вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" квітня 2025 р. Справа№ 920/1493/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Коробенка Г.П.
розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс»
на рішення Господарського суду Сумської області
від 12.02.2025
у справі №920/1493/24 (суддя Д.В. Вдовенко)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче
підприємство «Насоспромсервіс»
про стягнення 27 228, 00 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» про стягнення 27 228, 00 грн, в тому числі: 3 444, 00 грн штрафу за прострочення термінів поставки товару до 30 днів у розмірі 5% від вартості товару згідно з видатковою накладною №8 від 20.03.2024; 23 784, 00 грн штрафу за прострочення термінів поставки товару більше 30 днів у розмірі 10% від вартості товару згідно з видатковими накладними №11 від 04.06.2024, №13 від 29.07.2024, №19 від 01.10.2024, відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю №23/2939-МТР від 04.12.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про закупівлю №23/2939-МТР від 04.12.2023, а саме прострочення термінів поставки відповідно до умов договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.02.2025 у справі №920/1493/24 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 27 228, 00 грн штрафу, 2 422, 40 грн витрат по сплаті судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, та неповно досліджено обставини справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 5.6. договору, акт про виявлення недоліків не складався, строки на усунення недоліків не вказувались, постачальник про порушення умов поставки не інформувався, товар прийнятий покупцем без заперечень, відповідно у суду першої інстанції відсутні підстави для застосування до відповідач неустойки у вигляді штрафу.
При цьому, відповідач зазначає, що порушення термінів поставки відбулось внаслідок обставин непереборної сили, на які постачальник не може вплинути. З огляду на укладення договору про закупівлю в умовах воєнного стану, запроваджений Указом Президента України №64/2002 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який триває, постачальник просив покупця визнати воєнний стан як обставину непереборної сили, яка має безпосередній вплив на можливість виконання зобов'язань за цим договором, спираючись на листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №920/1493/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1493/24. Відкладено вирішення питання подальшого руху апеляційної скарги питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.02.2025 у справі №920/1493/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Сумської області.
17.03.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/1493/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.02.2025 у справі №920/1493/24; роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 04.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (покупець) укладено договір про закупівлю №23/2939-МРТ, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки запасні частини до насосів типу ЦНС відповідно до коду ДК 021:2015: 42120000-6- Насоси та компресори (надалі за текстом - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.
Умовами договору сторони передбачили таке.
Номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є додатком №1 до договору, його невід'ємною частиною (надалі - специфікація). (пункт 2.1.).
Ціна товару в договорі визначається в національній валюті та вказується у специфікації до цього договору. (пункт 3.1.).
Загальна сума договору становить 306 720, 00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 51 120, 00 грн (пункт 3.2.).
Авансовий платіж в розмірі 25% вартості всього товару здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати укладення цього договору. (пункт 4.2.).
Подальші розрахунки здійснюються протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) за весь товар. (пункт 4.3.).
Умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються у Специфікації до даного договору. (пункт 5.1.).
Постачальник зобов'язаний щоразу за 5 (п'ять) календарних днів до дати поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) письмово сповістити покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю дня прийняття товару. (пункт 5.2.).
Приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень). (пункт 5.3.).
Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень). (пункт 5.4.).
У разі виявлення при прийомі товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності покупець негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомляє про це постачальника. У цьому випадку складається акт виявлення недоліків товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення постачальником. Постачальник зобовязазний усунути недоліки за власний рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків товару. (пункт 5.6.).
Право власності та ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) згідно з умовами договору. При цьому, товарно-транспортні накладні про приймання товару не є документами, що свідчать про прийом товару. (пункт 5.7.).
Якщо постачальник на момент закінчення строку поставки товару, який визначений специфікацією, передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено цим договором, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від поставленого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. (пункт 5.12.).
Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1.).
Відповідно до специфікації, що є додатком №1 до договору, відповідач зобов'язався поставити позивачу товар загальною вартістю 306 720, 00 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 51 120, 00 грн.
У специфікації визначений термін поставки товару: 80-90 календарних днів з дня отримання авансового платежу в розмірі 25% вартості всього товару.
07.12.2023 позивач сплатив відповідачу авансовий платіж в сумі 76 680, 00 грн згідно з платіжною інструкцією №72436УГ23.
22.03.2024 згідно з актом приймання-передачі продукції (товару) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №2236 та видатковою накладною №8 відповідач поставив позивачу товар вартістю 68 880, 00 грн; 10.06.2024 згідно з актом приймання-передачі продукції (товару) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №5018 та видатковою накладною №11 - товар вартістю 121 680, 00 грн; 01.08.2024 згідно з актом приймання-передачі продукції (товару) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №8273 та видатковою накладною №13 від 29.07.2024 - товар вартістю 82 560, 00 грн; 02.10.2024 згідно з актом приймання-передачі продукції (товару) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №12059 та видатковою накладною №19 від 01.10.2024 - товар вартістю 33 600, 00 грн. Загальна вартість поставленого товару становить 306 720, 00 грн.
Згідно з п. 7.1. договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку із чим позивач заявляє до стягнення з відповідача штраф в загальній сумі 27 228, 00 грн (5% від вартості товару не поставленого вчасно за видатковою накладною №8 від 20.03.2024, 10% від вартості товару не поставленого вчасно за видатковими накладними №11 від 04.06.2024, №13 від 29.07.2024, №19 від 01.10.2024).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Так, згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
В своїй апеляційній скарзі відповідач вказує, що суд першої інстанції повинен був застосувати до вказаних правовідносин пункт 5.12. договору.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач був зобов'язаний поставити товар у строк до 06.03.2024 включно (90 календарних днів з дня отримання авансового платежу 07.12.2023 в сумі 76 680 грн), однак не поставив позивачу товар у строк, визначений у договорі.
Товар на суму 68 880, 00 грн був поставлений 20.03.2024 (прострочення менше 30 днів), товар на суму 121 680, 00 грн - 10.06.2024, товар на суму 82 560, 00 грн. - 01.08.2024, товар на суму 33 600, 00 грн - 02.10.2024 (прострочення більше 30 днів).
Таким чином, з боку постачальника було допущено неналежне виконання зобов'язання щодо поставки товару у встановлені договором строки, тобто з перевищенням строків встановлених договором.
Позивачем з урахуванням пункту 7.1. договору нараховано штраф у розмірі 5% від вартості товару, що поставлений з простроченням 20.03.2024, в сумі 3 444, 00 грн, у розмірі 10 % від вартості товару, що поставлений з простроченням 10.06.2024, 01.08.2024, 02.10.2024, в сумі 23 784, 00 грн.
Разом з цим слід зазначити, що оскільки пунктом 5.12. договору передбачено право покупця вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від поставленого товару та його оплати, якщо постачальник на момент закінчення строку поставки товару, який визначений специфікацією, передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено цим договором, то апелянт дійшов хибного висновку що відповідальність постачальника за прострочення виконання зобов'язання передбачена п. 5.12. договору.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено поставку відповідачем товару, з простроченням термінів поставки відповідно до умов договору.
Так, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (частини 2 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 7.1. договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.
Таким чином, зважаючи на встановлені фактичні обставини, положення законодавства, умови укладеного між сторонами у справі договору, перевіривши розрахунок спірної суми штрафу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача штрафу згідно з пунктом 7.1. спірного договору у заявленій до стягнення сумі.
З огляду на встановлені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 27 228, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.
Щодо вимоги відповідача про зменшення суми штрафу, колегія суддів зазначає таке.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 Цивільного кодексу України).
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 стаття 218 Господарського кодексу України).
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 уведено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований. Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
У постанові від 29.06.2023 у справі №922/999/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Цей лист не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"; той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Згідно пункту 9.1 договору Сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором та/або законом порядку.
В абзаці другому пункту 9.2 договору сторони дійшли згоди про те, що з огляду на укладення цього договору в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який триває, сторони визнаватимуть воєнний стан як обставину непереборної сили виключно у випадку доведення безпосереднього впливу на можливість виконання зобов'язань за цим договором.
Відповідно до пункту 9.4 договору сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили (форс-мажор), зобов'язана невідкладно, але не пізніше 5 (п'яти) календарних днів із дня настання таких обставин та їхнього впливу на можливість виконання зобов'язань за договором, письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення направляється цінним листом з описом вкладення і повідомленням про вручення та має містити інформацію про обставини непереборної сили (форс-мажор) з обгрунтуванням їхнього впливу на можливість виконання зобов'язань за договором, а також орієнтовний період їхньої дії/впливу.
Згідно пункту 9.5 договору, наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України.
Між тим, відповідач не повідомив позивача у спосіб, встановлений договором про настання форс-мажорних обставин, тому не може посилатися на таку причину несвоєчасного виконання зобов'язань.
При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, у період з 07.12.2023 (дата сплати позивачем авансу) до 02.10.2024 (дата поставки останньої партії товару) відповідач не повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили, на які постачальник не може впливати. Відповідач також не звертався до позивача з пропозицією продовжити строк поставки товару, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, твердження відповідача про існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали виконанню зобов'язань по договору про закупівлю №23/2939-МРТ від 04.12.2023, відхиляються як безпідставні.
За умовами пункту 9.6. договору несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Так, апелянт зазначає, що виробничі потужності Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» розташовані в місті Суми, яке знаходиться в безпосередній близькості від кордону з російською федерацією. Щоденні обстріли міста шахедами та кабами, щоденні повітряні тривоги, перебування працівників в укриттях під час повітряних тривог, обмеження в електроенергії не сприяють можливості вчасного виконання зобов'язань по договору. Після повномасштабного нападу російської федерації на територію України та розташування ворожих військ на території Сумської громади значна кількість працівників змушені були виїхати за межі громади та звільнитися з займаних посад. Мобілізаційні заходи також значно послабили штатний склад нашого підприємства. Деяких співробітників з 24.02.2022 було мобілізовано на захист нашої країни. В червні 2024 році на захист України мобілізували до лав ЗСУ ще одного працівника нашого підприємства, таким чином фактична кількість працюючих скоротилася д 4х осіб.
Однак, Наказ від 11.06.2024 про увільнення працівника від роботи у зв'язку з призовом на військову службу, розпорядження від 10.08.2024, наказ про оповіщення працівників від 13.08.2024, листи до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання працівникам відстрочки від 13.08.2024, від 20.09.2024 мають відношення до періоду червня-вересня 2024 року, коли поставка частини товару вже була прострочена більше ніж на 30 днів.
Апелянт стверджує, що незважаючи на дуже складну ситуацію через обставини, на які постачальник не може впливати з об'єктивних причин, розуміючи необхідність отримання покупцем запасних частин для організації безперервності виробничого процесу, постачальник не використав умови п.9.9. договору про закупівлю №23/2939-МТР від 04.12.2023 та статті 615 Цивільного кодексу України, а докладав всіх необхідних зусиль для повного виконання зобов'язань по договору.
На думку скаржника, обставини, перераховані вище є невідворотними, мають надзвичайний характер, не залежать від волі учасників господарських відносин та унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Разом з цим, відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, враховуючи, що договір між сторонами укладений в умовах воєнного стану, відповідач при здійсненні підприємницької діяльності мав усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, останній мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
На підставі вищевикладеного, оскільки відповідачем порушено умови договору про закупівлю №23/2939-МРТ від 24.12.2023, а саме прострочення термінів поставки відповідно до умов договору, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань щодо своєчасної поставки товару.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 12.02.2025 у справі №920/1493/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс».
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.02.2025 у справі №920/1493/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 12.02.2025 у справі №920/1493/24 залишити без змін.
Матеріали справи №920/1493/24 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
Г.П. Коробенко