Справа № 306/379/24
Іменем України
10 квітня 2025 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого Собослой Г.Г.
суддів Кожух О.А., Мацунич М.В.
з участю секретаря Ормош О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2024 року у справі № 306/379/24 (Головуючий: УліганинецьП.І.), -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Філії «Свалявське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначає, що у зв'язку з скороченням чисельності та штату при звільненні йому не було запропоновано будь-яку вакантну посаду, не проведено остаточного розрахунку при звільненні та не виплачена передбачена Колективним договором ДП «Свалявське ЛГ» від 23.07.2021 року компенсація.
Рішенням Свалявського районного суду від 11 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як у порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України позивачу не було запропоновано іншу роботу на підприємстві відповідача, що стверджується наказом відповідача від 17.11.2023 року і в порушення вимог ст. 116 КЗпП України із ним не проведено остаточного розрахунку при звільненні, не враховано, що має вищу кваліфікацію. Крім того, судом не враховано, що обов'язки головного мисливствознавця на підприємстві відповідача виконує старший майстер лісу В. Воловецького лісництва, яка прийнята інженером лісового господарства -Гвоздак Антоніна.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлений представник у попередньому судовому засіданні у якому надав пояснення по суті спору і його неявка не перешкоджає розгляду справи у відсутності представника відповідача до ч 2 ст. 372 ЦПК України.
Встановлено, що наказом відповідача №260/21.27-ОС від 17.11.2023 року зобов'язано письмово повідомити працівників, зокрема …, позивача, які підлягають звільненню, через 2 місяці після попередження з пропозицією переведення на вакантні посади.
На виконання даного наказу позивачу, 17.11.2023 року, надіслано повідомлення про попередження його про наступне звільнення у зв'язку з скороченням чисельності та штату, з яким позивач ознайомлений 21.11.2023 року.
Відповідно до наказу №32к/тр від 22.01.2024 року, ОСОБА_1 , 23.01.2024 року, звільнено з посади провідного мисливствознавця (районного) у зв'язку з скороченням чисельності або штату, і згідно розрахункового листка за січень 2024 рік, з ним проведено повний грошовий розрахунок.
Наказом №259/21.27-ОС від 16.11.2023 року введено в дію штатний розпис та структуру та штатну чисельність Філії “Свалявське лісове господарство» з 01.01.2024 року, згідно затвердженого штатного розпису у кількості 179 чоловік із зазначенням займаних посад. Посада - провідний мисливствознавець - відсутня.
При відмові у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем дотримано всіх вимог, передбачених чинним законодавством під час звільнення позивача, та такими діями права останнього не порушені і судового захисту не потребують.
Із даним висновком суду першої інстанції судова колегія не може погодитися із наступних підстав.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).
Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 вказано, що «оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що: «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.
Системний аналіз ч 1 ст 40, ч.ч. 1,3 ст. 49-2 КЗпП України дає підстави для висновку, що при звільненні працівників у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, чия посада ліквідується (скорочується), усі вакантні на день звільнення на підприємстві - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» посади за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник ОСОБА_1 може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, у тому числі і у новостворених підрозділах.
У порушення зазначених вимог роботодавець зобов'язаний був запропонувати працівнику усі вакантні посади на день звільнення на підприємстві - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а не тільки Філії «Свалявське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і з ухваленням нового рішення, у відповідності до п.п. 1,2,4 ч 1 ст. 376 ЦПК України, яким позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню із вищезазначених підстав.
Разом з тим, при винесенні рішення про поновленні на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100 .
Відповідно до пункту 3 розділу 2 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Крім того, положеннями статті 241-1 КЗпП України передбачено, що строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Відповідно до пункту 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58 (у редакції, чинній на час звільнення позивача з роботи) днем звільнення вважається останній день роботи.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП (у наказі упущено посилання на частину 1) України наказом директора філії «Свалявське ЛГ» ДСГП «Ліси України» Р. Годя від 22 січня 2024 року № 32-к/тр - 23 січня 2024 року.
Отже, останні два календарні місяці роботи позивача, що передують звільненню позивачки є листопад та грудень 2023 року.
Із доданої в апеляційному суді довідки філії «Свалявського ЛГ» ДСГП «Ліси України» від 03.03.2025 за № 4 вбачається, що заробітна плата позивача за відпрацьовані календарні дні у листопаді та грудні 2023 року становила - 39935,94 грн (19735,94+20200,00)
Кількість фактично відпрацьованих днів позивача у листопада та грудні 2023 року у довідці не вказано, зазначено календарні.
Розрахунок середньомісячної заробітної плати, якщо позивач працював з п'ятиденним робочим тижнем: Період з 24.01.2024 року по 10 квітня 2025 року,
за 2024 рік - 6 р.д. (у січні) + 229 (лютий -грудень) =235 р.днів, за 2025 до 10 квітня 2025 = 64+8=72 р.д. а всього: 307 робочих днів.
У грудні та листопаді 2023 року були 43 робочі дні, відтак розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 928,74 грн. (39935,94/43).
Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за 307 робочих днів становить (307*928,74) = 285123,18 грн., яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
Судовий збір у відповідності до ст..ст. 133, 141 ЦПК України, із немайнової і одна майнова з ціною позову 285123,18 грн. підлягає стягненню за розгляд справи у суді першої інстанція = 3028*0,4+285123,18*1%=1211,20+2851,23=4062,43 грн., та друга інстанція = 4062,43 * 150% = 6093,65 із відповідача на користь держави за розгляд справи у сумі 10 156.08 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Свалявського районного суду від 11 червня 2024 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного мисливцезнавця Філії "Свалявського лісового господарства" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь ОСОБА_1 285 123 грн. 18 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення у частині стягнення середньомісячної заробітної плати із Державного господарського підприємства "Ліси України" на користь ОСОБА_1 у розмірі 19 978 грн. 92 коп. підлягає до негайного виконання.
Стягнути із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави 10 156 грн. 08 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 квітня 2025 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ