Справа № 607/26283/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 33/817/213/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
28 квітня 2025 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвокат Завацький В.М.
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2025 року,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, ОСОБА_1 о 11 год. 10 хв. в м. Тернопіль, вул. Національного Відродження керував транспортним засобом “ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на місці зупинки автомобіля, а також у медичному закладі для визначення степені алкогольного сп'яніння водій у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вважає вказану постанову необ'єктивною, незаконною і необґрунтованою тобто такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що при оформленні адміністративного матеріалу щодо нього інспектором поліції не було дотримано вимог п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС 18 грудня 2018 року №1026, оскільки долучені відеозаписи на оптичному диску є не безперервними, а складаються із фрагментів, а тому вони є неналежними доказами.
Апелянт стверджує, що матеріалами справи не підтверджено, а працівниками поліції не доведено жодним належними та допустимими доказами, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції.
Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2025 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Завацького В.М. який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просять скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.03.2025 р. і закрити провадження у справі з мотивів відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №184623 від 29 листопада 2024 року, ОСОБА_1 о 11 год. 10 хв. в м. Тернопіль, вул. Національного Відродження керував транспортним засобом “ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на місці зупинки автомобіля, а також у медичному закладі для визначення степені алкогольного сп'яніння водій у встановленому законом порядку відмовився.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Цей документ був предметом розгляду суду першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі, а доводи апелянта з цього приводу є безпідставними.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції та камери зовнішнього спостереження.
Так, оглянутим відеозаписом зафіксовано події, які відбуваються після реагування працівників поліції по факту звернення ОСОБА_2 на службу “102», про те, що в с.Острів по вул. Національного відродження водій автомобіля марки “Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, ледь не збив на автобусній зупинці людей.
Прибувши на місце виклику працівниками поліції було виявлено заявника ОСОБА_2 , який повідомив працівникам поліції, що очікуючи на маршрутне таксі на зупинці громадського транспорту, він помітив як їде транспортний засіб сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який не впорався з керуванням і виїхав на узбіччя, де стояли люди.
Як вбачається із відео камери зовнішнього спостереження, за кермом транспортного засобу вказаного транспортного засобу “ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував саме ОСОБА_1 .
Доводи сторони захисту про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, що слугувало підставою його зупинки працівниками поліції та безпосередньо доказів зупинки транспортного засобу працівниками поліції і, відповідно, недопустимості всіх інших доказів по справ, є непереконливі.
Апеляційний суд не погоджується з такими доводами сторони захисту, оскільки досліджені судом матеріали провадження підтверджують наявність у працівників поліції, за обставин відображених у матеріалах справи, підстав для перевірки водія транспортного засобу ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не має підстав вважати, що працівники поліції, здійснюючи реагування за викликом та встановлення водія транспортного засобу під керування ОСОБА_1 , діяли без достатніх на це підстав, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу поліцейським повідомлено водієві ОСОБА_1 про наявні у нього ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння очей та поведінка, яка не відповідає обстановці), після чого запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння безпосередньо на місці, після чого запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння безпосередньо на місці, від чого ОСОБА_1 відмовився і йому було запропоновано пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я, від чого ОСОБА_1 також відмовився, після чого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вищенаведені обставини також стверджуються електронним рапортом поліцейського та письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , який був заявником та очевидцем подій.
Суд враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності зі всіма наявними доказами.
Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об'ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Твердження апелянта про недотримання працівниками поліції вимог “Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 року № 1026, у зв'язку з тим, що відеозапис є сумнівними та не безперервними, вважаю безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічного погляду могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.
Досліджені судом відеозаписи в достатній мірі дають можливість як ідентифікувати особу щодо якої складено протокол про адміністративний правопорушення, так і повністю перевірити процедуру фіксації правопорушень і оформлення результатів виявлених порушень.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_3 не керував траспортним засобом марки ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , спростовуються переглянутими відеозаписами, поясненнями свідка ОСОБА_2 , а також іншими доказами.
Як вбачається із відео камери зовнішнього спостереження, за кермом транспортного засобу “ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував саме ОСОБА_1 , оскільки останній після зупинки транспортного засобу на узбіччі, покинув авто саме зі сторони місця водія, а інших осіб в транспортному засобі не було (файл:document_5352773249438605937; час відео: 11:06).
Дані обставини дають суду підстави вважати, що саме ОСОБА_1 був водієм вищезазначеного транспортного засобу.
З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував є безпідставними і надуманими.
Таким чином, заперечення апелянтом факту керування транспортним засобом розцінюються апеляційним судом як обраний спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності.
Також, суд зазначає, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв'язку з порушенням норм матеріального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2025 р відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2025 р щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя