вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2025 р. Справа№ 910/11841/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Кравець О.І. (ордер серія АМ №1113065 від 10.01.2025)
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЗЕРНОВА ЛОГІСТИКА"
на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2024
у справі №910/11841/24 (суддя Сергій Балац)
за позовом акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЗЕРНОВА ЛОГІСТИКА"
про стягнення 144 140, 00 грн,
У вересні 2024 акціонерне товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЗЕРНОВА ЛОГІСТИКА" про стягнення 144 140,00 грн
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було невірно зазначено масу вантажу, тому позивачем було нараховано штраф у розмірі 144 140,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2024 позов задоволено повністю.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЗЕРНОВА ЛОГІСТИКА" на користь акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" штраф в сумі 144 140 (сто сорок чотири тисячі сто сорок) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вантажовідправник неправильно зазначив масу вантажу у залізничній накладній, працівниками станції складено комерційний акт. Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, покладає на порушника відповідальність, передбачену п.п. 118, 122 Статуту залізниць України, та стягується штраф з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. При цьому, розмір штрафу відповідно до ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України складає п'ятикратну провізну плату за всю відстань перевезення, що становить 144 140,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЗЕРНОВА ЛОГІСТИКА" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11841/24 та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, змінити розподіл судових витрат між сторонами та покласти судові витрати, понесені товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЗЕРНОВА ЛОГІСТИКА" під час розгляду справи №910/11841/24 у суді першої та апеляційної інстанції на акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, судом першої інстанції безпідставно було взято до уваги як основний доказ комерційний акт, оскільки позивачем не було подано докази повноваження підписантів зазначеного акту, окрім того, що розмір штрафу, що стягується, є завищеним, а тому просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір штрафу на підставі ст. 233 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).
При цьому, апелянт зазначив, що застосування такого розміру штрафних санкцій не відповідає ступеню порушення та очевидно є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом, стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності. За твердженням апелянта розмір штрафу має бути зменшений та має становити хоча б 1% від заявленої позивачем суми.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.01.2025 апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЗЕРНОВА ЛОГІСТИКА" у справі №910/11841/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий (суддя - доповідач) Руденко М.А,, судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЗЕРНОВА ЛОГІСТИКА" на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11841/24. Призначено справу до розгляду на 11.03.2025
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 розгляд справи було відкладено на 22.04.2025, в зв'язку з неможливістю проведення технічної фіксації судового засідання, відповідно до Акту Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025.
22.04.2025 у судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до їх електронних кабінетів через систему «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа, (а.с.83,91)
Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету.
Частинами 5 та 7 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача у судовому засіданні 22.04.2025.
Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем зі станції "Злочів" Львівської залізниці за накладною від 10.07.2024 № 35433325 було відправлено вагон № 95703161 з вантажем на станцію призначення - "Чорноморська" Одеської залізниці.
При прибутті вагону № 95703161 на станцію "Подільськ" Одеської залізниці було здійснено перевірку відомостей, вказаних відповідачем у накладній від 10.07.2024 № 35433325.(а.с.8)
В результаті проведеної перевірки залізницею було встановлено, що за накладною від 10.07.2024 № 35433325 у вагоні № 95703161 зазначено масу вантажу 69 780 кг., проте фактично у вказаному вагоні маса вантажу становить 61 600 кг., тобто менше маси вказаної в накладній на 8180 кг., про що складено комерційний акт від 22.07.2024 № 406802/23.(а.с.5)
Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача штрафу в порядку, передбаченому ст. 118 Статуту залізниць України в сумі 144.140,00 грн., внаслідок порушення відповідачем правил перевезення вантажів, зафіксованих в комерційному акті від 22.07.2024 № 406802/23, а саме в зв'язку із зазначенням невірної маси вантажу в накладній
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено, що вантажовідправник неправильно зазначив масу вантажу у залізничній накладній, про що працівниками станції складено комерційний акт, який відповідає Правилам складання актів, який підписано з боку залізниці 3-ма уповноваженими на його складання особами, які особисто здійснювали перевірку. Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, покладає на порушника відповідальність, передбачену п. п. 118, 122 Статуту залізниць України, та стягується штраф з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138 (далі по тексту - Правила оформлення перевізних документів) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, п. 24 Додатку 3 до цих Правил, графа «Маса вантажу, визначена відправником» заповнюється відправником. Відправник повинен вказати точну масу вантажу.
Таким чином, саме на відправника покладено обов'язок з визначення та зазначення точної маси вантажу, переданого Залізниці для відправлення.
Статутом залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ст. 24 Статуту залізниць України).
Статтею 122 Статуту залізниць України визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін складаються акти загальної форми або комерційні акти (ст. 129 Статуту залізниць України).
Як вірно встановлено судом першої інстанції і зазначене сторонами не спростовано, вантажовідправник неправильно зазначив масу вантажу в залізничній накладній №35433325 у вагоні № 95703161 (а.с.8), про що працівниками станції складено комерційний акт № 406802/23 від 22.07.2024.(а.с.5)
Згідно п. 1 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6) до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 №113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458).
Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах (п. 2 Правил складання актів).
Комерційні акти складаються у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем (п. 4 Правил складання актів).
Пунктом 9 Правил складання актів визначено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. До першого примірника комерційного акта про псування вантажу при перевезенні в рефрижераторних вагонах з додержанням температурного режиму додається витяг із журналу реєстрації температури. Дані про температурний режим уносяться до комерційного акта. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
У розділі «Д» Комерційного акта акт № 406802/23 від 22.07.2024 (а.с.5) зазначено, що на підставі раніше складеного акту загальної форми станції Подільськ № 5763 від 21.07.2024 вагон №95703161 по відправці вказаній на звороті цього акту було подано на комісійне переважування по документу значиться вантаж кукурудза вагою відправника Нт69780 кг. Тара 23000 кг, вантажопідйомність 70,3т. При комісійному зважуванні на справних повірених вагонних тензометричних вагах ВВ150Є ст. Подільськ (держповірка 09.05.2024) виявлено: брутто 84600 кг, тара 23000 кг, нетто 61600 кг, що менше документа на 8180кг. Вагон прибув за справним 2 ЗПП відправника V079689, V079674, які відповідають документу. Течі вантажу не має. Вагон технічно справний. Комісійне зважування проводили ком.агент Величко А.О. у присутності в.о.ДС Коломійця С.А., ДСМ Борденюк О.Ю.Ю, ДСКГ Ткач В.М.
Таким чином, при складенні Комерційного акта № 406802/23 від 22.07.2024 було зазначено про технічну справність вагону, відсутності течі, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Комерційний акт № 406802/23 від 22.07.2024 відповідає Правилам складання актів.
Допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем згідно ч.1 ст.77 ГПК України є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу. Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 22.10.2021 у справі № 905/191/21.
Статтею 122 Статуту залізниць України визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Позивачем нараховано відповідачу штраф по вагону №95703161, в якому визначено невідповідність маси вантажу, з урахуванням провізної плати та положень ст. 118 Статуту залізниць України. Розмір штрафу за розрахунком позивача, який перевірений судом першої та апеляційної інстанції складає 144 140,00 грн.
Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу, покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.
Доводи апелянта про те, що розмір штрафу, заявлений до стягнення, значно завищений; зазначення у накладній маси (в частині зазначення у провізному документів більшого розміру, ніж фактично завантажено) (так зване недовантаження) та кількість місць, відносно від маси вантажу, ніяким чином не впливають на правильну та безпечну організацію руху залізничного транспорту; відповідальність за ненавмисно добросовісні дії відправника з метою заподіяння шкоди залізниці не може мати наслідком стягнення ще п'яти провізних плат; застосування такого розміру штрафних санкцій не відповідає ступеню порушення та очевидно є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом; стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності, що є підставою для зменшення розміру штрафу на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Колегія суддів зазначає, що визначена штрафна санкція випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов'язки і відповідальність, та не є договірною, при цьому Статутом залізниць України, зокрема п.п. 118, 122, не передбачено можливості зменшення розміру штрафу. Подібні за змістом правові висновки сформовано у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 27.03.2020 у справі №917/500/19.
Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11841/24 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЗЕРНОВА ЛОГІСТИКА" на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11841/24 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/11841/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/11841/24 повернути до господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 28.04.2025
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук