27.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3435/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.
представники сторін:
від кредитора: Лагода Л.П., представник;
від боржника: Туманов С.Г., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІС Фінанс" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2024 року за результатами розгляду кредиторських вимог та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2024 року за підсумками попереднього судового засідання у справі № 904/3435/23 (суддя Соловйова А.Є.)
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 35Б, код ЄДРПОУ 31850716)
про визнання банкрутом, -
16.11.2023 року Акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" подано заяву з додатковими грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" в загальній сумі 2 611 176 491, 24 грн, з яких: - 865 974 960,03 грн - тіло за кредитним договором №DNHL0000000374, проценти за кредитним договором №DNHL0000000374 та DNHL0000000455, 1 725 146 163, 21 грн - пеня, 5 368,00 грн - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника, 20 050 000,00 грн - окремо внесені вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.
Грошові вимоги обґрунтовані порушенням боржником зобов'язань за кредитним договором № DNHL0000000455 від 16.11.2005 року та кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2024 року у цій справі визнано додаткові грошові вимоги Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" в сумі 20 050 000,00 грн - забезпеченні вимоги, що задовольняються позачергово, в сумі 5 368,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 598 524 699,05 грн (проценти за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 та тіло кредиту за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 19 152 336,17 грн (пеня за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005) - 6 черга задоволення вимог кредиторів; грошові вимоги в сумі 1 970 867 468,57 грн грн - відхилено.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2024 року у цій справі завершено попереднє засідання, за результатами якого внесено до реєстру вимог кредиторів, зокрема:
- грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в сумі 87 140,00 грн (судовий збір за подання заяви, авансування винагороди арбітражного керуючого) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 510 717 844,00 грн (заборгованість за кредитом) - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 5 552 100,00 грн - забезпечені вимоги, які задовольняються позачергово;
- додаткові грошові вимоги Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" в сумі 20 050 000,00 грн - забезпеченні вимоги, що задовольняються позачергово, в сумі 5 368,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 598 524 699,05 грн (проценти за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 та тіло кредиту за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 19 152 336,17 грн (пеня за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005) - 6 черга задоволення вимог кредиторів.
Грошові вимоги в сумі 1 970 867 468,57 грн - відхилено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2024 року за результатами розгляду кредиторських вимог та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 року за підсумками попереднього судового засідання у справі № 904/3435/23.
Скаржник просив апеляційний суд:
- скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 року по справі № 904/3435/23 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в розмірі 1 970 867 468,57 грн (заборгованості за відсотками та пенею за кредитними договорами);
- ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" в розмірі 1 970 867 468, 57 грн (264 873 641,53 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 1 705 993 827,04 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів);
- ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2023 року по справі № 904/3435/23 за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство - змінити, виклавши абзац 6 пункту 1 резолютивної частини рішення наступним чином: "додаткові грошові вимоги Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" в сумі 20 050 000,00 грн - забезпеченні вимоги, що задовольняються позачергово, в сумі 5 368,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 865 974 960, 03 грн (тіло за кредитним договором №DNHL0000000374, проценти за кредитними договорами № DNHL0000000374 та №DNHL0000000455) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 1 725 146 163,21 грн (пеня за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року) - 6 черга задоволення вимог кредиторів".
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що пунктом А6 кредитного договору № DNHL0000000455 вiд 16.11.2005 року передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12% річних.
Пунктом 4.2. кредитного договору № DNHL0000000455 вiд 16.11.2005 року (в редакції договору про внесення змін № 15 від 08.09.2016 року) передбачено: "п. 4.2 "Відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17,, 2.3.2., 2.4.1 цього договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А7 (28%) цього договору.".
За доводами скаржника, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № DNHL0000000455 вiд 16.11.2005 року вбачається, що починаючи з 23.11.2015 року позичальнику нараховувалась лише поточна процентна ставка за користування кредитом у розмірі 12% річних.
Починаючи з 17.11.2016 року банк почав нараховувати відсотки у відповідності до п. 4.2. договору у розмірі 28% (після настання строку погашення кредиту).
Скаржник наголошує, що після настання строку погашення кредиту, а саме - з 17.11.2016 року, він почав нараховувати відсотки у розмірі 28% річних на підставі ст. 625 ЦК України, що вбачається з наданого розрахунку заборгованості, отже суд першої інстанції помилково ототожнив нараховані відсотки у розмірі 7 104 565,37 доларів США (відхилені судом), як такі, що нараховані на підставі ст. 1048 ЦК України.
Також апелянт вказує, що банком заявлені додаткові грошові вимоги до боржника по пені у гривні, у зв'язку з чим посилання суду першої інстанції на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 року № 904/7195/17, як на преюдиційне рішення, є безпідставним, оскільки під час звернення банку до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ТОВ "Перспектива Інвестмент" про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року, банком було заявлено до стягнення заборгованість по пені у валюті (долар США).
На переконання скаржника, саме виписка з банківського рахунку (при здійснені безготівкового розрахунку між підприємствами за укладеними договорами) є належним та достатнім доказом, що підтверджує не тільки факт оплати за договором, а й наявність заборгованості, з огляду на що банк вважає безпідставним твердження суду першої інстанції про неможливість самостійно перепровірити нарахування пені на підставі наданих банком виписок.
При цьому, з наданих виписок вбачається, що нарахування пені здійснювалось за кожний день прострочення (після настання строку погашення кредиту). Нарахування здійснювалось окремо на прострочене тіло кредиту, окремо на прострочені відсотки. Суми, на які нараховувалась пеня (тіло та проценти), відображені у наданому розрахунку заборгованості.
З приводу відхилення вимог за кредитним договором № DNHL0000000374 від 27.07.2005 року апелянт зазначає наступне.
Пунктом А6 кредитного договору № DNHL0000000374 від 27.07.2005 року передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12% річних.
Пунктом 4.2. кредитного договору № DNHL0000000374 від 27.07.2005 року (в редакції договору про внесення змін від 22.07.2016 року) передбачено: "п. 4.2 "Відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2., 2.4.1 цього договору позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А7 (24%) цього договору.".
Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № DNHL0000000374 від 27.07.2005 року вбачається, що починаючи з 22.07.2016 року позичальнику нараховувалась лише поточна процентна ставка у розмірі 12% річних.
Починаючи з 26.07.2017 року банк почав нараховувати відсотки у відповідності до п. 4.2. договору у розмірі 24% (після настання строку погашення кредиту).
Таким чином, банк після настання строку погашення кредиту, а саме - з 27.07.2016 року, почав нараховувати відсотки у розмірі 24% річних на підставі ст. 625 ЦК України, що вбачається з наданого розрахунку заборгованості. Отже, суд першої інстанції помилково ототожнив нараховані відсотки у розмірі 7 262 101,21 грн (відхилені судом), як такі, що нараховані на підставі ст. 1048 ЦК України.
Апелянт звертає увагу, що спочатку кредитний договір №DNHL0000000374 був у валюті євро, в подальшому став у валюті гривні, також змінилась сума кредитного ліміту.
Банком до заяви з додатковими грошовими вимогами додані виписки як по рахункам євро, так і по рахункам у гривні після 22.07.2016 року.
Зокрема, з рахунку № 20886050000002 (валюта євро) вбачається, що залишок заборгованості позичальника за договором станом на 22.07.2016 року складає - 3 739.06 євро, що еквівалентно 102 207,03 грн. (27,335 грн курс євро на 22.07.2016 року).
З виписки № 20682057058897 (валюта гривня) вбачається, що залишок боргу по процентам у боржника станом на 22.07.2016 року - 102 207,03 грн. (ця ж сама сума вказана у розрахунку заборгованості валюта UAH).
Згідно письмових пояснень боржник зазначає, що/ АТ КБ "ПриватБанк" за стягненням заборгованості за кредитним договором №DNHL0000000455 вже звертався до господарського суду і має рішення про стягнення заборгованості за цим договором. Таким чином після рішення суду будь-які правовідносини за договором припинилися та виникли правовідносини щодо виконання рішення. Тому будь-яке нарахування будь-якої заборгованості за кредитним договором №DNHL0000000455 є незаконним та безпідставним.
Боржник вважає, що вимоги про стягнення пені в розмірі 26 416 833, 89 грн є незаконними відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Вказує, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОVID-19, або/ та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.
Також скаржник вважає, що пеню за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року судом також законно відхилено та вірно зазначено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 року по справі №904/7195/17 було відмовлено у стягненні пені за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року у розмірі 4 674 553,81 доларів США відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 01.04.2015 року по справі №3-29гс15 ( щодо стягнення пені за зобов'язаннями у доларах США).
Боржник зауважує, що з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
Оскільки вимоги про нарахування пені у КБ АТ "ПриватБанк" виникли в 2017 році і з цього часу минуло більше півтора року (пів року нарахування пені і рік строк щодо пред'явлення вимоги про її стягнення), то така вимога про стягнення пені є незаконною.
За змістом додаткових пояснень на апеляційну скаргу кредитор ТОВ "Перспектива Приват Дівелопмент" посилається на обставини, аналогічні зазначеним у поясненнях боржника.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.06.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.01.2025 року на 10:50 год.
У судовому засіданні 06.01.2025 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.03.2025 року о 10:45 год.
У судовому засіданні 17.03.2025 року заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про заміну кредитора його правонаступником - задоволено; здійснено у справі № 904/3435/23 заміну кредитора - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, Київ, вул. Грушевського, 1Д) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІС Фінанс" (код ЄДРПОУ 44044670, адреса: 01143, м. Київ, вул. Бойчука, буд. 43, офіс 5); розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.03.2025 року о 17:10 год. З метою належного повідомлення нового учасника справи про час та місце судового засідання.
У судове засідання 27.03.2025 року з'явився представник боржника та кредитора - ТОВ "Перспектива Приват Дівелопмент". Інші учасники справи до суду не з'явились.
Колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що 16.11.2005 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі по тексту - Банк, АТ КБ "ПриватБанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" (далі по тексту - позичальник, боржник) було укладено кредитний договір № DNHL0000000455.
16.11.2005 року, 31.10.2006 року, 12.02.2008 року, 25.04.2008 року, 12.01.2009 року, 11.12.2009 року, 26.10.2010 року, 06.07.2011 року, 07.02.2013 року, 15.11.2013 року, 15.09.2015 року, 24.12.2015 року, 12.01.2016 року, 08.09.2016 року між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими було внесено зміни до кредитного договору, зокрема в частині строку повернення кредиту та сплати відсотків.
Так, додатковою угодою №15 від 08.09.2016 року до кредитного договору № DNHL0000000455 від 16.11.2005 року викладено текст кредитного договору у новій редакції.
Відповідно до п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди №15, банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі згідно з п.А. 1 цього договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни.
Відповідно до п. 1.1.1 договору в редакції додаткової угоди №15, ліміт кредитування на конкретну дату зазначений у п. А.2.1 цього договору.
Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього договору (п. 1.2. договору в редакції додаткової угоди №15).
Відповідно до п. 1.3. договору в редакції додаткової угоди №15, усі істотні умови кредитування наведені у розділі А - "Істотні умови кредитування".
Згідно з розділом "А. Істотні умови кредитування" сторонами було узгоджено наступне:
Пункт А.1 Вид кредиту - відновлювана кредитна лінія.
Пункт А.2 Ліміт цього договору: 14 270 000,00 доларів США, у тому числі на наступні цілі:
- у розмірі 14 270 000,00 доларів США на поповнення обігових коштів.
- у розмірі 0,00 доларів США 00 центів на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору,
- у розмірі 0,00 доларів США 00 центів, для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п. 2.1.1 цього договору,
- у розмірі 0,00 доларів США 00 центів, на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.215,2.3.13, 3.8 цього договору.
Пункт А.2.1. Ліміт кредитування на конкретну дату (далі за текстом договору "поточний ліміт") визначається сумою кредитних коштів, яка у цю дату може знаходитися в користуванні позичальника. Поточний ліміт встановлюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту, зазначеним у додатку № 1 до цього договору.
Пункт А.3. Термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 цього договору).
Згідно зі ст.ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань термін повернення кредиту здійснюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 цього договору).
Пункт А6. За користування кредитом позичальник сплачує:
- проценти у розмірі 12 % річних;
- винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 2 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Сплата винагороди здійснюється в гривнях. У випадку, якщо кредит надається в іноземній валюті, винагорода сплачується а гривневому еквіваленті за курсами НБУ на дату розрахунку. Розрахунок здійснюється щодня. Нарахування винагороди здійснюється в дату сплати. Остаточна сплата винагороди здійснюється не пізніше дати закінчення кредитного договору.
У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, Банк збільшує процентну ставку на 5 % річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 12 % річних. При цьому Банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 12 % річних і дати початку її нарахування.
Відповідно до пункту А.7 договору № DNHL0000000455 від 16.11.2005 року у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 28 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А.З цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,078 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються.
Пункт А.8. - Датою сплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з 15.11.2016 року, якщо інше не передбачене п. 7.3. цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2 цього договору).
Відповідно до п.п. 2.2.1.,2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 договору в редакції додаткової угоди №15, позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитам відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.л. 1.2, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2 цього договору. У випадку якщо заборгованість по кредиту перевищує суму встановленого поточного ліміту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 цього договору) для поточного періоду користування кредитом, позичальник зобов'язується погасити різницю у день її виникнення; сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
Відповідно до п.4.1 договору в редакції додаткової угоди №15, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Згідно з п.4.2 договору в редакції додаткової угоди №15, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов договору, встановленого п. А.3 цього договору).
Пунктом 4.3 договору в редакції додаткової угоди №15 встановлено, що сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього договору, здійснюється у дату сплати процентів або по мірі реалізації квартир (у залежності от того, яка із вказаних подій настане раніше). Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Пунктом 4.8 договору в редакції додаткової угоди №15 встановлено, що погашення кредиту, сплата процентів за цим договором здійснюються у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки за цим договором здійснюється у гривні відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.п. 4.11, 4.12, 4.13 договору в редакції додаткової угоди №15, нарахування процентів і комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується. Позичальник має право сплатити проценти достроково, при цьому нарахування процентів здійснюється у порядку, передбаченому п.п. 4.10, 4.11 цього договору. У випадку здійснення договірного списання коштів у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором згідно з п.п. 2.2.6, 2.3.5 цього договору, позичальник сплачує Банку винагороду у сумі та у терміни, встановлену тарифами банку на момент сплати.
Пунктом 5.1. договору в редакції додаткової угоди №15 визначено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2. 4.1. 4.2, 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2. 2.2.3. 2.2.16, 2.3.2 цього договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6 цього договору, позичальник сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день про строчки платежу. У випадку реалізації Банком права, передбаченого п. А3 цього договору, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит наданий в і іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті за курсами НБУ на дату сплати. Сторони узгодили, що розмір пені, зазначеної в цьому пункті, може бути на розсуд Банку зменшений. В разі зменшення Банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті договору, банк на свій вибір телекомунікаційного способу доставки інформації, повідомляє позичальника узгодженими сторонами способами телекомунікацій протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими сторонами способами телекомунікацій є: Відповідне повідомлення, ПЗ "Приват24", СМС-повідомлення. При цьому, додаткові узгодження сторін не потрібні.
08.09.2016 року між сторонами було укладено додаток 1 до кредитного договору №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року, згідно з яким повне погашення кредиту у розмірі 14 260 000,00 доларів США має бути здійснено до 16.11.2016 року.
На виконання умов кредитного договору №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року Банк перерахував на поточні рахунки позичальника кредитні кошти, в розмірах обумовлених договором та додатками до нього, що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунках.
В свою чергу ТОВ "Перспектива Інвестмент" власні зобов'язання за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року в частині своєчасного повернення кредитних коштів, сплати відсотків тощо, виконувало неналежним чином, внаслідок чого АТ КБ "ПриватБанк" у липні 2017 року звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ТОВ "Перспектива Інвестмент" про стягнення заборгованості за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 року у справі №904/7195/17 позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, а саме:
- стягнуто з ТОВ "Перспектива Інвестмент" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитом у розмірі 14 117 848,21 доларів США (чотирнадцять мільйонів сто сімнадцять тисяч вісімсот сорок вісім доларів США 21 цент), (що еквівалентно 366 996 457,20 грн (триста шістдесят шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто шість тисяч чотириста п'ятдесят сім грн 20 коп.) відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14.06.2017 року), заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 16 935 057,42 доларів США (шістнадцять мільйонів дев'ятсот тридцять п'ять тисяч п'ятдесят сім доларів США 42 цента), (що еквівалентно 440 230 407,87 грн (чотириста сорок мільйонів двісті тридцять тисяч чотириста сім грн. 87 коп. відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14.06.2017 року), штраф у розмірі 713 500 доларів США (сімсот тринадцять тисяч п'ятсот доларів США) (що еквівалентно 18 547 583,76 грн (вісімнадцять мільйонів п'ятсот сорок сім тисяч п'ятсот вісімдесят три грн 76 коп. відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14.06.2017 року), штраф у розмірі 1 000 грн (одна тисяча грн.) та витраті пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 202 269,78 грн (двісті дві тисячі двісті шістдесят дев'ять грн 78 коп.). В решті позовних вимог про стягнення винагороди за кредитне обслуговування у розмірі 1 250 973,35 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі - 4 674 553,81 доларів США- відмовлено.
Під час розгляду справи №904/7195/17 господарським судом Дніпропетровської області встановлено наступне:
- належне виконання АТ КБ "ПриватБанк" умов кредитного договору №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року, зокрема видачу ТОВ "Перспектива Інвестмент" кредитних коштів;
- порушення ТОВ "Перспектива Інвестмент" умов кредитного договору №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року в частині своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом;
- розмір заборгованості за тілом кредитного договору №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року, який ТОВ "Перспектива Інвестмент" зобов'язаний сплатити Банку, - 14 117 848,21 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 861 291 891,17 грн.
- заборгованість за пенею - 1 698 729 329,32 грн.
27.07.2005 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі по тексту - Банк, АТ КБ "ПриватБанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" (далі по тексту - позичальник, боржник) було укладено кредитний договір №DNHL0000000374.
25.07.2008 року, 23.07.2010 року, 06.07.2011 року, 25.07.2012 року, 07.02.2013 року, 22.07.2014 року, 26.06.2016 року, між сторонами було укладено ряд додаткових угод, яким було внесено зміни до кредитного договору, зокрема в частині строку повернення кредиту та сплати відсотків.
22.07.2016 року сторонами викладено кредитний договір №DNHL0000000374 в новій редакції.
Відповідно до п. А1 кредитного договору №DNHL0000000374 в новій редакції вид кредиту - відновлювана кредитна лінія.
Ліміт договору: 17 470 967,65 грн, в тому числі на наступні цілі:
- у розмірі 17 470 967,65 грн на поповнення обігових коштів.
- у розмірі 0,00 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5., 2.2.12 цього договору.
- у розмірі 0,00 грн для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п. 2.1.1 цього договору.
- у розмірі 0,00 грн на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8. цього Договору.
Пункт А.3. Термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 цього договору). Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань термін повернення кредиту здійснюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 цього договору).
Пунктом А6. встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12 % річних.
У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, Банк збільшує процентну ставку на 5 % річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому, Банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 12 % річних. При цьому Банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 12 % річних і дати початку її нарахування.
Пунктом А.7 встановлено, що у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 24 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,067 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються.
Пункт А.8. Датою сплати процентів є період з "05" по "10" число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п. 7.3. цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2 цього договору).
Відповідно до п.п. 2.2.1.,2.2.2, 2.2.3 договору в редакції від 22.07.2016 року, позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2 цього договору.
Відповідно до п.4.1 договору в редакції додаткової угоди №15, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Згідно з п.4.2 договору в редакції додаткової угоди №15, відповідно до ст. 212 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов договору, встановленого п. А.3 цього договору).
Пунктом 4.3 договору в редакції додаткової угоди №15 встановлено, що сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього договору, здійснюється у дату сплати процентів або по мірі реалізації квартир (у залежності от того, яка із вказаних подій настане раніше). Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Пунктом 4.8 договору в редакції додаткової угоди №15 встановлено, що погашення кредиту, сплата процентів за цим договором здійснюються у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки за цим договором здійснюється у гривні відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.п. 4.11, 4.12, 4.13 договору в редакції додаткової угоди №15, нарахування процентів і комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується. Позичальник має право сплатити проценти достроково, при цьому нарахування процентів здійснюється у порядку, передбаченому п.п. 4.10, 4.11 цього договору. У випадку здійснення договірного списання коштів у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим договором згідно з п.п. 2.2.6, 2.3.5 цього договору, позичальник сплачує Банку винагороду у сумі та у терміни, встановлену тарифами Банку на момент сплати.
Пунктом 5.1. договору в редакції від 22.07.2016 визначено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2. 4,1. 4.2, 4.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2. 2.2.3. 2.2.16, 2.3.2 цього договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6 цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. У випадку реалізації банком права, передбаченого п. А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони узгодили, що розмір пені, зазначеної в цьому пункті, може бути на розсуд банку зменшений. В разі зменшення банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті договору, банк на свій вибір телекомунікаційного способу доставки інформації , повідомляє позичальника узгодженими сторонами способами телекомунікацій протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими сторонами способами телекомунікацій є: відповідне повідомлення, ПЗ "Приват24", СМС-повідомлення. При цьому, додаткові узгодження сторін не потрібні.
22.07.2016 року між сторонами було укладено додаток 1 до кредитного договору №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року, згідно з яким повне погашення кредиту у розмірі 17 469 967,65 доларів США має бути здійснено до 26.07.2017 року.
На виконання умов кредитного договору №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року Банк перерахував на поточні рахунки відповідача кредитні кошти, в розмірах обумовлених договором та додатками до нього, що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунках.
В свою чергу ТОВ "Перспектива Інвестмент" власні зобов'язання за кредитним договором №DNHL000000374 від 27.07.2005 року в частині своєчасного повернення кредитних коштів, сплати відсотків тощо, виконано неналежним чином, внаслідок чого станом на 23.05.2023 року у ТОВ "Перспектива Інвестмент" утворилась заборгованість в розмірі: 51 149 902,75 грн (п'ятдесят один мільйон сто сорок дев'ять тисяч дев'ятсот гривень 75 копійок), яка складається з:
- 17 470 967,65 грн (заборгованість по тілу кредиту);
- 7 262 101,21 грн (заборгованість за простроченими процентами);
- 26 416 833,89 грн (пеня).
17.11.2010 року між Банком (іпотекодержатель) та ТОВ "Перспектива Інвестмент" (іпотекодавець) було укладено /договір іпотеки №DNHL0000000374/2 / за реєстровим номером 2058. Даним договором іпотеки забезпечується виконання зобов'язань ТОВ "Перспектива Інвестмент" за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року.
Пунктом 7 договору іпотеки №DNHL0000000374/2 за реєстровим номером 2058 (в редакції договору про внесення змін №1 від 22.07.2016 року) сторони передбачили, що в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року, іпотекодавець надав в іпотеку наступне нерухоме майно:
- друга черга містобудівного ансамблю "Крутогірний" - спортивно-оздоровчий комплекс з басейном. Опис об'єкта нерухомого майна: приміщення № 224 поз. 1-9, площею 146,0 кв.м., у підвалі; приміщення № 225 поз. 1-22, 22а, 23-29, 29а, 30-86, площею 1970,2 кв.м., у цокольному поверсі загальною площею 216,2 кв.м., у житловому будинку літ. А-28. Предмет іпотеки розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира, Вернадського, буд. 35 "Б".
Заставна вартість предмету іпотеки складає суму 20 050 000,00 грн (п. 12 договору іпотеки №DNHL0000000374/2).
Як зазначено вище, Акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду із заявою про визнання додаткових грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" в загальній сумі 2 611 176 491, 24 грн, з яких: 865 974 960,03 грн - тіло за кредитним договором №DNHL0000000374, проценти за кредитним договором №DNHL0000000374 та DNHL0000000455, 1 725 146 163, 21 грн - пеня, 5 368,00 грн - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника, 20 050 000,00 грн - окремо внесені вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.
Предметом апеляційного оскарження в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду грошових вимог до боржника, заявлених Банком за кредитними договорами в частині, яка не підтверджена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 по справі №904/7195/17. Обґрунтованість визнання грошових вимог Банку у частині, що підтверджена зазначеними судовими рішеннями, а також грошових вимог інших кредиторів боржник у апеляційній інстанції не заперечується.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, 25.06.2019 року у справі №922/116/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 року у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 року у справі №904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17).
Згідно зі статтею 1 КУзПБ грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Зокрема, згідно з положеннями статей 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов'язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абзац 2 частини 1 статті 1048 зазначеного Кодексу).
Водночас, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушеннями зобов'язання, що зумовлюють настання правових наслідків, встановлених договором або законом: зміни умов зобов'язання, сплати неустойки, зокрема пені, тощо (статті 549, 610, 611 Цивільного кодексу України).
Крім того, відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стосовно застосування наведених норм матеріального права Велика Палата Верховного Суду неодноразово в своїх постановах (зокрема від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16, від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12) викладала висновок про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
Натомість, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
У вказаній постанові у справі №912/1120/16 також викладений висновок про необхідність тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів, що має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов'язання. Велика Палата Верховного Суду відзначила про таке у контексті відступлення від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №913/11/18 щодо відсутності підстав для застосування відповідної правової позиції, наведеної в зазначеній постанові у справі №444/9519/12 через обумовлення сторонами у договорі нарахування процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.
Вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом, не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми позики передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Тобто, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
При цьому, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування Велика Палата Верховного Суду зауважила, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, і цей розмір може зменшити суд.
При вирішенні відповідних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування (або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту). Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до додатку 1 від 08.09.2016 року до кредитного договору №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року сторони визначили, що повне погашення кредиту (строк кредитування) у розмірі 14 260 000,00 доларів США має бути здійснено до 16.11.2016 року.
При цьому, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 року по справі №904/7195/17 частково задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Перспектива Інвестмент" про стягнення грошових коштів у сумі 37 691 971,26 доларів США за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року.
Отже, після настання строку погашення кредиту (16.11.2016 року) право АТ КБ "ПриватБанк" нараховувати проценти за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року припинилось зі спливом строку кредитування.
З викладеного слідує наступний порядок визначення суми заборгованості по відсотках: 23 682 164,14 дол. США (проценти станом на 16.10.2023) - 16 935 057,42 дол. США (проценти за рішенням суду №904/7195/17 від 10.07.2018) + 357 458,65 дол. США (проценти погашені в межах виконавчого провадження) = 7 104 565,37 дол. США.
За наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність нарахування та заявлення АТ КБ "ПриватБанк" 7 104 565,37 доларів США заборгованості за процентами за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року.
Отже, сума процентів за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року, яка підлягає відхиленню в гривневому еквіваленті, станом на дату подання заяви з грошовими вимоги (36,26), складає 257 611 540,32 грн.
Щодо нарахованих АТ КБ "ПриватБанк" процентів за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року,/ судом першої інстанції встановлено, що сторони визначили, що повне погашення кредиту (строк кредитування) у розмірі 17 470 967,65 грн, має бути здійснено до 26.07.2017 року.
Отже, після настання строку погашення кредиту (26.07.2016 року), право АТ КБ "ПриватБанк" нараховувати проценти за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року припинилось зі спливом строку кредитування.
При цьому, суд першої інстанції виснував, що із долучених до заяви з грошовими вимогами АТ КБ "ПриватБанк" документів неможливо встановити період, за який АТ КБ "ПриватБанк" було нараховано проценти за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року, з огляду на що сума процентів, нарахованих АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року в розмірі 7 262 101,21 грн була відхилена судом.
Колегія суддів, перевіривши поданий до суду першої інстанції розрахунок, також вважає його неналежним, оскільки з його змісту не вбачається чіткого визначення періоду нарахування відсотків. Отже, суд не може самостійно здійснити перерахунок таких відсотків із урахуванням вказаних вище обставин та визначити суму відсотків до моменту настання строку погашення кредиту.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що скаржником до суду апеляційної інстанції також не було надано розрахунку, який би визначав чіткі періоди нарахування заборгованості. Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відхилення відсотків, нарахованих АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року в розмірі 7 262 101,21 грн.
Посилання скаржника на те, що сторони у пункті 4.2 кредитних договорів на власний розсуд погодили розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, після завершення строку кредитування, є необґрунтованими, оскільки апелянт залишив поза увагою те, що згідно з положеннями цивільного законодавства сторонам надано право погодження на власний розсуд саме розміру процентів, які підлягають сплаті в разі правомірного використання кредитних коштів та/або в разі прострочення виконання грошового зобов'язання, але не врегулювання охоронних правовідносин між ними регулятивними нормами.
З огляду на вказане наявність у пункті 4.2 кредитних договорів умови, згідно з якою у випадку порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього договору, не надає підстав для нарахування процентів саме за користування кредитом після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, коли правовідносини сторін трансформувалися в охоронні.
Разом з тим, зміст наведеної умови кожного з кредитних договорів не свідчить про узгодження сторонами певного розміру процентів як міри відповідальності за неповернення кредиту після закінчення строку кредитування, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України (у тому числі в розмірі, що дорівнює процентам за правомірне користування кредитом). До того ж, пункти 4.2 кредитних договорів, на які посилається скаржник, розташовані в розділах, які регулюють правомірну поведінку сторін (розділ 4 "Порядок розрахунків"), а не в окремому розділі, що регулює відповідальність позичальника (розділ 5 "Відповідальність сторін").
У зв'язку з наведеним безпідставним є також нарахування пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у зазначеній частині.
Зі змісту поданих розрахунків за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року неможливо з'ясувати, яка частина заявленої банком пені нарахована саме за прострочення сплати помилково нарахованих ним процентів за користування кредитом.
При цьому, щодо нарахованої кредитором пені за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року колегія суддів наголошує, що із виписки по рахункам № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 неможливо встановити, за порушення якого саме зобов'язання нараховано пеню (строків погашення кредиту чи процентів), розмір простроченого платежу та з якої дати платіж є простроченим, розмір ставки НБУ на дату нарахування та як обраховується застосований у виписках розмір ставки, на яку дату було визначено розмір пені у гривні та який курс гривні до долару США було застосовано. Також зазначені виписки не містять жодних арифметичних розрахунків щодо підсумкової суми заборгованості пені.
Крім того, як вже було встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 року по справі №904/7195/17 було/ відмовлено у стягненні пені у розмірі 4 674 553,81 доларів США за кредитним договором №DNHL0000000455, /посилаючись на правову позиція Верховного Суду України, викладену у постанові від 01.04.2015 року по справі №3-29гс15).
Колегія суддів зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, викладений у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2018 року у справі №904/7195/17 висновок щодо неправомірності нарахування АТ КБ "ПриватБанк" та заявлення про стягнення пені за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року має преюдиціальне значення.
Посилання скаржника на те, що ним у вказаній судовій справі було заявлено до стягнення пеню у валюті долар США, тоді як до грошових вимог заявлено пеню у валюті гривня є безпідставним, оскільки зміна кредитором валюти при заявлені грошових вимог, не змінює їх правової природи та періодів нарахування, а отже грошові вимоги в частині нарахування пені за кредитним договором №DNHL0000000455 від 16.11.2005 року вже були предметом судового розгляду. Відповідно, такі вимоги не підлягають повторному розгляду у цій справі.
Щодо розміру пені, нарахованої АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року, колегія суддів зазначає наступне:
Матеріали справи свідчать, що АТ КБ "Приватбанк" за період з 22.07.2016 року по 24.02.2022 року нараховано пеню за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року на загальну суму 26 416 833,89 грн.
Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби СОVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19", спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався та був відмінений з 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023.
Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 по справі №922/4076/20 дійшов висновку, що нарахування банком-кредитодавцем пені за прострочення сплати заборгованості за тілом кредиту з 12.03.2020 є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права.
Таким чином, нарахування кредитором пені за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року є правомірним до 11.03.2020 року включно.
Із розрахунків заборгованості, долучених кредитором до заяви із додатковими грошовими вимогами, судом встановлено, що станом на 11.03.2020 року заборгованість з пені за договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року становила 19 152 336,17 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені грошові вимоги у вигляді пені за кредитним договором №DNHL0000000374 від 27.07.2005 року, яка була нарахована АТ КБ "ПриватБанк" після 11.03.2020 року в сумі 7 264 497,72 грн підлягають відхиленню.
Встановлені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди скаржника з рішенням суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2024 року у справі № 904/3435/23 за результатами розгляду кредиторських вимог залишити без змін.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2024 року за підсумками попереднього судового засідання у справі № 904/3435/23 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена у повному обсязі 28.04.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя О.Г. Іванов