Справа № 308/9548/22
Іменем України
10 квітня 2025 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого Собослой Г.Г.
суддів Джуга С.Д., Мацунич М.В.
з участю секретаря Ормош О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 квітня 2024 року, у справі № 308/9548/22 (Головуючий: Іванов А.П.), -
У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася в суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд: припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 69,9 кв.м., літ А; виплатити ОСОБА_1 вартість частки вказаного будинку у вигляді грошових коштів, що внесені нею на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області та визнати за нею право власності на 1/2 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 69,9 кв. м., літ А.
Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 червня 2018 року визнано за нею та відповідачем право спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Закарпатської області: земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:36:001:0069. площею 0.0500 га., та земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:36:001:0068, площею 0.1000 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 , який посвідчено 17.06.2016 року за № 916 приватним нотаріусом Ужгородського МНО; земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:36:001:0069, площею 0,0500 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу, який посвідчено 17.06.2016 року за №914 приватним нотаріусом Ужгородського МНО земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:36:001:0068. площею 0.1000 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , які укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсними. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку в: житловому будинку АДРЕСА_1 , який посвідчено 17.06.2016 року за № 916 приватним нотаріусом Ужгородського МНО.
Предметом договору дарування від 17.06.2016 року земельних ділянок був, зокрема, і будинок АДРЕСА_3 , площею 69,9кв.м.
Відповідно до технічного паспорту на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок, літ А, незакінчена будівництвом прибудова літ. А1 та надбудовою 57% готовності. В експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку зроблена примітка: Загальна площа літ. А,А1 складає 233,0 кв.м. в т.ч. літ. А зареєстрована за ОСОБА_3 загальною площею 69,9 кв.м. в т.ч. житлова 34,2кв.м. Після завершення будівельних робіт призначення приміщень та площа підлягають уточненню та здачі в експлуатацію. Саме тому, апеляційний суд зазначив в резолютивній частині посилання на вказаний договір. На стр. 9 постанови апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 вклав у придбання житлового будинку загальною площею 69,9м.кв. та двох земельних ділянок, як особисті кошти так і спільні сумісні кошти набуті спільною працею. Також, апеляційний суд зазначив, що долучені до матеріалів справи квитанції про оплату будівельних робіт та матеріалів за 2016-2017 роки не мають значення у спірних правовідносинах, оскільки сторони проживали спільно по 26.12,2015року. На даний час, фактично існує житловий будинок загальною площею 69,9 кв.м літ. А, куплений позивачем та відповідачем за час спільного проживання та прибудова з мансардою 57% готовності літ. А1 на яку суд право власності за ОСОБА_1 не визнавав і позову про визнання права забудовника останнім не заявлялось також.
До реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 909/175/18 зазначив, що це правило застосовується лише "при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва." Отже, законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об'єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об'єкта цивільного права. Така позиція є усталеною і в практиці Верховного Суду. Доказів того, що Головей брав участь у будівництві прибудови з мансардою 57% готовності літ. А1 не має.
Предметом позову є припинення права власності на 1/2 частину в існуючому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 69,9 кв.м. в т.ч. житлова 34,2кв.м., літ. А. За таких обставин, у позивача та її сім'ї виникають труднощі в поділі такого будинку, оскільки житлова площа є недостатньою на думку позивача для спільного окремого проживання в такому будинку.
Позивачка вважає, що спільне проживання в одному будинку є також неможливе з огляду на наступне. Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 14.09.2016р., по справі № 308/9298/16-п, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за насильство в сім'ї відносно своєї доньки. У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувало кримінальне провадження № 12016070030001490 від 03.05,2017 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України відносно потерпілої ОСОБА_2 . Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, показами свідків, висновком експерта № 393 доведено, що обвинувачений, в стані алкогольного сп'яніння, наніс потерпілій легкі тілесні ушкодження, які виявились у забоях потиличної ділянки голови, забої м'яких тканин спини, призвели до накладання швів на рану голови через удар об бетонну стіну.
09 лютого 2022 року ухвалою суду ОСОБА_1 , звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Враховуючи, що будинок непридатний до проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 , через неприязні стосунки між ними, відповідач проживає за іншим адресом і його частка є малозначною, а також той факт, що припинення права власності на таку частку не завдасть істотної шкоди правам та інтересам відповідача, позивач просить припинити право власності на вказані частки в порядку ст. 365 ЦК України. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 17 квітня 2024 року припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 69,9 кв.м., літ А.
Виплачено ОСОБА_1 266316 гривень 42 копійки з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, що внесені ОСОБА_2 згідно з квитанцією від 22.07.2022 та квитанцією від 26.04.2023.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 69,9 кв.м., літ А.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2977 гривень 20 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм, процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як припинення права власності відповідача на його частку в спільному будинку завдасть істотної шкоди його правам та інтересам, це є його єдиним житлом та частка є значною і в нього більше немає зареєстрованого майна на праві власності. Суд не врахував, що належна відповідачу1/2 частка у майні не є незначною і право на неї не може бути припинено.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_2 - адвоката Колотуха І.О., який просить рішення суду залишити без змін. Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 червня 2018 року у справі № 308/207/16-ц визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:36:001:0069, площею 0,0500 га., та земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:36:001:0068, площею 0,1000 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 який посвідчено 17.06.2016 року за № 916 приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.В.; земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:36:001:0069, площею 0,0500 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 та Договір купівлі-продажу, який посвідчено 17.06.2016 року за №914 приватним нотаріусом Ужгородського МНО земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:36:001:0068, площею 0,1000 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , який посвідчено 17.06.2016 року за № 916 приватним нотаріусом Ужгородського МНО Селехман О.В.; земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:36:001:0069, площею 0,0500 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 ; земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:36:001:0068, площею 0,1000 га., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 .
Згідно висновку експерта №4772 від 06.01.2023 року ринкова вартість незавершеного будівництвом житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить 567544,00 гривень і розподіл цього будинку між його співвласниками можливий.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинена за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Тлумачення пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України свідчить, що припинення на частку має відбутися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членом його сім'ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім'ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливості об'єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім'ї. Оскільки мається на увазі недопущення порушення прав інтересів співвласника, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода ( майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку (постанова Суду від 09.10.2019 р. в справі №750/11178/17 провадження №61-42000 св. 18).
Із врахуванням фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що ОСОБА_1 не надано згоди на отримання компенсації вартості його частки, частку не можна визнати незначною часткою, а така є значною, іншого зареєстрованого майна на праві власності у нього не має та припинення права власності а його частку в спільному будинку завдасть істотної шкоди його правом та інтересам і відповідно до вимог ст.. 365 ЦК України у суду першої інстанції були відсутні підстави задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 .
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і з ухваленням нового рішення відповідно до п.п. 1,2,4 ч 1 ст. 376 ЦПК України, яким у позові ОСОБА_2 слід відмовити із вищезазначених підстав.
Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 квітня 2024 року скасувати.
У позові ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 квітня 2025 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ