22.04.2025 Справа №607/7936/25 Провадження №3/607/3459/2025
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Ромазан В.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
08.04.2025 о 00 год. 46 хв., на автодорозі М-09 3 КМ, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 528I» д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом у протоколі про адміністративне правопорушення. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, тому на підставі ст.268 КУпАП, вважаю, що розгляд справи можна провести у відсутності ОСОБА_1 .
Вказане узгоджується з висновком рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, приходжу до наступних висновків:
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Пункт 2.1 а Правил дорожнього руху передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП доведена матеріалами справи, а саме: даними, що містяться у
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 293865 від 08.04.2025;
- відеозаписом з місця події;
- рапорті поліцейського від 08.04.2025;
- постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.10.2023, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА №3553969 від 26.11.2024, якою до ОСОБА_1 ч. 4 ст. 126 КУпАП застосовано адміністративне стягнення за у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому судом приймаються до уваги. На думку суду, такі докази підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді даної справи.
Таким чином, в судовому засіданні доведено поза розумним сумнівом, що водій ОСОБА_1 повторно протягом року, керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП.
При прийнятті рішення, суд також враховує й те, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом взяти участь в судовому засіданні та надати суду пояснення та/або заперечення щодо викладених у складеному щодо нього протоколі обставин.
Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.1 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
За встановлених обставинах при накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення та його повторне вчинення протягом року, обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом?якшують відповідальність, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Також, враховуючи вимоги ст.40-1 КУпАП, вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст.33-35, 40-1, 245, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню подвійний штраф в розмірі чотирьох тисяч восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 81600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 605,60 гривень.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, до Тернопільського апеляційного суду.
СуддяВ. В. Ромазан