Справа № 645/2667/25
Провадження № 2/645/1805/25
іменем України
28 квітня 2025 року м. Харків
Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Спесивцев О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболева Аліна Вікторівна про визнання заповіту недійсним,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболева Аліна Вікторівна, в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 за номером в реєстрі нотаріальних дій 1241, посвідченого приватним нотаріусом Соболевою А.В. 28.08.2024 на користь ОСОБА_2 .
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального України (далі ЦПК України).
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами ч. 1 ст. 185 ЦПК України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як наголосив Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі №460/4286/16-ц від 23 січня 2018 року та у справі №640/16548/16-ц від 16 травня 2018 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370,372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до ст.ст.181, 190 та 191 ЦК України. Про цьому, за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому.
Листом Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що позови щодо права спадкування за загальними правилами підсудності подаються до суду за місцем проживання (знаходження) відповідача, за винятком позовів щодо нерухомого спадкового майна, які подаються до суду за місцезнаходженням цього майна.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця або, якщо це місце невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна; право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 ЦК України (ст.ст.1216-1218, 1221, 1223, 1241 ЦК України).
Таким чином, право на спадкування є не абстрактним, а цілком конкретним і невіддільним від предмету спадкування (спадкової маси, спадкового майна).
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно, в тому числі і правом, яке набувається в порядку спадкування.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Позивачем у позові оспорюється заповіт, тобто односторонній правочин з розпорядження особою належним йому майном на випадок своєї смерті.
Таким чином, вимоги позивача за даним позовом пов'язані з нерухомим майном та відповідно, до визначення територіальної юрисдикції даної справи поширюються норми статті 30 ЦПК України щодо виключної підсудності.
Згідно ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачем у позові вказується, що до спадкового майна після смерті ОСОБА_3 належить квартира розташована за адресою АДРЕСА_1 , проте доказів на підтвердження вказаної обставини не надає. Так, згідно наданої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав, власником вказаної квартири вказано інших осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Надані позивачем копії Витягів зі Спадкового реєстру не містять інформацію ані щодо спадкоємців після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ані щодо спадкової маси, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .
Відсутність повної інформації про склад спадщини після смерті ОСОБА_3 , її місце знаходження та її вартість унеможливлює перевірку дотримання позивачем правил підсудності при зверненні з цим позовом, що підлягає усуненню позивачем.
За наслідком чого позивачеві необхідно надати докази та зазначити інформацію про майно, що становить спадкову масу (спадкове майно) після смерті ОСОБА_3 та охоплюється спірним заповітом, з наданням доказів на підтвердження його ринкової вартості або вартості аналогічного за характеристиками майна (у випадку наявності кількох об'єктів), що необхідно для визначення територіальної юрисдикції справи.
Також позивачем в порушення ч.1 ст. 177 ЦПК України не надано до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
За наслідком чого позивачеві додатково, необхідно надати копії позовної заяви та копії всіх поданих до позову додатків у відповідності до кількості відповідачів і третіх осіб.
Окрім зазначеного суд звертає увагу, що у якості третьої особи у справі позивач вказує приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболеву Аліну Вікторівну.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
З аналізу норм ст. ст. 52 - 54 ЦПК України вбачається, що цивільним процесуальним законодавством передбачено два види третіх осіб: треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Позивач же визначає процесуальний статус приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболевої Аліни Вікторівни лише «третя особа».
Зважаючи на вищезазначені норми цивільного процесуального законодавства, позивачу необхідно уточнити процесуальний статус приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболевої Аліни Вікторівни.
Вказані недоліки у своїй сукупності перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Додатково вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 175, 185, 260 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболева Аліна Вікторівна про визнання заповіту недійсним - залишити без руху.
Установити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 5 (п'ять) днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у вказаний строк, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя О. В. Спесивцев