вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"28" квітня 2025 р. Справа№873/35/25
Північний апеляційний господарський суд у складі судді Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
представники учасників справи в судове засідання призначене на 28.04.2025 не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» - Бонтлаба Василя Васильовича про ухвалення додаткового рішення
за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-Фінансового Бізнесу» від 24.03.2025 (третейський суддя Мамченко Ю.В.)
у третейській справі №15/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроуспіх-2012»
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов'язання
На розгляді Північного апеляційного господарського суду перебувала заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-Фінансового Бізнесу" від 24.03.2025 у третейській справі №15/25.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-Фінансового Бізнесу" від 24.03.2025 у третейській справі №15/25 задовольнив.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроуспіх-2012» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в межах справи №873/35/25 у розмірі 15 100, 00 грн, пов'язаних з розглядом заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду. Також заявник просить розгляд заяви здійснювати без його участі.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.04.2025 у справі №873/35/25 розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» - Бонтлаба Василя Васильовича про ухвалення додаткового рішення призначив на 28.04.2024 о 12 год. 35 хв.
Представник позивача просив здійснювати розгляд заяви без його участі.
Згідно частини 3 статті 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені шляхом доставки ухвали суду апеляційної інстанції до їх електронних кабінетів 18.04.2025.
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (абзац 2 частини 5 статті 6 ГПК України).
Згідно із частиною 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, відповідачі повідомлені судом апеляційної інстанції належним чином 18.04.2025.
Відповідно до частини 4 статті 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції розглядає заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі за відсутності представників позивача та відповідачів, належним чином повідомлених судом апеляційної інстанції, що не перешкоджає її розгляду.
Розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів встановила наступне.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).
За статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що у заяві про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-Фінансового Бізнесу» від 24.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» було зазначено про те, що в майбутньому з урахуванням умов та на підставі договору про надання правової допомоги із Адвокатським бюро "Василя Бонтлаба" заявник понесе витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із розглядом зазначеної заяви, об'єм, розмір та обсяг яких на момент подання заяви визначити неможливо. Разом з цим, у заяві зазначено, що Товариство "зобов'язується із врахуванням пункту 8 статті 129 ГПК України, у випадку настання існування/понесення судових витрат у даній справі, повідомити про відповідне суд".
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частини 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №5076-VI договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.10.2023 між Адвокатським бюро "Василя Бонтлаба" (далі - Адвокатське бюро) та позивачем (далі - Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №11/10/2023 (далі - Договір), за умовами якого Адвокатське бюро зобов'язується здійснити захист, представництво в суді або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1. Договору)
Відповідно до пункту 5.1 Договору розмір гонорару, який позивач сплачує бюро за надану в межах Договору правову допомогу визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правової допомоги, який є невід'ємною частиною Договору і враховує обсяг та складність правової допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід та кваліфікацію адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правової допомоги та інші суттєві обставини.
07.04.2025 сторони підписали акт здачі-приймання правничої допомоги згідно з договором про те, що відповідно до договору за період з 24.03.2025 по 07.04.2025 Бюро передає, а клієнт приймає наступну правничу допомогу:
- підготовка проекту заяви (вих. №26-2/03 від 26.03.2025) про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Інформаційно-Фінансового бізнесу» від 24.03.2024 у справі №15/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нор-Ест Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроуспіх-2012» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та нарахованого розміру грошових коштів у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки №418/24/58 від 15.04.2024 та договору поруки №418/24/58-П від 24.04.2024. Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Інформаційно-Фінансового бізнесу» від 24.03.2024 у справі №15/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нор-Ест Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроуспіх-2012» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та нарахованого розміру грошових коштів у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки №418/24/58 від 15.04.2024 та договору поруки №418/24/58-П від 24.04.2024: ТОВ «Агроуспіх-2012» та ОСОБА_1 - 3,5 години;
- виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі №873/35/25 - 0,5 години;
- участь Адвоката Бонтлаба В.В. у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі №873/35/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника Товариства адвоката Бонтлаба В.В. - 2 500, 00 грн.
- додаткова оплата («гонорар успіху Адвоката») при позитивному для клієнта рішенні - задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації «Інформаційно-Фінансового бізнесу» від 24.03.2024 у справі №15/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нор-Ест Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроуспіх-2012» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (вих. №26-2/03 від 26.03.2025) у справі №873/35/25 Північного апеляційного господарського - 5 800,00 гривень.
Сторони погодили, що вартість однієї години правничої допомоги Бюро складає 1 700,00 грн, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 2 500,00 грн, а розмір додаткової оплати («гонорар успіху Адвоката») - 5 800,00 грн (пункт 2. Акта).
Загальна вартість наданої правничої допомоги складає 15 100,00 грн.
07.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» сплатило Бюро 15 100,00 грн з призначенням платежу «оплата за надання правової допомоги згідно акта №25 від 07.04.2025 до договору №11/10/2023 про надання правничої допомоги від 11.10.2023. Без ПДВ».
Суд апеляційної інстанції, оцінивши подані відповідачем докази, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 100,00 грн є завищеними та нерозумними.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності) та критерію розумності їхнього розміру буде відповідати відшкодування в розмірі 5 000,00 грн, і цей розмір витрат є співмірним із виконаною адвокатом роботою.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об'єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, саме суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.
Згідно із частинами 4, 5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд виснував, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, додаткова постанова Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №910/2053/20).
Судом апеляційної інстанції враховано складність предмету спору (заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду). Також суд взяв до уваги, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, оскільки для написання заяви про видачу наказу на виконання рішення третейського суду заявнику необхідна інформація з рішення Третейського суду щодо найменування і складу третейського суду, який прийняв рішення, за яким має бути виданий наказ; дата і місце ухвалення рішення третейським судом; дата отримання рішення третейського суду особою, яка звернулася із заявою та вимога заявника про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Північний апеляційний господарський суд також зазначає, що направлення поштою заяви про видачу виконавчого документа є технічною роботою та не є правничою допомогою у розумінні ГПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому не може бути компенсована за рахунок іншої сторони. Крім того, держава створила інструменти, які надають учасникам справи можливість спростити процес подачі заяв (в т.ч. про видачу виконавчого документа), зокрема, шляхом подачі заяви через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Свідоме невикористання заявником такої можливості не покладає на іншу сторону обов'язок відшкодовувати вартість часу, витраченого адвокатом на подачу заяви іншим способом, який забирає більше часу. Суд зазначає, що заявник не був позбавлений можливості скористатись своїм правом на направлення заяви про видачу виконавчого документа засобами підсистеми «Електронний суд».
Суд також враховує, що питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду не вимагає значних затрат часу та зусиль, оскільки відповідно до наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації адвокат Бонтлаб В.В. є постійним учасником такої категорії справ (позиція Верховного Суду у додатковій постанові від 08.03.2023 у справі №873/52/22).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а саме за підготовку проекту заяви про видачу виконавчого документа 4 000, 00 грн та за участь представника позивача 14.04.2025 в судовому засіданні в режимі відео конференції 1 000, 00 грн.
Щодо гонорару успіху у розмір 5 800, 00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд, зважаючи на положення статті 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним у зв'язку з позитивним задоволення заяви про видачу виконавчого документа.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів відшкодування «гонорару успіху», який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
За результатами розгляду заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даній справі суд апеляційної інстанції приймає додаткову постанову.
З урахуванням того, що за прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат судовий збір не сплачується, то розподіл судових витрат (судового збору) у такому випадку не здійснюється.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» - Бонтлаба Василя Васильовича про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №873/35/25 задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроуспіх-2012» (код ЄДРПОУ 37915144, 64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Південна, буд. 10, кв. 3) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Лозівським МВ ГУМВС України в Харківській області 14.09.2007, АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нор-Ест Агро» (код ЄДРПОУ 38953469, адреса: 09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Соборна, буд. 3) 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині відмовити.
4. Додаткова постанова може бути оскаржена до Верховного Суду сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції.
Додаткова ухвала, якщо вона не буде оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги додаткова постанова суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повна додаткова постанова складена та підписана суддею 28.04.2025.
Суддя Владимиренко С.В.