Справа № 298/360/24
25.04.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке подав захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Петрик В.В. на постанову судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2024 року
Постановою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і застосовано щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 в доход держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до постанови суду, - 2 лютого 2024 року о 00 год. 05 хв. в с. Ужок вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом PEUGEOT 5008, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився. Від керування відсторонений шляхом передачі тверезому водію. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Петрик В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді від 01.10.2024, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Одночасно адвокат Петрик В.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, посилаючись на те, що ОСОБА_1 дізнався про той факт, що його притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП - 26.03.2025. Зазначає, що 10.03.2025 апелянту у за стосунок банку прийшло повідомлення про стягнення з нього коштів. З метою з'ясування на підставі чого та з яких причин з нього стягнули кошти, він звернувся до представників банку, де йому повідомили, що кошти стягнуто на підставі виконавчого провадження, що виконавчим документом є Постанова Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2024 року у справі №298/360/24. Після чого, 26.03.2025 апелянт звернувся до суду першої інстанції та отримав оскаржувану постанову суду. У зв'язку з чим вважає, що строки на апеляційне оскарження підлягають задоволенню.
Ретельно перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити з наступних підстав.
У відповідності до ч. 2 ст. 287 КУпАП, постанову суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у порядку передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Вищевказана норма - ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Із викладеного слідує, що законодавець визначив процесуальний механізм, яким обумовив обрахування строку на апеляційне оскарження постанови судді саме з моменту її винесення.
Закон не містить приписів, які б створювали передумови для іншого обрахування строку на апеляційне оскарження, в тому числі для правопорушника, як окремого суб'єкта права на апеляційне оскарження.
Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов'язки, покладені на неї законом.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Із матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова судді прийнята 01 жовтня 2024 року, відтак у даному випадку строк на апеляційне оскарження починає перебіг з 02 жовтня 2024 року і спливає 14 жовтня 2024 року позаяк 12 жовтня 2024 року припадає на вихідний день.
Апеляційну скаргу адвокатом Петрик В.В. сформовано в системі «Електронний суд» 04.04.2025 та зареєстровано Великоберезнянським районним судом Закарпатської області 07 квітня 2025 року (згідно штемпелю суду), тобто із значним пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 01.10.2024.
У якості поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 дізнався про той факт, що його притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП - 26.03.2025 та що в цей день ним отримано копію оскаржуваною постанови, у зв'язку з чим вважає, що строки на апеляційне оскарження підлягають задоволенню.
Проте, вказані обставини не можуть слугувати підставами для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 був достеменно обізнаний, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, про що свідчать його підписи, що він ознайомлений зі змістом протоколу, та що справа буде розглядатися у Великоберезнянському районному суді Закарпатської області. Окрім цього, матеріалами справи підтверджується те, що судом першої інстанції вжито заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про судові засідання шляхом надіслання йому судових повісток за адресою, яку він зазначив при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак в жодне судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, жодних клопотань не подавав, рухом справи не цікавився.
Як убачається з матеріалів справи та долученого до апеляційної скарги ордера, 01.04.2025 ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги із адвокатом Петрик В.В., який 04.04.2025 подав апеляційну скаргу.
Крім того, 04.04.2025 року адвокат Петрик В.В. від свого імені подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Однак в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат зазначає причини пропущення строку саме ОСОБА_1 , який з апеляційною скаргою не звертався, хоча мав та має на це право.
Апеляційний суд звертає увагу, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу адвокатом подано на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 01.04.2025 року. Таким чином, адвокат Петрик В.В. набув статусу захисника в даній справі вже після сплину строку на апеляційне оскарження, що свідчить про фактичну відсутність підстав для поновлення строку захиснику, про що він, між іншим, не просить.
Таким чином, твердження захисника Петрика В.В. про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами, клопотання не містить посилання на обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Сама собою вказівка щодо наявності поважних причини для поновлення строку для апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд зауважує, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Сукупність указаних обставин свідчать про відсутність об'єктивних обставин, які б безумовно свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а відтак і слугували підставами для задоволення клопотання.
Будь-яких інших посилань на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження клопотання не містить.
Поряд із тим, апеляційний суд враховує і те, що суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апелянт не довів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, і підстав для його поновлення не знаходить, у зв'язку з чим у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду від 01 жовтня 2024 року слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 294 КУпАП слід повернути особі, яка її подала.
Водночас апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з апеляційною скаргою в порядку визначеному законом та відповідним клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши поважні причини пропуску такого строку.
Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст. 294 КупАП, апеляційний суд
У задоволенні клопотання захисника-адвоката Петрика В.В., який діє в інтересах особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2024 року, - відмовити.
Апеляційну скаргу, яку подав захисник-адвокат Петрик В.В. на постанову судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2024 року, - повернути останньому з усіма доданими до неї матеріалами, як особі, що їх подала, а також надіслати йому копію постанови.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага