вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" квітня 2025 р. Справа№ 910/10471/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Хрипуна О.О.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 (повний текст рішення складено 26.11.2024)
у справі №910/10471/24 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг"
про стягнення 39 390,85 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У серпні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аркс" (далі - АТ "СК "Аркс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (далі - ТДВ "СГ "Оберіг", відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 39 390,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 13.04.2023 №713099а2д, здійснив виплату суми страхового відшкодування за пошкоджений внаслідок ДТП транспортний засіб, а відтак, в силу положень статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", набув право вимоги до відповідача (винної в ДТП особи) в межах відшкодованої суми.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі №910/10471/24 позов АТ "СК "Аркс" до ТДВ "СГ "Оберіг" про стягнення 39 390,85 грн задоволено.
Присуджено до стягнення з ТДВ "СГ "Оберіг" на користь АТ "СК "Аркс" суму страхового відшкодування в розмірі 39 390,85 грн та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції, враховуючи, що позивачем виплачено суму страхового відшкодування за шкоду спричинену страхувальником відповідача та з огляду на перехід до позивача права вимоги до відповідача, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в силу його обґрунтованості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТДВ "СГ "Оберіг" 13.12.2024 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі №910/10471/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Так, відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що оскільки пасажир транспортного засобу не відноситься до кола осіб, відповідальність яких застрахована відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та полісу обов'язкового страхування, то подія, яка мала місце 01.08.2023 в місті Києві за участю транспортного засобу "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ) та транспортного засобу "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3 , з вини пасажира наведеного транспортного засобу "Volkswagen" не є страховим випадком в розумінні положень статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Також скаржник стверджує, що його рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на користь позивача від 20.08.2024 є вмотивованим та прийнятим відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Крім того, відповідач зазначає, що в обґрунтування розміру позовних вимог позивачем не надано жодного звіту про оцінку, експертизи або висновку автотоварознавчого дослідження. Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення страхового відшкодування не підтверджено належним засобом доказування, оскільки статтею 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено обов'язок проводити оцінку при визначенні розміру завданого збитку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 справу №910/10471/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Хрипун О.О., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10471/24; відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги ТДВ "СГ "Оберіг" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі №910/10471/24 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
09.01.2025 матеріали справи №910/10471/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
У зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці з 01.01.2025 по 14.01.2025 включно, перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці з 10.01.2025 по 19.01.2025 включно, а також 20.01.2025, процесуальні дії по справі не здійснювались.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТДВ "СГ "Оберіг" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі №910/10471/24; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлений судом строк.
Позиція інших учасників справи.
Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, 13.04.2023 між АТ "СК "Аркс" та ТДВ "Вортекс" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №713099а2д, відповідно до якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3 .
01.08.2023 в місті Києві на проспекті Григоренка сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3 , та автомобіля "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Пасажир ОСОБА_1 , перебуваючи в автомобілі "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 , відчиняючи двері транспортного засобу, не переконалась, що це буде безпечно, чим створила загрозу іншим учасникам дорожнього руху, та в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3 (контакт дверей із дзеркалом), що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та завдало матеріальних збитків.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 25.08.2023 (справа №753/14393/23) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на вказану особу стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Відповідно до рахунку Філії "Віннер РКН" ТОВ "Віннер Автомотів" від 03.08.2023 №1096367 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3 , становить 39 390,85 грн.
На підставі вищенаведеного рахунку від 03.08.2023 №1096367 позивачем складено страховий акт від 28.08.2023 №ARX3777414. Відповідно до вказаного акта загальна сума страхового відшкодування склала 39 390,85 грн.
Вказана сума страхового відшкодування перерахована позивачем на рахунок Філії "Віннер РКН" ТОВ "Віннер Автомотів", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 09.08.2023 №991746.
Відповідно до наявних у справі відомостей, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 211446735. Вказаним договором (Полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 160 000,00 грн, франшиза - 0,00грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику як потерпілій у ДТП особі на підставі договору добровільного страхування, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП.
23.07.2024 з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.07.2024 №0010232/ІНС.ЛОУ про виплату страхового відшкодування на суму 39 390,85 грн.
За результатами розгляду даної заяви відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Вказані обставини стали причиною для звернення позивача до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 39 390,85 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Спір у даній справі виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Так, враховуючи заперечення відповідача та дослідивши схему та обставини ДТП, суд першої інстанції слушно зазначив, що статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Пунктом 5.1 Правил дорожнього руху України встановлено, що посадку (висадку) дозволяється здійснювати пасажирам після зупинки транспортного засобу лише з посадкового майданчика, а в разі відсутності такого майданчика - з тротуару чи узбіччя, а якщо це неможливо, то з крайньої смуги проїзної частини (але не з боку суміжної смуги для руху), за умови, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху.
При цьому підпунктом г) пункту 5.2 Правил дорожнього руху України закріплено, що пасажири, користуючись транспортним засобом, повинні не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, а згідно з пунктом б) пункту 5.3 вказаних правил відчиняти двері транспортного засобу, не переконавшись, що він зупинився біля тротуару, посадкового майданчика, краю проїзної частини чи на узбіччі.
Так, враховуючи надані сторонами докази, колегією суддів, як і судом першої інстанції, не заперечується винність дій пасажира "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 , під час користування вказаним авто, що в результаті призвели до заподіяння шкоди страхувальнику позивача.
Водночас, враховуючи положення статті 1187 ЦК України та те, що шкода страхувальнику позивача заподіяна внаслідок користування застрахованим відповідачем транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, в силу частини 2 вказаної статті така шкода покладається на особу яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, тобто на водія, який перебував за кермом "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 , на час ДТП.
Доказів того, що вказана особа не мала правових підстав на керування "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 матеріали справи не містять.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача на пункт 32.1 статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки в даному випадку відповідальність водія застрахованого ним транспортного засобу виникає в силу положень статті 1187 ЦК України.
Таким чином, судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції, що водій застрахованого відповідачем транспортного засобу, згідно з полісом №ЕР 211446735 є відповідальною особою за заподіяну шкоду страхувальнику позивача в ході ДТП, зокрема, з огляду на наявність постанови Дарницького районного суду м. Києва від 25.08.2023 №753/14393/23 та в силу зазначених вище норм чинного законодавства, в частині пошкодження транспортного засобу "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3 .
Згідно з приписами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Матеріалами справи підтверджено, що на рахунок СТО Філії "Віннер РКН" ТОВ "Віннер Автомотів" від 03.08.2023 №1096367 на підставі страхового акта від 28.08.2023 №ARX3777414 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 39 390,85 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 09.08.2023 №991746.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі №910/6094/17, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 01.06.2018 у справі №910/20199/17, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 02.10.2018 у справі №910/171/17.
Так, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом від 24.11.2003 №142/5/2092 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:
- 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;
- 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів;
- 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
- 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
- 5 років - для мототехніки.
Згідно з пунктом 1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2020, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (01.08.2023) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував 7 років.
Отже, беручи до уваги вказане вище, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3 , при визначенні розміру страхового відшкодування - відсутні.
При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку місцевий господарський суд виходив з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3 , визначеного рахунком від 03.08.2023 №1096367.
Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена, виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Приписами частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Колегія суддів зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.
Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
При цьому, колегія суддів в силу частини 4 статті 236 ГПК України враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17.
Слід також зазначити, що у рамках розгляду справи №910/10471/24 клопотань про призначення судової експертизи жодним з учасників процесу подано не було.
Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростовували вірність визначеного позивачем розміру матеріального збитку, заподіяного власнику внаслідок аварійного пошкодження автомобіля "Renault", державний номерний знак НОМЕР_3 .
За таких обставин, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 211446735 розміри лімітів відповідальності, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 39 390,85 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі №910/10471/24 ухвалено з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТДВ "СГ "Оберіг" не підлягає задоволенню.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі та, відповідно, не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі №910/10471/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі №910/10471/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/10471/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді О.О. Хрипун
Г.П. Коробенко