24.04.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1883/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.
Представники сторін:
від скаржника: Золотько Олена Іванівна (в звалі іншого суду) - від КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ГРАДПРОЕКТ" - довіреність № 0311 від 02.01.2025р.
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального підприємства "Градпроект" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 у справі №908/1883/24 (суддя Горохов І.С.)
за позовом Комунального підприємства "Градпроект", 69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3
до відповідача Фізичної особи - підприємця Баранник Михайла Леонідовича, АДРЕСА_1
про вчинення певних дій
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
08.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Градпроект" до відповідача Фізичної особи - підприємця Баранник Михайла Леонідовича про звільнення нежитлового приміщення цокольного поверху (літ. А-9) загальною площею 67,4 кв.м у будинку № 24 по вул. Чумаченка м. Запоріжжя, шляхом виселення фізичної особи - підприємця Баранника Михайла Леонідовича.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 у справі №908/1883/24 у позові відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 по справі № 908/2478/23, яким задоволено позов заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до фізичної особи - підприємця Баранника Михайла Леонідовича про зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення цокольного поверху (літ. А-9) загальною площею 67,4 кв.м у будинку № 24 по вул. Чумаченка у м. Запоріжжя, з одночасним підписанням акту-приймання-передачі, видано судовий наказ. Згідно із актом державного виконавця від 10.04.2024 нежитлове приміщення цокольного поверху (літ. А-9) загальною площею 67,4 кв.м у будинку № 24 по вул. Чумаченка м. Запоріжжя прийнято з оренди Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради без участі боржника Фізичної особи - підприємця Баранника М.Л. за відсутністю доступу до приміщення (копія акту додається). Обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.12.2013 у справі № 908/2478/23 щодо припинення договору оренди від 26.10.2006 № 1927/05 внаслідок закінчення строку, на який його укладено не підлягають доказуванню в силу вимог частини 4 статті 75 ГПК України Припущення позивача щодо перебування майна орендаря в спірному приміщенні, що, відповідно, перешкоджає його подальше використання не підтверджується доказами. У даному випадку під час примусового виконання рішення немайнового характеру, пов'язаного із передачею власнику нерухомого майна за відсутності боржника - орендаря, проводиться опис майна, яке перебуває у нежитловому приміщенні, яке передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем. Доказів вчинення вказаних дій також не надано. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів неможливості використання вказаного нежитлового приміщення або перебування в ньому будь-яких речей відповідача, і як наслідок протиправне вчинення відповідачем перешкод власникові у реалізації ним повноважень у розпорядження та користування належним йому майном, суд дійшов висновку про безпідставність заявленного позову, що , відповідно, є підставою в відмові в його задоволені.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Комунальне підприємство "Градпроект" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 по справі № 908/1883/24 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ» задовільнити у повному обсязі, а саме: Звільнити нежитлове приміщення цокольного поверху (літ. А-9) загальною площею 67,4 кв.м у будинку № 24 по вул. Чумаченка м. Запоріжжя, шляхом виселення фізичної особи - підприємця Баранника Михайла Леонідовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Стягнути з фізичної особи - підприємця Баранника Михайла Леонідовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ», код ЄДРПОУ 20504731 (Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3, 69037, на розрахунковий IBAN: НОМЕР_2 в АТ «УКРГАЗБАНК»), суму 6056,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт зазначає, що згідно із актом державного виконавця від 10.04.2024 нежитлове приміщення цокольного поверху (літ. А-9) загальною площею 67,4 кв.м у будинку № 24 по вул. Чумаченка м. Запоріжжя прийнято з оренди Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради без участі боржника ФОП Баранника М.Л. за відсутністю доступу до приміщення.
На теперішній час, у позивача відсутній доступ до вказаного нежитлового приміщення (саме ключи), чим здійснені перешкоди до користуванні та розпорядженні майном. Окрім того, у приміщенні може знаходитись майно орендаря, КП «ГРАДПРОЕКТ» звернулось до суду з позовом про звільнення нежитлового приміщення шляхом виселення.
Відсутність доступу до приміщення підтверджено актом державного виконавця у якому зазначено, що перевірити наявність майна боржника не виявилось можливим у зв'язку з відсутністю доступу до приміщення. Даний акт складено за участю представника КП «ГРАДПРОЕКТ», про що зазначено у акті.
Вважає, що виконання рішення суду про зобов'язання орендаря повернути нежитлове приміщення можливе при наявному доступі до приміщення. Однак, якщо під час виконавчого провадження встановлюється факт відсутність доступу до приміщення, є необхідність у зверненні до суду саме з позовом про виселення (за для не допущення несанкціонованого проникнення до приміщення).
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/1883/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/1883/24.
14.10.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Градпроект" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 у справі №908/1883/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.03.2025 об 12:30 годин.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2025 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Градпроект" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 у справі №908/1883/24 призначено в судове засідання на 24.04.2025 о 11:30 год.
Під час судового засідання, що відбулось 24.04.2025, відповідно до мапи тривог України, було оголошено повітряну тривогу.
Колегія суддів констатує відсутність з боку сторін клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату відсутні. Відповідно, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для висновку, що неявка представника відповідача обумовлена загрозою життю і здоров'ю через повітряну тривогу.
24.04.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
30.10.2023 рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2478/23 задоволено позов заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до фізичної особи - підприємця Баранника Михайла Леонідовича про зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення цокольного поверху (літ. А-9) загальною площею 67,4 кв.м у будинку № 24 по вул. Чумаченка у м. Запоріжжя, з одночасним підписанням акту-приймання-передачі, видано судовий наказ.
Згідно із актом державного виконавця від 10.04.2024 нежитлове приміщення цокольного поверху (літ. А-9) загальною площею 67,4 кв.м у будинку № 24 по вул. Чумаченка м. Запоріжжя прийнято з оренди Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради без участі боржника Фізичної особи - підприємця Баранника М.Л. за відсутністю доступу до приміщення (копія акту додається).
Договір оренди від 26.10.2006 № 1927/05 на вказане нежитлове приміщення було укладено між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (Балансоутримувач) та фізичною особою - підприємцем Баранником Михайлом Леонідовичем.
05.10.2023 на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 9 та акту приймання-передачі від 01.02.2024 № 4 об'єктів нерухомого майна права комунальної власності Комунарського району міста Запоріжжя нежитлове приміщення цокольного поверху (літ. А-9) загальною площею 67,4 кв.м у будинку № 24 по вул. Чумаченка м. Запоріжжя передано з господарського відання Комунального підприємства «ВРЕЖО №7» у господарське відання Комунального підприємства «Градпроект» (Балансоутримувач).
Позивач посилається на те що в нього відсутній доступ до приміщення, а саме ключі та у приміщенні може знаходитися майно орендаря, що стало підставою для звернення до суду з позовом про звільнення нежитлового приміщення шляхом виселення.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до пунтку 4 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
«Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».
Колегія суддів зауважує, що підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і докази, що підтверджують позов. Підстави позову, які підтверджують, що спірне право належить позивачу, а на відповідача покладено певні обов'язки, становлять активну підставу. До їх складу входять також факти, які обґрунтовують належність доказів до справи, те, що позивач і відповідач є суб'єктами прав та обов'язків спірних правовідносин. Пасивну підставу позову становлять факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача або утвердження за собою права, яке йому не належить. Ці факти обґрунтовують потребу подання позову та захисту прав чи інтересів позивача. Вони свідчать, що право позивача порушене, оспорене чи невизнане, є загроза його порушення чи потреба у зміні існуючих між сторонами правовідносин.
Не вдаючись до теоретичних дискусій з надмірно ускладненою проблемою поняття про підставу позову, колегія суддів зауважу, що для потреб практичної діяльності, позивачу досить усвідомлювати, що на підтвердження своїх вимог потрібно подати фактичні дані (відомості про факти), тобто те, що можна назвати матеріально-правовою складовою підстави позову. Але при цьому такі дані мають встановлюватись передбаченими та дозволеними процесуальним законом засобами, вичерпний перелік яких вміщено в Главі 5. «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів констатує відсутність в матеріалах справи посилань на наявність правових підстав застосування норм 4 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», фактичних обставин, з якими законодавець пов'язує можливість їх застоування та посилань на докази, які підтверджують наявність відповідних обставин.
Відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідні доводи апеляційної скарги в частині того, що « … На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 05.10.2023 № 9 та акту приймання-передачі від 01.02.2024 № 4 об'єктів нерухомого майна права комунальної власності Комунарського району міста Запоріжжя нежитлове приміщення цокольного поверху (літ. А-9) загальною площею 67,4 кв.м у будинку № 24 по вул. Чумаченка м. Запоріжжя передано з господарського відання КП «ВРЕЖО №7» в господарське відання комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ» (Балансоутримувач).
На теперішній час, у позивача відсутній доступ до вказаного нежитлового приміщення (саме ключи), чим здійснені перешкоди до користуванні та розпорядженні майном. Окрім того, у приміщенні може знаходитись майно орендаря, КП «ГРАДПРОЕКТ» звернулось до суду з позовом про звільнення нежитлового приміщення шляхом виселення.
Відсутність доступу до приміщення підтверджено актом державного виконавця у якому зазначено, що перевірити наявність майна боржника не виявилось можливим у зв'язку з відсутністю доступу до приміщення. Даний акт складено за участю представника КП «ГРАДПРОЕКТ», про що зазначено у акті.
Тобто, при здійсненні передачі нежитлового приміщення у всіх осіб, які були присутні при складанні акту державного виконавця, був відсутній доступ до приміщення, тобто ключи.
Під час передання нежитлових приміщень в оренду, балансоутримувач передає орендарю ключи від приміщення, дублікат ключів відсутній за для збереження майна орендаря.
Таким чином, для здійснення санкціонованого доступу до приміщення (примусового проникнення до приміщення), державному виконавцю необхідно рішення суду про виселення, як це передбачено п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 4 частини 3 статті 18 вказаного Закону передбачено, що за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Вважаємо, що виконання рішення суду про зобов'язання орендаря повернути нежитлове приміщення можливе при наявному доступі до приміщення. Однак, якщо під час виконавчого провадження встановлюється факт відсутність доступу до приміщення, є необхідність у зверненні до суду саме з позовом про виселення (за для не допущення несанкціонованого проникнення до приміщення)…» відхиляються в силу положень частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів зауважує, що окрім викладення обставин того, що на виконання рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 по справі № 908/2478/23, яким задоволено позов заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до фізичної особи - підприємця Баранника Михайла Леонідовича про зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення цокольного поверху (літ. А-9) загальною площею 67,4 кв.м у будинку № 24 по вул. Чумаченка у м. Запоріжжя, з одночасним підписанням акту-приймання-передачі, видано судовий наказ. При цьому зазначеним рішення встановлені обставини щодо припинення договору оренди від 26.10.2006 № 1927/05 внаслідок закінчення строку, на який його укладено, які не оспорюються апелянтом та в силу вимог частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряються колегією суддів, апеляційна скарга, позовна заява та текст оспорюваного рішення не містить будь яких інших посилань позивача на фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про відповідність фактичним обставинам справи висновків суду першої інстанції в частині того, що : « … Позивач посилається на припущення перебування майна орендаря в раніше орендованому приміщенні, що перешкоджає його подальше використання. Однак будь-яких доказів на підтвердження даних обставин не надає.
У даному випадку під час примусового виконання рішення немайнового характеру, пов'язаного із передачею власнику нерухомого майна за відсутності боржника - орендаря, проводиться опис майна, яке перебуває у нежитловому приміщенні, яке передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.
Доказів вчинення вказаних дій також не надано.
… Позивачем не надано належних та допустимих доказів неможливості використання вказаного нежитлового приміщення або перебування в ньому будь-яких речей відповідача, і як наслідок протиправне вчинення відповідачем перешкод власникові у реалізації ним повноважень у розпорядження та користування належним йому майном…».
При цьому колегія суддів відхиляє помилкові посилання скаржника на висновки викладені в пунктів 52 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №653/1096/16-ц про те, що допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення, судову практику з питань виселення орендарів за відсутності доступу до приміщення справи № 908/1009/24, № 908/1396/24, № 908/721/24, № 908/875/24 та інші, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» контроль за використанням нерухомого та рухомого майна покладається на балансоутримувачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини 1 статті 39 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Положення ст. 391 Цивільного кодексу України, якою передбачено права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, передбачають регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. Тобто передбачений вказаною правовою нормою позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним.
Відповідно до положень п. 2.2. Статуту комунального підприємства «ГРАДПРОЕКТ», яке є публічно доступним, предметом діяльності позивача є здійснення будь-якої діяльності, що не суперечить його цілям та чинному законодавству України, у тому числі облік об'єктів нерухомого майна комунальної власності, іншого майна, яке закріплено на праві господарського відання за підприємством та забезпечення їх належного утримання, збереження та використання.
Згідно з п. 4.2 статуту, позивач зобов'язаний забезпечити збереження та ефективне використання комунального майна, яке перебуває в його господарському віданні.
Згідно п. 4.1. статуту позивач має право бути позивачем і відповідачем у суді, господарському та третейському суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно з ч. 5 ст. 60 вищевказаного закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Статтею 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Згідно з ч. 4 ст. 136 ГК України, щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності…» носять характер цитування норм права, в зв'язку із чим, відхиляються як такі, що носять декларативний характер.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Вважаємо, що виконання рішення суду про зобов'язання орендаря повернути нежитлове приміщення можливе при наявному доступі до приміщення. Однак, якщо під час виконавчого провадження встановлюється факт відсутність доступу до приміщення, є необхідність у зверненні до суду саме з позовом про виселення (за для не допущення несанкціонованого проникнення до приміщення)…» відхиляються як такі, що грунтуються на помилковому тлумаченні скаржником характеру спірних правовідносин і способу реалізації рішення суду у справі №908/2478/23
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 у справі №908/1883/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства "Градпроект" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Градпроект" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 у справі №908/1883/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 у справі №908/1883/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "Градпроект".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.04.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус