"28" квітня 2025 р.
Справа № 642/661/25
Провадження № 2/642/631/25
24 квітня 2025 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі
головуючого судді Проценко Л.Г.,
за участю секретаря Гойко Т.Є.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів до 1/8 частини усіх доходів щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
При цьому посилався на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14.05.2021 року по справі № 642/2116/21 з нього на користь ОСОБА_2 , стягуються аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку, та не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.04.2021 року і до досягнення дитиною повноліття. У зв'язку із погіршенням матеріального становища, викликаного хворобою, необхідністю лікування внаслідок отримання травми отриманої під час бойових дій по захисту Батьківщини від агресії рф, в результаті заподіяних травм військово-лікарською комісією його було визнано непридатним до військової служби та згідно рішення МСЕК присвоєно другу групу інвалідності. Повністю втративши працездатність, можливість вільно пересуватися, потребує постійного медичного так і стороннього догляду, та не в змозі сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина у вказаному розмірі.
Наразі позивач перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , та від цього шлюбу мають дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має психічні розлади внаслідок органічного ураження головного мозку, потребує постійного лікування та витрат, що підтверджується довідкою ЛКК № 175.
Ухвалою суду від 06.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач 24.02.2025 надав заяву до суду про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позовну заяву та не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 від 14.03.2025 у своєму відзиві проти задоволення позову заперечувала, вважала вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими. Зазначила, що позивач вказує на те, що відповідач працює та отримує значний дохід, однак ця інформація не відповідає дійсності, оскільки в січні 2023 року її було звільнено через скорочення робочих місць внаслідок війни, з того моменту вона не працевлаштована та не має жодних доходів, що підтверджується наказом про звільнення від 31 січня 2023 року та випискою за формою ОК-7 індивідуальні відомості про застраховану особу від 12 березня 2025 року. Позивач отримав травму та за результатами огляду МСЕК йому призначено другу групу інвалідності. Проте, інформація щодо того, що він повністю втратив працездатність, також не відповідає дійсності. Окрім цього, у 2024 році позивач отримав грошову допомогу за інвалідність внаслідок війни у розмірі понад 900 000 грн. На ці кошти вони разом з дружиною, ОСОБА_5 , відкрили два магазини з продуктами харчування. Один у АДРЕСА_1 , другий у Полтавській області, шо також забезпечує родину позивача стабільним, високим доходом. Згідно із законодавством України, підставою для зменшення розміру аліментів є значне погіршення матеріального становища платника. В позовній заяві відсутні довідка про доходи позивача, відомості про наявність рухомого та нерухомого майна, витрати на лікування тощо. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву підтримала, зазначила, що у позивача змінилися обставини, у другому шлюбі в нього народилася дитина з психічними вадами здоров'я, яка потребує лікування і значних витрат на це. Позивач звільнений з військової служби, у зв'язку із пораненням, відповідно довідки МСЕК є особою з інвалідністю другої групи і не може працювати, оскільки є протипоказання до фізичного, статичного, динамічного і психологічного навантажень. Позивач ОСОБА_3 не працює, отримує лише пенсію в розмірі близько 15 тисяч гривень, в нього відсутнє майно в особистій власності, відомості щодо права власності на рухоме майно в неї відсутні. Посилання відповідача, що він є власником магазину не підтверджено доказами, можливо право власності на такі споруди є у його дружини, яка не відповідає за його зобов'язаннями. Позивач витрачає кошти на своє лікування та на лікування дитини, однак копії платіжних документів відсутні.
Відповідач проти задоволення позову заперечувала та зазначила, що надала довідку про заборгованість по аліментам з боку позивача. ОСОБА_3 отримує пенсію в розмірі 20 тисяч гривень, працює неофіційно таксистом, про що їй зазначав. У позивача є земельна ділянка, та два автомобілі, один з яких він надає в оренду і з цього отримує доходи, однак доказів про це в неї немає. Позивач просить зменшити розмір аліментів, однак відповідно до довідки форми ОК-5, на момент призначення аліментів його дохід був менший, але він погодився сплачувати такі аліменти, тобто його дохід не зменшився, а збільшився і він може такий розмір аліментів сплачувати. ОСОБА_3 добровільно ніколи аліменти не сплачував, тому і наявна заборгованість, хоча вона підтверджує, що деякі перерахування на її картку надходили. Її було звільнене по скороченню штату в січні 2023 року, з цього часу не має доходів і вона проживає тимчасово в Австрії під тимчасовим захистом, їй надано безкоштовне житло, харчування і медична допомога. Вона отримує на себе 265 Євро, а на дитину 145 Євро, також їй допомагає мати. Вона отримує аліменти від позивача з вересня 2024 року з його пенсії, до виконавця вона зверталася в 2021 році після рішення суду щодо примусового стягнення, на даний час заборгованість складає близько 281000 гривень. Подарунками чи одягом позивач дитину не забезпечує. Її дитина повинна отримувати належне піклування і не може страждати від того, що позивач є особою з інвалідністю, а також має іншу дитину з вадами здоров'я та має захворювання психічного розладу.
Суд заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25 лютого 2011 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_3 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14.05.2021 року по справі № 642/2116/21 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку, та не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.04.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров'я України серії 12 ААГ № 114937 позивачу ОСОБА_3 надано статус особи з інвалідністю другої групи безстроково, яке пов'язане із захистом Батьківщини.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Згідно ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Також за змістом ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статі 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У своїх постановах Верховний Суд неодноразово зазначав, що при розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статтею 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини»). Крім того, ВС вказує також на те, що СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Згідно роз'яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З аналізу даних правових норм вбачається, що за позовом платника аліментів суд може зменшити їх розмір лише за наявності поважних причин, а саме: зміни його матеріального чи сімейного стану; погіршення його здоров'я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Під зміною матеріального положення розуміється, зокрема, погіршення майнового положення платника аліментів.
В процесі здійснення виплат на утримання дітей можуть виникнути обставини, які істотно впливають на матеріальне становище нової сім'ї. Вони можуть бути різноманітними, однак головний критерій один - досить серйозний вплив на фінансове становище платника.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів позивач посилається на те, що у нього змінився сімейний стан, погіршився матеріальний стан та погіршився стан здоров'я.
ОСОБА_3 знаходиться в шлюбних зареєстрованих відносинах з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . (а.с. 18)
Також від другого шлюбу народилася дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . (а.с. 19)
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має встановлений діагноз: НОМЕР_4 -психічні розлади внаслідок органічного ураження головного мозку, відповідає розділу VI (тяжкі психічні розлади) Переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161. (а.с. 20)
Крім того, погіршення матеріального становища позивача спричинено необхідністю постійного лікування викликаного травмою під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини. Військово-лікарською комісією ОСОБА_3 було визнано непридатним до військової служби та за результатами огляду МСЕК присвоєно другу групу інвалідності. (а.с. 21)
Втративши працездатність, свободу пересування, позивач потребує постійного медичного і стороннього догляду, що свідчить про погіршення його майнового стану, внаслідок цього і неможливість сплачувати попередньо встановлений судом розмір аліментів.
Отже, позивач звернувся до суду в порядку ст. 192 СК України, зазначивши обставини, які, на його думку, є підставою для зміни розміру аліментів встановленого судовим рішенням.
Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
На підтвердження позовних вимог ОСОБА_3 до позовної заяви додано: свідоцтво про шлюб від 27.12.2019 серії НОМЕР_1 ; свідоцтво про народження дитини від другого шлюбу, сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; довідку ЛКМ № 175, яка видана ОСОБА_6 , зі встановленим діагнозом: FO6 -психічні розлади внаслідок органічного ураження головного мозку, відповідає розділу VI (тяжкі психічні розлади) Переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1161; довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ, № 114937, якою ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності безстроково, що пов'язане з захистом Батьківщини.
23.04.2025 до Ленінського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_3 , адвоката Туру В.Г. про приєднання документів до матеріалів справи. До вказаної заяви додано довідку форми ОК-5 за період до 2023 року, та витяг щодо відсутності майна у особистій власності позивача.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Щодо посилань позивача на те, що на його утриманні перебуває дитина від другого шлюбу, ОСОБА_6 , який страждає на психічні розлади внаслідок органічного ураження головного мозку, то такі обставини підтверджено належними й допустимими доказами.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд вважає, що визначений рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14.05.2021 року по справі № 642/2116/21 розмір аліментів підлягає зменшенню до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, у зв'язку з доведеними позивачем обставинами, а саме зміни сімейного стану та значним погіршенням станом здоров'я, втратою працездатності, отриманням інвалідності внаслідок участі у бойових діях по захисту Батьківщини від повномасштабного вторгнення рф, та сімейного стану, зокрема, знаходження у нього на піклуванні малолітньої дитини, яка страждає на психічні розлади внаслідок органічного ураження головного мозку.
При цьому, суд сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав. Судом було роз'яснено права та обов'язки сторін, наслідки вчинення або не вчинення відповідних процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273, ЦПК України України, ст.ст. 180-184, 192 СК України, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів -задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14.05.2021 року на користь ОСОБА_2 на утримання спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 28.04.2025.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Л.Г. Проценко