Справа № 607/16247/24Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О. М.
Провадження № 22-ц/817/442/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
25 квітня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 607/16247/24 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Аксіліум Фінанс», інтереси якої представляє Альховська Ірина Богданівна на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2025 року, ухваленого суддею Вийванком О.М., повний текст якого складено 06.02.2025, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
у липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс») звернулось в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» було укладено кредитний договір № ПКК/60063.
Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату звернення до суду з даним позовом заборгованість за кредитним договором складає 57 730,18 грн, з яких: строкове тіло - 16 450,66 грн, прострочене тіло - 20 522,43 грн, строкові відсотки - 0 грн, прострочені відсотки - 20 757,09 грн.
08 листопада 2023 року у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов'язанні з АТ «Кредобанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов'язанні досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов'язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов'язанні.
В подальшому, 12.12.2024 рішенням № 12/12/24-1 було змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» на ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс».
У зв'язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ПКК/60063 від 01.02.2021 у розмірі 57 730,18 грн та судові витрати.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Аксіліум Фінанс», інтереси якої представляє Альховська Ірина Богданівна, подало апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, задовольнити, визнавши поважними причини пропуску строку на подання доказів, поновити строк на подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.
Вважають, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм процесуального права.
Представник заявника стверджує, що надав суду належні та допустимі докази наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором № ПКК/60063 від 01 лютого 2021 року, в тому числі і розрахунок заборгованості, досудову вимогу щодо виконання зобов'язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні. Така досудова вимога з повідомленням про заміну кредитора була надіслана на адресу відповідача, що підтверджується списком згрупованих відправлень, до якого долучений розрахунковий документ про надання поштових послуг, а також опис вкладення про надіслання досудової вимоги на адресу останнього, копії яких містяться в матеріалах справи та залишені судом поза увагою. Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт повідомлення позивачем відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні за договором факторингу шляхом направлення відповідного повідомлення на адресу відповідача.
Також, як вбачається з платіжної інструкції від 08.11.2003 №1 позивачем було здійснено оплату на користь банку згідно договору факторингу із відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від 08.11.2023 в розмірі 4 420 385,21 грн. Відтак, ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» є новим кредитором за вказаним кредитним договором.
Вважають, що суд формально підійшов до вирішення даного спору, не витребував від позивача чи банку необхідних документів для повного та всебічного розгляду справи.
Крім цього, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження не укладення кредитного договору, зокрема, не звертався до суду із позовом про визнання цього договору недійсним. Позичальником не доведено належного повернення позичених коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована. Відтак, виходячи з презумпції правомірності правочину та обов'язковості виконання умов договору, вищезазначений кредитний договір є правомірним та обов'язковим до виконання сторонами.
Вказують на те, що заборгованість за кредитним договором не погашена і зміна кредитора жодним чином не впливає на факт того, що взятих на себе зобов'язань за кредитним договором відповідач не виконав і заборгованість наявна донині.
Щодо поновлення строку на подання доказів, зазначають що виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Таким чином, докази про які зазначає суд першої інстанції (виписка, розрахунок) об'єктивно не були у розпорядженні позивача на момент розгляду даної справи, а були отримані лише за запитом останнього після винесення оскаржуваного рішення, відтак позивач не міг скористатися правом подавати заяви по суті справи та на підтвердження своїх доводів надавати відповідні докази.
Зазначають, що отриманні позивачем докази мають суттєве значення для правильного вирішення питання про наявність у відповідача заборгованості згідно кредитного договору.
Таким чином, просять суд долучити докази (виписки по рахунку та розрахунок заборгованості відповідача) до матеріалів справи, визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів, поновити строк на подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.02.2025 без змін та у клопотанні про долучення доказів до матеріалів справи, визнання поважними причини пропуску строку на подання доказів та поновлення строків на подання доказів - відмовити.
Вказує, що договір факторингу від 08 листопада 2023 року та документ про сплату згідно з цим договором, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, не є доказом фактичної передачі Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» права грошової вимоги за кредитним договором №ПКК/60063, оскільки у Додатку №1 до Договору факторингу від 08 листопада 2023 року вказано що «Відповідно до умов Договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 11 листопада 2023 року, зокрема пунктів 3.1, 3.2 цього Договору Клієнт відступає Фактору (передає у власність Фактора), а Фактор набуває (приймає у власність) від Клієнта в повному обсязі Права Вимоги».
Тобто, відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу від 08 листопада 2023 року визначено істотну умову, що права вимоги будуть передані в майбутньому, відповідно умов договору факторингу від 11 листопада 2023 року.
Враховуючи, що договору факторингу від 11 листопада 2023 року позивачем не надано, відтак відсутній доказ, який передбачений договором факторингу від 08 листопада 2023 року, щодо істотної умови відступу та набуття права вимоги щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №ПКК/60063.
За таких обставин, договір факторингу від 08 листопада 2023 року та документ про сплату згідно з договором не можуть свідчити про факт набуття скаржником права вимоги щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №ПКК/60063, оскільки умови набуття цього права визначені договором факторингу від 11 листопада 2023 року, який відсутній в матеріалах справи.
Враховуючи, що позивач не надав доказів набуття права вимоги відповідно умов договору факторингу від 11 листопада 2023 року, відтак відсутні докази наявності у позивача права на стягнення суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №ПКК/60063 від 01.02.2021.
Щодо клопотання скаржника про долучення доказів до матеріалів справи, визнання поважними причини пропуску строку на подання доказів та поновлення строків на подання доказів, то вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивач письмово не повідомляв суд про наявність доказів, які не можуть бути ним подані та не вчиняв залежних від нього дій спрямованих на отримання доказів, що свідчить про відсутність поважних причин неподання позивачем доказів у встановлений законом строк, а тому відсутні встановлені законом підстави для визнання поважними причини пропуску строку на подання доказів та поновлення строків на подання доказів, а також відсутні підстави для прийняття до розгляду судом доказів, поданих скаржником з порушенням вимог ч.2 ст.83 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про стягнення заборгованості, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів у АТ «Кредобанк» та наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов кредитного договору та правильність розрахунку розміру заборгованості.
Колегія суддів з такими висновками суду погодитись не може, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1081 ЦК України визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
12.12.2024 рішенням № 12/12/24-1 було змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» на ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс».
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, що 01 лютого 2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ПКК/60063 шляхом підписання відповідачем анкети-заяви №60063, відповідно до якої останній виявив бажання отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку в розмірі 38 000 грн, зі строком кредитування 36 місяців, з процентною ставкою 30 % річних (а.с.28-29, т.1)
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що з умовами надання кредиту, викладеними в пам'ятці клієнта ознайомлений та вся вся інформація у цій анкеті - заяві та наданих документах є повною, вірною та актуальною на день її подання.
На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано додаток про відкриття кредитної лінії № ПКК/60063 від 01.02.2021 до заяви-договору № 2625501807381/980/РК від 01.02.2021(а.с.26-27. т.1).
Додатком про відкриття кредитної лінії № ПКК/60063 від 01.02.2021 року, який підписаний відповідачем власноручним підписом, визначено умови кредитування, а саме: максимальний ліміт кредитної лінії - 200 000 грн, термін (строк) кредитної лінії до 31.01.2024 року, тип процентної ставки-фіксована, розмір процентів - 30% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для клієнта за кредитним договором - 240 819, 44 грн та реальна річна процентна ставка 46,09 % річних. В пункті 1.2.1 додатку передбачено, що поточний рахунок клієнта, на який здійснюється видача кредиту №UA353253650000026202020807381.
Відповідного до долученого ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» до позовної заяви розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № ПКК/60063 від 01.02.2021 за період з 02 листопада 2020 року (01 лютого 2021) по 08 листопада 2023 року, станом на 08.11.2023 становить 57730,18 грн. з яких: 16 450, 66 грн - сума заборгованості за тілом кредиту (строкова); 20 522,43 грн - сума заборгованості за тілом кредиту (прострочена);0,00 грн - сума заборгованості за відсотками (строкова); 20 757, 09 грн - сума заборгованості за відсотками (прострочена) (а.с. 48, т.1).
Отже, враховуючи, що кредитний договір ПКК/60063 від 01.02.2021 та додаток до нього підписані відповідачем ОСОБА_1 , що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній письмовій формі кредитний договір.
При цьому, спірний договір, в судовому порядку ОСОБА_1 не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
Крім того, на спростування висновку суду щодо недоведеності позовних вимог ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» в апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення доказів, в якому заявник просив поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № ПКК/60063 від 01.02.2021, з якого вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих та непогашених відсотків відповідачем, а також виписку по особового рахунку ОСОБА_1 , який зазначений в кредитному договорі, за період з 01.02.2021 по 07.11.2023.
В обґрунтування заявленого клопотання вказує, що дані докази (виписка, розрахунок) об'єктивно не були у розпорядженні позивача на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції, а були отримані лише за запитом ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» після винесення оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7.04.2021 року в справі №279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».
Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.
Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій.
Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» надало повний перелік документів, які, на його думку, підтверджували викладені в позовній заяві обставини.
У ч. 2 ст. 13 ЦПК України зазначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом
За змістом ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється назасадах змагальностісторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів, зауважує, що оскільки ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» не є банківською, а фінансовою установою, то, відповідно самостійно отримати вказані докази позивач не зміг, а тому у визначений законом строк не подав до суду першої інстанції первинні банківські документи.
З огляду на наведені вище обставини справи, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку на долучення доказів у справі слід задовольнити, а надані ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс'нові докази слід долучити до матеріалів справи, оскільки такі були отримані після ухвалення оскаржуваного рішення у справі та підтверджують належність виконання кредитором своїх зобов'язань за договором та невиконання позичальником своїх зобов'язань.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.
При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.
Таким чином, надана позивачем до апеляційної скарги виписка по особовому рахунку узгоджується із розрахунком заборгованості і в сукупності з іншими доказами дають підстави для висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази, а саме первинні бухгалтерські документи щодо надання кредитних коштів, отримання таких коштів відповідачем та підтверджує заборгованість останнього за кредитним договором № ПКК/60063 від 01.02.2021.
Крім цього, 08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» укладено договір факторингу із відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, зазначених у додатку №1 до цього договору (а.с.76-85. т.1).
Згідно з додатком №1 договору факторингу про відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08 листопада 2023 року до ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № ПКК/60063 від 01.02.2021 порядковий номер в додатку - 1611 (а.с.87-187,т.1).
Як убачається із матеріалів справи, 30.01.2024 ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» направив на адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань та повідомлення про заміну кредитора, в якій повідомило ОСОБА_1 про те, що є новим кредитором за кредитним договором № ПКК/60063 від 01.02.2021 та вимагав від відповідача протягом 30 календарних днів з моменту отримання даної вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити прострочену заборгованість в розмірі простроченого боргу, а у випадку невиконання даної вимоги у визначений строк достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і не сплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 57730, 18 грн (а.с. 24,т.1).
На підтвердження направлення досудової вимоги щодо виконання договірних зобов'язань та повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні позивачем надано копії фіскальних чеків від 06.02.2024 та від 16.07.2024, списки згрупованих відправленнь №723 від 06.02.2024 та № 4403, №4406 від 16.07.2024 (а.с.34-47, т.1).
При цьому, відповідно до списку №723 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з повідомленням на адресу ОСОБА_1 було направлено листа номер відправлення 0505154658984, у списку відповідач знаходиться за номером 58 (а.с.34-42, т.1). Між тим, відповідно до трекінгу відправлення Укрпошта, наданого відповідачем, відомості про поштове відправлення 0505154658984 відсутні, так як не зареєстровані в системі (а.с.63, т.1).
Та, відповідно до списку №4403 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з повідомленням на адресу ОСОБА_1 було направлено листа номер відправлення 0504013529696, у списку відповідач знаходиться за номером 14(а.с.43-47, т.1).
Як вбачається з письмових пояснень, позивач посилається на те, що досудова вимога отримана відповідачем особисто, що пітверджується скрінштом екрана з сайту АТ “Укрпошта» за трекінгом відправлення 0504013529696. Між тим, відповідно до трекінгу відправлення Укрпошта, наданого позивачем поштове відправлення 0504013529696 прийнято 16.07.2024 та вручено відповідачу 17.08.2024 (а.с. 206-212, т.1).
Згідно із п. 1.3.2.7.5 Додатку про відкриття кредитної лінії № ПКК/60063 від 01.02.2021 року, банк має право в будь-який момент, без обґрунтування причин такого рішення, вимагати від клієнта повернути усю суму заборгованості за кредитним договором, за умови направлення клієнту попередження про це за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати повернення. Попередження направляється банком клієнту у спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення повідомлення (письмове повідомлення поштою, електроною поштою на email клієнта, смс-повідомлення на номер фінансового телефону клієнта тощо, які клієнт повідомив банку в останніх поданих клієнтом банком документах і відомостях (а.с.26-27, т.1).
У справі, яка переглядається судом встановлено, що відповідно до положень п.1.3.2.2 додатку до кредитного договору від 01 лютого 2021 року: строк кредитування становить 31.01.2024 (включно).
Отже, за умовами договору сторони встановили строк кредитування до 31 січня 2024 року, однак 24 липня 2024 року ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» достроково звернулося в суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 57 730,18 грн.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» досудової вимоги від 30.01.2024 щодо виконання договірних зобов'язань відповідачу та відсутні також докази отримання такої вимоги останнім.
Таким, чином установивши, що умовами кредитного договору було передбачено порядок направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, (пункт 1.3.2.7.5 договору), однак позивач не надав належних доказів виконання зазначених вимог, при цьому відсутні також докази отримання такої вимоги відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для дострокового стягнення із відповідача усієї суми заборгованості за кредитним договором.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 08.11.2023 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № ПКК/60063 від 01.02.2021, яка становить 57730,18 грн. з яких: 16 450, 66 грн - сума заборгованості за тілом кредиту (строкова); 20 522,43 грн - сума заборгованості за тілом кредиту (прострочена);0,00 грн - сума заборгованості за відсотками (строкова); 20 757, 09 грн - сума заборгованості за відсотками (прострочена) (а.с. 48, т.1).
Таким чином, враховуючи, те що позивач не набув відповідного права на погашення всієї суми кредитної заборгованості за кредитним договором достроково, а на час подачі позову позивач ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» має право лише на стягнення з відповідача простроченої заборгованості та відсотків та те, що ОСОБА_1 не виконував належним чином умови кредитного договору, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № ПКК/60063 від 01.02.2021 в розмірі 41 279,52 грн, з яких 20 522,43 грн - сума заборгованості за тілом кредиту (прострочена), 20 757, 09 грн - сума заборгованості за відсотками (прострочена).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції не повно дослідив наявні у справі докази і не дав їм належну оцінку, внаслідок чого безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс».
Разом з тим, не заслуговують на увагу, доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позивачем не доведено належними доказами набуття права вимоги за кредитним договором до відповідача, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та судом встановлено, що 08 листопада 2023 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» укладено договір факторингу із відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами, відповідно до умов якого АТ «Кредобанк» відступило (передало у власність) права вимоги в повному обсязі за плату та під фінансуванням ТОВ «ФК «Марин-Фінанс», а ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» набуло (прийняло у власність) належні АТ «Кредобанк» права вимоги до боржників, які вказані у додатку №1 до цього договору (а.с.76-85, т.1).
Згідно із додатку №1 договору факторингу про відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08 листопада 2023 року до ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № ПКК/60063 від 01.02.2021 порядковий номер в додатку - 1611 (а.с.87-187,т.1).
Також, позивачем в якості доказу надано копію платіжної інструкції № 1 від 08.11.2023 на суму 4 420 385,21 грн, платник ТОВ«ФК «Марин-Фінанс», отримувач АТ «Кредобанк», призначення платежу: оплата згідно договору факторингу договір факторингу із відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами від 08.11.2023, укладеними між ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» та АТ «Кредобанк» (а.с.188, т.1).
Таким чином, за встановлених обставин, позивачем доведено набуття ним права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором ПКК/60063 від 01.02.2021, укладеним між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
При цьому, ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23.09.2015, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі за №361/2105/16-ц та від 06.02.2018 у справі за №278/1679/13-ц, від 06.02.2019 у справі за № 667/11010/14-ц.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Аксіліум Фінанс», інтереси якої представляє Альховська Ірина Богданівна слід задовольнити частково, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2025 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» заборгованість за кредитним договором № ПКК/60063 від 01.02.2021 в розмірі 41 279,52 грн, з яких 20 522,43 грн - сума заборгованості за тілом кредиту (прострочена), 20 757, 09 грн - сума заборгованості за відсотками (прострочена). В решті позовних вимог - відмовити.
Щодо судових витрат.
За приписами ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 та ч.13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 41 279,52 грн, що становить 74,07 відсотка від ціни позову (57 730,18 грн).
Судовий збір за подачу позову було сплачено позивачем 2422,40 грн, а за подачу апеляційної скарги - 3633,60 грн, тому стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій підлягає 4 485,68 грн, виходячи з розрахунку: (2422,40 х 74,07 % = 1794,27 грн) + (3633,60 х 74,07 % = 2691,41 грн) = 4 485,68 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Аксіліум Фінанс», інтереси якої представляє Альховська Ірина Богданівна - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «Аксіліум Фінанс» (місцезнаходження: вул.Академіка Лазаренка Є, буд.4, кабінет 4, м.Львів, ідентифікаційний код 43231894) 41 279,52 гривні заборгованості за кредитним договором №2№ ПКК/60063 від 01.02.2021 та сплаченого позивачем судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 4 485, 68 гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома