Справа №613/826/25 Провадження № 1-кс/613/246/25
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
25 квітня 2025 року м. Богодухів
Слідчий суддя Богодухівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Богодухівського районного відділу поліції ГУ НП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 , що надійшло до суду 25 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богодухів, Харківської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, має двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України,-
До суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ Богодухівського районного відділу поліції ГУ НП в Харківській області майора поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Богодухівської окружної прокуратури Харківської області, про застосування у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що СВ Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025221010000220 від 24.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 24 квітня 2025 року близько 01 години 30 хвилин, знаходячись в приміщенні гаражу за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих відносин, усвідомлюючи, що отримання осколкових поранень є життєво-небезпечним для життя людини, бажаючи настання невідворотного наслідку у вигляді смерті людини, умисно кинув ручну гранату під ноги ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок вибуху якої останній отримав уламкове поранення обличчя з частковою ампутацією носа та лівої щоки; уламкове поранення середньої третини лівого передпліччя з частковою ампутацією 3,4 пальця лівої верхньої кінцівки; проникаюче поранення грудної клітини на рівні 3,4 ребра справа; часткову ампутацію середньої третини лівої гомілки; уламкове поранення середньої третини правої гомілки; геморагічний шок 2 ступеню.
Після цього, ОСОБА_6 вважаючи, що досяг своєї злочинної мети та виконав усі дії, які на його думку, необхідні були для доведення злочину до кінця, а саме смерті ОСОБА_7 , залишив місце події, однак наслідки у вигляді смерті останнього не настали завдяки наданню йому своєчасної медичної допомоги, тобто злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч.2 ст.15 КК України - закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Крім того, ОСОБА_6 маючи умисел на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, в один із днів квітня місяця 2025 року, знаходячись у центральному парку м. Богодухів Харківської області розташованого поблизу площі Незалежності м. Богодухів, Харківської області знайшов, тобто незаконно придбав ручну гранату, після чого незаконно, не маючи на те відповідного дозволу, переніс за місцем свого проживання до будинку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де незаконно, не маючи на те відповідного дозволу, зберігав її до 01 години 30 хвилин 24 квітня 2025 року, коли використав вказану гранату під час вчинення замаху на умисне вбивство ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
З огляду на викладене ОСОБА_6 , як зазначає слідча, обґрунтовано підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років та у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Крім того, слідча зазначає, що під час досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 наявні ризики, передбачені п.1, п.3, п.4 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та суду існує у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років та у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та у випадку доведеності вини останнього, міра покарання що може бути застосована до нього від семи до п'ятнадцяти років, у зв'язку з чим є усі підстави вважати, що ОСОБА_6 з метою уникнення даного покарання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_6 офіційно ніде не працює, не має постійного місця заробітку, розлучений, тобто останній не має стійких соціальних зв'язків, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи повнолітніх недієздатних осіб, що може підтверджувати його не прив'язаність до проживання у певній місцевості,тому маються достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тим самим намагатися уникнути кримінальної відповідальності за злочини, у яких підозрюється.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілого та свідків існує у зв'язку і з тим, що показання надані на стадії досудового розслідування судом не беруться до уваги при судовому розгляді провадження, також приймаючи до уваги той факт, що підозрюваний ОСОБА_6 є місцевим мешканцем і йому відоме або може бути відоме місце проживання потерпілого та свідків по кримінальному провадженню, та перебуваючи під дією іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з обмеженням пересування останній матиме реальну можливість вплинути на них з метою надання свідчень, які спростовують його вину, що може призвести до викривлення показань та втрати деяких доказів вчинення кримінального правопорушення, а саме показань потерпілого та свідків.
Разом з цим, підозрюваний може впливати на потерпілого та свідків кримінального правопорушення, оскільки показання вказаних осіб мають істотне значення для повноти досудового розслідування та встановлення обставин, що підлягають доказуванню. При цьому потерпілий на даний час органом досудового розслідування не допитаний через перебування на лікуванні.
Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином існує на тій підставі, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 , шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин які сприятимуть уникненню кримінальної відповідальності.
При цьому обрання більш м'якого запобіжного заходу, на думку слідчої, не дозволить запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,4, ч.1 ст.177 КПК України, оскільки не виключається можливість переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, можливість вчинення ОСОБА_6 нового тяжкого злочину.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України та те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, із застосуванням насильства, внаслідок якого потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, на думку слідчої, є достатні підстави не визначати розмір застави у кримінальному проваджені.
Таким чином, на думку слідчого, наявність вказаних ризиків унеможливлює застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання чи домашнього арешту. Також неможливе обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки так, як вказаний запобіжний захід жодним чином не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. В зв'язку з викладеним слідча звернулася до суду із вказаним клопотанням.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави. Вважав підозру обґрунтованою та наявними вказані в клопотанні ризики.
Допитаний в судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання пояснив, що умислу на вбивство він не мав. Зазначив, що 24 квітня знаходився в гаражі у свого товариша, під час комендантської години, вживав пиво. Підтвердив, що між ним та потерпілим дійсно виникла сварка, в ході якої вони побили один одного, після чого двох присутніх в приміщенні він попрохав вийти на вулицю та жбурнув в бік потерпілого, як він вважав, «муляж» гранати, оскільки хотів його «злякати».
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні клопотання, вважав клопотання необґрунтованим, запропонований запобіжний захід занадто суворим, вказані в клопотанні ризики припущенням, недоведеним жодними доказами. Вважав можливим застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з можливістю внесення застави.
Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, вислухавши думку всіх осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до наступного.
СВ Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області 24.04.2025 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221010000220 від 24.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
24.04.2025 о 09-05 год. ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.
24.04.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та ч.1 ст.263 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою до внесення клопотання стало те, що в діях ОСОБА_6 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, і під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підозрюваному на виконання вимог ч.2 ст.184 КПК України надані копія клопотання про застосування запобіжного заходу та копії матеріалів, які обґрунтовують клопотання, що підтверджується розпискою підозрюваного про отримання зазначених матеріалів, підтвердив останній в судовому засіданні.
Слід зазначити, що вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним вказаних в клопотанні кримінальних правопорушень також підтверджується: повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення: протоколами огляду місця події від 24.04.2025 під час яких зафіксовано сліди вчинення кримінальних правопорушень та вилучено речові докази; протоколом затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України; протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які у своїх показах підтвердили, що 24.04.2025 вони перебували у приміщенні гаражу за адресою: АДРЕСА_3 , де між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , виник словесний конфлікт, після чого ОСОБА_6 вийшов з приміщення з гаражу і був відсутній близько на 30 хв., а коли повернувся, то попрохав всіх вийти з приміщення гаражу, окрім ОСОБА_7 .. Після того як ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишилися на самоті, то останній зі словами «ну що, дружочок, удачі тобі», здійснив повільний рух рукою в бік ОСОБА_7 , та вибіг з приміщення гаражу, в якому після цього відразу пролунав вибух. Після вибуху ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 злякалися і почали тікати від гаражу, але почули крики ОСОБА_7 про допомогу і повернулися, зайшли до гаражу, де побачили, що ОСОБА_7 лежить на дивані та має поранення обличчя та ніг, у вигляді швидкої кровотечі з вказаних частин тіла; довідкою КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня»№ 20/2036 від 24 квітня 2025 року, згідно якої у ОСОБА_7 встановлено діагноз: вогнепальне осколкове поранення голови, тулуба та кінцівок (24.04.2025), наскрізне осколкове поранення лівої н/кінцівки з відкритим багатоуламковим переломом кісток лівої гомілки зі значним дефектом м'яких тканин зі значним зміщенням. Відкритий уламковий перелом середньої фаланги ІІІ пальця лівої кісті зі зміщенням. Поранення м'яких тканин обох стегон, лівого передпліччя та тулубу. Відкритий перелом стінок лівої верхньощелепної пазухи, відкритий перелом кісток носу, рвана рана спинки та крила носа, правого вуха.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, а подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Згідно зі ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять роки.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним слідчим існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваним: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контрактами.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Так, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років та у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та у випадку доведеності вини останнього, міра покарання що може бути застосована до нього , у зв'язку з чим є усі підстави вважати, що ОСОБА_6 з метою уникнення покарання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_6 , зареєстрований за однією адресою, при цьому фактично проживає за іншою, офіційно ніде не працює, не має постійного заробітку, розлучений, тобто останній не має стійких соціальних зв'язків,фактично не має на утриманні неповнолітніх дітей чи повнолітніх недієздатних осіб, що може підтверджувати його не прив'язаність до проживання у певній місцевості, тому маються достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тим самим намагатися уникнути кримінальної відповідальності за злочини, у якому підозрюється, в зв'язку з чим існує ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконного впливу на потерпілого та свідків, який існує у зв'язку і з тим, що показання надані на стадії досудового розслідування судом не беруться до уваги при судовому розгляді провадження, також приймаючи до уваги той факт, що підозрюваний ОСОБА_6 є місцевим мешканцем і йому відоме або може бути відоме місце проживання потерпілого та свідків по кримінальному провадженню, та перебуваючи під дією іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з обмеженням пересування останній матиме реальну можливість вплинути на них з метою надання свідчень, які спростовують його вину, що може призвести до викривлення показань та втрати деяких доказів вчинення кримінальних правопорушень, а саме показань потерпілого та свідків.
Наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України на який вказує слідчий, в ході розгляду клопотання слідчому судді доведено не було, проте ніяк не є підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до вчинення злочинів за викладених у клопотанні обставин.
Тому, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються підозрюваному, даних про його особу, з урахуванням характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до ст.ст.7-9КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Таким чином, клопотання слідчого про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінальних правопорушень, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження, під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальні правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, із застосуванням насильства.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205, ч.2 ст.376 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області - задовольнити.
Застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" на строк 60 днів, тобто до 22 червня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 24 квітня 2025 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Зобов'язати орган досудового розслідування, в проводженні якого знаходиться справа, негайно повідомити про взяття під варту родичів ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою протягом п'яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали оголосити 28 квітня 2025 року о 13 год. 00 хв.
Слідчий суддя