Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/2066/24
28.04.2025 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Васільєва С.В.,
за участі секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,
представника позивача - адвоката Ковальчук І.М.
розглянувши адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,
Представник позивача адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
1. Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від №12902 від 31.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження в цій справі.
2. Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від №12902 від 31.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження в цій справі.
В обґрунтування позову зазначив, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у структурному підрозділі ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
26.10.2024 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних.
Проте під час спілкування з представниками Відповідача, Позивачу було повідомлено, що він не уточнив вчасно свої військово-облікові дані. Також представниками Відповідача було запропоновано Позивачу пройти ВЛК.
За результатами спілкування з представниками Відповідача, Позивачу було вручено протокол №263 від 26.10.2024 року про порушення ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не уточнення Позивачем військово-облікових даних.
Також, Позивачу було вручено протокол №264 від 26.10.2024 року №264 про порушення ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не бажання Позивачем проходження ВЛК.
В подальшому позивач не отримував від відповідача жодних документів, ні особисто, ні засобами поштового зв'язку.
17.12.2024 на портал ДІЯ позивачу надійшло два повідомлення про відкриття відносно нього виконавчих проваджень.
18.12.2024 позивачем було вивантажено із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень інформацію про виконавче провадження №76805028 та інформацію про виконавче провадження №76805196 з яких Позивачу стало відомо, що на підставі Постанови від 31.10.2024 року №12902 та Постанови від 31.10.2024 року №12902 було відкрито вищевказані виконавчі провадження відносно Позивача.
Вважає вказані постанови протиправними з наступних підстав.
По-перше, Позивачу не зрозуміло, якими нормами чинного законодавства Відповідач керувався, накладаючи два стягнення за порушення Позивачем однієї вимог статті КУпАП, а саме частини 3 статті 210-1 КУпАП.
Більше того, як вбачається з Постанов, які стали підставою для відкриття виконавчого провадження №76805028 та виконавчого провадження №76805196, вони мають один і той самий номер №12902 та датовані однією датою - 31.10.2024. Різняться тільки зміст і в одній Постанові число і номер вписані ручкою, а в іншій надруковані. Інших ідентифікаторів, за допомогою яких можна б було зрозуміти, що це дві різних постанови, немає.
По-друге, щодо Постанови №12902 від 31.10.2024 (тієї, де дата і номер проставлені ручкою), відповідно до абз. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Стверджуване правопорушення наступило 17.07.2024, а Постанову складено 31.10.2024, тобто без дотримання вимог абз. 7 ст. 38 КУпАП.
Також, в оскаржуваній Постанові не зазначено, які саме дані позивач не оновив, та не вказано, які конкретні норми закону ним порушені.
Також, при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано положення примітки до ст.210 КУпАП, в якій зазначено, що положення ст.210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних останніх шляхом інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателем яких є державні органи. Держателем вказаного Єдиного реєстру призовників, є ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з тим, Відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані)не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
При складанні протоколу уповноважена особа не зазначила та не надала доказів неможливості отримання інформації про позивача з відповідних реєстрів. Тому позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
По-третє, щодо Постанови №12902 від 31.10.2024 (надрукованої), Відповідачем вказано, що Позивач відмовився від проходження ВЛК, чим порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З опису встановленого адміністративного правопорушення є незрозумілим сам склад дій правопорушення, а саме: «відмовився від проходження ВЛК, замість «відмовився від отримання направлення на ВЛК, з визначеною датою направлення та з визначеною датою прибуття на ВЛК».
В оскаржуваній Постанові не зазначено, чи виписувалося Позивачу направлення на ВЛК, та чи було вказане направлення зареєстровано в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.
Вважає, що Відповідачем не доведено належними доказами відмови Позивачем від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби, оскільки йому не було в належній Формі запропоновано проходження медичного огляду, з вказівкою, де саме і в який строк Позивач мав пройти медичний огляд, направлення у встановленому законом порядку складено не було, реєстрації в журналі реєстрації направлень не здійснено.
Вважає, що вказані обставини свідчать про те, що в діях Позивача відсутній склад правопорушення, передбачений положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, так як відсутні докази вчинення свого правопорушення, та відсутні у Відповідача законні підстави для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за відмову у проходженні ВЛК.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.
Додатково звернула увагу на те, що у 2024 році не приймалось рішень щодо оголошення воєнного стану. Тому підстав для покладення на позивача відповідальності, згідно оскаржуваного рішення, не було.
Щодо іншої постанови, звернула увагу на відсутність направлення на ВЛК щодо позивача. Крім цього, відповідна фіксація не здійснювалась.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, відзиву не подав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
26.10.2024 оператором відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 , старшим солдатом ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №263 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно якого 26.10.2024 року о 11 год. 50 хв. в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що гр. ОСОБА_1 , 1977 року народження, у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, не з'явився до ТЦК та СП протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України та не виконав зобов'язання з уточнення своїх облікових даних через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервістів, або у територіальному відділі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив вимоги абзацу 7 частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункту 22 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024р., абз. 4 пп. 10-1 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», жодних доказів уточнення своїх облікових даних не надав, чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також у протоколі вказані пояснення позивача щодо змісту протоколу - «я не оновив дані у зв'язку з тим, що не хотів».
Позивача було повідомлено про місце розгляду справи, та час (31.10.2024 о 10:00), що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, позивачу було забезпечено право бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення та вирішенні питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, втім позивач на розгляд справи не з'явився, докази повідомлення про неможливість його явки у визначені дату та час, позивачем не надано, в матеріалах справи відсутні.
Постановою №12902 (номер прописаний вручну) від 31.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 за результатами розгляду вищевказаного протоколу від 26.10.2024 року №263, на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 грн., враховуючи, що він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно вказаної постанови, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП від 26.10.2024 року №263, про те, що ОСОБА_1 у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, не з'явився до ТЦК та СП протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України та не виконав зобов'язання з уточнення своїх облікових даних через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервістів, або у територіальному відділі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив вимоги абзацу 7 частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункту 22 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024р., абз. 4 пп. 10-1 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», жодних доказів уточнення своїх облікових даних не надав, чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також, 26.10.2024 оператором відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 , старшим солдатом ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №264 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно якого 26.10.2024 року о 12 год. 00 хв. в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що гр. ОСОБА_1 , 1977 року народження, у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим порушив вимоги абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп. 4 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також у протоколі вказані пояснення позивача щодо змісту протоколу - «я відмовився від ВЛК».
Позивача було повідомлено про місце розгляду справи, та час (31.10.2024 о 10:00), що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, позивачу було забезпечено право бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення та вирішенні питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, втім позивач на розгляд справи не з'явився, докази повідомлення про неможливість його явки у визначені дату та час, позивачем не надано, в матеріалах справи відсутні.
Постановою №12902 (номер надрукований) від 31.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 за результатами розгляду вищевказаного протоколу від 26.10.2024 року №264, на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000,00 грн., враховуючи що він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно вказаної постанови, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП від 26.10.2024 року №264, про те, що ОСОБА_1 у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим порушив вимоги абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп. 4 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до листа відповідача від 28.01.2025 №4/452, повідомлено, що у зв'язку з відмовою від проходження ВЛК ОСОБА_1 направлення не видавалося та не реєструвалося, про що був складений відповідний протокол із його письмовою відповіддю.
Стосовно можливості отримання відомостей щодо персональних даних громадянина ОСОБА_1 проінформовано, що шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, такі дані як фактичне місце проживання та персональний номер телефону можливість отримання відсутня.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Частина 1 ст.210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Закону України «Про оборону України»:
- особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» (затв. Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022) на території України оголошено загальну мобілізацію, строк якої неодноразово продовжувався.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу шістнадцятого ч.3 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізаційної підготовки становить, у тому числі, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року (набрав чинності 18 травня 2024 року) було внесено зміни до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме передбачено, що: 1) військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження; 2) у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024.
Пунктом 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, також передбачено, що резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Відповідно до положень абз.4 підпункту 10-1 п.1 дод.2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р., 10-1) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Указом Президента України № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 оголошено загальну мобілізацію. Верховною Радою України відповідно до Закону України від 03.03.2022 № 2105-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію", затверджено зазначений Указ Президента України, постановлено, що цей Закон набирає чинності й застосовується з дня фактичного початку воєнних дій у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 24 лютого 2022 року.
Станом на 24 лютого 2022 року ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не передбачала обов'язку інших військовозобов'язаних протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнювати свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У період з 18.05.2024 по день складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо позивача, Президент України лише приймав укази про продовження строку загальної мобілізації, які не є тотожними указу про загальну мобілізацію, який був прийнятий 24.02.2022 за № 65/2022.
Враховуючи наведене вище, а також беручи до уваги, що указ Президента України про оголошення мобілізації набрав чинності 24 лютого 2022 року, а після внесення змін до абз. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" постановлялися укази Президента України про продовження строку проведення загальної мобілізації, а не оголошення мобілізації, суд зазначає, що вищевказані вимоги законодавства позивач не порушив.
Водночас, суд зауважує, що положеннями п. 1 ч. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18 травня 2024 року, визначено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Однак відповідач при складанні протоколу та винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП обставини щодо можливого порушення вказаного нормативного акту не встановив, посилання на нього в оскаржуваній постанові відсутнє.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про відсутність події адміністративного правопорушення, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі у цій частині.
Щодо позовних вимог в іншій частині, суд зазначає таке.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно пп. 4 п. 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому, особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період чітко регламентований обов'язок громадянина проходити ВЛК з метою якісного проведення медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби.
Проте не тільки військовозобов'язані громадяни України повинні неухильно виконувати Закони України та підзаконні нормативно-правові акти, що стосуються мобілізації та проходження військової служби, зокрема й проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. А й всі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повинні дотримуватись законодавства України.
Однак відповідачем не надано доказів того, що позивачу під особистий підпис видавалося направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а він відмовився отримувати направлення, та не надано доказів, що таке направлення було зареєстроване в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.
Докази доведення під особистий підпис позивачу вимог законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду, також відсутні.
Єдиним належним документом, що видається особі з метою проходження огляду, є направлення на військово-лікарську комісію, а не «пропозиція» співробітника ТЦК та СП. Доказів на підтвердження способу доведення позивачу вказаної «пропозиції» не надано.
Запис позивача у протоколі про те, що він відмовляється від ВЛК, не є доказом його відмови від отримання направлення на ВЛК.
Таким чином, відповідачем не доведено належними доказами факт відмови позивача від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях позивача не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення відповідачем не надано.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Представник позивача у позовній заяві просить про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн., надавши на підтвердження вказаної суми договір про надання правової допомоги, детальний опис витрат адвоката за надану правову допомогу до договору про надання правової допомоги від 18.12.2024, квитанцію від 19.12.2024 на суму 7000 грн., ордер на надання правничої допомоги.
За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, враховуючи надані позивачем докази понесених витрат на правничу допомогу, суд не заперечує обґрунтованості встановленого договірними відносинами розміру адвокатського гонорару, який було сплачений позивачем за надані послуги.
Суд оцінює співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги, складністю справи, ціною позову, значенням даної справи для сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, виходячи з фактично витраченого представником позивача часу та наданих послуг, а також кількості підготовлених документів.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На переконання суду, розмір вказаних послуг, з огляду на незначну складність даної справи, а також обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, є завищеним.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також фактичний обсяг виконаної роботи та незначну складність справи, виникнення спору фактично внаслідок дій (бездіяльності) позивача, суд вважає, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 4000 грн.
Щодо судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Водночас, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн. та 605,60 грн.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 встановила, що за подання позовної заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, при поданні даного позову (оскарження двох постанов) до суду першої інстанції сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (прожитковий мінімум 3028 грн. х 0,2 х2).
Отже, з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, вирішення питання про повернення надміру сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн. здійснюється за відповідним клопотанням особи, яка його сплатила..
Керуючись статтями 139, 246, 255, 268, 286 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №12902 від 31.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП (прийнятої на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №263 від 26.10.2024), а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №12902 від 31.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП (прийнятої на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №264 від 26.10.2024), а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя С. В. Васільєв