ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 квітня 2025 року Справа № 918/56/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.,
суддя Гудак А.В.,
суддя Петухов М.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.03.2025 (суддя Мовчун А.І., повна ухвала складена 05.03.2025)
за первісним позовом Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс"
про визнання недійсним пункту договору підряду на виконання робіт та стягнення зайво сплачених коштів ПДВ у розмірі 6 635 137,74 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс"
до Міністерства оборони України
про стягнення заборгованості у розмірі 4 014 158,17 грн
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.03.2025 матеріали справи №918/56/25 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
В обґрунтування вищевказаної ухвали суд першої інстанції встановивши, що відповідачем за зустрічною позовною заявою, яка ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025 об'єднана в одне провадження з первісним позовом у даній справі, є Міністерство оборони України, враховуючи ч.5 ст.30 ГПК України, дійшов висновку про передачу справи №918/56/25 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також просить замінити неналежного позивача за первісним позовом та неналежного відповідача за зустрічним позовом - Міністерство оборони України на належного позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Західне управління замовника робіт.
Апелянт зазначає, що Міністерство оборони України є неналежним позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним позовом, оскільки стороною Договору підряду №144 від 09.08.2019 та замовником робіт, згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актів їх приймання за 2022 рік та додаткових угод №10-13 до вищевказаного договору підряду є Західне управління замовника робіт.
З огляду на зазначене, вважає відсутніми підстави для передачі справи за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону та Міністерство оборони України правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористались.
Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи приписи ч.2 ст.271 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.03.2025 у справі №918/56/25 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Окрім того, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" про заміну неналежного позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом відмовлено.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1, 2 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Положеннями ст.125 Конституції України, яка кореспондується із ч.1 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.
Згідно з ч.5 ст. 30 ГПК України, спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Колегія суддів зазначає, що виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом ч. 5 ст. 30 ГПК України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.02.2025 відкрито провадження у справі №918/56/25 за позовом керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" про визнання недійсним пункту договору підряду на виконання робіт та стягнення зайво сплачених коштів ПДВ у розмірі 6 635 137,74 грн, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
В подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" було подано зустрічну позовну заяву до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості у розмірі 4 014 158,17 грн., вимоги якої, ухвалою від 04.03.2025, було об'єднано в одне провадження з первісним позовом у даній справі.
Апеляційним судом встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом є Міністерство оборони України, яке, згідно з п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №730), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відтак, враховуючи ч.5 ст.30 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування правила виключної підсудності та наявності підстав для передачі справи №918/56/25 до Господарського суду міста Києва.
Разом з тим, оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що останні зводяться до необхідності здійснення апеляційним господарським судом оцінки договору підряду №144 від 09.08.2019 та додаткових угод до нього (зокрема щодо його сторін), яка мала б надаватись судом першої інстанції при розгляді справи по суті.
Натомість враховуючи, що розгляд справи в суді першої інстанції по суті не здійснювався, а також те, що у даному апеляційному провадженні переглядається оскаржувана ухвала щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи №918/56/25 за виключною підсудністю, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними.
У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення ухвали Господарського суду Рівненської області від 05.03.2025 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" задоволенню не підлягає.
Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.03.2025 у справі №918/56/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.