ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5185/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Богатиря К.В.
суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025, суддя суду першої інстанції Литвинова В.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 15.01.2025
по справі №916/5185/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БІЛИЙ ПАРУС»
про стягнення 82 631,83 грн, -
Описова частина.
До Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БІЛИЙ ПАРУС» про стягнення 82631,83 грн, з яких - 75 025,48 грн заборгованості за поставлений позивачем як постачальником «останньої надії» природний газ за період з 16.04.2024 по 22.04.2024 в обсязі 3,312 тис. м. куб., 565,77 грн 3% річних, 4 929,96 грн пені та 2 110,62 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії» щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ за період з 16.04.2024 по 22.04.2024 в обсязі 3,312 тис. м. куб.
Крім того, як вказує позивач, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню та три проценти річних від простроченої суми.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 позовні вимоги задоволено частково; закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення 25 117,84 грн основного боргу за відсутністю предмету спору; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БІЛИЙ ПАРУС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 706,62 грн інфляційних втрат, 189,41 грн 3% річних, 1 650,50 грн пені та 74,65 грн судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що застосування позивачем для відповідача тарифів для непобутових споживачів у квітні 2024 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Тому загальна вартість поставленого природного газу становить 25 117,84 грн. Враховуючи оплату позивачем зазначеної суми 25 117,84 грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній частині.
Крім того, суд відмовив в решті позовних вимог про стягнення основного боргу через їх необґрунтованість.
Частково задовольняючи вимоги про стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було невірно визначено суму основної заборгованості на яку підлягають нарахуванню дані вимоги.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
29.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по справі №916/5185/24.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції посилається на нерелевантну практику Верховного Суду (постанова від 13.02.2024 у справі №922/1717/23, де відповідачем виступає ПрАТ "Харківенергозбут"). Адже дана судова практика не має ніякого відношення до ринку природного газу та його правового регулювання та стосується ринку електроенергії. Наприклад, абзацу 49 пункту 1.1.2 глави 1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, містить визначення колективних побутових споживачів електричної енергії. В той же час, законодавство, що регулює ринок природного газу, не допускає такого визначення як «колективний споживач», тому що будь-яке споживання газу повинно відбуватися для власних потреб, без посередників.
Апелянт вказує, що відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей з інформаційної платформи та довідка форми 10 Відповідача було віднесено до категорії непобутових споживачів, однак суд першої інстанції в порушення ч. 2 та 3 ст. 86 ГПК України не надав жодної оцінки даним доказам з позиції категорії Відповідача те не вмотивував, чому такі докази суд не бере до уваги.
На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що Позивач, як і Відповідач, є лише користувачами інформаційної платформи, відомості до якої вносяться оператором ГТС. Якщо Відповідач вважав, що внесені до платформи відомості є недостовірними чи містять помилку, він не був позбавлений права та можливості звернутись до оператора системи, який наділений відповідними повноваженнями, для уточнення чи виправлення інформації на платформі, подавши для цього відповідний пакет документів. При цьому судом першої інстанції не враховано, що Оператором ГТС відповідача віднесено до категорії ТКЕ (виробник теплової енергії) і ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" для цієї категорії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102 незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи.
Позивач вказує, що він як постачальник «останньої надії» не має права відмовити у постачанні газу, але не може постачати газ у рамках типового договору № 2501 для юридичних осіб за цінами як для населення або за цінами, що вказані у інших договорах з іншими постачальниками, адже це призведе не тільки до збитків Позивача, але й до банкрутства.
Крім того, апелянт вказав, що суд першої інстанції протиправно частково відмовив у задоволенні основного боргу, то й суми пені, 3 % річних, інфляційні розраховані судом неправильно, адже необхідно було нараховувати санкції від всієї суми боргу, як це зроблено у позові.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 у справі №916/5185/24 у частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо стягнення 49 907,64 грн основного боргу, 376,36 грн - 3% річних, 3 279,46 грн - пені та 1 404,00 грн інфляційних втрат, у стягненні яких було відмовлено, задовольнити.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БІЛИЙ ПАРУС» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по справі №916/5185/24.
Відповідач вказує, що вірним є висновок суду першої інстанції, що теплова енергія, в яку перетворює природний газ дахова котельня у будинку, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 1А, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних будинків в опаленні житлових приміщень та гарячій воді. Тобто, відповідач фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальником «останньої надії» за Договором) виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідач зазначає, що за метою придбання природного газу та характером діяльності відповідач прирівнюється до побутового споживача. Тобто об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.
Відповідач вказує, що згідно Закону України «Про ринок природного газу» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є захищеним споживачем, який виробляє теплову енергію для потреб побутових споживачів - співвласників багатоквартирного будинку. В свою чергу, законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, збільшувати ціну на природний газ, в тому числі для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Апелянт також зазначив, що засновником та єдиним акціонером позивача (скаржника) є держава. От же, дії позивача (скаржника), на думку відповідача є порушенням принципу «належного урядування», а саме замість надання підтримки захищеним споживачам, позивач (скаржник) здійснює незрозумілі дії щодо стягнення грошових коштів у розмірі майже в три рази більше, ніж визначено державою.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 у справі № 916/5185/24 залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по справі №916/5185/24; визначено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по справі №916/5185/24 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам провадження у справі. а саме: відповідачу у справі Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «БІЛИЙ ПАРУС» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно - західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.
19.02.2025 суддею Філінюк І.Г. в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про самовідвід.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 заяву про самовідвід судді Південно-західного апеляційного господарського суду Філінюка І.Г. у справі №916/5185/24 - задоволено; справу №916/5185/24 передано для повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 справу №916/5185/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 прийнято справу №916/5185/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Богатиря К.В., судді: Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 10.02.2025, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/5185/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 12.02.2025, відповідачем - 12.02.2025, що підтверджується довідками секретаря судового засідання.
Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Позивач) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
30.08.2023 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БІЛИЙ ПАРУС» (відповідач) та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» уклали договір № 5769-ОСББ(23)-23 постачання природного газу.
Згідно з п. 4.1.1 договору, ціна газу фіксована за 1000 куб. м - 7420 грн з ПДВ, а всього з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89грн.
Відповідно до п. 13.1 цього договору сторони узгодили його строк з моменту підписання і до 15.04.2024 включно.
21.04.2024 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «БІЛИЙ ПАРУС» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» уклали договір постачання природного газу № 1689-ОСББ(Л24)-23.
Згідно з п. 4.1.1 договору, ціна газу фіксована за 1000 куб. м - 7420 грн з ПДВ, а всього з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89грн.
Відповідно до п. 13.1 цього договору сторони узгодили його строк з моменту підписання і до 31.08.2024 включно.
Листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи Україи» №ТОВВИХ-24-14351 від 19.09.2024 було надано інформацію щодо фактичного обсягу подобового споживання природного газу ОСББ «БІЛИЙ ПАРУС», код ЕІС 56XQ000158CKV00Z, який був поставлений ТОВ відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
З наданої інформації вбачається, що за період з 16.04.2024 по 22.04.2024 відповідачем спожито 3,312 тис. куб. м природного газу. При чому постачальником даного газу був ТОВ відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
У даному випадку відповідач не заперечує об?єм поставленого газу та постачальника.
Таким чином, у період з 16.04.2024 по 22.04.2024 у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (оператор ГТС) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 16.04.2024 по 22.04.2024 автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» (позивач) і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501, затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії».
В матеріалах справи наявний підписаний Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії».
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Типовий договір, Договір) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015, відповідно до пункту 1.1 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
За умовами п.1.3 договору він є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з п.2.1 договору за цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1 Договору).
Пунктом 3.2 Договору зазначено, що підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання.
Згідно з п. 3.3 Типового договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати 60 діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання Договору.
Положеннями п. 4.1 Договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Згідно з п. 4.2 Договору об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 Договору).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 4.5 Договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
У відповідності до п.5.1 договору споживач має право: отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі; безоплатно отримувати всю інформацію стосовно прав та обов'язків його та постачальника та інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий природний газ, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та цього договору; безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші показання власного споживання природного газу; звертатися до постачальника для вирішення будь-яких питань, пов'язаних з виконанням цього договору; вимагати від постачальника надання письмової форми цього договору, завіреної печаткою (за наявності) постачальника; вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звірки розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та законодавством порядку; провести звіряння фактичних розрахунків з підписанням відповідного акта; вільно обирати іншого постачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії постачальника, що порушують права споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинними нормативно-правовими актами та цим договором; отримувати відшкодування збитків від постачальника, що понесені споживачем у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням постачальником своїх зобов'язань перед споживачем, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства; мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами і цим договором.
Згідно з п.5.2 договору споживач зобов'язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору; укласти в установленому порядку договір розподілу природного газу з оператором ГРМ або договір транспортування природного газу з оператором ГТС (для прямих споживачів) для набуття права на правомірний відбір газу із газорозподільної системи та фізичну доставку газу до межі балансової належності об'єкта споживача; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; протягом 5 робочих днів повідомляти постачальника про всі зміни персоніфікованих даних; знімати фактичні показання комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу (лічильника) станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, та повідомляти ці дані постачальнику у спосіб, визначений на веб-сайті постачальника. споживачі, які не є побутовими, на підставі фактичних показань комерційних вузлів обліку газу оформлюють акти приймання-передачі газу та надсилають їх до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу; безперешкодно допускати на свою територію, у свої житлові, виробничі, господарські та підсобні приміщення, де розташовані вузли обліку газу, прилади обліку газу, лічильники газу тощо, представників постачальника після пред'явлення ними службових посвідчень для звіряння показань фактично використаних обсягів природного газу; проводити на вимогу постачальника звіряння фактично використаних обсягів природного газу з підписанням відповідного акта та пред'являти платіжні документи на вимогу постачальника для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показанням лічильника газу; відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, що покладені на нього чинними нормативно-правовими актами та/або цим договором; виконувати інші обов'язки, покладені на споживача чинним законодавством та/або цим договором.
За п.6.1 договору постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлений природний газ; контролювати правильність оформлення споживачем платіжних документів; ініціювати припинення постачання природного газу споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством; безперешкодного доступу до комерційних вузлів обліку (лічильників) газу споживача для перевірки їх показань; проводити разом зі споживачем звіряння обсягів постачання природного газу за цим договором з підписанням відповідного акта; отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства; мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами і цим договором.
Згідно з п.6.2 договору постачальник зобов'язується: забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором; забезпечувати належну якість надання послуг з постачання природного газу відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору; обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених правилами постачання та цим договором; протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача; надавати споживачу інформацію про умови постачання, ціни, пов'язані з ним, порядок оплати за спожитий природний газ, право споживача вільно обирати постачальника та іншу інформацію, що вимагається чинними нормативно-правовими актами. така інформація оприлюднюється на сайті постачальника; публікувати на сайті (і в передбачених законодавством випадках в засобах масової інформації) детальну інформацію про зміну ціни на природний газ за п'ять днів до введення її у дію; видавати споживачеві безоплатно платіжні документи та форми звернень; розглядати в установленому законодавством порядку звернення споживача, зокрема з питань нарахувань за природний газ, і за наявності відповідних підстав задовольняти його вимоги; забезпечувати належну організацію власної роботи для можливості передачі та обробки звернення споживача з питань, що пов'язані з виконанням цього договору; відшкодовувати збитки, понесені споживачем у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором; забезпечувати конфіденційність даних, які отримуються від споживача; виконувати інші обов'язки, покладені на постачальника чинним законодавством та/або цим договором.
Згідно з п. 7.1 Договору постачальник має право звернутися до Оператора ГРМ/Оператора ГТС з дорученням про відключення споживача від газорозподільчої системи/газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) виключно у випадку порушення споживачем строків оплати за цим Договором.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
За п.п. 11.1, 11.3 договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором. Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.
Відповідно до п.11.5 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача. У разі отримання постачальником від споживача заяви про бажання використовувати у взаємовідносинах електронний документообіг усі документи і повідомлення за цим договором також можуть бути складені відповідно до законодавства про електронний документообіг та використання електронних документів. У такому разі такі документи і повідомлення мають юридичну силу оригіналу документа.
В матеріалах справи міститься Акт приймання передачі природного газу №7945 від 30.04.2024 за квітень 2024 року, відповідно до якого позивач передав відповідачу у квітні 2024 року природний газ об?ємом 3,312 тис.м.куб та вартістю 75 025,48 грн.
Даний акт підписаний та скріплений печаткою позивача, підпис відповідача на даному акті відсутній.
Крім того, в матеріалах справи міститься Рахунок на оплату (природного газу) №15773 від 10.05.2024.
Даний акт та рахунок направлялися на адресу відповідача засобами поштового зв?язку.
Крім того, позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальну «останньої надії» від 14.06.2024, в якій просив сплатити заборгованість за природний газ в сумі 75 025,48 грн.
Дана вимога направлялася засобами поштового зв?язку.
В свою чергу, відповідач оплатив поставлений природний газ у сумі 25 117,84 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №956 від 27.11.2024.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції на дату внесення ОСББ в Реєстр споживачів постачальника “останньої надії» - 16.04.2022) вразливі споживачі - побутові споживачі, які набувають право на державну допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи; побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції на дату внесення ОСББ в Реєстр споживачів постачальника “останньої надії» - 16.04.2022) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Згідно з ч.1, 2, 4 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом шести місяців після його припинення або скасування постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України без проведення конкурсу.
Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
Ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу і встановлюється на підставі правил для визначення ціни природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", що затверджуються Регулятором.
Відповідно до п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.
Згідно з п. 9 розділу 2 Правил за умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу постачальник, крім постачальника “останньої надії», зобов'язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді.
Згідно з п. 1 розділу VI Правил, постачальник «останньої надії», яким є позивач у даній справі, здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Пунктом 2 цього розділу Правил встановлено, що Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник “останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник “останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником “останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне
Відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕС-код споживача або ЕС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача.
Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу(п. 1 гл. 1 розділу 1 Кодексу ГТС).
Відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником останньої надії та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу (абзац 10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС).
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії визначається в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі (абзац 14 пункту 2 глави 5 Кодексу ГТС).
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії з наведених підстав підтверджується, як вже зазначено вище, листом оператора ГТС та довідкою форми 10, виданою АТ «Одесагаз»
Матеріалами справи підтверджується, що в період з 16.04.2024 по 22.04.2024 відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, а використаний ним обсяг природного газу у вказаний період був внесений до позивача, який є постачальником останньої надії.
Так, у квітні 2024 позивачем був поставлений відповідачу природний газ у загальному обсязі 3,312 тис. куб. м.
У відповідності до п. 4.1 Договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Тож ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (Архів ціни ПОН для непобутових споживачів додано до позову у вигляді роздруківки на папері).
Відповідно до пункту 4.3 Договору, Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Суду не надано доказів того, що сторонами обумовлювалось надсилання рахунків до електронного кабінету споживача.
Отже, позивач мав до 10 травня 2024 року надіслати на адресу відповідача рахунок.
Згідно з п. 4.4 Договору споживач зобов'язаний сплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Відповідач посилається на те, що він не був повідомлений про укладення договору з позивачем, оскільки не отримував від позивача жодного поштового відправлення, і у зв'язку з чим, зокрема, вважає необгрунтованим заявлення позивачем вимог про стягнення річних, інфляційних та пені.
Позивач зазначає, що він направив на адресу відповідача акт приймання передачі природного газу від 30.04.2024 та рахунок № 15773 від 10.05.2024 на суму 75 025,48 грн, на підтвердження чого ним надано список № 11.05.2024 Акти 32 ПОН Ф.103, Рекомендовані листи та фіскальний чек від 13.05.2024.
В цьому списку зазначено поштове відправлення № 0600918941794 на адресу відповідача.
Але колегія суддів не може перевірити, отримав чи не отримав відповідач це поштове відправлення, оскільки на сайті Укрпошти можна відстежити шлях поштового відправлення лише протягом 6 місяців, а з моменту відправлення позивачем вже минуло більше 6 місяців.
Позивач також надіслав на адресу відповідача вимогу № 119/4.1.2-30871-2024 від 14.06.2024 про необхідність сплатити 75025,48грн.
На підтвердження надіслання вимоги позивачем надано список 14.06.2024 Ковальчук та фіскальний чек від 14.06.2024. До цього списку позивач додав опис вкладення до поштового відправлення № 0503883133210 на адресу відповідача, в якому зазначено, що відповідачу надіслано вимогу № 119/4.1.2-30871-2024 від 14.06.2024.
Відповідачем до відзиву додано трекінг Укрпошти, з якого вбачається, що щодо поштового відправлення № 0503883133210 поштою зроблено відмітку 25.06.2024 про повернення відправнику без вручення через закінчення строку зберігання.
П. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Отже, датою пред'явлення вимоги позивачем є 25.06.2024.
Згідно з п. 4.4 Договору споживач зобов'язаний сплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Суд першої інстанції вірно врахував, що Верховний Суд в постанові від 06.06.2023 у справі № 908/153/21 зазначив, що (п. 44) "відповідно до сталої практики Верховного Суду за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (постанова Верховного Суду у справі від 29.04.2020 № 920/1343/21, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 та інші)".
З огляду на викладене, відповідач мав сплатити кошти позивачу за природний газ згідно з п. 4.4 Договору до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, тобто до 31.05.2024.
Відповідач є об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
Статтею 22 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об'єднання за рішенням загальних зборів має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень. Вказана норма прямо регламентує застосування до ОСББ тарифу за природний газ як для населення (побутового споживача). При цьому, Закон має вищу юридичну силу по відношенню до підзаконних нормативних актів.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтями 4 та 6 вказаного Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Згідно із статтею 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №922/1717/23 зазначено, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб.
Отже, виходячи з визначених термінів, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (в редакції станом на спірний період 16.04.2024- 22.04.2024), протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку (крім нежитлових приміщень), виробників теплової енергії - якщо вони використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення та уклали договір з суб'єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24 лютого 2022 року.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.
Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України.
Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.
Обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.
Так, за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Тобто, наведеними положеннями законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, в т.ч. для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».
В спірних правовідносинах, станом на 24.02.2022 та станом на 01.04.2024 для ОСББ «БІЛИЙ ПАРУС» ціна природного газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становила 7 583,89 грн.
А отже, застосування позивачем для відповідача тарифів для непобутових споживачів у квітні 2024 є безпідставним та таким, що суперечить Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», а розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу повинен здійснюватися, виходячи ціни 1 000 куб. м з ПДВ - 7 583,89 грн, яка була встановлена станом на 24.02.2022 та станом на 01.04.2024.
Як встановлено вище, факт споживання природного газу у квітні 2024 в обсязі 3,312тис. м. куб. є доведеним, розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу повинен здійснюватися, виходячи з ціни 1 000 куб. м з ПДВ - 7 583,89 грн, тому загальна вартість поставленого газу становить 25 117,84 грн (3,312 тис. м. куб. х 7 583,89 грн).
Враховуючи те, що відповідач сплатив позивачу зазначену суму 25 117,84 грн під час розгляду справи судом першої інстанції, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що провадження в цій частині закрито, про що зазначено вище.
В решті позовних вимог про стягнення основного боргу суд першої інстанції обґрунтовано відмовив, адже такі вимоги є безпідставними та суперечать положенням Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №916/3889/23, останні судом апеляційної інстанції до уваги не беруться у зв'язку із її не релевантністю, оскільки предметом спору у справі №916/3889/23 є стягнення заборгованості за період з 01.12.2021 по 31.12.2021, та на цей період не поширюється дія Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Щодо позовних вимог про стягнення 565,77 грн 3% річних, 4 929,96 грн пені та 2 110,62 грн інфляційних втрат, нарахованих позивачем станом на 31.08.2024, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 4.5. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Як зазначено вище, відповідач мав сплатити 25 117,84 грн у строк до 31.05.2024, тому прострочення має місце з 01.06.2024, а база нарахування пені, інфляційних втрат та відсотків річних становить 25 117,84 грн.
Перевіривши наведений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат, пені та 3% річних, колегія суддів вважає, що він є вірним та обгрунтованим. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача підлягають стягненню 706,62 грн інфляційних втрат, 189,41 грн 3% річних та 1650,50 грн пені.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по справі №916/5185/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по справі №916/5185/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по справі №916/5185/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2025 по справі №916/5185/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Постанову складено та підписано 25.04.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: О.Ю. Аленін
Н.М. Принцевська