Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/280/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С.
24.04.2025 року. м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Олексієнко І.С.,
за участі секретаря судового засідання Степанової Д.К., захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мазуренка О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Мазуренка О.С. на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.03.2025, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він 14.11.2024 року о 02 год. 55 хв. в м. Кропивницький по вул. Барболіна, 54, керував транспортним засобом Nissan Ariya, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовився. Від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Draqer Alcotest 6820 на місці зупинки транспортного засобу водій ОСОБА_1 відмовився. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Своє рішення суд мотивував тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 173214 від 14.11.2024 року, ОСОБА_1 , відеозаписами, які містяться на цифровому носії інформації DVD-R диск, оглянутому судом, з яких встановлено, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan Ariya, д.н.з. НОМЕР_1 , пропонує працівникам поліції винагороду за не притягнення його до відповідальності.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Мазуренко О.С. просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дії ОСОБА_1 суд кваліфікував за ч.1 ст.130 КУпАП за такою кваліфікуючою ознакою як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, вважає, що ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, належних доказів на підтвердження вчинення особою адміністративного правопорушення не здобуто. Вважає також, що судом безпідставно не взято до уваги суттєві порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства, що в своїй сукупності надають всі підстави стверджувати про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, сторона захисту зазначає, що фактично працівниками поліції не було дотримано жодної з діючих інструкцій, в діях працівників поліції взагалі відсутня об'єктивність, а навпаки вони зацікавленні у будь який спосіб уникаючи виконання інструкцій, незаконно та необґрунтовано складати протоколи про адміністративне правопорушення. Отже, констатує про відсутність об'єктивної сторони правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП у діях ОСОБА_1 , а саме: відмову від проходження освідчення на встановлення наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що свідчить про помилковість кваліфікації посадовою особою, якою було порушено провадження у даній справі про адміністративне правопорушення. Інших джерел доказів, які б відповідали вимогам ст.251 КУпАП посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення не має.
Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши висновок захисника ОСОБА_1 - адвоката Мазуренка О.С., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати постанову районного суду, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Так, диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП районний суд об'єктивно з'ясував всі обставини даної справи і, врахувавши досліджені по справі докази, правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України і його вина повністю підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 173214 від 14.11.2024 року, ОСОБА_1 , відеозаписами, які містяться на цифровому носії інформації DVD-R диск, оглянутому судом, з яких встановлено, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan Ariya, д.н.з. НОМЕР_1 , пропонує працівникам поліції винагороду за не притягнення його до відповідальності.
Так, пункт 2.5 Правил дорожнього руху України покладає на водія обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наведена норма не містить виключень і обставин, які б надавали водію право відмовитись від такого огляду.
Процедура проведення огляду особи на визначення стану сп'яніння регулюється вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція № 1452/735).
Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення та додатки до нього, складені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Так, згідно диску, на якому міститься відеозапис, ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції на підставі ст.35 ЗУ «Про національну поліцію». На вимогу працівників поліції водій надав посвідчення водія у додатку Дія. Після спілкування з водієм, працівником поліції було встановлено відповідні ознаки алкогольного сп'яніння у останнього, такі як різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (за допомогою алкостеру «Драгер»), на що той відмовився. Надалі працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, на що той також відмовився.
Таким чином, поліцейським були встановлені відповідні ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , що в свою чергу мало своїм наслідком законну вимогу про проходження огляду на встановлення стану сп'яніння.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З відео нагрудних камер працівників поліції вбачається, що дійсно ОСОБА_1 не заперечував проти проходження огляду з метою визначення стану алкогольного сп'яніння, однак на пропозицію працівника поліції пройти огляд, він своєю поведінкою намагався спотворити процедуру проходження огляду, затягував час багато чисельними проханнями надати йому можливість проконсультуватися із захисником, заперечував проти слідування на огляд в медичний заклад у службовому автомобілі поліції, не реагував на вимоги працівників поліції, що свідчить про те, що водій такою поведінкою намагався ухилитися від обов'язку, який встановлений вимогами п.2.5 ПДР України. Працівники поліції на місці події дійшли до правильного висновку, що така поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що він в цілому відмовляється від пропозиції проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Отже, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення немає жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, щодо оскарження таких дій та його результатів. Також, апелянтом не наведено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Дані відеозаписів є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
При цьому, при впевненості у відсутності алкоголю, водій зобов'язаний був підтвердити свою добросовісність відповідним тестом на місці зупинки транспортного засобу чи у лікарні. Однак своїми правами розпорядився самостійно, що є наслідком відповідальності за ухилення від огляду на стан сп'яніння, яке виразилось відмовою, зафіксованою відеозаписом.
Доводи захисника, що автомобілем ОСОБА_1 не керував в стані алкогольного сп'яніння є безпідставними, оскільки як убачається з матеріалів адміністративної справи, в цей день була складена щодо нього ще й постанова за ст.126 КУпАП за керування транспортним засобом без реєстраційного документа на транспортний засіб, та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування постанови суду в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не встановлено. Крім того, як вказувалося вище щодо ОСОБА_1 складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
В той же час, апеляційний суд зауважує, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вищезазначені доводи апеляційної скарги є безпідставними та надані з метою ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, оскільки вина правопорушника повністю підтверджується матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні апеляційного суду доказами.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Крім того, з урахуванням вищезазначених обставин справи, районний суд правильно обрав вид та розмір адміністративного стягнення, а саме у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що є мінімально можливим, як видом, так і розміром адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, та за даних обставин справи, з урахуванням особи правопорушника, послужить його вихованню в дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Будь-яких порушень законодавства про адміністративні правопорушення, які б вплинули на правильність прийнятого місцевим судом рішення, та були б підставою для його скасування, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, та під час розгляду справи в суді першої інстанції, допущено не було.
За таких обставин, районний суд правильно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та обґрунтовано призначив йому вид та розмір стягнення в межах санкції вказаної статті, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі, як того просить захисник у своїй апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мазуренка О.С. залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.03.2025 щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя