Справа № 308/5677/25
1-кс/308/2408/25
23 квітня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Міжгір'я Закарпатської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину 2015 року народження, працює на посаді представника ТОВ «Антей Сан», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, у кримінальному провадженні №12025071030000663, відомості про яке 22.04.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
Заступник начальника СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Ужгородської окружної прокурори ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, у кримінальному провадженні № 12025071030000663, відомості про яке 22.04.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З внесеного клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що 21 квітня 2025 року о 23 год. 10 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (згідно проведеного дослідження у крові якого виявлено спирт етиловий в концентрації 2,55 ‰), всупереч п. 2.9 а.) «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, які вступили в дію з 01 січня 2002 року, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, сів за кермо автомобіля марки «Mitsubishi», моделі «Outlander», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності та який перебуває у його постійному користуванні.
Цього ж дня, о 23 год. 26 хв. ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а саме автомобілем марки «Mitsubishi», моделі «Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Ужгород по вул. Собранецькій, зі сторони пров. Університетський, в напрямку вул. Івана Коршинського, на перехресті з вул. Закарпатська, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, грубо порушуючи вимоги п. 18.1 ПДР України, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, із допустимою швидкістю, будучи самовпевненим, розраховуючи на свій водійський досвід та навички керування транспортним засобом, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, з моменту виявлення перешкоди для руху, не своєчасно вжив заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, не надав перевагу в русі пішоходу, яка рухалась в межах пішохідного переходу справа на ліво відносно руху його авто, при цьому попутно порушуючи п. 11.3, 12.1, 13.3 ПДР України, недотримався бокового інтервалу, виїхав на зустрічну смугу, де допустив лінійний удар лівою бічною частиною свого авто з лівою бічною частиною зустрічного автомобіля - «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого допустив наїзд передньою лівою частиною керованого автомобіля на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка переходила проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу, справа на ліво відносно руху його автомобіля.
Після скоєння ДТП, водій автомобіля - ОСОБА_4 , покинув місце скоєння ДТП та направився за своїм місцем фактичного проживання, де був упродовж години виявлений працівниками поліції.
Згідно медичної документації ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді забоїв правого коліна, лівого ліктьового суглобу, лівого плечового суглобу, а також лінійний перелом крила лівої лопатки без зміщення. Дані тілесні ушкодження спричиняють розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно наказу МОЗ України за № 6 від 17.01.95р. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, пункту 2.2.2., кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Із технічної точки зору, водій автомобіля «Mitsubishi», моделі «Outlander» - ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 шляхом своєчасного застосування гальмування та зупинки керованого ним транспортного засобу до місця наїзду, з моменту виходу пішохода на пішохідний перехід. Саме недотримання п. 18.1 ПДР України, з посиланням на термін «дати дорогу», недотримання яких у своїй сукупності знаходиться у причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
22 квітня 2025 року о 03 год. 02 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі п.2 ч.1 ст. 208 КПК України затримано.
22 квітня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які додані до клопотання, а саме: протоколом огляду місця ДТП від 22.04.2025 р.; висновком медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння від 22.04.2025; протоколом затримання особи від 22.04.2025 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; письмовими поясненнями ОСОБА_8 ; рапортами працівників поліції; протоколом обшуку від 22.04.2025; довідкою (талоном) з травмпункту КНП «ЦМКЛ» Ужгородської міської ради № 4102/782; діагностичним звітом 179645835.
Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим обґрунтовується тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий вказує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, санкція за вчинення якого, згідно ч. 1 ст. 286-1 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років, яке згідно ст. 46, 75 КК України неможливо замінити на іспитовий термін чи звільнити від кримінальної відповідальності, а тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов'язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним.
Окрім цього, існує ризик того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може впливати на свідків та потерпілого, оскільки анкетні відомості йому відомі, так як останній отримав копії матеріалів кримінального провадження, якими ґрунтується дане клопотання.
Крім того, існує ризик того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може перешкоджати іншим чином, а саме знищувати відеозаписи з камер вуличного спостереження, які на даний момент ще не приєднані до матеріалів кримінального провадження, впливати на експертів під час проведення експертиз та іншим чином перешкоджати органу досудового розслідування.
На думку слідчого інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваному ОСОБА_4 , оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.
На підставі викладеного, слідчий просить застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб.
Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та доданих до нього матеріалах кримінального провадження. Наголосив, що такий покинув місце ДТП, під час ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння, не надавши жодної допомоги потерпілій.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що клопотання є необґрунтованим, а ризики не підтвердженими, а тому просила відмовити в задоволенні клопотання. Наразі відсутній висновок експерта про наявність тілесних ушкоджень, що ставить під сумнів кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286-1 КК України. ОСОБА_11 бажає відшкодувати шкоду потерпілій задля зменшення негативних наслідків кримінального правопорушення. Вважає, що для підозрюваного не передбачено такого запобіжного заходу за нетяжкий злочин.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію захисника. Зазначив, що йому стало погано, тому поїхав додому за ліками.
Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено слідчим суддею у судовому засіданні, Ужгородським РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025071030000663, відомості про яке 22.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
22.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.
Дослідивши матеріали, долучені до клопотання, а саме: рапорти працівників поліції від 22.04.2025; протокол огляду місця ДТП від 22.04.2025; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливлм лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.04.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 22.04.2025; письмові пояснення ОСОБА_8 від 22.04.2025; протокол обшуку від 22.04.2025; довідку (талон) з травмпункту КНП «ЦМКЛ» Ужгородської міської ради № 4102/782; вважаю обґрунтованою пред'явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, про який зазначав слідчий в клопотанні та в судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеними з підстав, наведених ним в клопотанні та під час судового засідання.
Разом з тим, існування інших ризиків, про які зазначав прокурор в судовому засіданні не доведено. Зокрема, наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурором під час судового засідання та слідчим за змістом клопотання не обґрунтовано.
Слідчий суддя враховує, що до матеріалів клопотання стороною захисту долучено нотаріально посвідчену заяву потерпілої ОСОБА_8 , із змісту якої слідує, що остання бажає укласти угоду про примирення з ОСОБА_4 та отримала грошові кошти у відшкодування шкоди, просить не позбавляти такого волі. Також ОСОБА_4 є учасником бойових дій, про що подано посвідчення НОМЕР_3 , одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, майно на праві власності, про що додано відповідні докази.
Оцінюючи доводи слідчого та прокурора про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через існування встановлених ризиків, недоведеність існування інших ризиків, та враховуючи обставини справи, особу підозрюваного, який одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, вживаються заходи з відшкодування шкоди потерпілій, міцність його соціальних зв'язків, слідчий суддя вважає, що прокурором та слідчим не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Враховуючи наведене, слідчий суддя доходить висновку, що сама лише обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за наявності встановлених ризиків, за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
При цьому, беручи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, є обґрунтовані підстави вважати, що останній може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в певний період доби, без застосування електронних засобів контролю, оскільки необхідним та достатнім буде саме такий запобіжний захід, та такий на даному етапі кримінального провадження зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України. В силу ч. 5 ст. 194 КПК України, та зважаючи на встановлені ризики в судовому засідання, на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені п. п. 1-2 зазначеної норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, без застосування електронного засобу контролю.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Встановити строк дії даної ухвали та покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків до 18 червня 2025 року, включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали передати для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 28 квітня 2025 року.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1