Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/318/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
21.04.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.03.2025, якою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нижній Тагіл, Свердловської області, російської федерації, громадянина України, освіта вища, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, 187 ч.4, 146 ч.3, 263 ч.1 КК України,
продовжено строк тримання під вартою, на 60 днів, тобто з 27.03.2025 року до 25.05.2025 року, включно.
За участі учасників судового розгляду:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
У провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває судова справа (обвинувальний акт) про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст.187, ст.257, ч.3 ст.146, ч.1 ст.263 КК України та ОСОБА_9 за ч.4 ст.187, ст.257, ч.3 ст.146 КК України (ЄУНС 405/1273/21, провадження №12020120020001272).
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо його підзахисного скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , з носінням електронного засобу контролю.
Прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Сторона захисту звертає увагу, що обставини з моменту обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою значно змінились за 4 роки 8 місяців перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
ОСОБА_7 є хворим та потребує якісної медичної допомоги, яку можуть надати лише кваліфіковані медичні фахівці. На сьогоднішній день у ОСОБА_7 є ряд хронічних захворювань, таких як: ідіоматичну пароксизмальну фібриляцію передсердя, вагісну форму мигогливої аритмії, пароксизмальну форму фібриляції передсердь, бронхіальну астму, хронічний двосторонній поліпозний риносинусит - перелічені хвороби с тяжкими, хронічними та важко виліковними, які безпосередньо потребують якісного медичного нагляду.
Вважає, що наявні ознаки порушення ст.3 Конвенції, згідно якої «Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню».
Заслухавши доповідь судді, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу захисника, думку прокурора, який заперечив стосовно поданої апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12020120020001272 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст.263 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 на більш м'який.
Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких кримінальних правопорушень, які є насильницькими, пов'язаними із заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень, з погрозою застосування, яке є небезпечним для життя і здоров'я, з метою заволодіння майном останнього в особливо великих розмірах, за вчинення яких передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі.
Наведені обставини вказують на те, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого з метою зміни та надання ними показань на його користь, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим п.1,3,4,5 ч.1ст.177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою строком на 60 днів для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Колегія суддів вважає за неможливе змінити запобіжний захід обвинуваченому на цілодобовий домашній арешт, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не є беззаперечними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного рішення. Виходячи із апеляційної вимоги щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд зазначає, що необхідною умовою для обрання такого запобіжного заходу є наявність житла у обвинуваченого.
Колегія суддів не може прийняти за належне підтвердження володіння чи користування, копію договору позики приміщення, оскільки він належним чином не зареєстрований.
Суд враховує, що при вирішенні цього питання важливою складовою є дотримання права власника житла. На час звернення до суду з клопотанням відсутні відомості щодо позиції застосування такого виду запобіжного заходу саме власника житла, особи, яка запозичила зазначене приміщення та надання згоди на це. Відсутні відомості щодо можливого проживання інших повнолітніх осіб за вказаною адресою та їх ставлення щодо того, щоб обвинувачений перебував у житлі, в якому вони проживають чи власником якого є, під домашнім арештом.
За відсутності всіх складових суд позбавлений можливості вирішити зазначене клопотання.
Стороною обвинувачення зазначено, що наявні відомості щодо зміни анкетних даних ОСОБА_7 , що в сукупності з іншими даними дає підстави на наявність ризику переховування від слідства і суду.
Доводи захисника щодо зміни запобіжного заходу у зв'язку з погіршенням стану здоров'я обвинуваченого є необґрунтованими, оскільки, як в судовому засіданні суду першої інстанції так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, зокрема за станом здоров'я.
Діагнози хвороб на які вказує захисник в апеляційній скарзі не підтверджені та відсутні відомості, що за наявності таких хвороб обвинувачений ОСОБА_7 не може перебувати в СІЗО.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що доводи сторони захисту про неможливість лікування обвинувачених в умовах тримання під вартою не заслуговують на увагу.
У випадку, коли особа взята під варту потребує лікування, яке не може бути забезпечено в умовах медичної частини слідчого ізолятора, така особа може бути переведена до закладу охорони здоров'я з орієнтованого переліку.
Поряд з цим, колегія суддів не може не відреагувати у встановленому КПК України порядку на звернення ОСОБА_7 про неналежне вжиття заходів щодо забезпечення охорони його здоров'я.
Згідно з ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до положень ч.6 ст.206 КПК України вирішення питань щодо забезпечення невідкладного проведення судово-медичного обстеження особи, доручення проведення дослідження фактів, вжиття заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством являється обов'язком слідчого судді якому в судовому засіданні повідомили про застосування до особи насильства під час затримання або тримання під вартою.
Відповідно до ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою, тому колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати начальника ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_7 за необхідності вжити заходів для забезпечення належного лікування.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись статтями 331, 376, 405, 407, 419,422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.03.2025 щодо ОСОБА_7 - без зміни.
В порядку ст.206 КПК України зобов'язати начальника ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження та надати медичну допомогу обвинуваченому ОСОБА_7 .
Про вжиті заходи повідомити Кропивницький апеляційний суд протягом місяця з дня отримання ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ( підписи )
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2