховний Суд зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов'язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права;
- у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі N902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру. 8.37. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. 8.38. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання»;
- як вже зазначалось вище, Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 р., яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2024 року, взято до уваги індивідуальний характер господарської діяльності АТ «Дніпровська ТЕЦ», та надано відстрочку виконання рішення суду про стягнення з АТ «Дніпровська ТЕЦ» на користь ТОВ «Енера Суми» заборгованості. Так, в постанові Центрального апеляційного господарського суду у вище наведеній справі №904/1060/24 за позовом ТОВ «Енера Суми» до АТ «Дніпровська ТЕЦ» про стягнення боргу, було зазначено: «Судом враховано, що Відповідач наявність обов'язку перед Позивачем визнає та не ухиляється від сплати заборгованості, вживає заходи щодо погашення наявного боргу перед позивачем. Крім того, оцінюючи ступінь вини Відповідача у виникненні спору, господарський суд звернув увагу на те, що господарські операції за спірним договором не можна віднести до категорії комерційних операцій на власний ризик. Відповідач є теплопостачальним підприємством, метою укладання ним спірного договору є забезпечення потреб цивільного населення (в переважній більшості) тепловою енергією, можливість розрахунків Відповідача з Позивачем залежать від надходження до Відповідача грошових коштів від кінцевих споживачів теплової енергії. Враховуючи необхідність проведення підготовчих робіт до опалювального сезону, проведення ремонтних робіт задля якісної надання життєвонеобхідної послуги населенню та іншим споживачам, в тому числі закладам охорони здоров'я, тощо. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють вчасне виконання Відповідачем рішення суду»;
- заслуговують на окрему увагу Суду всі викладені обставини, враховуючи: -що зменшення додаткових нарахувань передбачено законодавством, а підставі їх зменшення для конкретних спірних правовідносин мають індивідуальний характер, оцінка яких належить до дискреційних повноважень суду в межах судового розсуду, -що законодавець у будь-якому випадку пов'язує можливість Суду зменшити розмір додаткових нарахувань за несвоєчасність розрахунків з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання Боржником своїх договірних зобов'язань, -з урахуванням того, що на Відповідача фактично покладено зобов'язання забезпечення здійснення ним виробничої діяльності в умовах неплатоспроможності населення, -враховуючи значний дефіцит генеруючих потужностей, наявність мораторію на підвищення тарифів, надання нашим підприємством послуги в осінньо-зимовий період, -ураховуючи складні обставини сьогодення та важливий суспільний інтерес та суспільну значимість надання життєво необхідної комунальної послуги, -беручи до уваги негативні наслідки від неналежного опалення або взагалі від його відсутності, -усвідомлюючи необхідність своєчасного виконання спеціальних обов'язків в енергетичній сфері, з врахуванням: -ступіню вини Відповідача у виникненні спору; -ступеню виконання зобов'язання боржником (неухильність виконання, що полягає у часткових сплатах заборгованості по договору №42400025 від 01.02.2023 по мірі надходження грошових коштів за теплопостачання в опалювальний період), які відображені у рішенні суду у справі №904/1060/24 та додавались до справи №904/4059/24; -досрочне виконання рішення суду у справі №904/1060/24, яким надано відстрочку виконання рішення до 19.03.2025 року, та сплату залишку заборгованості вже зараз (докази сплати додавались до матеріалів справи №904/4059/24 та додаються до даної апеляційної скарги); -майновий стан Відповідача, відповідно до довідки про фінансовий стан підприємства станом на 01.10.2024 року, яка додавалась до матеріалів справи №904/4059/24 та нова довідка станом на 01.01.2025 року, яка додається до цієї апеляційної скарги; -інші інтереси Відповідача, які полягають в індивідуальності здійснення господарської діяльності, сезонність надання послуги, важливу роль у життєзабезпеченні міста для споживачів, серед яких й соціальні групи -лікарні, школи та ін., критичне зменшення оплати за надані послуги тощо. Тобто, обов'язково мають враховуватися й інтереси іншої сторони спору, які викладені не задля виправдовування, а за наявності об'єктивних обставин, що супроводжують господарську діяльність АТ «Дніпровська ТЕЦ». В любому випадку, з огляду на викладене, недостатньо лише розглядати наявність порушених прав Позивача, але й взяти до уваги винятковість обставин Відповідача;
- аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Відповідача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Апелянт ґрунтується на висновках Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.), в якому зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Отже, доводи Апелянта про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанцій під час прийняття рішення суду від 30.12.2024 р. знаходять своє підтвердження;
- відповідно до ст.86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно до ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, незаконність і необґрунтованість судового рішення в даному випадку полягає в неправильному застосуванні судом норм матеріального та процесуального права;
- враховуючи суспільну значимість надання життєво необхідної комунальної послуги, та масштабні наслідки можливого припинення теплопостачання в осінньо-зимовий період, в умовах сьогодення задля перемоги нашої держави та побудови нової України, коли внесок КОЖНОГО вкрай важливий, відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, практики Верховного Суду із зазначеного питання, вважаємо, що викладені Відповідачем обставини, які не залежать від волі підприємства, є підставою зменшення судом Відповідачу додаткових нарахувань Позивача на 90%, у зв'язку із чим вимушені просити Судову колегію апеляційної інстанції врахувати аргументи Відповідача, що має велике значення для нашого підприємства та для нашого міста, які не можна ігнорувати, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким зменшити АТ «Дніпровська ТЕЦ» нараховані ТОВ «Енера Суми» суми інфляційних втрат у сумі 75118,86 грн. та 3% річних у сумі 11988,18 грн. за неналежне виконання договору, на 90 %;
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 17.01.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/4059/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
24.01.2025 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №904/4059/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; скаржнику/АТ "Дніпровська ТЕЦ" уточнити/конкретизувати вимоги прохальної частини апеляційної скарги щодо оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №904/4059/24 та зазначити яке саме нове рішення він просить ухвалити (в частині сум інфляційних втрат та 3% річних, які просить зменшити на 90%).
13.02.2025 від Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" до Центрального апеляційного господарського суду надійшли уточнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 року по справі № 904/4059/24 (на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 29.01.2025 року), у яких зазначено наступне.
Відповідач посилається на статтю 269 ГПК України, якою визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Скаржник зазначає, що із наведених положень процесуального законодавства вбачається, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи свої повноваження із перегляду справи в апеляційній інстанції, має розглянути всі доводи апеляційної скарги.
Відповідач наголошує, що доводи, викладені Відповідачем, та надані в обґрунтування докази, суд першої інстанції не розглянув, внаслідок чого рішення суду, що оскаржується, не може бути законним та обґрунтованим, що свідчить про порушення права Відповідача на справедливий судовий розгляд.
Скаржник звертає увагу, що як зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції: «Виключність випадку для зменшення судом розміру інфляційних втрат та процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами».
Обставини даної справи № 904/4059/24 інфляційні втрати та проценти річних у даній справі не збільшувалися у порівнянні з встановленими статтею 625 ЦК України, їх розмір не перевищує суму заборгованості (є таким, що у 16 разів менший за суму заборгованості), а отже цілком відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності.
Враховуючи вищезазначене, підлягає стягненню з відповідача інфляційні витрати в розмірі 63 25,77грн. на суму несплаченої заборгованості.
...Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 24 745,24грн. та інфляційні втрати в розмірі 63 725,77грн.»
Скаржник вважає, що суд безпідставно залишив поза увагою наявність виключних обставин несвоєчасності погашення заборгованості, на які посилався Відповідач, які не залежать від його волі, та які згідно зі ст.233 ГК України можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та які знаходять своє підтвердження в даній справі.
Заперечуючи проти викладеного у рішенні суду від 30.12.2024 у справі №904/4059/24 щодо відсутності належних доказів в обґрунтування своєї позиції, АТ «Дніпровська ТЕЦ», керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.2, 42, 165 254, 258, 259, п.2 ч.1 ст.275, ч.1 ст.277 ГПК України, на підставі ст.233 ГК України, враховуючи наявність підстав у даній справі для зменшення неустойки та відсутність в законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки, враховуючи, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, з урахуванням характеру господарської діяльності АТ «Дніпровська ТЕЦ» просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 року у справі №904/4059/24 та ухвалити нове рішення, яким зменшити суми інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням доводів АТ «Дніпровська ТЕЦ».
Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: прийняти відзив на апеляційну скаргу і долучити його до матеріалів справи №904/4059/24. Відмовити Акціонерному товариству «Дніпровська теплоелектроцентраль» в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №904/4059/24 та залишити зазначене рішення суду без змін.
Відзив обґрунтований наступним:
- ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» вважає аргументи апеляційної скарги АТ «Дніпровська ТЕЦ» такими, що протирічать висновкам постанови Пленуму вищого Господарського суду України №6 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», оскільки судом першої інстанції прийнято рішення у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто судом з'ясовано шляхом дослідження та оцінки належні і допустимі докази у конкретній справі;
- при прийнятті рішення судом першої інстанції: - суд порівняв та оцінив фінансовий стан Позивача та Відповідача, який є важким в умовах воєнного стану, як для Відповідача, який обслуговує м.Кам'янське Дніпропетровської області так і для Позивача, який постачає електричну енергію за універсальною послугою для споживачів Сумської області (в тому числі для населення); - враховано судом, що 54 територіальні громади Сумської області перебувають в зоні активних та можливих бойових дій, що населення Сумської області має заборгованість перед ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» в понад 305 млн.грн; - суд оцінив, що основним видом діяльності Відповідача є вироблення, транспортування та постачання виробленої теплової енергії і, відповідно основне фінансове навантаження собівартості виробленої продукції виникає в опалювальний період. На відміну від Відповідача, ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» постає електричну енергію цілий рік. Тому посилання Відповідача на встановлення неповного робочого дня в міжопалювальний період для працівників підприємства можна розцінювати не як тяжкий фінансовий стан підприємства, а як відсутність навантаження для працівників Відповідача обсягами роботи; - Посилання Відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1060/24 від 19.06.2024, яким постановлено відстрочити виконання цього рішення на 9 місяців - до 19.03.2025, як підставу для відмови у задоволенні позову у справі №904/4059/24 - є необґрунтованим, оскільки: а) в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 зазначено, що розстрочка або відстрочка виконання зобов'язань не припиняє зобов'язань, а тому положення ст.625 ЦК України застосовуються до моменту фактичного виконання; б) в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №340/385/17 вказано, що 3% річних є самостійними компенсаційними, а не штрафними виплатами, а тому стягуються поряд з пенею, яка є видом неустойки;
- Господарський суд Дніпропетровської області правильно визначив характер спірних правовідносин, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права і на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин ухвалив законне, обґрунтоване рішення від 30.12.2024 року у справі №904/4059/24 з додержанням вимог господарського судочинства в межах заявлених вимог;
- посилання Апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, як на аналогічну практику (на думку Апелянта) для застосування у спірних правовідносинах справи №904/4059/24 - є хибним. За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «...виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.», колегія суддів зазначає таке. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/8358/19. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц). У контексті вищевикладеного позивач зауважує, що у справі №902/417/18 з відповідача стягувався основний борг, пеня, штраф і відсотки річних у той час як у даній справі заявлено лише 3% і інфляційне знецінення, а тому відсутні підстав для застосування норм ст. 233 ГК України у даному випадку, а тому з відповідача на користь позивача відлягає стягненню вся сума 3 % річних та разом з тим інфляційні збитки не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу, а тому відсутні підстави для зменшення її суми;
- згідно із статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації. Разом з тим Позивач підкреслює, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру штрафних санкцій, Відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення. В той же час Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища Відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином статтею 551 та статтею 233 ГК передбачено право суду зменшувати розмір саме штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), а не розмір 3% річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України. Статтею 625 ЦК України передбачено право кредитора нарахувати боржнику 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми, що не має характеру штрафних санкцій, а є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно- правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки три проценти річних та інфляційні втрати виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно, ТОВ "ЕНЕРА СУМИ» скористалось своїм правом, передбаченим статтею 625 ЦК України, та нарахувало АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» за невиконання зобов'язань згідно умов Договору 3 % річних від простроченої суми;
- посилання Апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 в обґрунтування зменшення розміру 3% річних є безпідставним. Правова позиція Верховного Суду у цій постанові не може бути застосована до правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, оскільки спірні правовідносини у вказаних справах різні. У справі № 902/417/18 однією із позовних вимог була вимога про стягнення з відповідача відсотків річних (частина друга статті 625 ЦК України) за ставкою, збільшеною за умовами укладеного сторонами договору до 40% та 96% річних, у той час як в межах даної справи № 904/4059/24 розглядалась вимога про стягнення з АТ «Дніпровська ТЕЦ" 3% річних, за вказаною ставкою (3%), яка передбачена частиною другою статті 625 ЦК України;
- звертаючись із позовом до суду у даній справі ТОВ «ЕНЕРА СУМИ", відповідно до пункту 9.2 Договору, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня не нараховувало. Сума основного боргу виникла за фактично спожиту в грудні 2023 електричну енергію та була сплачена Відповідачем нерівномірними платежами, а саме 29.01.2024 - 500000,00 грн, 12.02.2024 - 500000,00 грн 28.02.2024 - 500000,00 грн 26.03.2024 - 1000000,00 грн 24.12.2024 - 1419959,00 грн за Договором, тобто понад 11 місяців Відповідач користувався грошовими коштами Позивача безпідставно. Дане твердження не спростовується Апелянтом. Зважаючи на це, нараховані 24745,24 грн 3% річних із заборгованості, яка існувала та загальної заборгованості, та нараховані інфляційні втрати у розмірі 63725,77 грн ( за період до 12.09.2024), є належною мірою відповідальності, яка відповідає принципам розумності та справедливості, є компенсацією (платою) від боржника АТ «Дніпровська ТЕЦ» за користування утримуваними ним грошовими коштами;
- позивач вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по справі, повно та всебічно дослідив всі обставини справи та вірно дійшов висновку, що позивачем вірно було розраховано заборгованість вартості спожитої електричної енергії в грудні 2023;
- стадія дослідження доказів є однією зі стадій судового розгляду. Суд здійснює дослідження доказів не кількісно, а якісно, приймаючи рішення на своє внутрішнє переконання з дотриманням норм законодавства. При цьому відсутній обов'язок суду в судовому рішенні здійснювати посилання на всі докази, які були досліджені під час судового розгляду та аргументувати кожен доказ окремо, оскільки надані докази досліджуються судом в сукупності. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, позивач вважає, що доводи апелянта про неповне дослідження доказів по справі під час розгляду справи судом першої інстанції є такими, що не підлягають задоволенню;
- будь-яких доказів на спростування зазначеного вище чи обґрунтованості апеляційної скарги Відповідачем не надано. Апеляційна скарга ґрунтується на припущеннях щодо порушення його прав, на припущеннях при обґрунтуванні апеляційної скарги, на некоректних розрахунках, на необізнаності та незгоді з положеннями законодавства;
- Господарський суд Дніпропетровської області правильно визначив характер спірних правовідносин, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права і на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин ухвалив законне, обґрунтоване рішення від 30.12.2024 року у справі №904/4059/24 з додержанням вимог господарського судочинства в межах заявлених вимог;
- доводи апеляційної скарги в їх сукупності фактично зводяться до незнання, невірного розуміння та застосування скаржником вимог чинного законодавства, до власного тлумачення норм матеріального права, необґрунтованих висновків, низки необґрунтованих припущень, до незгоди із встановленими фактичними обставинами у справі.
Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (далі - постачальник) та Акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль» (далі - споживач) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №42400025 від 01.02.2023 (далі договір від 01.02.2023).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору від 01.02.2023 цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - НКРЕКП).
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору від 01.02.2023 постачальник зобов'язується поставити електричну енергію відповідно ДК 021:2015 09310000-5(електрична енергія на транспортування теплової енергії власними тепловими мережами та на власні потреби АТ "Дніпровська ТЕЦ") споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов'язується оплатити вартість використаної (поставленої) електричної енергії, в порядку та на умовах, передбачених цим договором (далі - товар).
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Додатковою угодою №5 від 22.12.2023 до договору від 01.02.2023 сторони дійшли згоди - збільшити ціну за одиницю товару на 2,46% без збільшення загальної суми договору та встановити нову ціну за 1кВт*год на рівні: з 12.12.2023 - 6,015942грн/кВи8год (з ПДВ); викласти в новій редакції пункти 2.4 та 5.1 договору; встановити, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до правовідносин, які виникли між сторонами з 12.12.2023.
Пунктом 2.4 договору від 01.02.2023 (в редакції додаткової угоди №5 від 22.12.2023) визначено, що загальний прогнозний обсяг постачання (споживання) електричної енергії за цим договором не повинен перевищувати 3873703,83кВт*год, в тому числі:
- Лютий - Березень 2023 року - 1298479кВт*год;
- Квітень - Червень 2023 року - 362569кВт*год;
- Липень - по 10 серпня 2023 року (включно) - 122983кВт*год;
- 11 серпня 2023 року - 10 листопада 2023року (включно) - 508371кВт*год;
- 11 листопада 2023 року - 11 грудень 2023року - 647690кВт*год;
- 12 грудня 2023 року - 31 грудня 2023року - 933611,83кВт*год.
Відповідно до пункту 2.5 договору від 01.02.2023 обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені споживачем, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача, про що споживач в письмовій формі повідомляє постачальника.
В пункті 3.1 договору від 01.02.2023 визначено, що початком строку (періоду) постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Постачання електричної енергії за договором здійснюється до 31.12.2023 включно.
Згідно з пунктом 5.1 договору від 01.02.2023 (в редакції додаткової угоди №5 від 22.12.2023):
- ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 3,75грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,75коп, разом з ПДВ 4,50грн - з 01 лютого 2023 року;
- ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 3,79997грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,759994коп, разом з ПДВ 4,559964грн - з 01 квітня 2023 року;
- ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 3,85482грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,770964коп разом з ПДВ 4,625784 грн - з 01 липня 2023 року по 10 серпня 2023 poxy (включно);
- ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 4,690511грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,938102коп, разом з ПДВ 5,628613грн - з 11 серпня 2023 року;
- ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 4,904566грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,980913коп, разом з ПДВ 5,885479грн - з 11 листопада 2023 року;
- ціна за 1 кВт*год електричної енергії (за одиницю товару) за цим договором становить 5,013285грн без ПДВ, крім того ПДВ 1,002657коп, разом з ПДВ 6,015942грн - з 12 листопада 2023 року.
Відповідно до пунктів 5.2 - 5.8 договору від 01.02.2023 загальна вартість цього договору (ціна договору) не перевищить 16962744грн97коп, крім того ПДВ 3392549грн, разом з ПДВ 20355293грн97коп.
Загальна вартість договору складається з суми всіх вартостей фактично поставлених (спожитих) обсягів електричної енергії споживачу протягом всього періоду постачання. Вартість фактично поставлених (спожитих) обсягів електричної енергії споживачу за місяць дорівнює добутку ціни за 1 кВт*год електричної енергії та фактично поставленого (спожитого) обсягу електричної енергії за такий місяць, що визначений в акті приймання-передачі електричної енергії, підписаному сторонами.
Ціна товару та цього договору не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування комерційного обліку, тощо. Вказані послуги оплачуються ОСР споживачем самостійно.
Обсяг споживання електричної енергії по об'єктам споживання споживача визначається на підставі даних показників приладів обліку. На підставі чого постачальник надає підписаний в двох примірниках акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов'язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 (п'ять) робочих днів з дати його отримання або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк. Один примірник підписаного акту повертається постачальнику.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Щомісячний плановий платіж до 10 числа розрахункового місяця 50% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ. Розрахунок за спожиту у поточному розрахунковому періоді електричну енергію здійснюється споживачем протягом 7-ми робочих днів з моменту завершення поточного розрахункового періоду на підставі виставленого постачальником рахунку.
Датою виконання зобов'язань споживача щодо оплати за електричну енергію вважається дата перерахування споживачем на банківський рахунок постачальника грошових коштів.
Пунктом 15.1 договору від 01.02.2023 визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині поставки електричної енергії до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків за неї - до повного їх здійснення.
Згідно з пунктом 16.1 договору від 01.02.2023 невід'ємною частиною цього договору є: додаток №1 Заява - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу; додаток №1.1. Місце поставки (Перелік та адреси об'єктів).
На виконання умов договору від 01.02.2023 позивач поставив електричну енергію, а відповідач її спожив, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийняття - передавання товарної продукції - електричної енергії №1622993-2312-1 від 31.12.2023 на суму 3919959грн.
На підставі акту прийняття - передавання товарної продукції - електричної енергії №1622993-2312-1 від 31.12.2023 позивач виставив відповідачу рахунок за грудень 2023 №1622993-2312-1 від 31.12.2023 на суму 3919959грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024р. по справі №904/1060/24 стягнуто з Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (ідентифікаційний код: 00130820; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Заводська, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (ідентифікаційний код: 41884537; місцезнаходження: 40004, Сумська область, м. Суми, вул. Реміснича, буд. 35) суму боргу в розмірі 1 419 959грн, 3% річних в розмірі 9435грн93коп, витрати зі сплати судового збору в розмірі 17152грн74коп.
Закрито провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 1000000грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Вищезазначеним рішенням стягнуто, але не виконано відповідачем, 3%річних за період з 25.01.2024р. по 29.02.2024р..
Отже, наступний період нарахування 3% річних розраховується з березня 2024 року.
Позивач надав свої розрахунки, в яких просить суд стягнути втрати від інфляції у розмірі 63 725,77грн. та 3 % річних на суму несплаченої заборгованості в розмірі 24 745,24грн.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у зменшенні нарахованих 3% річних та інфляційних втрат та наявності підстав для їх зменшення.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання електричної енергії № 42400025 від 01.02.2023р. в частині оплати за надані послуги, позивач відповідно до положень Цивільного кодексу України має право нарахувати 3 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.
Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024р. по справі №904/1060/24 стягнуто з Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (ідентифікаційний код: 00130820; місцезнаходження: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Заводська, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (ідентифікаційний код: 41884537; місцезнаходження: 40004, Сумська область, м. Суми, вул. Реміснича, буд. 35) суму боргу в розмірі 1 419 959грн, 3% річних в розмірі 9435грн93коп, витрати зі сплати судового збору в розмірі 17152грн74коп.
Закрито провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 1000000грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Вищезазначеним рішенням стягнуто, але не виконано відповідачем, 3%річних за період з 25.01.2024р. по 29.02.2024р..
Отже, наступний період нарахування 3% річних розраховується з березня 2024 року.
Позивач надав свої розрахунки, в яких просить суд стягнути втрати від інфляції у розмірі 63 725,77грн. та 3 % річних на суму несплаченої заборгованості в розмірі 24 745,24грн.
Перевіривши виконані позивачем розрахунки колегія суддів визнає їх арифметично вірними.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом положень частин 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги про те, що «в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 року у справі № 911/2269/22 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Підстави зменшення неустойки для конкретних спірних правовідносин мають індивідуальний характер. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду, відповідно до положень частин 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Верховний Суд зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов'язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права», колегією суддів відхиляються.
Судова колегія наголошує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку у своїй апеляційній скарзі посилається відповідач, викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі № 904/4059/24, яка переглядається, відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3 %, і порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних судом не встановлено.
Таким чином, під час вирішення спору у даній справі апеляційний суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки обставини даної справи № 904/4059/24 є відмінними від обставин у справі № 902/417/18.
Доводи апеляційної скарги про те, що АТ «Дніпровська ТЕЦ» є підприємством критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору, що має стратегічне значення, до якого використовується режим покладених спеціальних обов'язків, адже забезпечує життєдіяльність міста Кам'янське в осінньо-зимовий період, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки статус відповідача не створює йому в силу принципу рівності сторін додаткових привілеїв, особливо враховуючи те, що ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» також віднесено до підприємств критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору та до переліку підприємств, установ, організацій паливно-енергетичного комплексу.
Посилання скаржника на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2024 у справі №904/1060/24 колегією суддів відхиляються, оскільки норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають як застосування прецедентів, так і обов'язковості вказівок (правових позицій), що містяться у судових рішеннях суду апеляційної інстанції, а під визначені статтею 75 Господарського процесуального кодексу України умови щодо встановлення зазначеною постановою обставин, які не потребують доведення, не підпадають.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у клопотанні відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 24 745,24 грн та інфляційні втрати в розмірі 63 725,77 грн.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 24 745,24 грн - 3 % річних, 63 725,77 грн - інфляційних втрат.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Центральний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №904/4059/24 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №904/4059/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №904/4059/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв