Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/2902/24
Провадження №: 2/332/1119/25
24 квітня 2025 р. м.Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,
при секретарі - Васильченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за договором позики -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики , обґрунтовуючи вимоги тим, що 07.11.2021 року між ТОВ « 1 безпечне агенство необхідних кредитів » ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 77644393. Згідно п. 1 Договору позики за цим договором позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти , на погоджений умовами договору строк , шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника , а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштіву день закінчення строку позики або достроково та сплатити Позикодавцю плату (проценти)від суми позики. Цей Договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаціно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором , згідно закону України « Про електронну комерцію» .
14.06.2021 між ТОВ « 1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21. У відповідності до умов якого ТОВ « 1 безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ « 1 безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги до божників, вказаних у реєстрі боржників .
Відповідно до Реєстру боржників № 11 від 27.10.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 36543,28 грн.
Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором позики № 77644393 у розмірі 36543,28 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою від 17.05.2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи(а.с. 34).
12.12.2024 року Заводським районним судом м.Запоріжжя по даній справі ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог(а.с. 60-63).
Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Цокало Т.М. 10.01.2025 року подав до суду заяву про перегляд заочного рішення від 12.12.2024 (а.с. 69-83).
Ухвалою суду від 30.01.2025 року заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2024 року по цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано, справу призначено до судового розгляду (а.с. 103).
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просить відмовити у задоволені позову ТОВ «ФК ЄАПБ» до ОСОБА_1 за безпідставністю та стягнути з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на його користь всі понесені судові витрати. Вважає позов необґрунтованим, зазначає що Договором позики визначені істотні умови кредитування : сума позики -11650 грн., строк позики за договором становить 30 днів, базова процентна ставка /день є фіксованою та становить 1,99 % . Відповідно до графіку повернення загальна вартість кредиту становить 14432,02 грн. , яка складається з тіла кредиту 11650,00 грн. та 2782,02 грн. розмір відсотків. Однак позивач у позові визначає суму заборгованості в розмірі 36543,28 грн., яка складається з: 11650,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу ; 24893,28 грн. - сума заборгованості за відсотками. Крім того вказує , що він не визнає факту , що позивач правомірно набув право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 77644393 від 07.11.2021 року. Позивачем не надано доказів оплати за відступлення права вимоги по договору факторингу , укладення договору факторингу відбулось до моменту підписання договору позики, укладеного між відповідачем та «ТОВ 1 безпечне агенство необхідних кредитів» . Позивачем не надано доказів отримання відповідачем від первісного кредитора грошових коштів на суму 11650,00 грн. Наголошує на тому, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення однієї сторони (а.с.109-127).
У наданій ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповіді на відзив, позивач відхиляючи заперечення відповідача зазначені у його відзиві, просив відзив відповідача залишити без задоволення, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. Представником позивача наголошено на тому, що договір позики, укладений між первісним кредитором та відповідачем та договір факторингу у встановленому порядку недісними не визнані, тому діє презумпція правомірності правочину. Щодо переходу майбутнього права вимоги звертає увагу на те, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог , в той же час це стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності. Вданому випадку предмет права вимоги визначається Договором Факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 , однак перехід права вимоги до Боржників здійснюється за Реєстрами права вимоги , які відповідно можуть бути укладені після укладення договору факторингу. Щодо витрат на правову допомогу в розмірі 9500,00 грн., позивач не погоджується з таким розміром правової допомоги, вважає його належним чином не обґрунтованим, значно завищеним та таким, що не відповідає критеріям реальності наданих послуг та розумності їх вартості (а.с. 138-154). Разом з відповіддю на відзив представником позивача суду надано копію витягу з реєстру боржників № 11 від 27.10.2023(а.с. 157-160) , копію договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 з додатками(а.с. 161-164), копію додаткової угоди №12 від 27.10.2023 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021(а.с. 165) та копію платіжної інструкції від 31.10.2023 №20397 ( призначення платежу : плата за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди №12 від 27.10.2023 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021) (а. с. 166).
Ухвалою суду від 06.03.2025 року яаку представника позивача в судове засідання визнано обов'язковою(а.с.177) .
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи судом був повідомлений своєчасно та належним чином, у відповіді на відзив представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначено про розгляд справи за відстутності представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі(а.с. 154).
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача - адвокат Цокало Т.М. надала суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника,в заяві також просила відмовити в задоволенні позову (а.с. 167-168).
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.11.2021 року між ТОВ « 1 безпечне агенство необхідних кредитів » ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 77644393, відповідно до умов якого сума позики -11650 грн., строк позики за договором становить 30 днів, базова процентна ставка /день є фіксованою та становить 1,99 %, загальна вартість позики 14432,02 грн.(а.с. 5). Відповідно до додатку №1 до договору позики загальна вартість позики (14432,02грн.) складається з тіла кредиту 11650,00 грн. та 2782,02 грн. - проценти за користування кредитом(а.с. 5(зворотній бік).
Згідно п. 1 Договору позики за цим договором позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти , на погоджений умовами договору строк , шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника , а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштіву день закінчення строку позики або достроково та сплатити Позикодавцю плату (проценти)від суми позики. Цей Договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаціно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором , згідно закону України « Про електронну комерцію» .
14.06.2021 між ТОВ « 1 безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21(а.с.6-7)., відповідно до умов якого ТОВ « 1 безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ « 1 безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги до божників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором позики № 77644393 (а.с. 11, 158).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 11 від 27.10.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 36543,28 грн. (а.с.11).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 77644393 від 07.11.2021 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 36543,28 грн., з яких: 11650,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 24893,28 грн. сума заборгованості за відсотками(а.с. 12).
Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 договором позики № 77644393 від 07.11.2021року.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Оскільки договір позики підписано ОСОБА_1 шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладення вищевказаного договору між відповідачем та первісним кредитором, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за договором факторингу.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики, зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний)за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором позики , а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Щодо переходу майбутнього права вимоги. Чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог , в той же час це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності. В даному випадку предмет права вимоги визначається договором Факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, однак перехід права вимоги до боржників здійснюється за реєстрами, які відповідно можуть бути укладені після укладення договору факторингу.
Так, договір факторингу № 14/06/21 укладено між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 14.06.2021, однак новий кредитор набув права вимоги до відповідача 27.10.2023 року , відповідно до реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 , тобто після укладення 07.11.2021 року Договору позики між первісним кредитором та відповідачем ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав від первісного кредитора у позику грошові кошти, які вчасно не повернув, а тому з нього на користь правонаступника кредитора ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належить стягнути заборгованість за договором позики № 77644393 від 07.11.2021року.
Разом з тим, щодо стягнення заборгованості по сплаті відсотків за договором позики № № 77644393 від 07.11.2021року, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягенню річні проценти відповідно до ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах прав та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до договору № 77644393 від 07.11.2021 року кредит надається строком на 30 днів, тобто до 08.12.2021 року.
При цьому, як вбачається з п.1 договору позики № 77644393 від 07.11.2021 за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти(надалі позику) на погоджений умовами договору строк (надалі строк позики), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти)від суми позики .
Таким чином, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитування є необґрунтованими. Правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після закінчення строку їх дії відсутні. Зазначений висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 року в справі №175/4753/15-ц.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за договором позики № № 77644393 від 07.11.2021 року в розмірі 14432,02 грн., яка складається з: 11650,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2782,02 грн. сума заборгованості за відсотками.
Відповідачем у відзиві на позов заявлено вимогу про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 9500 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.
В даному випадку, заявлений відповідачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в сумі 9500,00 грн. підтверджується копією договору про надання правничої допомоги від 03.01.2025 року(а.с. 129-130), копією ордеру (а.с. 128), копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 131), копією акту приймання -передачі правничої допомоги від 14.02.2925 № 1 до договору про надання юридичної допомоги від 03.01.2025 року на суму 9500грн.(а.с. 133), копією квитанції № 1158 від 03.01.2025 року (а.с.134), детальним описом робіт (наданих послуг)(а.с. 135).
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 4750,00 грн., які слід стягнути з позивача на користь відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 65684 від 12.04.2024 р.(а.с. 28).
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1195,85 грн., виходячи з такого розрахунку (заявлено суму у розмірі 36543,28 грн., задоволено на суму 14432,02 грн.) 3028,00 грн. - судовий збір , сплачений при подачі позову до суду х 14432,02 грн./ 36543,28 грн. = 1195,85 грн.).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у AT «ТАСкомбанк») заборгованість за договором позики № 77644393 від 07.11.2021 року в розмірі 14432,02 грн. та понесені судові витрати в розмірі 1195,85грн. судового збору.
В задоволенні інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у AT «ТАСкомбанк») на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 4750,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м.Запоріжжя.
Повне судове рішення складено 28.04.2025 року.
Суддя Р.В. Сінєльнік