Справа № 308/8799/24
28 квітня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Придачука О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкаря В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ісаєвич Олександр Михайлович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона досягла віку 65 років, є пенсіонером по віку та отримує пенсію у розмірі 2520,00 грн. Є непрацездатною, в розумінні абз. 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Іншого доходу, окрім пенсії немає. На жаль, хворіє хронічними захворюваннями, які вимагають значних коштів на лікування. Потребує оперативного втручання у зв'язку із захворюваннями щитовидної залози та фалангових суглобів лівої стопи Проживає одна та потребує матеріальної допомоги, що обумовлено тим, що вона не має можливості забезпечити своє гідне існування у зв'язку із низьким розміром пенсії, значними витратами на лікування, дієтичне харчування, а також у зв'язку з відсутністю у неї інших джерел існування, окрім пенсії. Має сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є офіцером збройних сил, перебуває на військовій службі, отримує достойну заробітну плату та має можливість надавати їй матеріальну допомогу. Середня заробітна плата сина складає 45895,00 грн. Син іноді допомагає їй матеріально, однак, ця допомога не має постійного характеру, якої вона потребує. Її син має хороший стан здоров'я, не перебуває у шлюбі, має на утриманні одного неповнолітнього сина - ОСОБА_3 на утримання якого сплачує аліменти у розмірі частки від заробітної плати (доходу). Інших дітей, які мають можливість за своїм матеріальним станом і дієздатністю надавати матеріальну допомогу вона не має.
А тому просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на її користь аліменти в розмірі частини доходів, але не менше 50 прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячно, починаючи з 10.05.2024 року і довічно.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивачки, за наявними у матеріалах справи письмовими доказами та задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав до суду заяву згідно якої просив розглядати справу без його участі, оскільки у зв'язку із з проходженням військової служби не має можливості з'явитися у судове засідання. Також зазначив, що позов визнає та просить задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи суд доходить наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 19.09.1985 року.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.ч.1-4 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п.2, п.4, п.6 , п.7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Частиною першою статті 202 СК України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Як роз'яснено у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі.
Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.
Частиною першої статті першої Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пенсіонеркою за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 виданого 04.10.2017 року, отже є непрацездатною.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.
Як убачається з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_5 , вона отримує пенсію у розмірі 2520,00 грн.
За твердженням позивачки, які не спростовані відповідачем, інших доходів, окрім пенсії, ОСОБА_1 не має.
Також судом досліджено, надані позивачкою УЗД щитовидної залози та УЗД І-IV плюсне-фалангових суглобів лівої стопи, з яких убачається, що ОСОБА_1 має захворювання щитовидної залози та проблеми з фаланговими суглобами лівої стопи.
Згідно з приписами ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Як убачається з наданої позивачкою довідки про доходи від 23.03.2024 року № 524 виданої НОМЕР_6, підполковник ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_6 та його середня заробітна плата становить 45895,00 грн.
Відповідно до відповіді ТВО командира військової частини НОМЕР_7 №10/п від 23.01.2025 року станом на 01.січня 2025 року розмір стягнення становить 25% від усіх доходів ОСОБА_2 , зменшених на суму обов"язкових зборів. Стягнення аліментів з доходів ОСОБА_2 відбувається відповідно до постанови державного виконавця ВП № 72776484 від 23.10.2023 року.
Згідно з ч.2 ст. 202 СК України, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Частиною першою статті 204 СК України передбачено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.
Підстав, передбачених ч.2 ст. 202, ст.204 СК України для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання позивачки судом не встановлено.
Відповідач позов визнав у повному обсязі.
При цьому, суд наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 80 СК України, розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
А тому враховуючи наведене, суд уважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути в користь позивачки аліменти на її утримання, відповідно до ст. 205 СК України, у частці від заробітку відповідача, в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячно, починаючи з дня звернення позивачки до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.10,12,13,18,81,141,258,259,263-265,352,354,355,430 ЦПК України, ст. ст. 180-182, 184, 191 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ісаєвич Олександр Михайлович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканки АДРЕСА_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячно, починаючи з дня звернення позивачки до суду - з 14 травня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одиннадцять грн. 20 коп.) грн.
Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_2 .
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.А. Придачук