Справа №639/6701/24
Провадження № 1-в/639/3/25
22 квітня 2025 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , засудженого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові провадження за поданням виконуючого обов'язки начальника державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» ОСОБА_5 про звільнення від покарання на підставі ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_4 , 1997 року народження, та приведення вироку Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 року відносно останнього у відповідність до нового закону,
Адміністрація Державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» (далі за текстом - ДУ «ХВК-18») звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з поданням про приведення вироку Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 відносно ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року (далі за текстом - Закон № 3886-ІХ).
В обґрунтування клопотання адміністрація ДУ «ХВК-18» посилалась на те, що Законом № 3886-ІХ вчинення крадіжки в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано.
Вироком Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 ОСОБА_4 засуджено за вчинення, в тому числі, крадіжки майна на суму, яка менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому відповідні діяння не є кримінально караними на теперішній час.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання, щодо звільнення засудженого від покарання за діяння, яке наразі не є кримінально караними.
Засуджений підтримав думку прокурора, просив задовольнити подання.
Вислухавши думку прокурора, засудженого, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що вироком Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді чотирьох років позбавлення волі
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі частини 4 статті 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом зарахування покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.11.2020 року остаточно призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі:
-за ч. 3 ст. 296 КК України - у виді двох років позбавлення волі
-за ч. 1 ст.122 КК України - у виді одного року позбавлення волі
-за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді трьох років позбавлення волі
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі статті 71 КК України до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді чотирьох років один місяць позбавлення волі.
На даний час засуджений ОСОБА_4 перебуває на лікуванні у ДУ «Дрогобицька ВК №40».
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Відповідно до вироку Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 року, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України 29.12.2015 року та своїми протиправними діями завдав матеріальну шкоду потерпілому на суму 1300 грн.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1378 гривень, тобто станом на час вчинення інкримінованого ОСОБА_4 діяння за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність мала б настати за викрадення чужого майна на суму, яка перевищує 1378 гривень.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Таким чином, діяння (крадіжка), за вчинення якого ОСОБА_4 засуджено вироком Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 за ч. 3 ст. 185 КК України, наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за заволодіння яким останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У зв'язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України останнього необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Таким чином, клопотання ДУ «Холодногірська виправна колонія №18» підлягає задоволенню.
При цьому, ОСОБА_4 вважати таким, що засуджений вироком Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України без застосування ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі та в решті вирок Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 залишити без змін.
Керуючись ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання виконуючого обов'язки начальника державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» ОСОБА_5 відносно засудженого ОСОБА_4 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , 1997 року народження, від призначеного покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (епізод від 29.12.2015 ), у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 таким, що засуджений вироком Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України без застосування ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, а в решті вирок Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим - у той же термін після отримання її копії.
Повний текст ухвали складено та оголошено 25.04.2025 року о 15 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_1