Справа № 347/2257/21
Провадження № 22-ц/4808/516/25
Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.
Суддя-доповідач Пнівчук
28 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючої Пнівчук О.В.
суддів : Бойчука І.В., Томин О.О.
секретаря Кузнєцова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Косівського районного суду від 29 червня 2022 року, в складі судді Крилюк М.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
29 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 90 000 доларів США.
16 листопада 2021 року ОСОБА_2 подав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок загальною площею 59,7м2, житлова площа 34,6 м2 реєстраційний номер 36038618, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
Заявник посилався на те, що ним подано позов про стягнення з ОСОБА_1 на його користь боргу за договором позики (за розпискою) в сумі 90 000 доларів США. Предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів із боржника у зв'язку із невиконанням ним зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення позики.
Зазначав, що відчуження майна, на яке може бути звернене стягнення, при виконанні судового рішення може унеможливити його виконання, а тому він вимушений просити суд накласти арешт на належний ОСОБА_1 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Косівського районного суду від 29 червня 2022 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. В межах заявлених позовних вимог в справі накладено арешт на житловий будинок загальною площею 59,7 м2, житлова площа 34,6 м2 реєстраційний номер 36038618, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
На вказану ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Косівського районного суду від 29 червня 2022 року.
Апелянт зазначив, що викладені судом обставини не відповідають фактичним обставинам справи, при цьому суд не в повній мірі з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об?єктивному та неупередженому її розгляду, а тому, ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.
Правом на подачу відзиву позивач ОСОБА_2 не скористався.Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив.
Апелянт ОСОБА_1 згідно трекінгового повідомлення Укрпошти отримав судову повістку 22.04.2025 року, однак у судове засідання не з'явився.
28 квітня 2025 року на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява, за підписом ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою.
Колегія суддів зауважує, що заява за підписом ОСОБА_1 надійшла від ОСОБА_3 та не підписана електронним цифровим підписом, до заяви не долучено будь-яких доказів щодо неможливості ОСОБА_1 прибути у судове засідання за станом здоров'я.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та розгляд справи у відповідності до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи вимоги заяви суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки відповідач може відчужити житловий будинок, який належить йому на праві власності, або обтяжити це майно, з метою забезпечення договірних зобов'язань.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 29 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 90 000 доларів США.
16 листопада 2021 року ОСОБА_2 подав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок загальною площею 59,7м2, житлова площа 34,6 м2 реєстраційний номер 36038618, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
Клопотання обґрунтоване тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки існує загроза відчуження чи обтяження спірного майна.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Відповідно до норм ЦПК України одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з п.п.1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Згідно п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти дії.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Також, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи.
Відповідно до змісту позовної заяви предметом позову є спір щодо стягнення боргу за договором позики.
Позивач вимоги позову обгрунтовував тим, що у провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа № 347/2257/21 за його позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в сумі 90 000 доларів США. Тобто предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів із боржника у зв'язку із невиконанням ним зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення позики. При цьому, відчуження майна, на яке може бути звернене стягнення, при виконанні судового рішення може унеможливити його виконання, а тому просив накласти арешт на житловий будинок загальною площею 59,7 м2, житлова площа 34,6 м2 реєстраційний номер 36038618, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами існує реальний спір щодо зобов'язань за договором позики на суму 90 000 доларів США, обраний спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний відповідачу житловий будинок є співмірним із заявленими позовними вимогами, наявний зв'язок між обраним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також наявні підстави для висновку, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ймовірне його відчуження, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд не в повній мірі з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об?єктивному та неупередженому її розгляду, не заслуговують на увагу, оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а не обґрунтованості заявлених позовних вимог, яким суд дає оцінку при постановленні рішення по суті заявлених вимог.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову виступає як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, є відповідним змісту позовних вимог та зможе гарантувати реальне виконання рішення суду та ефективний захист прав як позивача так відповідачів, не створює невиправданих обмежень відповідачу в його правах, а тому доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, суд відхиляє.
Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду постановлена з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для скасування ухвали суду не встановлено.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Косівського районного суду від 29 червня 2022 року- без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин