14 квітня 2025 року м. Харків Справа №917/763/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача за первісним позовом - Пономаренко М.А. (адвокат), посвідчення №2324 від 02.10.2018 року, довіреністю №б/н від 16.01.2025 року;
першого відповідача за первісним позовом (в режимі відеоконференції) - Петько А.В. (адвокат), ордер серія ВІ №1194661 від 14.01.2025 року;
другого відповідача за первісним позовом - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вх.№418П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2025 року у справі №917/763/24,
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДР: 40075815, місцезнаходження: вул. Єжи Ґедройця, будинок 5, м. Київ, 03150) в особі регіональної філії «Південна залізниця» (код ЄДР: 40081216, місцезнаходження: вул. Євгена Котляра, б.7, м. Харків, 61052),
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» (ЄДР 38560924, вул. Гайового, буд. 30, м. Полтава, Полтавська обл., 36005),
2. Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (ЄДР 35591059 провулок Куренівський, буд.19/5, м.Київ, 04073),
про стягнення 335322,65 грн,-
та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод»,
до 1. Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця»,
2. Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус»,
про зобов'язання вчинити дії,-
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» та Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус», в якому просило:
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» штраф в сумі 222492,00 грн в розмірі 10% вартості договору від 11.10.2023 року №П/Е-23771/НЮ за невиконання зобов'язання;
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» грошову суму за банківською гарантією від 29.09.2023 року №35451 в розмірі 111246,00 грн, 693,01 грн три проценти річних та 891,64 грн інфляційних втрат.
У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» звернулося до суду з зустрічною позовною заявою про зобов'язання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» підписати акт приймання передачі наданих послуг згідно договору від 11.10.2023 року №П/Е-23771/НЮ двома уповноваженими особами.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.01.2025 року у справі №917/763/24 (повний текст складено 03.02.2025 року, суддя Киричук О.А.) у первісному позові Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» про стягнення 222492,00 грн штрафу відмовлено повністю.
У первісному позові Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» про стягнення 111246,00 грн за банківською гарантією №35451 від 29.09.2023 року, 693,01 грн - 3% річних та 891,64 грн інфляційних втрат відмовлено повністю.
Закрито провадження у справі по зустрічному позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про зобов'язання вчинити дії.
Вирішено повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» 2424,00 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №8114 від 27.05.2024 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2025 року у справі №917/763/24;
- прийняти нове судове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;
- в задоволенні зустрічного позову відмовити;
- відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення не є обґрунтованим, обставини справи суддею з'ясовані формально, частина доказів та аргументів позивача за первісним позовом не взяті до уваги, а всі наявні в матеріалах справи документи інтерпретовано на користь відповідачів.
Скаржник вказує, що з огляду на відсутність врегулювання порядку фіксування факту невиконання ремонту ТОВ «ПТРЗ» умовами договору, з метою підтвердження відповідних обставин, керуючись ч.2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, 14.11.2024 року представником АТ «Укрзалізниця» разом з заявою про долучення доказів до матеріалів справи надано суду заяву свідка ОСОБА_1 в порядку ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої свідок повідомив про обставини огляду автомотриси АДМ №453 29.12.2023 року, а саме про те, що у вказану дату при огляді зазначеної автомотриси на території ТОВ «ПТРЗ» представниками АТ «Укрзалізниця» було встановлено, що ремонт не виконано, автомотриса розукомплектована, перебуває в розібраному стані. При цьому на пропозицію представників позивача щодо складення будь-якого документу про технічний стан автомотриси ТОВ «ПТРЗ» відповідач відповів відмовою, одночасно повідомивши, що метою виклику представників АТ «Укрзалізниця» було проведення ознайомлювальної зустрічі та демонстрації, що роботи з середнього ремонту автомотрисі ведуться.
Апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку та долучення доказів, а отже і в дослідженні таких доказів, що призвело до помилковості висновків в оскаржуваному рішенні.
Як вказує позивач, на підтвердження факту невиконання середнього ремонту автомотрисі АДМ №453 першим відповідачем станом на дату закінчення строку дії договору - 31.12.2023 року разом з позовною заявою було надано акт від 08.02.2024 року, складений за результатами її огляду. Відповідно до цього акту зафіксовано, що лише саме 08.02.2024 року усунено всі недоліки, виявлені при оглядах автомотриси, проведених 26.01.2024 року, 01.02.2024 року. Разом з тим, строк дії договору сплинув 31.12.2023 року, а угод щодо продовження строку його дії не укладалось. Станом на 31.12.2023 року послуги з виконання середнього ремонту дизельної автомотриси АДМ №453 не надані, а отже свої обов'язки щодо здійснення ремонту в обсягах та терміни, обумовлені умовами договору, перший відповідач за первісним позовом не виконав. Документи, що містяться в матеріалах справи, не дають підстав стверджувати про виконання першим відповідачем робіт в обумовлені сторонами договору строк.
Позивач зазначає, що сторонами договору було обумовлено настання відповідальності ТОВ «ПТРЗ» у разі невиконання ним своїх зобов'язань за договором, у вигляді штрафу у розмірі 10% вартості договору (пункти 7.1, 7.4 договору). Відтак, правомірно та обґрунтовано пред'явлено вимогу про притягнення ТОВ «ПТРЗ» до відповідальності за невиконання ним зобов'язань за договором, а також щодо стягнення з другого відповідача грошової суми за банківською гарантією, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання відповідного грошового зобов'язання другим відповідачем.
Крім того скаржник вважає, що судом першої інстанції ухвалено оспорюване рішення з порушенням ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обраний ТОВ «ПТРЗ» спосіб захисту не передбачений законом, або договором, він не є ефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах, а тому суд першої інстанції з дотриманням стадійності процесу мав би відмовити в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2025 року у справі №917/763/24. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/763/24.
Вказана ухвала була направлена та доставлена зареєстрованим учасникам через підсистему Електронний суд до електронного кабінету користувача 13.03.2025 року.
04.04.2025 року матеріали справи №917/763/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Другий відповідач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№3418 від 18.03.2025 року), в якому заперечує щодо апеляційної скарги, вважає що обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Другий відповідач вказує, що строк дії гарантії з 29.09.2023 року по 31.01.2024 року включно. 07.02.2024 року, тобто після закінчення строку дії гарантії на адресу АТ «КБ «Глобус» від позивача (бенефіціара) надійшла вимога №Н10-06-07/14 від 30.01.2024 року про сплату грошової суми за банківською гарантією №35451 від 29.09.2023 року, що була надана на користь бенефіціара, в розмірі 111246,00 грн, в забезпечення виконання зобов'язань першим відповідачем. У зв'язку з тим, що банк отримав вимогу позивача 07.02.2024 року, банк своїм листом вих.№1-527 повідомив позивачу, що вимога за банківською гарантією №35451 від 29.09.2023 року, є неналежно представленою, оскільки надійшла до банку після закінчення строку дії гарантії, а саме після 31.01.2024 року, тому банк не має законних підстав для здійснення виплати.
Другий відповідач зазначає, що діяльність банку повністю відповідає положенням укладеного договору гарантії №35451/ЮГ-23 від 29.09.2023 року та вимог діючого законодавства України, а тому вимоги позивача у даній справі до банку є необґрунтованими та безпідставними. При цьому банк зазначає, що не має повноважень надавати правову оцінку та пояснення щодо договірних зобов'язань між позивачем та першим відповідачем в процесі виконання договору №П/Е-23771/НЮ від 11.10.2023 року, так як не є стороною в цих договірних відносинах.
Перший відповідач за первісним позовом - ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» також надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№3629 від 21.03.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Як вказує перший відповідач предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність з боку першого відповідача порушень договору, зокрема його невиконання. Так, листом вих.№70-22/0134 від 27.12.2023 року ТОВ «ПТРЗ» повідомило замовника про завершення ремонту автомотрис АДМ-1 №848 та АДМ-1 №453, та просило направити своїх представників для комісійного приймання цих АДМ-1 та підписання акту здачі-приймання виконаних послуг. Разом з тим, представники замовника прибули до ТОВ «ПТРЗ» 29.12.2023 року, але відмовились обстежувати автомотрису №453 та складати акти приймання-передачі наданих послуг. Таким чином, доведеним є факт того, що має місце прострочення саме позивача за первісним позовом, а не виконавця за договором.
У судовому засіданні 14.04.2025 року представник позивача за первісним позовом підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник першого відповідача за первісним позовом проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд в ухвалі від 13.03.2025 року доводив до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності другого відповідача за первісним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача за первісним позовом, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
За результатами проведеної процедури закупівель (ідентифікатор закупівлі: UА-2023-08-22-012379-а (лот №3)) 11.10.2023 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» (далі - замовник, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» (далі - виконавець, перший відповідач за первісним позовом) укладено договір №П/Е-23771/НЮ з додатками.
Згідно з п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги за лотом №3 - Послуги з середнього ремонту автомотриси АДМ №453.
Відповідно до п. 1.2. договору, замовник зобов'язаний прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем, відповідно до договору.
Згідно з п. 1.3. договору, склад та обсяги послуг, що є предметом договору, визначаються на підставі технічного завдання (додаток №1 до договору) та графіку подачі в середній ремонт автомотриси АДМ (надалі - устаткування) та видачі з середнього ремонту устаткування (додаток №2 до договору).
Згідно з абзацом 1 п. 5.2.2. договору, здача устаткування для виконання середнього ремонту проводиться на території ремонтного підприємства виконавця, яке розташовано за адресою: Україна, Полтавський район.
Згідно з п. 5.3.1. договору, послуги вважаються наданими після підписання акту прийому-передачі наданих послуг уповноваженими представниками сторін. Акт прийому-передачі наданих послуг підписується після проведення приймально-здавальних випробувань устаткуванню.
Зі сторони замовника акт прийому-передачі наданих послуг та інші первинні документи підписуються з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома уповноваженими особами.
Замовник не несе відповідальності та обов'язку оплати за надані послуги за актом прийому-передачі наданих послуг, що підписані не уповноваженими особами.
Попередньо акт прийому-передачі наданих послуг зі сторони замовника візується представниками лінійного підрозділу.
Разом з актом прийому-передачі наданих послуг виконавець надає замовнику завірені виконавцем копії документів, які підтверджують якість замінених матеріалів та обладнання й їх вартість.
Відповідно до п. 5.3.2. договору, приймання устаткування після надання послуг здійснюється на території ремонтного підприємства виконавця протягом трьох робочих днів, протягом яких перевіряється якість наданих послуг, надійність роботи систем і механізмів устаткування у відповідності з їх функціональним призначенням. При проведенні здавальних випробувань повинні бути присутніми уповноважені представники виконавця та замовника, які підписують двосторонній акт видачі устаткування з середнього ремонту.
Якщо устаткування не може бути прийнятим після виконання середнього ремонту у встановлений строк не з вини замовника, фактичною датою прийняття є підписання двостороннього акту після усунення виконавцем недоліків, що оформлені замовником документально.
Відповідно до п. 5.3.3. договору, у разі виявлення недоліків після виконання середнього ремонту, сторони складають акт з переліком недоліків і терміном їх усунення. У цьому випадку оплата здійснюється після усунення недоліків.
Згідно з п. 5.3.4. договору, після закінчення приймально-здавальних випробувань замовник та виконавець визначають фактичні витрати на послуги та складають акт видачі устаткування після виконання середнього ремонту в двох примірниках.
Разом з двостороннім актом підписується акт повернення матеріалів та обладнання, які були у використанні на автомотрисі, та лом металу за ціною товарно-матеріальних цінностей на день складання.
Виконавець повертає замовнику матеріали та обладнання, які були у використанні на автомотрисі, й лом металу, впродовж 15 календарних днів, після його підписання, власним транспортом та за свій рахунок.
Згідно з п. 5.3.5. договору, разом з актом приймання-передачі наданих послуг виконавець надає замовнику завірені виконавцем копії:
- документів, які підтверджують якість замінених матеріалів та обладнання;
- документів органу з оцінки відповідності відповідної галузі акредитації (сертифікат відповідності або атестат виробництва).
Згідно з останнім абзацом п. 5.4.1. договору, закінчення надання послуг - не пізніше 31.12.2023 року.
На виконання умов договору замовник передав виконавцю за актом №70-42.15 від 17.10.2023 року для середнього ремонту автомотрису АДМ №543.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами договору №П/Е-23771/НЮ від 11.10.2023 року регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч.1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 849 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з ч. 1 ст. 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
З матеріалів справи вбачається, що виконавець викликав представників замовника листом від 27.12.2023 року вих.№70-22/0134 для комісійного приймання рухомого складу з ремонту та підписання акту здачі-приймання виконаних послуг, акту видачі устаткування після виконання середнього ремонту, акту повернення бувших у використанні матеріалів.
Сторонами підтверджено, що представники замовника прибули 29.12.2023 року до виконавця для комісійного приймання автомотриси АДМ №453.
З наданих сторонами письмових пояснень вбачається, а саме виконавець стверджує, що замовник повідомив, що немає права приймати обладнання з ремонту без документального підтвердження проведення інспекторського контролю філією «НДКТІ».
У той час, ТОВ «ПТРЗ» листом вих.№70-01/11 від 24.01.2024 року повідомляв замовника, що згідно п. 6.4.2. Правил середнього ремонту спеціального самохідного рухомого складу типу АДМ - ЦК-0042 участь інспектора приймальника не передбачена.
Листом вих.№Е-02-06/43 від 25.01.2024 року замовник повідомив, що без документального підтвердження проведення інспекторського контролю філією «НДКТІ» не має права прийняти автомотрису з ремонту.
Тобто позивач наполягав, що немає права приймати автомотрису АДМ №453 з ремонту без документального підтвердження проведення інспекторського контролю ремонту фахівцями філії «НДКТІ».
Листом вих.№Е-02-06/43 від 26.01.2024 року замовник просив допустити на територію виконавця представників філії «НДКТІ», після чого приступив до перевірки наданих послуг разом з цими фахівцями.
Вказане свідчить, що замовником не здійснювалось приймання автомотриси з ремонту 29.12.2023 року.
Так, позивач у позові не посилався на обов'язки виконавця стосовно документального підтвердження проведення інспекторського контролю фахівцями філії «НДКТІ» як на підставу позову, втім матеріали справи містять лист філії «НДКТІ» вих.№НДКТІ-15/1094 від 29.07.2024 року, який підтверджує, що приймання автомотрис після виконання середнього ремонту вирішується замовником шляхом проведення вхідного контролю за участю представників обох сторін тобто виконавця та замовника відповідно з вимогами розділу 13 «Спеціальний рухомий склад. Планово-запобіжний ремонт. Порядок організації виконання» СТП-04-005:2016 та п. 6.4.2. Інструкції ЦЕ-0042 «Правила середнього ремонту спеціального самохідного рухомого складу типу АДМ».
26.01.2024 року замовник приступив до перевірки наданих послуг самостійно залучивши фахівців філії «НДКТІ». За результатами перевірки представниками сторін договору та філії «НДКТІ» складено акти обстеження автомотриси із зауваженнями.
01.02.2024 року представниками сторін договору складено акт обстеження автомотриси АДМ №543 після усунення зауважень, які були виявлені при попередньому огляді 26.01.2024 року. Згідно цього акту, зауваження виявлені 26.01.2024 року усунуто в повному обсязі, при поточному огляді було виявлено два інших зауваження.
При цьому в актах від 26.01.2024 року, від 01.02.2024 року сторони договору не зазначили терміни усунення недоліків.
08.02.2024 року представниками сторін договору складено акт обстеження автомотриси АДМ №543, згідно якого зауваження виявлені 01.02.2024 року усунені в повному обсязі, автомотриса знаходиться в робочому стані, зауваження щодо технічного стану не виявлені.
Матеріали справи містять лист Служби електропостачання Акціонерного товариства «Українська залізниця» вих.№Е-02-06/275 від 24.06.2024 року, яким підтверджено, що автомотриса знаходяться в робочому стані - згідно з актом від 08.02.2024 року та відповідає п. 2 додатку 1 «Технічне завдання» до договору.
Матеріали справи містять лист замовника вих.№Е-02-06/453 від 04.11.2024 року, про допуск його представників та представника філії «НДКТІ» для проведення приймально-здавальних випробувань та згідно якого після документального підтвердження проведення інспекторського контролю замовником будуть прийняті автомотриси з ремонту.
Матеріали справи містять підписані сторонами договору акт №21/04 видачі устаткування (автомотриси АДМ №453) після виконання середнього ремонту згідно договору від 11.10.2023 року №П/Е-23 771/НЮ; акт прийому-передачі наданих послуг №36 від 06.11.2024 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №36 від 06.11.2024 року.
Зазначені докази в сукупності з наведеними вище обставинами свідчать про те, що відмовляючись від прийняття автомотриси з ремонту без документального підтвердження проведення інспекторського контролю ремонту фахівцями філії «НДКТІ», замовник приступив до огляду об'єкту ремонту лише 26.01.2024 року. При цьому після усунення всіх недоліків ремонту у строк до 08.02.2024 року замовник також відмовлявся від приймання автомотриси АДМ №453 до 06.11.2024 року. Фактично замовник самостійно залучив до проведення інспекторського контролю фахівця філії «НДКТІ» після чого підписав акт прийому-передачі наданих послуг №36 від 06.11.2024 року та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №36 від 06.11.2024 року без зауважень.
Згідно з ч.1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 849 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з ч. 1 ст. 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Відповідно до п. 1.2. договору, замовник зобов'язаний прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем, відповідно до договору.
Згідно з першим та останнім абзацами п. 5.3.1. договору, послуги вважаються наданими після підписання акту прийому-передачі наданих послуг уповноваженими представниками сторін. Акт прийому-передачі наданих послуг підписується після проведення приймально-здавальних випробувань устаткуванню.
Разом з актом прийому-передачі наданих послуг виконавець надає замовнику завірені виконавцем копії документів, які підтверджують якість замінених матеріалів та обладнання й їх вартість.
Згідно з п. 5.3.2. договору приймання устаткування після надання послуг здійснюється на території ремонтного підприємства виконавця протягом трьох робочих днів, протягом яких перевіряється якість наданих послуг, надійність роботи систем і механізмів устаткування у відповідності з їх функціональним призначенням. При проведенні здавальних випробувань повинні бути присутніми уповноважені представники Виконавця та Замовника, які підписують двосторонній акт видачі устаткування з середнього ремонту.
Якщо устаткування не може бути прийнятим після виконання середнього ремонту у встановлений строк не з вини замовника, фактичною датою прийняття є підписання двостороннього акту після усунення виконавцем недоліків, що оформлені замовником документально.
Відповідно до п. 5.3.3. договору, у разі виявлення недоліків після виконання середнього ремонту, сторони складають акт з переліком недоліків і терміном їх усунення. У цьому випадку оплата здійснюється після усунення недоліків.
Згідно з п. 6.2. договору, замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити надані послуги.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.
Таким чином, виходячи з умов договору та вимог ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, належним доказом невиконання першим відповідачем середнього ремонту автомотриси АДМ №453 є акт із недоліками, або інший письмовий документ складений уповноваженими представниками замовника.
Матеріали справи свідчать, що виконавець викликав представників замовника листом від 27.12.2023 року вих.№70-22/0134 для комісійного приймання рухомого складу з ремонту та підписання акту здачі-приймання виконаних послуг, акту видачі устаткування після виконання середнього ремонту, акту повернення бувших у використанні матеріалів.
У той час, сторонами підтверджено, що представники замовника прибули 29.12.2023 року до виконавця для комісійного приймання автомотриси АДМ №453. Виконавець стверджує, що замовник повідомив, що немає права приймати обладнання з ремонту без документального підтвердження проведення інспекторського контролю філією «НДКТІ» та що.
ТОВ «ПТРЗ» листом вих.№70-01/11 від 24.01.2024 року повідомив замовника, що згідно п. 6.4.2. Правил середнього ремонту спеціального самохідного рухомого складу типу АДМ - ЦК-0042 участь інспектора приймальника не передбачена.
Листом вих.№Е-02-06/43 від 25.01.2024 року замовник повідомив, що без документального підтвердження проведення інспекторського контролю філією «НДКТІ» не має права прийняти автомотрису з ремонту
Позивач наполягав на тому, що немає права приймати автомотрису АДМ №453 з ремонту без документального підтвердження проведення інспекторського контролю ремонту фахівцями філії «НДКТІ». Листом вих.№Е-02-06/43 від 26.01.2024 року замовник просив допустити на територію виконавця представників філії «НДКТІ», після чого приступив до перевірки наданих послуг разом з цими фахівцями.
Зазначені обставини в сукупності з вказаними доказами дають підстави вважати, що замовником не здійснювалось приймання автомотриси з ремонту 29.12.2023 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання ремонту у строк до 31.12.2023 року визначений договором не підтверджено належним доказом, зокрема, актом з переліченими недоліками чи будь-яким іншим письмовим документом складеним уповноваженими представниками замовника.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наразі має місце прострочення позивача, оскільки перший відповідач у належні строки надав повідомлення про завершення ремонту і викликав замовника для прийняття, у той час замовник посилаючись на необхідність підтвердження проведення інспекторського контролю філією «НДКТІ», що не було узгоджено договором ухилявся від прийняття з ремонту та фактично приступив до відповідних дій лише через місяць.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що станом на 29.12.2023 року автомотриса була розкомплектована та як доказ додав фотографії розібраної автомотриси та її фрагментів.
Фотографії додані позивачем не є належними доказами невиконання зобов'язань з ремонту у строки передбачені договором, оскільки з цих фотографій не можна встановити: дату проведення фотозйомки, запчастини та фрагменти якого саме рухомого складу фотографувались. Крім того відповідачем також подані фотографії зі схожими фрагментами та запчастинами, на яких покладено аркуші з датою 14.06.2024 року. Надані фотографії є суперечливими у якості доказу у справі та взаємовиключними. При цьому умовами договору не передбачено підтвердження недоліків шляхом здійснення фотофіксації, а належним доказом є відповідний акт, складений уповноваженими представниками АТ «Укрзалізниця».
Крім того, доводи про невиконання ТОВ «ПТРЗ» станом на 29.12.2023 року ремонтних робіт апелянт підтверджував заявою свідка ОСОБА_1 , яку просив суд долучити до матеріалів справи.
Як зазначає апелянт, вказана заява була подана позивачем до Господарського суду Полтавської області під час розгляду справи. Разом з цим, у долученні заяви до матеріалів справи судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено, та, відповідно, відомості, наведені в заяві, не покладені в основу оскаржуваного рішення.
Скаржник наголошував, що питання в частині достовірності інформації щодо невиконання середнього ремонту автомотрисі АДМ №453 станом на дату закінчення строку дії договору, що стало причиною нескладання 29.12.2023 акту з переліком недоліків проведеного ремонту та непідписання акту приймання-передачі наданих послуг, виникло під час розгляду справи по суті. Так, для надання суду належних, допустимих та достовірних доказів обґрунтованості наведених позивачем аргументів, в порядку ст. 88 Господарського процесуального кодексу України була отримана від свідка відповідна заява. З огляду на те, що показання свідка отримані для спростування доводів першого відповідача, позивач за первісним позовом зазначав, що заяву з об'єктивних причин не була надана разом з позовною заявою.
Апелянт також зазначає, що відповідно до заяви свідком повідомлено, що у вказану дату при огляді автомотриси на території ТОВ «ПТРЗ» представниками АТ «Укрзалізниця» було встановлено, що ремонт не виконано, автомотриса розукомплектована, перебуває в розібраному стані. Представники ТОВ «ПТРЗ», що брали участь в огляді автомотриси, провели представників АТ «Укрзалізниця» по території заводу, продемонстрували складові частини і автомотриси, саму розібрану автомотрису та повідомили, що роботи тривають. На пропозицію щодо складення будь-якого документу, що засвідчив би стан виконання робіт, представники ТОВ «ПТРЗ» повідомили, що складати такий документ немає сенсу, а виклик представників АТ «Укрзалізниця» зумовлений тим, щоб продемонструвати останнім те, що роботи з середнього ремонту автомотрисі тривають.
Посилаючись на такі обставини апелянт вважає, що вказана заява беззаперечно підтверджує факт порушення першим відповідачем положень договору в частині виконання середнього ремонту автомотриси в строки та обсяги, визначені умовами договору, станом на дату спливу строку дії договору, а отже і правомірність вимог позивача щодо стягнення з контрагента штрафів за невиконання умов договору та суми банківської гарантії з банку.
З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Згідно ч. 2 вказаної статті на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Спірні правовідносини у даній справі виникли з підстав виконання/невиконання сторонами договору №П/Е-23771/НЮ від 11.10.2023, порушення умов якого покладено позивачем в обґрунтування первісного позову та доводилось останнім доданими до справи документальними доказами.
У відповідності до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що в даному випадку показання свідка не може визначати факт виконання/невиконання середнього ремонту автомотрисі за договором №П/Е-23771/НЮ від 11.10.2023 року, а виконання сторонами умов договору має доводитись відповідними документами. Тому вказана заява АТ «Укрзалізниця» не може вважатись належним доказом у розумінні припиців процесуального законодавства.
Позивач у позові не посилався на обов'язки виконавця стосовно документального підтвердження проведення інспекторського контролю фахівцями філії «НДКТІ» як на підставу позову, втім матеріали справи містять лист філії «НДКТІ» вих.№НДКТІ-15/1094 від 29.07.2024 року, який підтверджує, що приймання автомотрис після виконання середнього ремонту вирішується замовником шляхом проведення вхідного контролю за участю представників обох сторін тобто виконавця та замовника відповідно з вимогами розділу 13 «Спеціальний рухомий склад. Планово-запобіжний ремонт. Порядок організації виконання» СТП-04-005:2016 та п. 6.4.2. Інструкції ЦЕ-0042 «Правила середнього ремонту спеціального самохідного рухомого складу типу АДМ».
Як вже зазначалось, у даному випадку проведення інспекторського контролю фахівцями філії «НДКТІ» не передбачено як договором так і відповідними нормативними актами.
Матеріали справи містять лист Служби електропостачання Акціонерного товариства «Українська залізниця» вих.№Е-02-06/275 від 24.06.2024 року, яким підтверджено, що автомотриса знаходяться в робочому стані - згідно з актом від 08.02.2024 року та відповідає п. 2 додатку 1 «Технічне завдання» по договору. Лист додано до заперечень.
Матеріали справи містять підписані сторонами договору акт №21/04 видачі устаткування (автомотриси АДМ №453) після виконання середнього ремонту згідно договору від 11.10.2023 року №П/Е-23771/НЮ; акт прийому-передачі наданих послуг №36 від 06.11.2024 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №36 від 06.11.2024 року.
Зазначені докази в сукупності з наведеними обставинами свідчать про те, що відмовляючись від прийняття автомотриси з ремонту без документального підтвердження проведення інспекторського контролю ремонту фахівцями філії «НДКТІ», замовник приступив до огляду об'єкту ремонту лише 26.01.2024 року, тобто з простроченням. При цьому після усунення всіх недоліків ремонту у строк до 08.02.2024 року замовник також відмовлявся від приймання автомотриси АДМ №453 до 06.11.2024 року. При цьому замовник сам залучив до проведення інспекторського контролю фахівця філії «НДКТІ» після чого підписав акт прийому-передачі наданих послуг №36 від 06.11.2024 року та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №36 від 06.11.2024 року без зауважень.
Згідно з п. 7.4. договору, за невиконання своїх зобов'язань за договором, у тому числі п.11.1, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10% вартості договору.
Заявляючи вимогу про стягнення штрафу на підставі п. 7.4. договору, позивачем не підтверджено належними доказами невиконання (прострочення) зобов'язань відповідачем. Твердження відповідача, про те що замовник ухилявся та безпідставно відмовлявся від прийняття автомотриси з ремонту позивачем не спростовані.
За загальним принципом прострочення кредитора не може бути підставою для відповідальності виконавця.
Згідно з ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Виходячи з викладеного вірним є висновок про відмову в позовній вимозі щодо стягнення з ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» штрафу в сумі 222492,00 грн в розмірі 10% вартості договору від 11.10.2023 року №П/Е-23771/НЮ.
Щодо позовної вимоги до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (другий відповідач або гарант) слід зазначити наступне:
Згідно з п. 13.1. договору від 11.10.2023 року №П/Е-23771/НЮ, виконавець до підписання договору зобов'язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5%, що становить 111246,00 грн від вартості цього договору. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору та обов'язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 1 (один) календарний місяць.
Першим відповідачем як учасником закупівлі послуг, в складі документів тендерної пропозиції була надана гарантія від 29.09.2023 року №35451, видана другим відповідачем на прохання першого відповідача на виконання умов договору, що буде укладений відповідно до проведеної процедури закупівлі.
Відповідно до гарантії другий відповідач прийняв на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання сплатити позивачу суму гарантії протягом 5 робочих днів після дня отримання гарантом першої письмової вимоги позивача про сплату суми гарантії (далі - вимога), перед яким перший відповідач має зобов'язання щодо виконання умов договору укладеного відповідно до проведеної закупівлі, (далі - основне зобов'язання) у випадку настання однієї із обставин: невиконання або неналежне виконання першим відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором відповідно до основного зобов'язання.
Зобов'язання другого відповідача за цією гарантією становить суму в розмірі 111246,00 грн.
Гарантія набуває чинності з дати її видачі та діє по 31.01.2024 включно (пункт 4.2 гарантії).
Відповідно до п. 5 гарантії вона повинна бути пред'явлена бенефіціаром банку-гаранту до закінчення строку, передбаченого пунктом 4.2 гарантії.
Вимога бенефіціара про сплату гарантом грошової суми за гарантією повинна бути надана банку-гаранту у письмовій формі та містити: посилання на номер і дату гарантії; повідомлення про невиконання/неналежне виконання принципалом зобов'язань за договором, забезпеченим гарантією; підписи уповноважених осіб бенефіціара та відбиток печатки бенефіціара; платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається за гарантією.
У пункті 7 гарантії вказано, що гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог у разі, коли вимога надана банку-гаранту після закінчення строку, передбаченого пунктом 4.2 цієї гарантії.
Позивач засобами поштового зв'язку направив до гаранта вимогу за №НЮ-06-07/13 від 30.01.2024 року на суму 111246,00 грн, відповідно до відомостей АТ «Укрпошта» вимога була вручена другому відповідачу - 07.02.2024 року.
Листом від 07.02.2024 року другий відповідач надав відповідь на вимогу за №1-527, якою відмовив у здійсненні виплати в зв'язку з тим, що вимога надійшла після закінчення строку дії гарантії, а тому становить неналежне представлення в розумінні Інструкції «Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» №639 від 15.12.2024 року.
Згідно з п. 6.1. гарантії, термін сплати грошових коштів відбувається протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги від беніфіціара. Позивач вказує, що зважаючи на дату отримання вимоги гарантом - 07.02.2024 року, сплата грошових коштів мала бути проведена не пізніше 14.02.2024 року. Гарантійний платіж за гарантією другим відповідачем у встановлений строк не здійснений.
Таким чином, позивачем пред'явлено вимогу до другого відповідача про стягнення за банківською гарантією в розмірі 111246,00 грн, три проценти річних в розмірі 693,01 грн та інфляційні втрати в розмірі 891,64 грн.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Колегія суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в своїй постанові від 18.06.2021 року у справи №910/16898/19 зазначає, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №910/20306/17.
Отже, до предмету доказування у цій справі входить перевірка наявності чи відсутності з боку першого відповідача порушень договору, а саме невиконання основного зобов'язання.
Наразі позивач не довів належними доказами факту порушення першим відповідачем основного зобов'язання станом на дату відправлення вимоги другому відповідачу, оскільки уповноважені представники замовника не склали акт з переліченими недоліками чи інший письмовий документ про недоліки станом на дату закінчення строку виконання основного зобов'язання та на дату надіслання вимоги, а також не спростував обставини прострочення саме позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з АТ «Комерційний банк «Глобус» грошової суми за банківською гарантією від 29.09.2023 року №35451 в розмірі 111246,00 грн, три проценти річних в розмірі 693,01 грн та інфляційні втрати в розмірі 891,64 грн.
У той час колегія суддів критично ставиться до доводів другого відповідача, оскільки строки необхідно обліковувати не з моменту отримання вимоги, а з моменту її направлення, наразі засобами поштового зв'язку.
Матеріали справи свідчать, що у зустрічному позові ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод» заявлено вимоги до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про зобов'язання підписати акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору №П/Е-23771/НЮ від 11.10.2023 року двома уповноваженими особами.
Згідно з абзацом 2 п. 5.3.1. договору, зі сторони замовника акт прийому-передачі наданих послуг та інші первинні документи підписуються з урахуванням вимог статуту замовника щонайменше двома уповноваженими особами.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
12.11.2024 року ТОВ «ПТРЗ» надало суду клопотання про долучення доказів, в якому зазначено, що 06.11.2024 року представниками замовника за участю представника філії «НДКТІ» було підписано акт №21/04 видачі устаткування (автомотриси АДМ №453) після виконання середнього ремонту згідно договору від 11.10.2023 року №П/Е-23771/НЮ та акти приймання-передачі наданих послуг.
Разом з клопотанням ТОВ «ПТРЗ» надало суду копії підписаних сторонами договору актів, а саме, копію акту №21/04 видачі устаткування (автомотриси АДМ №453) після виконання середнього ремонту згідно договору від 11.10.2023 року №П/Е-23771/НЮ, копію акту прийому-передачі наданих послуг №36 від 06.11.2024 року; копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №36 від 06.11.2024 року.
Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність предмету спору між сторонами в частині вимог зустрічного позову, оскільки після відкриття провадження у цій справі сторони врегулювали відповідні спірні питання. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі, а доводи вчинені при довільному тлумаченні норм права та наявних між сторонами правовідносин.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хаджинастасиу проти Греції»).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2025 року у справі №917/763/24 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2025 року у справі №917/763/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 28.04.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук